Сучасні лікарські засоби для фітотерапії: погляд лікаря та фармацевта

Сучасні фахівці медицини та фармації з виправданою науковою та прикладною зацікавленістю ставляться до фітотерапії. Застосування терапевтичного потенціалу лікарських рослин на сьогодні вважають досить фізіологічним методом профілактики та лікування, який впливає на нормалізацію обмінних процесів та відновлення функціональних можливостей організму. Лікарські засоби, створені на основі рослин, можна застосовувати більш тривалий час, у тому числі в терапії хвороб, що мають хронічний перебіг. Підсумки роботи першого Глобального саміту з традиційної медицини Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), який відбувся в серпні 2023 р., підтвердили, що фітотерапія включена до системи традиційної медицини [1–4].

Терапія ХХІ ст. активно використовує давній досвід народної медицини та сприяє відродженню/розвитку фітотерапії сьогодення. Це пояснюється рядом причин: фітотерапія є досить ефективною, безпечною при тривалому лікуванні хронічних захворювань, у тому числі в педіатрії та геронтології; різноманіття хімічного складу зумовлює полівалентність (поліфункціональність) фармакологічної дії, яка зростає при поєднаному застосуванні лікарської рослинної сировини; фітопрепарати є доступними та загалом сприяють підвищенню прихильності до лікування [5].

На особливу увагу заслуговує поліфармакологічність ліків рослинного походження, яка окреслює широкі перс­пективи їх застосування в різних сферах профілактичної та клінічної медицини.

Тому роль фітотерапії в сучасній медицині постійно зростає, що зумовлено, з одного боку, незначною токсичністю i біологічною безпекою для організму людини більшої кількості рослинних ліків, з іншого — особливостями клінічної ефективності фітотерапевтичних препаратів, а саме: широким терапевтичним спектром, поступовим збільшенням вираженості очікуваного клінічного ефекту, комплексним впливом на різні патогенетичні ланки хвороб, відносно нечастими проявами побічних ефектів, навіть при тривалому застосуванні [6].

Ця стаття — друга з серії публікацій колективу авторів у цьому виданні про сучасні фітозасоби. У попередній публікації обговорено принципові відмінності між сучасними фітотерапевтичними інструментами — лікарськими засобами та біологічно активними добавками (БАД). Показано, що при виборі між ліками та БАД потрібно зважати на цільове призначення цих категорій продуктів, а саме: ліки застосовують для терапії, профілактики і діагностики хвороб тощо; БАД є елементом збагачення раціону харчування. У деяких випадках БАД можуть використовуватися разом із ліками, але якщо мова йде про лікування або мета­філактику захворювання. БАД не можуть використовуватися як альтернатива лікарським засобам з доведеною ефективністю та не можуть бути заміною повноцінного раціону харчування (є відповідна інформація для споживачів на упаковці). Висвітлено аспекти щодо особливостей виробництва, реєстрації, умов продажу ліків та БАД, ступеня доказовості їх ефективності та безпеки тощо [7].

Фармацевтичні аспекти сучасної фітотерапії

Фітотерапія — метод лікування захворювань, що ґрунтується на використанні лікарських рослин і комплексних ліків на їх основі. За класифікацією ВООЗ, фітотерапія є однією зі складових традиційної медицини. Це напрямок теоретичної і практичної медицини, що базується на науковому вивченні і використанні з терапевтичною або профілактичною метою лікарських рослин або препаратів, виготовлених з них [8].

Лікарські засоби рослинного походження — будь-який препарат, який містить лише діючі речовини з однієї або більше рослинних субстанцій, або один чи більше рослинних ліків, або одну чи більше рослинних субстанцій у комбінації з одним або більше рослинними лікарськими засобами [9].

Лікарська рослинна сировина (ЛРС) — цілі лікарські рослини або їх частини, які відповідають вимогам стандартів і використовуються у висушеному (рідко у свіжому) вигляді для одержання лікарських речовин, ліків рослинного походження (фітопрепаратів), субстанцій і лікарських форм (ЛФ). ЛРС, яка дозволена до використання МОЗ України і внесена до Державного реєстру, є офіцинальною. Та, що входить до Державної Фармакопеї Украї­ни, — фармакопейною ЛРС.

До ЛРС належать різні частини рослин: бруньки, квітки, трава, стебла, коріння, кора, листя, плоди, насіння [10]. Важливим фактором є використання саме певної частини лікарської рослини для досягнення тієї чи іншої мети. Наприклад, квіти Primula vetis багаті на флавоноїди і за рахунок своїх секретолітичних властивостей використовуються при лікуванні синуситу, а от коріння цієї рослини має великий вміст сапонінів і використовується в лікуванні кашлю.

Фітопрепарат — лікарський засіб рослинного походження у певній ЛФ.

Згідно з Державною Фармакопеєю України, існує велике різноманіття ЛФ фітозасобів: ціла рослинна сировина, різана рослинна сировина, стовчена рослинна сировина, здрібнена на порошок рослинна сировина, ексудат, збір, брикет, чай, екстракт, настойка, ефірна олія, жирна олія, віджатий сік, оброблений сік рослин, слиз, смола [10].

Галеновий препарат — лікарський засіб рослинного походження у формі настоянки або екстракту.

Новогаленові препарати — максимально очищені від баластних речовин витяги із ЛРС, що містять увесь комплекс біологічно активних речовин (БАР).

Настоянки — спиртові або водно-спиртові витяги з ЛРС, отримані різними способами настоювання сировини з розчинниками без нагрівання й видалення розчинника.

Екстракти — концентровані витяги з ЛРС. Розрізняють рідкі, густі, сухі екстракти. Розчинниками можуть бути вода, спирт різної концентрації, ефір, жирні олії.

Збори — суміш декількох видів подрібненої (рідше цілої) ЛРС, іноді з домішкою мінеральних солей, ефірної олії та ін. У домашніх умовах зі зборів готують настої та відвари.

Настої та відвари — водні витяги з ЛРС. Зазвичай із квіток, листків і трави виготовляють настої (настоюють на киплячій «водяній бані» 15 хв). Зі шкірястих листків, кори, плодів, насіння і підземних органів готують відвари на киплячій «водяній бані» 30 хв.

Слід зазначити, що досить нескладною, на перший погляд, є технологія приготування в домашніх умовах ряду ЛФ фітозасобів (чаїв, настоїв, відварів) і лікувальних процедур (ванн, примочок, компресів, інгаляцій). Проте інколи незначні відхилення від технології застосування ЛРС, зокрема, розведення чи приготування водного розчину або відвару, можуть мати несприятливі наслідки. Наприклад, загальноприйнятим співвідношенням води та ЛРС вважається таке: 1 столова (ст.) ложка (л.) ЛРС на 1 склянку води. Мова йде саме про 1 ст. л., а не, наприклад, 1 ст. л. «з гіркою». Також необхідно враховувати, що розмір столової ложки може варіювати (15 мл у США, 18 мл — в країнах Європи, 20 мл — в Австралії), тобто зрозуміло, що точність дозування ЛРС відсутня.

Слід пам’ятати, що тривале навіть незначне, на перший погляд, щоденне передозування може призвести до накопичення БАР в організмі та прояву побічних ефектів: диспепсії, головного болю, набряків тощо.

Наприклад, симптоми отруєння атропіном — алкалої­дом, що міститься в беладоні (Atropa Belladonna), блекоті (Hyoscyamus niger), дурмані (Datura stramonium), можуть проявлятися психічним (марення, галюцинації) і мотор­ним збудженням, почервонінням і сухістю шкіри, спрагою, захриплістю голосу, підвищенням температури тіла, розладами ковтання, мовлення, розширенням зіниць, світлобоязню, тахікардією [1, 8].

Побічні ефекти, що відмічають при передозуванні серцевими глікозидами, характерні для гострого й хронічного отруєння. Найчастіше виявляють такі симптоми: шлунково-кишкові (диспепсія, нудота, порушення апетиту аж до анорексії); кардіологічні (порушення ритму серця й провідності — брадикардія, політопна екстрасистолія, бігеменія, тригеменія, часткова або повна передсердно-шлуночкова блокада); неврологічні (головний біль, стомлюваність, занепокоєння, порушення зору, у тому числі колірного, галюцинації); рідше — порушення водного балансу (зниження діурезу, збільшення маси тіла), гінекомастію, тромбоцитопенію [1, 8].

Ліки, що містять алкалоїди барвінку рожевого (Cataranthus roseus), можуть викликати лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, симптоми нейроінтоксикації та ін. [1, 8].

Слід зважати також на особливості дозування для різних вікових груп, що є обов’язковим правилом ефективного та безпечного лікування. Для кожного лікарського засобу в тій чи іншій ЛФ існують свої способи дозування, які необхідно знати та чітко дотримуватися.

Випробувані часом і емпіричним досвідом рослинні препарати набувають нових якостей завдяки розвитку фітофармації та сучасної фармацевтичної індустрії. Еволюція фітозасобів торкнулася, по-перше, їх ЛФ, по-друге — стандартизації кількісного вмісту діючих речовин (саме БАР) у ліках. Традиційно продовжують застосовуватися лікарські рослини у формі зборів, галенових або гомеопатичних препаратів, але значний сегмент фармацевтичного ринку займають стандартизовані фітопрепарати в різних ЛФ.

Якість фітозасобів

Найважливішим фактором, що визначає фактичну якість готових лікарських засобів рослинного походження, вважають якість ЛРС. Відповідно до міжнародних принципів процес стандартизації ЛРС стосується 3 основних фармакопейних дефініцій та має відповідати на основні питання щодо ідентичності, чистоти та вмісту [10].

Стандартизація ЛРС — це кількісне визначення в лікарському засобі активної речовини, яка безпосередньо зумовлює прояв фармакологічних ефектів.

Стандартизація ЛРС дозволяє створювати фітопрепарати з дозованим вмістом БАР, що гарантує безпеку та ефективність лікування рослинними препаратами. Необхідність стандартизації зумовлюється низкою чинників природного характеру, адже доведено, що кількісний склад діючих речовин у сировині лікарських рослин не є постійним. Він знач­но змінюється залежно від сорту та підвидів, фази розвитку рослин, метеорологічних умов, вегетаційного періоду, ґрунтово-кліматичних умов та особ­ливостей проходження біохімічних реакцій у процесі синтезу фармакологічно активних сполук. Тому лікарські рослини, які зібрані в дикій природі, не можуть слугувати джерелом фітохімічно гомогенної ЛРС для виробництва ліків з дозованим вмістом ключових БАР, що зумовлюють фармакологічні ефекти. На жаль, у наш час більшу частину ЛРС для потреб фармацевтичної промисловості збирають саме в дикій природі.

Недостатньо вірогідної інформації й щодо ферментативних процесів, що мають місце виключно при заготівлі лікарської рослинної маси, її зберіганні та переробці. На етапі технологічної обробки деякі з БАР дуже важко екстрагувати з лікарських рослин у чистому вигляді, а дія інших комбінується з дією ще невідомого та недослідженого компонента. Така ситуація заважає іноді дати фармакологічну оцінку та скласти вірогідні рекомендації щодо обґрунтованого застосування рослинного лікарського засобу.

Це має особливе значення ще й тому, що вивчення багатьох аспектів фітотерапії пов’язане, перш за все, з фармакологічною дією конкретних органічних сполук, що містяться в рослинній масі лікарських рослин та мають бути екстраговані для виготовлення необхідних ліків.

Необхідно мати впевненість у наявності в ЛРС таких сполук, адже від цього залежить не тільки ефект фітотерапії, але й загальна характеристика конкретної лікарської рослини.

Нині у багатьох країнах світу відзначають значне зростання промислового виробництва моно- та полікомпонентних ліків із ЛРС і, що особливо важливо, — на досить високому технологічному рівні. Подібні лікарські засоби вирізняються стабільністю свого хімічного складу протягом рекомендованого виробником/розробником терміну зберігання і зручністю використання.

Відмінність моно- і полікомпонентних рослинних ліків очевидна. Адже максимального ефекту можна досягти шляхом поєднання більшої кількості БАР різних лікарських рослин, які в цьому випадку забезпечують фармакодинамічний синергізм і не у вигляді простої сумації ефектів або адитивної взаємодії, а як потенціювання (значного підсилення) ефекту. Це дозволяє не тільки отримати кращий терапевтичний ефект, але й уникнути поліпрагмазії.

Широке застосування нових технологій у фітофармації та поява лікарських засобів рослинного походження, ефективність і безпека яких науково обґрунтовані, стало потужним поштовхом для нового етапу в розвитку фітотерапії. Водночас наповнення світового фармацевтичного ринку новими фітопрепаратами неминуче породжує проблему вибору «правильного лікарського препарату», ефективність і безпека якого забезпечуватимуть прогнозований терапевтичний ефект. Таким орієнтиром є низка фармацевтичних критеріїв, за якими оцінюється відповідність рослинного препарату сучасним вимогам.

Так, одним із критеріїв є якість вихідної ЛРС, з якої отримується фітопрепарат. Рослинне походження сировини для виготовлення лікарського засобу — ще не доказ його достатньої безпеки для пацієнта. Якість ЛРС визначається (в основному, але не тільки!) умовами та ареалом зростання (вирощування). Крім цього, ЛРС, яка вирощена в екологічно несприятливій місцевості, може бути забруднена такими токсичними для людини полютантами, як пестициди, солі важких металів, радіонукліди.

Також важливим є дотримання стандартизації ЛРС на всіх етапах створення фітопрепарату — від вирощування до отримання кінцевого продукту, контроль якості продукції на всіх етапах її виробництва.

Таким чином, звичайному споживачеві в побуті, на жаль, не завжди вдається чітко дотримуватися вимог зберігання ЛРС, технології приготування та дозування, визначитися з оптимальними термінами лікування, врахувати можливі взаємодії (при комбінації ЛРС або з лікарським засобом синтетичного походження) тощо. Тому краще надавати перевагу рослинним препаратам, які виготовлені на фармацевтичних підприємствах в умовах дотримання вимог Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP) — частини системи забезпечення якості, яка гарантує, що продукція виробляється і контролюється за стандартами якості [11].

Клініко-фармакологічні особливості сучасних фітозасобів

Погляди світової медичної громадськості сьогодні звернені до рослинних ліків з підтвердженою і доведеною дією. Вкрай важливим є дотримання принципів наукової доказовості щодо ефективності і безпеки лікарських засобів: проведення масштабних клінічних та доклінічних досліджень належного дизайну, що дозволяють отримати статистично достовірні порівняльні дані [12–14].

Відповідність усім зазначеним принципам дає можливість отримувати сучасні фітопрепарати, які не тільки не поступаються синтетичним представникам відповідної групи, а навіть перевершують їх за співвідношенням клінічного ефекту і ризику розвитку побічних ефектів.

З 30 квітня 2011 р. у країнах ЄС почала діяти Директива з традиційних лікарських засобів рослинного походження (Директива 2004/24/ЕС). Відповідно до цього нормативного документа виробництво рослинних лікарських засобів має здійснюватися за правилами GMP для забезпечення якості готової продукції, а також бути безпечною при застосуванні. Компанія (виробник рослинних препаратів), що реєструє рослинний лікарський засіб на фармацевтичному ринку, має продемонструвати, що фітотерапевтичний засіб використовували у ЄС щонайменше 30 років або 15 років в ЄС і 30 років за його межами.

Із клініко-фармакологічних аспектів слід зважати на те, що одночасне застосування ЛРС та препаратів синтетичного походження може бути потенційно небезпечним.

Не слід забувати й про те, що лікування має бути індивідуальним. Адже всі ми різні за генетикою, своїми антропометричними даними (маса тіла, зріст тощо), віком, статтю, особливостями обміну речовин тощо. Також необхідно брати до уваги супутні захворювання, у тому числі хронічні.

З урахуванням викладеного раніше (різні частини рослин, ЛФ, технологія виробництва та ін.) стає зрозумілим, що не всі ліки рослинного походження є однаковими за ефективністю та безпекою, ключовими показниками раціональної фармакотерапії. Серед рослинних препаратів не може бути генериків! Однаковий склад та ЛФ (фармацевтична еквівалентність) рослинних лікарських засобів не забезпечують однакового результату їх застосування (фармакодинамічну еквівалентність)!

У березні 2019 р. оприлюднено Рекомендації Німецького респіраторного товариства з діагностики та лікування дорослих, які страждають від гострого, підгострого та хронічного кашлю. У чинних рекомендаціях акцентовано увагу та чітко виокремлено наступне: «…вміст активної речовини, а отже ефективність, залежить від багатьох факторів: походження використовуваних рослин, методу екстракції, стандартизації і виробничого процесу. Тому різні екстракти одних і тих самих ботанічних видів лікарських рослин не є взаємозамінними. Результати досліджень із застосуванням рослинних ліків є справедливими лише для продукту, що тестується. Вони не можуть екстраполюватися на інші екстракти з цього ботанічного виду» [15, 16].

Вже на сьогодні терміни «доказова медицина», «доказовість», «клінічні дослідження» використовуються не лише фахівцями з медицини та фармації, а й дуже щільно увійшли в життя споживачів. Отже, кожне клінічне рішення має бути науково обґрунтованим та мати належний ступінь доказовості щодо його ефективності. Це стосується діагностичних та фізіотерапевтичних процедур, хірургічних втручань, вибору ліків для раціональної фармакотерапії і вибору рослинних препаратів зокрема. Ефективність та безпека кожного рослинного лікарського засобу має бути доведена саме під час проведення клінічних досліджень (КД), а їх результати — опубліковані та доступні як для фахівців, так і для споживачів [17–20].

Фітонірингові препарати — доведені ефективність та безпека

Сучасна концепція фітонірингу

Найкращою ілюстрацією підходу до створення фітопрепаратів є концепція фітонірингу, яка запропонована німецькою компанією «Біонорика СЕ». Унікальна філософія фітонірингу об’єднує дослідження механізмів дії компонентів рослин із використанням інноваційних технологій і сучасних наукових методів (англ. phyto — рослина, engineering — розробка, технологія).

Основні принципи фітонірингу включають [15, 21]:

• суворе дотримання принципів селекції та ретельний відбір насіннєвого матеріалу при вирощуванні рослинної сировини. Для отримання ЛРС, гомогенної за фітохімічним профілем, проводять ретельний пошук «ідеальної лікарської рослини» з рекордним вмістом ключових БАР та оптимальним їх співвідношенням. Після цього ці екземпляри розмножують вегетативним шляхом для отримання генетично ідентичної лінії лікарських рослин для наступної культивації в стандартизованих умовах. Для виключення можливості потрапляння токсичних полютантів до виготовлених лікарських засобів підрозділи компанії «Біонорика СЕ» з вирощування ЛРС розміщені на острові Мальорка (Іспанія), на Кубі і в екологічно чистих регіонах Європи. Збір урожаю відбувається не за календарем, а в момент оптимального вмісту ключових БАР, який визначають за даними біохімічного аналізу ступеня зрілості на полі;
• стандартизацію процесу виробництва із застосуванням сертифікованих інноваційних технологій, внутрішній контроль якості протягом усього виробничого ланцюга — від сировини до готової ЛФ;
• застосування більш високоефективних технологій отримання екстрактів із рослинної сировини, зокрема щадної низькотемпературної вакуумної екстракції в закритому циклі, що дозволяє максимально запобігти кількісним і якісним змінам БАР — з одного боку, та екстрагувати важкорозчинні БАР з клітковини рослин — з іншого. Чітке дотримання на всіх етапах виробництва директив ВООЗ «Good Agricultural and Collection Practices» та «Good Manufacturing Practice»;
• застосування високочутливих методик (спектрофотометрія фітопрепаратів, мас-спектрометрія з монолітним капіляром тощо) для забезпечення високої точності ідентифікації та детермінації активних інгредієнтів;
• виготовлення лікарських засобів в оптимальній ЛФ, що забезпечує певну стабільність активних інгредієнтів при зберіганні та високу біодоступність при їх застосуванні, а також зручність використання для споживача;
• проведення науково-експериментальних досліджень фармакотерапевтичної дії лікарських засобів в умовах in vitro та на експериментальних моделях;
• проведення КД (у тому числі багатоцентрових) для отримання обґрунтованих доказів із клінічної ефективності та безпеки виробленої фітотерапевтичної продукції.

Одним із препаратів рослинного походження, що ілюструє високий рівень ефективності та безпеки сучасних фітонірингових препаратів, є Канефрон^® Н. На сьогодні він представлений на фармацевтичному ринку України у двох ЛФ [22]:

• таблетки, вкриті оболонкою (1 таблетка):

• • − спеціальна композиція окремих частин лікарських рослин BNO 1045 у формі порошку:

– трави золототисячника (Herbae Centaurii) — 18 мг;

– кореня любистку (Radicis Levistici) — 18 мг;

– листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 18 мг;

• краплі оральні (100 г крапель):

• − спеціальний стандартизований екстракт BNO 1040:
• − водно-спиртовий екстракт (1:16) із лікарських рослин:

– трава золототисячника (Herbae Centaurii) — 0,6 г;

– корінь любистку (Radicis Levistici) — 0,6 г;

– листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 0,6 г.

Компоненти, що входять до складу препарату, чинять комплексну дію на сечовидільну систему, а саме: спазмолітичну, протизапальну, антимікробну, помірно виражену сечогінну, нефропротекторну, антиоксидантну, а також пригнічують універсальні фактори утворення сечових конкрементів (табл. 1).

Таблиця 1. Узагальнена фармакодинаміка препарату Канефрон^® Н

Використання спеціальних хемотипів лікарських рослин з оптимальним вмістом і пропорціями ключових БАР, стандартизованих умов культивації і спеціальних технологій екстракції зумовлюють ефективність цього бренду при запальних захворюваннях сечових шляхів і сечокам’яній хворобі [23].

Представлений спектр фармакодинамічних властивостей не тільки і не стільки визначає терапевтичну ефективність лікарського засобу, як доказ його ефективності та переносимості при проведенні численних КД, адже медицина XXI ст. — це доказова медицина!

Але найкращий доказ ефективності фітопрепарату — наявність доказової бази рівня 1b, а саме: подвійного сліпого рандомізованого багатоцентрового дослідження не меншої ефективності в паралельних групах фази III.

Результати КД з порівняння неантибактеріальної терапії фітопрепаратом Канефрон^® Н та фосфоміцином для одноразового застосування у 659 жінок із гострою не­ускладненою інфекцією сечовивідних шляхів (подвійне сліпе рандомізоване багатоцентрове дослідження не меншої ефективності в паралельних групах фази III) свідчать, що Канефрон^® Н є ефективним та альтернативним антибіотикам варіантом лікування гострого неускладненого циститу з доведеною ефективністю (рівень доказовості 1b) і значною мірою може сприяти зменшенню застосування антибіотиків в амбулаторних умовах.

Така терапевтична опція наведена в рекомендаціях Європейської асоціації урологів як альтернативне антибіотикам лікування гострого неускладненого циститу у жінок репродуктивного віку. Це має велике значення в контексті стратегії ВООЗ щодо доцільного застосування антибактеріальних препаратів, щоб раціоналізувати широкомасштабне їх застосування і небезпеку поширення антибіотикорезистентності.

Важливо зазначити, що наукові дані, отримані для таких стандартизованих рослинних лікарських засобів, як Канефрон^® Н, не можуть бути автоматично екстрапольовані на інші рослинні препарати, які створені з використанням тих самих ботанічних видів лікарських рослин. Це оприлюднено раніше в публікаціях щодо результатів порівняльного дослідження фармакологічної активності бренду Канефрон^® Н та вітчизняного препарату, що містить компоненти розмарину, любистку і золототисячника у подібних до Канефрон^® Н дозах.

Результати порівняння спростували припущення щодо фармакологічної еквівалентності двох препаратів. Однакової протизапальної та спазмолітичної активності досягали майже вдвічі нижчими концентраціями лікарського засобу Канефрон^® Н, ніж препарату порівняння (рис. 1–2).

Ресурс PubMed^® за запитом щодо результатів КД із вивчення препарату Канефрон^® Н лише за останні 10 років надає 8 публікацій (табл. 2). Водночас слід зазначити, що публікаційна активність на цьому ресурсі для фітосимілярів (як лікарських препаратів, так і БАД) відсутня.

Таблиця 2. Публікаційна активність на ресурсі PubMed^® щодо препарату Канефрон^® Н

Загалом на сьогодні компанія «Біонорика СЕ» представляє на фармацевтичному ринку лікарські засоби для лікування респіраторних, гінекологічних та урологічних захворювань. Наприклад, час знаходження деяких ліків виробництва компанії «Біонорика СЕ» становить понад 30 років. Одним із факторів довіри можна вважати також «географію лікарського засобу» — наявність на фармацевтичному ринку інших країн (для препарату Канефрон^® Н — це вже 28 країн світу).

Фітопрепарати компанії «Біонорика СЕ» займають стійкі позиції не тільки на фармацевтичному ринку Німеччини («батьківщині» фітонірингу), але й в інших країнах Західної Європи, Україні та ін.

Висновок

Сьогодні фітонірингові препарати є уособленням найпотужнішої фітоскладової сучасних ліків рослинного походження, «розкритих» за допомогою наукових фармацевтичних та клініко-фармакологічних підходів і підтверджених роками довіри не лише фахівців медицини та фармації, а й вибагливих споживачів/представників споживачів. Концепція фітонірингу, яка запроваджена і не­уклінно наслідується компанією «Біонорика СЕ», є гарантом виробництва сучасних фітозасобів із доведеною ефективністю та безпекою, показники яких не можуть екстраполюватися на препарати-аналоги за складом інших виробників, адже серед рослинних ліків не може бути генериків. Фітоніринг дозволяє гарантувати сталий і достатній вміст ключових БАР у кожній дозі рослинного лікарського препарату, незалежно від партії і року збору врожаю.

Тож фітонірингові лікарські засоби на сьогодні є безальтернативними (з позицій наукової доказовості ефективності та безпеки) серед фармакотерапевтичних інструментів рослинного походження для застосування в сучасній клінічній практиці.



Список використаної літератури

• 1. Chevallier A. (2016) Encyclopedia of herbal medicine. US: Dorling Kindersley, 336 p.
• 2. WHO convenes first high-level global summit on traditional medicine to explore evidence base, opportunities to accelerate health for all.
• 3. apps.who.int/iris/handle/10665/312342.
• 4. http://www.who.int/health-topics/traditional-complementary-and-integrative-medicine#tab=tab_1.
• 5. Гродзінський А.М. (ред.) (1991) Лікарські рослини: енциклопед. довід. Київ, Голов. ред. УРЕ, 544 с.
• 6. Гарна С.В., Владимирова І.М., Бурд Н.Б. та ін. (2016) Сучасна фітотерапія: навч. посіб. Друкарня Мадрид, Харків, 580 с.
• 7. Зупанець І.А., Безугла Н.П., Отрішко І.А., Урсол Г.М. (2023) Фітотерапія: лікарські засоби vs БАД. Укр. мед. часопис, 4(156): 26–32.
• 8. Середа Н.І., Максютіна Н.П., Давтян Л.Л. (2006) Фармакогнозія. Лікарська рослинна сировина та фітозасоби: навч. посіб. Нова книга, Вінниця, 352 с.
• 9. Наказ МОЗ України від 26.08.2005 р. № 426 «Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення».
• 10. Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» (2015) Державна фармакопея України, Харків, Т. 1., 1128 с.
• 11. МОЗ України (2016) Лікарські засоби. Належна виробнича практика. Настанова СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2016. Видання офіційне, Київ.
• 12. Про затвердження Порядку здійснення фармаконагляду: наказ МОЗ України від 27.12.2006 р. № 898 (зі змінами).
• 13. Про затвердження Порядку проведення підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики: наказ МОЗ України від 27.12.2012 р. № 1130.
• 14. Про лікарські засоби: закон України (документ 123/96-В, редакція від 05.02.2023 р.). zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80.
• 15. Зупанець К.О., Сахарова Т.С., Отрішко І.А. та ін. (2021) Фармацевтична опіка пацієнтів при симптоматичному лікуванні кашлю: метод. рек. Золоті сторінки, Харків, 52 с.
• 16. Guidelines of the German Respiratory Society for Diagnosis and Treatment of Adults Suffering from Acute, Subacute and Chronic Cough. DOI: 10.1055/a-0808-7409.
• 17. Сиволап В.Д., Кисельов С.М., Лашкул Д.А. (2020) Основні принципи доказової медицини: навчальний посібник для здобувачів ступеня доктора філософії за третім освітньо-науковим рівнем в галузі знань 22 «Охорона здоров’я» спеціальності 222 «Медицина» навчальна дисципліна «Сучасна кардіологія». ЗДМУ, Запоріжжя, 208 с.
• 18. Bellini V., Coccolini F., Forfori F., Bignami E. (2023) The artificial intelligence evidence-based medicine pyramid. World J. Crit. Care Med., 12(2): 89–91.
• 19. toolbox.eupati.eu/resources/evidence-based-medicine.
• 20. Reddy K.R. (2018) Evidence Based Medicine: A Paradigm for Clinical Practice. J. Gandaki Med. College-Nepal, 11(2). DOI: 10.3126/jgmcn.v11i02.22989.
• 21. Зупанець І.А., Шебеко С.К., Черних В.В. та ін. (2020) Фармацевтична опіка пацієнтів при симптоматичному лікуванні захворювань сечовидільної системи: метод. рек. Золоті сторінки, Харків, 40 с.
• 22. http://www.drlz.com.ua.
• 23. Höller M., Steindl H., Abramov-Sommariva D. et al. (2021) Treatment of Urinary Tract Infections with Canephron® in Germany: A Retrospective Database Analysis. Antibiotics (Basel), 10(6): 685. doi: 10.3390/antibiotics10060685.
• 24. Alidjanov J.F., Overesch A., Abramov-Sommariva D. et al. (2020) Acute Cystitis Symptom Score questionnaire for measuring patient-reported outcomes in women with acute uncomplicated cystitis: Clinical validation as part of a phase III trial comparing antibiotic and nonantibiotic therapy. Investig. Clin. Urol., 61(5): 498–507.
• 25. Davidov M.I., Bunova N.E. (2018) Comparative assessment of Canephron N and ciprofloxacin as monotherapy of acute uncomplicated cystitis in women. Urologiia, 4: 24–32.
• 26. Davidov M.I., Voitko D.A., Bunova N.E. (2019) Treatment of acute uncomplicated cystitis in women with antibiotic allergy or intolerance. Urologiia, 5: 64–71.
• 27. Rechberger E., Wróbel A., Kulik-Rechberger B. et al. (2022) Femistina versus Canephron as a prevention of urinary tract infections after midurethral sling surgery — Non-inferiority study. Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol., 277: 71–76.
• 28. Shatylko T.V., Gamidov S.I., Popkov V.M. et al. (2021) The efficiency of combined regimens for the treatment of urinary tract infections in women using the herbal drug Canephron N. Urologiia, 6: 51–56.
• 29. Butler D.S., Wagenlehner F., Höller M. et al. (2023) Phytotherapy (BNO 1045) of Acute Lower Uncomplicated Urinary Tract Infection in Women Normalizes Local Host Responses. Urol. Int., 107(8): 778–784. doi: 10.1159/000531206.
• 30. Wagenlehner F.M., Abramov-Sommariva D., Höller M. et al. (2018) Non-Antibiotic Herbal Therapy (BNO 1045) versus Antibiotic Therapy (Fosfomycin Trometamol) for the Treatment of Acute Lower Uncomplicated Urinary Tract Infections in Women: A Double-Blind, Parallel-Group, Randomized, Multicentre, Non-Inferiority Phase III Trial. Urol. Int., 101(3): 327–336. doi: 10.1159/000493368.
• 31. Martynyuk L., Martynyuk L., Ruzhitska O., Martynyuk O. (2014) Effect of the herbal combination Canephron N on diabetic nephropathy in patients with diabetes mellitus: results of a comparative cohort study. J. Altern. Complement Med., 20(6): 472–478. doi: 10.1089/acm.2013.0400.

Надійшла до редакції/Received: 10.11.2023
Прийнято до друку/Accepted: 04.12.2023