Гіпертонічна хвороба та динаміка симптомів після госпіталізації з приводу COVID-19: результати 12-місячного спостереження

12 січня 2024
868
УДК:  616.12-008.331.1:616.98:578.834.1COVID-19]-036»450*1»
Резюме

У статті наведено власні дані 12-місячного спостереження за динамікою природного розрішення фізичних, респіраторних і когнітивно-мнестичних симптомів після госпіталізації з приводу COVID-19 залежно від наявності гіпертонічної хвороби.

Об’єкт і методи дослідження. У 221 госпіталізованого хворого на COVID-19 (середній вік 53,4±13,6 року; 53% жінок) у термін 1–2 дні перед випискою, через 1; 3 та 12 міс проводили анкетування з використанням шкали MRC Dyspnea, опитувальників CAT, CCQ, підшкали фізичних симптомів опитувальника дослідження EFTER-COVID та підшкали «Пам’ять, мислення та комунікація» опитувальника SBQ-LC.

Результати. Госпіталізовані хворі на COVID-19 із супутньою гіпертонічною хворобою демонстрували подібні тренди розрішення фізичних та когнітивно-мнестичних симптомів протягом 12-місячного терміну спостереження, але мали вищий рівень залишкових респіраторних симптомів і задишки порівняно з нормотензивними учасниками, тоді як останні характеризувалися значно вищим рівнем нових когнітивних порушень, оцінених за відповідною підшкалою опитувальника SBQ-LC. Висновок. Наявність гіпертонічної хвороби асоційована зі специфічними особливостями фенотипу постковідного синдрому і може бути використана в якості предиктора при створенні прогностичних моделей його розвитку.

Вступ

Починаючи з 2019–2020 рр., інфекція SARS-CoV-2 посіла вагоме місце серед глобальних проблем охорони здоров’я. Протягом 1-го року пандемії COVID-19 кумулятивний ефект перевищення ємності національних медичних систем, відсутності ефективного етіотропного лікування та більш тяжкого перебігу хвороби, що був характерний для ранніх варіантів SARS-CoV-2, призвів до високої захворюваності та надмірної смертності [1], а каскад тривалих карантинів, запроваджених у спробі уповільнити епідемічний процес, становив значущий економічний тягар [2]. Подальший успіх глобальної кампанії вакцинації разом із природною еволюцією переважаючих варіантів вірусу різко знизили поширеність тяжких і життєзагрожувальних випадків, але на ранніх етапах істотно не вплинули на захворюваність [3]. Крім того, поступове скасування карантинних заходів зумовило мультифокальне повторне прискорення розповсюдження інфекції SARS-CoV-2, коли добова кількість нових випадків у січні 2022 р. перевищувала таку під час попередніх піків у >3 рази [4]. Як результат, поточне зниження захворюваності, що ми спостерігаємо з початку 2023 р., супроводжується поступовим збільшенням популяції пацієнтів, які страждають від тривалих наслідків інфекції SARS-CoV-2.

На відміну від більшості інших респіраторних вірусних інфекцій, збереження симптомів після закінчення гострої фази є досить типовим для реконвалесцентів після COVID-19 [5, 6]. «Довгий COVID», найпопулярніший термін, що використовується для цього сценарію, враховує всі випадки збереження нових симптомів понад 4 тиж після початку захворювання і, отже, включає ранній післягострий період 4–12 тиж (який також називають «симптомним COVID-19, що триває»), протягом якого у значної частини пацієнтів відзначається значуща спонтанна позитивна динаміка резолюції залишкових симптомів [7]. У той самий час більш тривала персистенція симптомів, що для випадків тривалістю понад 12 тиж отримала назву «пост­ковідний синдром», супроводжується експоненціальним зниженням шансів на повне одужання в подальшому. Так, серед хворих, в яких продовжували відмічати симптоми через 2 міс від початку гострої фази, лише 15% рапортували повне відновлення в термін 1 рік [8].

Поширеність постковідного синдрому коливається в межах 5–37% у загальній популяції реконвалесцентів, але може досягати 76–81% у тих, хто потребував госпіталізації [6, 9], при цьому ідентифікація пацієнтів із підвищеним ризиком тривалої персистенції симптомів, особливо серед осіб із нетяжким перебігом гострої фази, викликає великі труднощі. З огляду на соціально-економічну значущість цієї проблеми (що пов’язано з потенційно інвалідизуючим впливом деяких із найпоширеніших симптомів, таких як втомлюваність, задишка, апатія та когнітивна дисфункція), підвищення точності прогнозування розвитку «довгого COVID» є актуальним завданням. Одним із можливих підходів до його розв’язання є фенотипізація загальної популяції хворих на COVID-19 за доступними клініко-анамнестичними ознаками з метою виявлення особливостей перебігу постгострого періоду в означених підгрупах [6–8].

Мета дослідження: вивчення особливостей природної динаміки розрішення симптомів гострого COVID-19 після виписки зі стаціонару залежно від наявності гіпертонічної хвороби (ГХ); пошук у PubMed® не дав змоги виявити попередньо виконані дослідження, які б фокусувалися на розв’язанні означеної проблеми.

Об’єкт і методи дослідження

До участі в дослідженні запрошувалися дорослі хворі, госпіталізовані з приводу COVID-19-асоційованої пневмонії. Критеріями виключення служили наявність фонової патології, спроможної спричинити значущі функціональні обмеження, збережена залежність від суплементації кисню на момент виписки та неспроможність надати інформовану згоду.

Перший візит, протягом якого в дослідження включений 221 пацієнт (середній вік 53,2±13,5 року; 53% жінок), виконувався наприкінці періоду госпіталізації, після досягнення клінічних критеріїв стабілізації стану та епідемічної безпеки [10]. Під час цього візиту здійснювали опитування, аналіз медичної документації з метою екстракції параметрів перебігу гострої фази, антропометричні виміри, а також тест 6-хвилинної ходи за стандартною методикою American Thoracic Society (2002) [11].

Додатково учасникам проводили анкетування, яке включало оцінку:

  • загального фізичного функціонального стану за шкалою MRC Dyspnea [12];
  • рівня респіраторних симптомів за шкалами CAT і CCQ [13, 14];
  • рівня фізичних симптомів за відповідною підшкалою опитувальника дослідження EFTER-COVID [15];
  • рівня когнітивних та мнестичних порушень за підшкалою «Пам’ять, мислення та комунікація» опитувальника SBQ-LC [16].

Повторні візити з метою оцінки змін рівня симптомів за означеними шкалами в динаміці природного відновлення після виписки проводилися в термін 1; 3 та 12 міс. Фінальну когорту становили 166 пацієнтів, які повністю виконали програму всіх візитів.

Статистичний аналіз виконували з використанням пакета «StatSoft STATISTICA» v. 12. Безперервні ознаки представлені як середнє арифметичне±стандартне відхилення або медіана [міжквартильний діапазон] для нормального та асиметричного розподілу, категоріальні — як кількість (відсотки). Міжгрупові порівняння безперервних змінних проводилися з використанням t-критерію для незалежних вибірок для нормально розподілених і U-критерію Манна — Уїтні — для асиметрично розподілених параметрів; для порівняння бінарних і категоріальних параметрів використовувався критерій χ2. Міжгрупові порівняння трендів рівня симптомів при повторних візитах проводилися з використанням ANOVA. Наявні відмінності вважали значущими за р<0,05.

Результати та їх обговорення

Анамнез ГХ наявний у 88 (39,8%) учасників дослідження. Клінічна характеристика пацієнтів із супутньою ГХ та без неї наведена в таблиці. Очікувано, хворі гіпертензивної когорти мали старший середній вік, вищий індекс маси тіла та вищу коморбідність; при цьому статевий склад, об’єктивні показники тяжкості перебігу гострого COVID-19, а також лабораторні параметри активності запального процесу, протромботичної активації та ниркової функції вірогідно не відрізнялися між групами. Більша дистанція 6-хвилинної ходи напередодні виписки, що виявлена в нормотензивній підгрупі, нівелювалася при розрахунку досягнутої частки від індивідуальної належної дистанції та, вочевидь, пояснювалася наявними віковими та антропометричними відмінностями.

Таблиця. Загальна характеристика обстежених хворих на COVID-19 залежно від наявності ГХ

Параметр COVID-19 без ГХ COVID-19 та ГХ Рівень значущості
Вік, роки 50,7±13,9 57,8±11,8 <0,001
Жіноча стать, n (%) 56 (53) 37 (53) >0,05
Індекс маси тіла, кг/м2 27,4±4,4 31,7±5,3 <0,001
Ожиріння, n (%) 26 (25) 41 (59) <0,001
Цукровий діабет 2-го типу, n (%) 2 (2) 15 (21) <0,001
Тютюнопаління, n (%) 14 (13) 14 (20) >0,05
Мінімальна сатурація капілярної крові киснем за час хвороби, % 88,1±7,3 88,3±7,7 >0,05
Залучення легеневої паренхіми, за даними комп’ютерної томографії, % 30,1±17,0 35,8±23,7 >0,05
Лабораторні параметри:

  • інтерлейкін-6, пг/мл
  • С-реактивний білок, мг/л
  • швидкість осідання еритроцитів, мм/год
  • лейкоцити, х109/мл
  • прокальцитонін, нг/мл
  • D-димер, нг/мл
  • креатинін, мкмоль/л
  • розрахункова швидкість клубочкової фільтрації за CKD-EPI, мл/хв/1,73м2
11,5 [3,1; 38,8]

24 [7; 57]

30,8±13,0

9,5 [7,7; 12,1]

0,06 [0,03; 0,13]

290 [154; 501]

104,5±22,8

64,9±17,5

9,0 [3,1; 18,7]

21 [7; 55]

30,1±14,8

7,2 [5,6; 9,5]

0,07 [0,05; 0,08]

234 [156; 510]

101,1±21,5

65,9±20,5

>0,05

>0,05

>0,05

<0,001

>0,05

>0,05

>0,05

>0,05

Тест 6-хвилинної ходи (візит 1-й)

Дистанція, м

Досягнутий % від належної дистанції

418±75

69,5±13,6

378±57

67,4±10,5

0,001

>0,05

Динаміка рівня суб’єктивних симптомів за обраними шкалами в ході 12-місячного спостереження наведена на рисунку. Незважаючи на старший вік та вищий індекс маси тіла, пацієнти з ГХ мали порівнянні з нормотензивною підгрупою базові сумарні бали тяжкості респіраторних, фізичних та когнітивно-мнестичних симптомів, та дещо вищі показники задишки за шкалою MRC, при цьому суттєвої різниці в трендах зниження сумарних балів не виявлено. Учасники без анамнезу ГХ характеризувалися більш вираженим вихідним обмеженням повсякденної активності, інтенсивнішим кашлем та виділенням мокротиння за відповідними секціями опитувальників CAT та CCQ, які характеризувалися кращою динамікою під час спостереження порівняно з гіпертензивними пацієнтами. Залишковий рівень респіраторних симптомів у термін 12 міс за шкалами CAT, CCQ i MRC був вищим у групі ГХ, що, найімовірніше, пояснювалося більш частим супутнім ожирінням та діастолічною дисфункцією.

Рисунок. Динаміка змін сумарних балів за обраними опитувальниками та вираженості окремих симптомів залежно від наявності ГХ в ході 12-місячного спостереження

Неочікувані дані отримані при аналізі динаміки когнітивно-мнестичних порушень за підшкалою «Пам’ять, мислення та комунікація» опитувальника SBQ-LC: більш молоді та здоровіші учасники нормотензивної групи демонстрували порівнянну з учасниками із ГХ динаміку змін більшості симптомів, проте мали стало вищий рівень суб’єктивного відчуття «затуманення» свідомості, труднощів із плануванням, концентрацією уваги, розумінням мовлення інших та підбором слів, результатом чого був вірогідно вищий сумарний бал у термін 12 міс після виписки (1,71±2,36 проти 0,96±1,30; p=0,010).

Висновок

Госпіталізовані хворі на COVID-19 із супутньою ГХ демонстрували подібні тренди розрішення фізичних та когнітивно-мнестичних симптомів протягом 12-місячного терміну спостереження, але мали вищий рівень залишкових респіраторних симптомів і задишки порівняно з нормотензивними учасниками, тоді як останні характеризувалися значно вищим рівнем нових когнітивних порушень, оцінених за відповідною підшкалою опитувальника SBQ-LC. Наявність ГХ асоційована зі специфічними особливостями фенотипу постковідного синдрому і може бути використана в якості предиктора при створенні прогностичних моделей його розвитку.

Список використаної літератури

  • 1. Covid-19 Excess Mortality Collaborators. Estimating excess mortality due to the CO­VID-19 pandemic: a systematic analysis of COVID-19-related mortality, 2020–21. Lancet. 2022; 399: 1513–1536. doi.org/10.1016/S0140-6736(21)02796-3.
  • 2. Delardas O., Kechagias K.S., Pontikos P.N., Giannos P. (2022) Socio-Economic Impacts and Challenges of the Coronavirus Pandemic (COVID-19): An Updated Review. Sustainability, 14. doi.org/10.3390/su14159699.
  • 3. Doroftei B., Ciobica A., Ilie O.D. et al. (2021) Mini-Review Discussing the Reliability and Efficiency of COVID-19 Vaccines. Diagnostics (Basel), 11. doi.org/10.3390/diagnostics11040579.
  • 4. www.worldometers.info/coronavirus/worldwide-graphs/.
  • 5. Astin R., Banerjee A., Baker M.R. et al. (2023) Long COVID: mechanisms, risk factors and recovery. Exp. Physiol., 108: 12–27. doi.org/10.1113/EP090802.
  • 6. Gyongyosi M., Alcaide P., Asselbergs F.W. et al. (2022) Long COVID and the cardiovascular system — elucidating causes and cellular mechanisms in order to develop targeted diagnostic and therapeutic strategies: A joint Scientific Statement of the ESC Working Groups on Cellular Biology of the Heart and Myocardial & Pericardial Di­seases. Cardiovasc. Res. doi.org/10.1093/cvr/cvac115.
  • 7. NICE (2022) COVID-19 rapid guideline: managing the long-term effects of COVID-19. In: COVID-19 rapid guideline: managing the long-term effects of COVID-19.
  • 8. Tran V.T., Porcher R., Pane I., Ravaud P. (2022) Course of post COVID-19 disease symptoms over time in the ComPaRe long COVID prospective e-cohort. Nat. Commun., 13: 1812. doi.org/10.1038/s41467-022-29513-z.
  • 9. Carfi A., Bernabei R., Landi F. et al. (2020) Persistent Symptoms in Patients After Acute COVID-19. JAMA, 324: 603–605. doi.org/10.1001/jama.2020.12603.
  • 10. World Health Organization (WHO) (2021) COVID-19 Clinical management: living guidance, 25.01.2021. http://www.who.int/publications/i/item/WHO-2019-nCoV-clinical-2021-1.
  • 11. Laboratories ATSCoPSfCPF (2002) ATS statement: guidelines for the six-minute walk test. Am. J. Respir. Crit. Care Med., 166: 111–117. doi.org/10.1164/ajrccm.166.1.at1102.
  • 12. Mahler D.A., Wells C.K. (1988) Evaluation of clinical methods for rating dyspnea. Chest, 93: 580–586. doi.org/10.1378/chest.93.3.580.
  • 13. Jones P.W., Harding G., Berry P. et al. (2009) Development and first validation of the COPD Assessment Test. Eur. Respir. J., 34: 648–654. doi.org/10.1183/09031936.00102509.
  • 14. van der Molen T., Willemse B.W., Schokker S. et al. (2003) Development, validity and responsiveness of the Clinical COPD Questionnaire. Health Qual Life Outcomes, 1: 13. doi.org/10.1186/1477-7525-1-13.
  • 15. Sorensen A.I.V., Spiliopoulos L., Bager P. et al. (2022) A nationwide questionnaire study of post-acute symptoms and health problems after SARS-CoV-2 infection in Denmark. Nat. Commun., 13: 4213. doi.org/10.1038/s41467-022-31897-x.
  • 16. Hughes S.E., Haroon S., Subramanian A. et al. (2022) Development and validation of the symptom burden questionnaire for long covid (SBQ-LC): Rasch analysis. BM, 377: e070230. doi.org/10.1136/bmj-2022-070230.
Відомості про автора:

Гончарь Олексій Володимирович — кандидат медичних наук, доцент кафед­ри пропедевтики внутрішньої медицини, медсестринства та біоетики Харківського національного медичного університету, Харків, Україна. ORCID ID: 0000-0001-6834-8845.

E-mail: [email protected]

Information about the author:

Honchar Oleksii V. — MD, PhD, associate professor at the Department of Propedeutics of Internal Medicine, Nursing and Bioethics, Kharkiv National Medical University, Kharkiv, Ukraine. ORCID ID: 0000-0001-6834-8845.

E-mail: [email protected]

Надійшла до редакції/Received: 13.11.2023
Прийнято до друку/Accepted: 25.12.2023