Особливості мотиваційної сфери пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії

Вступ

Шизофренія є серйозною проблемою охорони здоров’я, що пов’язана з основним дефіцитом мотивації, який є одним із головних предикторів порушень функціонування особистості [9, 11]. Без мотивації люди не можуть підтримувати своє прагнення до роботи чи навчання, зай­матися лікуванням та регулярно брати участь в ухваленні рішень щодо здорового способу життя. Сучасні фармакологічні та психосоціальні методи лікування шизофренії продемонстрували обмежену ефективність у зменшенні вираженості цього основного симптому [1, 3, 8].

Мотивація при шизофренії — складний феномен, що є результатом взаємодії тонких нейрофізіологічних механізмів і безлічі інших факторів, що лежать в основі негативних симптомів шизофренії [2, 6, 12]. Вираженість порушень мотиваційної сфери, як правило, стрімко збільшується при шизофренії, веде до пасивного опору пацієнта щодо надання йому допомоги [4, 9, 10]. Мотиваційні порушення при шизофренії є однією з основних перешкод щодо відновлення хворого, причиною низької комплаєнтності, різкого погіршення соціального функціонування та якості життя [5, 7, 9, 12].

Розвиток та формування наукових уявлень щодо мотивації у пацієнтів із шизофренією є однією з найбільш складних і значущих теоретичних і практичних проблем сучасної психіатрії та медичної психології [7, 12].

Мета дослідження: визначення особливостей мотиваційної сфери у пацієнтів із шизофренією для покращення діагностики та психокорекції у пацієнтів з негативними симптомами при шизофренії.

Об’єкт і методи дослідження

Вивчення мотиваційної сфери у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії включало аналіз стану апатії у хворих та оцінку мотиваційного профілю особистості. Для дослідження мотиваційної сфери у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії використовували комплекс методів дослідження: психометричний (шкала оцінки апатії (Apathy Evaluation Scale, Clinician version — AES-С) (Marin R.S. et al., 1991; Lueken U. et al., 2006)), психодіагностичний (метод вивчення мотиваційної сфери особистості (Мільман В.Є., 1990)) та статистичний. Усього в дослідженні взяли участь 331 пацієнт з шизофренією. Обстежено 252 пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії (основ­на група) та 79 пацієнтів з позитивною симптоматикою при шизофренії (група порівняння).

Результати та їх обговорення

Апатія є одним із поширених симптомів шизофренії та розладів шизофренічного спектра, який значною мірою зумов­лює зниження соціальної активності та якості життя хворих. Рання діагностика апатії може мати важливе значення для лікувального та реабілітаційного процесу, а також для запобігання несприятливим соціальним наслідкам. У результаті дослідження встановлено, що у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії загальний рівень апатії у більшості був високим (73,02±1,51)%, у 22,62% осіб — помірним та лише у 4,37% пацієнтів — низьким (рис. 1).

Рисунок 1. Загальний рівень апатії у пацієнтів з шизо­френією (за результатами шкали AES-C)

У пацієнтів із позитивною симптоматикою при шизо­френії загальний рівень апатії у 36,71% осіб був низьким, у 39,24% — помірним та у 24,05% — високим.

Статистичний аналіз результатів довів, що у пацієнтів основної групи було більше осіб з високим рівнем апатії (73,02%; р=0,0001; діагностичний коефіцієнт (ДК)=4,82; міра інформативності ДК (МІ)=1,18), у той час коли в групі порівняння переважали пацієнти з помірним (39,24%; р=0,001; ДК=2,39; МІ=0,20) та низьким (36,71%; р=0,0001; ДК=9,25; МІ=1,50) рівнем апатії.

Також проводили детальний аналіз компонентів апатії. Оцінювали цілеспрямованість поведінки (зниження працездатності, відсутність зусиль та ініціативи); когнітивні складові апатії (відсутність інтересів, цікавості, відсутність мети та цінностей, що відповідають віку хворого); емоційні складові апатії (емоційна байдужість, зниження емоційних реакцій) (рис. 2).

Рисунок 2. Вираженість компонентів апатії у пацієнтів із шизофренією (за результатами шкали AES-C)

Як показано на рис. 2, в основній групі всі складові апатії були виражені вище середнього рівня. Встановлено, що у структурі апатії були найбільш порушеними емоційні складові, що проявлялось у наявності у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії емоційної байдужості та зниження емоційних реакцій (82,13%). Також були вираженими поведінкові складові апатії, про що свідчать зниження працездатності й відсутності зусиль та ініціативи (67,98%). Також встановлено значний рівень вираженості когнітивного компонента апатії, що підтверджено відсутністю інтересів, цікавості, мети та цінностей, які відповідали віку хворого (56,17%). Зафіксовано, що серед пацієнтів основної групи визначалися труднощі в усвідомленні власних проблем, зниження мотивації та ініціативи (52,09%).

У групі порівняння найбільш вираженим був когнітивний компонент апатії (48,03%), що проявлявся у відсутності цілей, інтересів у пацієнтів. Поведінкові (30,06%), емоційні (38,76%) та інші (33,15%) складові апатії були нижче середнього рівня.

Статистичний аналіз результатів дав змогу довести, що у пацієнтів з негативними симптомами при шизофренії були найбільш ураженими емоційні (р=0,0001), поведінкові (р=0,0001) та інші (р=0,025) складові апатії, у той час коли когнітивна складова апатії суттєво не відрізнялася в основній групі та групі порівняння (р>0,05).

Аналіз особливостей мотивації продемонстрував, що у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії реальна загальножиттєва мотивація характеризувалася зниженими показниками (рис. 3). У пацієнтів основної групи найнижчими виявилися мотивація до суспільно корисної діяльності (2,16±1,12), творчої активності (2,32±1,45) і загальної активності (2,76±1,93). Низькими були також потреба в соціальному статусі (3,03±1,94), комфорті (3,15±2,04) та спілкуванні (3,89±2,31). Нижче середнього пацієнти основної групи оцінювали потребу в підтримці життєзабезпечення (5,87±3,19). Аналіз бажань у рамках ідеальної загальножиттєвої мотивації продемонстрував, що у пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії у цілому виявлено відсутність бажання до поліпшення ситуації, що вказує на спотворення мотиваційної сфери. Так, зафіксовано, що пацієнти основної групи не бажали покращити власну творчу активність (2,06±1,05), суспільну корисність (2,11±1,37), спілкування (2,56±1,29), соціальний статус (2,67±1,44), загальну активність (3,33±2,13) та були мало мотивовані на покращання власного життєзабезпечення (5,16±3,87) і комфорту (4,89±2,54). Порівняння реальної загальножиттєвої мотивації з ідеальною дало змогу встановити, що пацієнти з негативною симптоматикою при шизофренії мали бажання до поліпшення комфорту порівняно з теперішньою ситуа­цією (р=0,025) та намагалися зменшити спілкування з оточуючими (р=0,036).

Рисунок 3. Співвідношення реального та ідеального загальножиттєвого мотиваційного профілю у пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії

Особливості робочої мотивації характеризувалися ще більшим порушенням мотивації у сферах творчої активності на роботі (0,33±1,08), суспільної корисності (0,45±0,94), низької мотивації до поліпшення умов праці (2,35±1,76), соціального статусу (2,67±1,41), спілкування (2,76±1,04), загальної активності на роботі (2,89±1,64) і підтримки життєзабезпечення (3,04±2,11) (рис. 4).

Рисунок 4. Співвідношення реального та ідеального робочого мотиваційного профілю у пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії

Схожа тенденція відмічалася при оцінці ідеальної складової роботи. Визначалася низька мотивація до поліпшення творчої активності на роботі (0,54±0,78), суспільної корисності в роботі (0,72±0,83), загальної активності (2,45±1,38), набуття соціального статусу (3,16±1,87), відновлення спілкування (3,16±2,19), комфортних умов праці (4,11±2,16) і підтримки життєзабезпечення (5,23±3,07). При цьому доведено, що пацієнти основної групи при порівнянні реальної та ідеальної робочої мотивації були схильні до більшого прагнення забезпечити себе матеріальними ресурсами життя (р=0,001) та комфортними умовами праці (р=0,019).

Аналіз особливостей загальножиттєвої мотивації продемонстрував, що у пацієнтів із позитивною симптоматикою при шизофренії виявлено виражену потребу в забезпеченні себе матеріальними ресурсами життя (гроші, їжа, тілесні потреби, секс) (7,33±3,02), помірну потребу у власній життєвій активності (6,18±4,10) та знижену мотивацію до творчої активності (4,98±1,13), суспільної корисності (4,92±2,05), спілкування з оточенням (5,09±2,17), набуття соціального статусу (5,13±2,08) та підвищення комфорту (5,78±2,93) (рис. 5).

Рисунок 5. Співвідношення реального та ідеального загальножиттєвого мотиваційного профілю у пацієнтів із позитивною симптоматикою при шизофренії

При порівнянні з ідеальним мотиваційним загальножиттєвим профілем доведено, що пацієнти з позитивною симптоматикою при шизофренії мали бажання до покращення власного матеріального статку (р=0,031), комфорту (р=0,029), загальної активності (р=0,025) та підвищення соціальної корисності (р=0,0001).

Оцінка реальної робочої мотивації у пацієнтів з позитивною симптоматикою при шизофренії продемонструвала наявність потреби в робочій активності (6,94±2,66), а також зниження решти показників: підтримки життєзабезпечення (5,14±2,27); комфорту (4,11±2,09); соціального статусу (5,87±2,39); спілкування (5,09±2,47); творчої активності (4,11±1,67) та суспільної корисності (3,65±1,84). При цьому ідеальна мотивація у сфері роботи характеризувалася високим бажанням до підвищення матеріального статку (6,89±3,09), комфортних умов праці (8,12±3,71), набуття соціального статусу (7,15±2,77), підвищення соціальної корисності (8,32±3,11), загальної робочої активності (6,45±2,087) та зниження потреб у спілкуванні з оточуючими на роботі (4,11±1,66) та творчого підходу до роботи (3,15±1,83). Статистичний порівняльний аналіз дозволив встановити, що пацієнти з позитивною симптоматикою при шизофренії мали прагнення покращити власний матеріальний стан (р=0,032), умови праці (р=0,0001), свій соціальний статус (р=0,027) та суспільну корисність у роботі (р=0,0001).

Порівняльний аналіз показників реальної загальножиттєвої мотивації серед пацієнтів основної групи та групи порівняння продемонстрував, що у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії мотивація була суттєво нижчою, ніж у групі порівняння (р<0,05). Так, у пацієнтів з позитивною симптоматикою при шизофренії бажання до забезпечення матеріальними благами (7,33 проти 5,87 бала; р=0,033), комфортом (5,78 проти 3,15 бала, р=0,021), соціальним статусом (5,13 проти 3,03 бала; р=0,028), спілкуванням (5,09 проти 3,89 бала; р=0,038), загальної активності (6,18 проти 2,76 бала; р=0,014), творчої активності (4,98 проти 2,32 бала; р=0,027) та суспільної корисності (4,92 проти 2,16 бала; р=0,027) було суттєво вищим, ніж у пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії (рис. 6).

Статистичний порівняльний аналіз реальної робочої мотивації свідчить, що попри те, що у пацієнтів групи порівняння мотивація до роботи була взагалі низькою, але у порівнянні з основною групою доведено, що робоча мотивація у пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії була нижчою (р<0,05). Так, відсутність бажання до підтримки життєзабезпечення (3,04 проти 5,14 бала; р=0,022), комфорту (2,35 проти 4,11 бала; р=0,036), соціального статусу (2,67 проти 5,87 бала; р=0,019), спілкування (2,76 проти 5,09 бала; р=0,029), загальної і творчої активності (2,89 проти 6,94 бала; р=0,0001 та 0,33 проти 4,11 бала; р=0,0001) та суспільної корисності (0,45 проти 3,65 бала; р=0,012) була більш виражена у пацієнтів основ­ної групи.

Висновок

Досліджено особливості мотиваційної сфери пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії. У результаті дослідження встановлено наступні особливості мотиваційної сфери, характерні для пацієнтів з негативною симптоматикою при шизофренії:

• високий загальний рівень апатії (73,02%; р=0,0001);
• виражені порушення емоційних мотиваційних складових (емоційна байдужість, зниження емоційних реакцій) (82,13%, р=0,0001);
• виражені порушення цілеспрямованості поведінки (зниження працездатності, відсутність зусиль та ініціа­тиви) (67,98%, р=0,0001);
• порушення когнітивних складових мотивації (відсутність інтересів, цікавості, відсутність мети та цінностей, що відповідають віку хворого) (56,17%);
• сплощення загальножиттєвого та робочого мотиваційних профілів (р<0,05);
• низький рівень загальножиттєвих потреб у суспільній корисності (2,16; р=0,027), загальній та творчій активності (2,76; р=0,014 та 2,32; р=0,027 відповідно), набутті соціального статусу (3,03; р=0,028), комфорті (3,15; р=0,021), спілкуванні (3,89; р=0,038) та підтримці життєзабезпечення (5,87; р=0,033);
• низький рівень робочої мотивації до підтримки життєзабезпечення (3,04; р=0,022), комфорту (2,35; р=0,036), соціального статусу (2,67; р=0,019), спілкування (2,76; р=0,029), загальної (2,89; р=0,0001) і творчої (0,33; р=0,0001) активності та суспільної корисності (0,45; р=0,012).

У пацієнтів із позитивною симптоматикою при шизо­френії мотиваційна сфера характеризувалася:

• переважанням помірного (39,24%; р=0,001) та низького (36,71%; р=0,0001) рівня апатії;
• помірними порушеннями когнітивної складової мотивації (відсутність інтересів, цікавості, відсутність мети та цінностей, що відповідають віку хворого) (48,03%);
• наявність потреби в матеріальних ресурсах (7,33; р=0,033) та у життєвій активності (6,18; р=0,014).

Отримані дані можуть бути використані при проведенні психодіагностичних та психокорекційних заходів у пацієнтів із негативною симптоматикою при шизофренії.

Список використаної літератури

• 1. Bitter I., Mohr P., Raspopova N. et al. (2022) Assessment and Treatment of Negative Symptoms in Schizophrenia-A Regional Perspective. Front. Psychiatry, 12: 820801. doi: 10.3389/fpsyt.2021.820801.
• 2. Kuzminova M.V., Solokhina T.А., Nochevkina A.I. (2022) Motivation Disorders in Patients with Schizophrenia. Psikhiatriya, 20(3): 65–73. doi.org/10.30629/2618-6667-2022-20-3-85-97.
• 3. Marder S.R., Galderisi S. (2017) The current conceptualization of negative symptoms in schizophrenia. World Psychiatr., 6(1): 14–24. doi: 10.1002/wps.20385.
• 4. Fervaha G., Foussias G., Agid O., Remington G. (2015) Motivational deficits in early schizophrenia: prevalent, persistent, and key determinants of functional outcome. Schizophr Res., 166: 9–16. doi: 10.1016/j.schres.2015.04.040.
• 5. Foussias G., Siddiqui I., Fervaha G. et al. (2015) Motivated to do well: an examination of the relationships between motivation, effort, and cognitive performance in schizophrenia. Schizophr. Res., 166: 276–282. doi: 10.1016/j.schres.2015.05.019.
• 6. Fiszdon J.M., Kurtz M.M., Choi J. et al. (2016) Motivational interviewing to increase cognitive rehabilitation adherence in schizophrenia. Schizophr. Bull., 42: 327–334. doi: 10.1093/schbul/sbv143.
• 7. Schlosser D.A., Campellone T.R., Truong B. et al. (2018) Eficacy of PRIME, a mobile app intervention designed to improve motivation in young people with schizophrenia. Schizophr. Bull., 44(5): 1010–1020. doi: 10.1093/schbul/sby078.
• 8. Wang J., Huang J., Yang X.H. et al. (2015) Anhedonia in schizophrenia: Deficits in both motivation and hedonic capacity. Schizophr. Res., 168(1–2): 465–474. doi: 10.1016/j.schres.2015.06.019.
• 9. Galderisi S., Mucci A., Dollfus S. et al. (2021) EPA guidance on assessment of negative symptoms in schizophrenia. Eur. Psychiatr., 64(1): e23. doi: 10.1192/j.eurpsy.2021.11.
• 10. Galderisi S., Mucci A., Buchanan R.W., Arango C. (2018) Negative symptoms of schizophrenia: new developments and unanswered research questions. Lancet Psychiatr., 5(8): 664–677. doi: 10.1016/S2215-0366(18)30050-6.
• 11. Szkultecka-Dębek M., Walczak J., Augustyńska J. et al. (2015) Epidemiology and Treatment Guidelines of Negative Symptoms in Schizophrenia in Central and Eastern Europe: A Literature Review. Clin. Pract. Epidemiol. Ment. Health, 11: 158–165. doi: 10.2174/174501790151101015.
• 12. Смулевич А.Б., Мухорина А.К., Воронова Е.И., Романов Д.В. (2016) Современные концепции негативных расстройств при шизофрении и заболеваниях шизофренического спектра. Психиатрия, 72: 5–19.

Надійшла до редакції/Received: 03.11.2023
Прийнято до друку/Accepted: 25.12.2023