«Debridement, debridement, debridement», — знову і знову наголошував відомий хірург-травматолог під час своїх лекцій, підкреслюючи важливість адекватної хірургічної обробки ран. Прислів’я «Red is good, black is bad» (червоне — добре, чорне — погано), мабуть, допомагає на рівні відчуттів закріпити те, як має виглядати результат роботи хірурга, що надає допомогу пораненим. Динамічний стиль спілкування, непрості запитання до аудиторії, здавалося, не залишали байдужими нікого із слухачів. Тим більше, що Майкл Самотовка (Michael A Samotowka) — українець за походженням, з легкістю переходив на рідну мову.
Безпосереднє знайомство Михайла з Україною почалося у студентські роки, при першій подорожі у Краматорськ, на малу батьківщину його матері. Пізніше лікар обмінювався науково-практичним досвідом із українськими колегами. Згодом, працюючи генеральним директором з травматології та хірургії Клініки Клівленда (Cleveland Clinic), М. Самотовка приймав лікарів з України, організуючи навчальні курси з підтримки життєзабезпечення при тяжких травмах (Advanced Trauma Life Support) та медичної реабілітації після травматичних ушкоджень центральної нервової системи. Цього разу після Києва фахівець із травматичних пошкоджень внутрішніх органів збирався відвідати м. Дніпро та за допомогою колеги-лікарки вирушити далі на схід, у Донецьку обл., прифронтову зону.
Непросто повірити, але це дійсно так: разом із М. Самотовкою до України приїздять всесвітньо відомі хірурги-новатори. Наприклад, Чандра Хассан (Chandra Hassan), медичний директор з баріатричної хірургії Благодійного медичного центру Сент-Вінсент (St. Vincent Charity Medical Center) у Клівленді, штат Огайо, який провів першу повністю роботизовану операцію обхідного шлункового анастомозу. Цього разу замість Ч. Хассана Україну відвідав ще один висококласний фахівець — Хадсон Беррі (Hudson Berrey). «Він сам мене знайшов, — розповів М. Самотовка. — Сказав, що хоче поїхати в Україну. Зараз Хадсон цілий день оперує тут, в Києві, а ввечері читає лекції».
М. Самотовка, медичний директор з травматології лікарні (HCA Florida Memorial Hospital), що входить у систему «HCA Healthcare, Inc.», — однієї з найбільших госпітальних мереж США та Великобританії.
Професор медичного коледжу Університету Флориди в Джексонвіллі, Х. Беррі лікував хворих на рак кісток віком від 9 міс до 104 років. Він навіть був одним із перших лікарів, який використав новий розширюваний імплантат із Франції, розроблений, щоб «рости» разом з дитиною. Спеціалізацію з онкології опорно-рухового апарату Х. Беррі обрав, бо, на відміну від колег по цеху, тяжів до встановлення тісних емоційних зв’язків із пацієнтами. «Коли ви допомагаєте їм боротися з раком, відбувається зближення», — пояснює Х. Беррі. Він вірить у те, що моральна та духовна підтримка хворих є не менш важливою, ніж фізична. Лікар навіть молиться разом з ними, коли це доречно.
Тривалий час до роботи в університеті Х. Беррі служив у збройних силах, отримав звання полковника. У найбільшому військовому госпіталі США — Національному військово-медичному центрі Волтера Ріда (Walter Reed National Military Medical Center), лікар очолював відділення ортопедії. За словами Х. Беррі, ампутація насправді є «дуже точною та делікатною» операцією. Культя не має завдавати болісних відчуттів і повинна зручно вміщуватися в протезі. «Ампутація — це не невдала операція. Це операція з реабілітації», — зазначає він. Під час війни у Персидській затоці Х. Беррі був заступником командира з клінічної служби в евакуаційному госпіталі на 400 ліжок. Випадки з масовими пораненнями у той час викликали необхідність розробки госпітального плану реагування на надзвичайні ситуації. Панама, Гондурас, Сальвадор… Навіть демобілізувавшись із лав збройних сил, відставний полковник побував у багатьох гарячих точках: післявоєнний В’єтнам, Гаїті із наслідками землетрусу, охоплений війною Ірак. Х. Беррі також взяв участь у розробці національного курсу ортопедії під час реагування на стихійні лиха. Навчання за цією програмою забезпечує створення пулу фахівців, яких можна залучати при наданні допомоги під час надзвичайних ситуацій. Слухачі курсів опановують спеціальні навички, ознайомлюються з типом матеріалів та обладнання, що є у розпорядженні спеціальних служб, отримують психологічну підготовку.
На рахунку Х. Беррі — вражаюча кількість віртуозних операцій зі збереження функцій кінцівок, підготовки їх до протезування. Завжди готовий створити диво, він, здається, знає, хто є його справжнім автором. Маючи прекрасний бас, полковник співає у соборному хорі та навіть подорожує разом із ним. «Для хірурга немає більшої честі, ніж турбуватися про воїнів своєї країни», — каже Х. Беррі.
Х. Беррі, відставний полковник медичної служби, колишній завідувач відділення у найбільшому військовому госпіталі США, фахівець з ортопедичної онкології
Наймолодший з команди київських лекторів цього разу — Джуда Славковський (Judah Slavkovsky) — не мав жодних стосунків з Україною до початку війни. Але… Чи багато ви знаєте молодих людей, які були б вдячні за досвід життя у нестатках? Інтернет зберігає висловлювання Д. Славковського за кілька місяців (2009 р.) до церемонії вручення диплому Гарвардського медичного університету (Harvard Medical School): «Сім’ї, які зазнали бідності, які глибоко розуміють значення цього слова, мають можливість глибше залучатися до своїх спільнот і розбудовувати їх. Можна стати вище боротьби за місце під сонцем і натомість брати участь у боротьбі за справедливість», — зазначив випускник, який у віці 10 років перебрався з родиною у дуже просте, проте власне житло, надане благодійною організацією (fullercenter.org). І нехай домівка мала сирі стіни із пліснявою та вкритими інеєм зсередини вікнами взимку, вона стала власністю родини, і Джуда з сестрою мали змогу доглядати за власним яблуневим садом перед домом…
Ми всі потребуємо малого, але в ньому — найвища цінність. Щоб надати допомогу пораненим, достатньо 5 хірургічних інструментів, зауважив Д. Славковський у відповідь на запитання про знання та обладнання, яких не вистачає нашим лікарям. Здавалося б, випускник Гарварду, він має відчувати потребу у впровадженні високотехнологічних, складних у виконанні методик. Але ні. Маючи за плечима великий досвід роботи у гарячих точках (Афганістан та зони стихійного лиха), молодий лікар занепокоєний тільки тим, що не всі поранені отримають найпростіші медичні заходи вчасно. «Те, що ми робимо, каже він, — це дуже просто. Підтримати життєві функції, ретельно обробити рани та захистити від інфекції. Основних сценаріїв тут тільки два: або невідкладно (протягом 2 год) пацієнт отримає цей комплекс заходів, або ні. Проблема лежить на поверхні: попри своє БАЖАННЯ допомагати, не всі лікарі мають необхідні НАВИЧКИ». Свою місію Д. Славковський вбачає якраз у постачанні колег необхідними знаннями та вміннями.
Д. Славковський, випускник Гарвардського університету, хірург, лапароскопіст із великим досвідом роботи під час надзвичайних ситуацій
«Обираючи між недостатньо підготовленим персоналом при доступності високих технологій та добре тренованими фахівцями без технологічних новацій, я б надав перевагу другим, — розмірковує лікар. — Глибоко переконаний, що освічені та досвідчені лікарі здатні успішно адаптуватися до багатьох складних ситуацій. Навпаки, технології не мають подібного потенціалу». За словами Д. Славковського, у підготовці лікарів слід зважати саме на базові навички — підтримку дихання та серцевої діяльності, первинну хірургічну обробку ран, антибіотикопрофілактику. Традиційний спосіб передачі знань — від учителя до учня, є незамінним у цьому відношенні. «Найбільша радість, — лікар відзначив це з особливим зворушенням, — це бути свідомим того, що завдяки навчанню вдалося врятувати чиєсь життя. Так, нещодавно зателефонував лікар-анестезіолог, що раніше проходив у нас стажування, та розповів, як за допомогою портативного апарату ультразвукової діагностики (УЗД), що передані «MedGlobal» у дар військовим шпиталям, вдалося вчасно діагностувати тампонаду серця та зберегти життя пораненого. На жаль, на передовій погано зі зв’язком, і такі обнадійливі звістки доводиться отримувати не часто, проте вони допомагають нам впевнено робити свою справу», — підкреслив молодий хірург.
Довідка
MedGlobal — гуманітарна благодійна громадська організація, яка підтримує вразливі верстви населення у всьому світі через програми з охорони здоров’я та реагування на надзвичайні ситуації. Програми з охорони здоров’я допомагають жертвам воєн і катастроф, біженцям, внутрішньо переміщеним особам з низьким рівнем ресурсів.
MedGlobal заснована у 2017 р. групою лікарів, медсестер, експертів у сфері охорони здоров’я та гуманітарних організацій, щоб задовольнити потреби найбільш уразливих груп населення у сфері охорони здоров’я. MedGlobal співпрацює з місцевими громадами, вирішуючи їх пріоритетні медичні питання, розвиває навики лікарів за допомогою тренінгів, залучає волонтерів, а також дарує медичне обладнання, ліки та матеріали. Медперсонал із 27 країн світу підтримує роботу наших локальних команд та партнерські організації на місцях.
MedGlobal розпочала свою місію в Україні у березні 2022 р. у відповідь на воєнну загрозу. В Україні організація співпрацює з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством оборони та Державною службою з надзвичайних ситуацій для визначення місцевих медичних потреб. З березня 2022 р. MedGlobal пожертвувала Україні ліки, медичні вироби та обладнання на суму 3,3 млн дол. США, а також провела тренінги на теми воєнних травм для 565 лікарів з 21 обласної лікарні.
