Ефективність та переносимість фіксованої комбінації олмесартан/амлодипін у практиці первинної медичної допомоги | Український Медичний Часопис

Вступ У настанові Європейського товариства кардіологів/Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (European Society of Cardiology/European Society of Hypertension — ESC/ESH) 2018 р. рекомендовано 5 основних класів препаратів у якості 1-ї лінії лікування артеріальної гіпертензії (АГ), а саме: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, тіазидні/тіазидоподібні діуретики та блокатори β-адренорецепторів [1]. Вибір цих 5 класів препаратів базувався на наступних критеріях: 1) доведена здатність знижувати артеріальний […]

Вступ

У настанові Європейського товариства кардіологів/Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (European Society of Cardiology/European Society of Hypertension — ESC/ESH) 2018 р. рекомендовано 5 основних класів препаратів у якості 1-ї лінії лікування артеріальної гіпертензії (АГ), а саме: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, тіазидні/тіазидоподібні діуретики та блокатори β-адренорецепторів [1]. Вибір цих 5 класів препаратів базувався на наступних критеріях: 1) доведена здатність знижувати артеріальний тиск (АТ) при застосуванні в монотерапії; 2) докази рандомізованих клінічних досліджень щодо зниження захворюваності та смертності та 3) хороша переносимість і сприятливий профіль безпеки. За даними метааналізів [2–4] зроблено висновок, що всі вищезазначені класи препаратів відповідають необхідним критеріям. При цьому встановлено, що призначення комбінацій препаратів для зниження АТ пов’язане зі зниженням ймовірності серцево-судинних наслідків, а побічні ефекти, що значною мірою дозозалежні, зводяться до мінімуму за рахунок застосування нижчих доз препаратів у фіксованих комбінаціях. Доведено, що застосування фіксованих комбінацій антигіпертензивних препаратів покращує дотримання пацієнтами режиму лікування, що, своєю чергою, сприяє зниженню частоти госпіталізацій і серцево-судинних подій [5, 6].

Зазначені рекомендації відображено й в останній настанові Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH) 2023 р. [7].

Нижче стисло наведено дані дослідженні SERVE, в якому вивчали ефективність та безпеку фіксованої комбінації блокатора рецепторів ангіотензину II олмесартану та блокатора кальцієвих каналів амлодипіну в умовах реальної практики первинної медичної допомоги [8].

Об’єкт і методи дослідження

SERVE — неінтервенційне неконтрольоване проспективне дослідження, проведене у закладах первинної медичної допомоги Німеччини, — являло собою частину європейського проєкту, що охопив 15 тис. пацієнтів. Відібрано пацієнтів із АГ, в яких попередня фармакотерапія не дала змоги досягти цільового рівня АТ, рекомендованого Європейським товариством з артеріальної гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH). У дослідженні взяли участь 2187 лікарів загальної практики, внутрішньої медицини та кардіології. Було дозволено коригувати дозу досліджуваного препарату та супутніх ліків відповідно до потреб пацієнтів.

У ході реєстраційного візиту збирали демографічні дані та дані щодо АГ (АТ, частота серцевих скорочень, досягнення цільового АТ, тривалість АГ). Збір даних анамнезу включав серцево-судинні фактори ризику та захворювання (метаболічний синдром, цукровий діабет (ЦД), стабільна стенокардія, гіпертрофія лівого шлуночка, інфаркт міокарда, інсульт/транзиторна ішемічна атака, захворювання периферичних артерій, зниження функції нирок або печінки, тютюнопаління).

Реєстрували попередню/супутню антигіпертензивну терапію та супутній прийом неантигіпертензивних препаратів. Задокументовано причину переходу на фіксовану комбінацію олмесартан/амлодипін. Під час візитів через 4–6 та 8–12 тиж і останнього візиту через 12–18 тиж реєстрували побічні явища, зміни АТ, досягнення цільового рівня АТ; оцінювали дотримання пацієнтами режиму лікування, його ефективності та переносимості.

Результати

Із загальної кількості пацієнтів (n=8241) 8237 отримували фіксовану комбінацію олмесартан/амлодипін (20/5, 40/5, 40/10 мг) з приводу неадекватно контрольованої АГ. Середній вік пацієнтів становив 62,8±11,8 року; жінок — 48,1%. Тривалість АГ у 47,5% пацієнтів становила >5 років. У 74,8% хворих були наявні принаймні один серцево-судинний фактор ризику або супутні серцево-судинні захворювання (в середньому 1,9±2,3), найчастіше — ЦД (33,1%), метаболічний синдром (30,0%) і тютюнопаління (24,9%) (рис. 1).

Рисунок 1. Серцево-судинні фактори ризику та коморбідні захворювання у досліджуваних пацієнтів

7511 із 8235 (91,2%) пацієнтів отримували попередню антигіпертензивну терапію. Після початку лікування 51,3% пацієнтів отримували олмесартан/амлодипін у дозі 20/5, 30,6% — 40/5 і 17,9% — 40/10 мг. Більшість (73,8%) пацієнтів було переведено через недостатню ефективність, 17,3% — недостатню переносимість попередньої терапії, 14,2% — недостатній комплаєнс і 17,4% було переведено з вільної на фіксовану комбінацію обох препаратів. Середня тривалість прийому становила 114,1±34,5 дня. Лікарі вважали дотримання режиму лікування дуже хорошим у 66,7%, хорошим — у 28,0%, але деякі пацієнти переведені на іншу комбінацію доз. Початкову фіксовану комбінацію отримували до кінця дослідження 75,1%; підвищено або знижено дозу у 24,9% пацієнтів.

Середній АТ на початку дослідження становив 161,8±16,6/93,6±10,2 мм рт. ст. (пульсовий тиск 68,2±14,7 мм рт. ст.), при цьому 39,8% випадків класифіковано як АГ 2-го ступеня за ESH/ESC; 18,3 і 18,6% — 1-го або 3-го відповідно; у 19,1% виявлено ізольовану систолічну АГ (ІСАГ). У ході дослідження спостерігали загальне середнє зниження АТ на 29,0±17,1/13,5±10,9 мм рт. ст. (р<0,0001; пульсовий тиск 15,7±15,0; р<0,0001 порівняно з початковим етапом), яке залежало від початкового рівня АТ. Зниження АТ було найбільш вираженим у пацієнтів з АГ 3-го ступеня (–48,3±16,9/−22,6±11,4 мм рт. ст.; р<0,0001 порівняно з початковим етапом). Відповідно, існувала чітка кореляція між зниженням систолічного АТ і систолічним АТ на початковому етапі, зниженням діастолічного АТ і діастолічним АТ на вихідному рівні та зниженням пульсового АТ і пульсовим АТ на початковому етапі. Показник зниження АТ під час останнього візиту також залежав від застосовуваної дози препарату. При застосуванні олмесартану/амлодипіну в дозі 20/5 мг досягнуто середнього зниження АТ на –27,6±16,3/–13,2±10,6 мм рт. ст., а при застосуванні зазначеної комбінації в дозі 40/10 мг — на –31,0±18,8/–14,1±11,7 мм рт. ст. Вік пацієнтів, індекс маси тіла, тривалість АГ та наявність ЦД не чинили суттєвого впливу на ефективність комбінації олмесартан/амлодипін. Навпаки, ефективність була номінально вищою у пацієнтів без попереднього/супутнього антигіпертензивного лікування, ніж у тих, хто отримував його (–34,3±17,4 проти –28,9±16,9 мм рт. ст. для систолічного та –17,5±1,0 проти –13,3±10,7 мм рт. ст. для діастолічного АТ).

Під час останнього візиту (через 12–18 тиж) у пацієнтів зафіксовано значні зміни АТ (рис. 2).

Рисунок 2. Зміни АТ у пацієнтів в ході дослідження

Побічні реакції на ліки виникли у 227 (2,76%) пацієнтів, з них 213 оцінено як несерйозні, 13 — як серйозні. Загалом 31,5% усіх зареєстрованих побічних реакцій на лікарський засіб становили периферичні набряки. Переносимість лікування оцінена лікарями як «дуже хороша» та «хороша» у більшості пацієнтів (70,7 та 25,6% відповідно).

Висновок

АГ супроводжується значним серцево-судинним ризиком, який вдається знижувати у пацієнтів з адекватним контролем АТ за допомогою антигіпертензивних препаратів. У дослідженні SERVE, проведеному в умовах реальної практики первинної медичної допомоги, застосування пацієнтам із АГ фіксованої комбінації олмесартан/амлодипін протягом 12–18 тиж зумовило виражене зниження АТ при хорошій переносимості лікування. Ці результати підтверджують дані попередніх рандомізованих клінічних досліджень.

Список використаної літератури

1. Williams B., Mancia G., Spiering W. et al. (2018) 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension: the Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology and the European Society of Hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology and the European Society of Hypertension. J. Hypertens., 36: 1953–2041.
2. Thomopoulos C., Parati G., Zanchetti A. (2015) Effects of blood pressure-lowering on outcome incidence in hypertension: 5. Head-to-head comparisons of various classes of antihypertensive drugs — overview and meta-analyses. J. Hypertens., 33: 1321–1341.
3. Psaty B.M., Lumley T., Furberg C.D. et al. (2003) Health outcomes associated with various antihypertensive therapies used as first-line agents: a network meta-analysis. JAMA, 289: 2534–2544.
4. Wei J., Galaviz K.I., Kowalski A.J. et al. (2020) Comparison of cardiovascular events among users of different classes of antihypertension medications: a systematic review and network meta-analysis. JAMA Netw. Open, 3: e1921618.
5. Sokol M.C., McGuigan K.A., Verbrugge R.R., Epstein R.S. (2005) Impact of medication adherence on hospitalization risk and healthcare cost. Med. Care, 43: 521–530.
6. Mathes J., Kostev K., Gabriel A. et al. (2010) Relation of the first hypertension-associated event with medication, compliance and persistence in naive hypertensive patients after initiating monotherapy. Int. J. Clin. Pharmacol. Ther., 48: 173–183.
7. Mancia G., Kreutz R., Brunström M. et al. (2023) 2023 ESH Guidelines for the management of arterial hypertension The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension: Endorsed by the International Society of Hypertension (ISH) and the European Renal Association (ERA). J. Hypertens., 41: 1874–2071.
8. Bramlage P., Wolf W.-P., Stuhr Th. et al. (2010) Effectiveness and tolerability of a fixed-dose combination of olmesartan and amlodipine in clinical practice. Vasc. Health Risk Manag., 6: 803–811. doi: 10.2147/vhrm.s13441.