Оцінка ефективності індивідуального підбору імуномодуляторів у комплексній терапії рецидивуючого простого герпесу

ВСТУП

Простий герпес одне з найбільш поширених у світі вірусних захворювань (WHO, 1996). Інфікування вірусом простого герпесу можливе у будь-якому віці. На початку захворювання з’являється первинна герпетична висипка утворюються згруповані везикули, погіршується загальний стан пацієнта. У подальшому за умов певних порушень гуморального та клітинного противірусного імунітету, включаючи пригнічення системи інтерферону, інфекція набуває рецидивуючого характеру. Дані останніх публікацій доводять можливість ураження вірусом простого герпесу клітин імунної системи, що призводить до утворення своєрідного “хибного кола”. Все більше число дослідників відносять рецидивуючий простий герпес (РПГ) до хвороб, що мають імунопатологічну природу (Исаков В.А. и соавт., 1997). Існує чимало повідомлень стосовно спроб використання для лікування герпесу різних імуномодуляторів як для монотерапії, так і в комплексі з противірусними препаратами (Владимирова Е.В., 1997), а також індивідуально підібраних імуномодуляторів для проведення монотерапії (Резайкина А.В. и соавт., 1995). До речі, відомо декілька підходів до протирецидивного лікування РПГ: 1) тривале, протягом кількох місяців, іноді року, безперервне проведення курсу ацикловіру (супре сивна протигерпетична терапія); 2) терапія протигерпетичними вакцинами; 3) терапія імуномодулюючими препаратами та індукторами інтерферону.

Ми оцінили ефективність запропонованого нами методу лікування РПГ, який поєднує проведення пролонгованої супресивної терапії ацикловіром та за індивідуальним вибором призначення імуномодуляторів з урахуванням результатів імунограм і чутливості до них лімфоцитів. Порівнювали ефективність комплексного методу традиційної супресивної терапії ацикловіром, ацикловіром у поєднанні з імуномодуляторами без урахування чутливості до них лімфоцитів.

ОБЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Лікували 50 пацієнтів (18 жінок та 32 чоловіки) з діагнозом РПГ (у ділянці зовнішніх статевих органів, носо-губного трикутника та сідниць). Вік хворих від 19 до 62 років. Тривалість захворювання складала від 4 міс до 12 років. Частота рецидивів складала від 2 протягом 1 міс до 1 протягом 2 міс. У частини хворих спостерігали ремісії до 4 міс. Тривалість рецидиву становила від 2 до 12 днів.

Залежно від методу лікування хворі розподілені на 3 групи: 1-ша група 16 хворих, яким проводили курс супресивної протигерпетичної терапії (ацикловір у дозі 200 мг 3 рази на добу) протягом 6 тиж; 2-га група 22 хворих, яким поряд з супресивною терапією ацикловіром призначали індивідуально підібрані імунокоректори з урахуванням чутливості до них лімфоцитів in vitro; 3-тя група 12 пацієнтів ацикловір по 200 мг перорально 3 рази на добу протягом 6 тиж та імунокоректори, чутливість лейкоцитів in vitro до яких була мінімальною або відсутня. Імунологічне дослідження хворих здійснювали відповідно до вимог Меморандуму ВООЗ за тестами І та ІІ рівня. Визначали абсолютну кількість лімфоцитів, їх основних популяцій (Т-, В-, 0-лімфоцити) та субпопуляцій (Т-хелперів, Т-супресорів, активних Т-лімфоцитів), оцінювали функціональну активність Т-клітин за даними реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА) та В-лімфцитиів за вмістом в сироватці крові імуноглобулінів IgА, G, M. Паралельно оцінювали фагоцитарну здатність нейтрофільних гранулоцитів (Передерий В.Г. и соавт., 1995).

У пацієнтів 2-ї та 3-ї груп визначали чутливість лейкоцитів до таких імуномодуляторів, як спленін, тимоген, лаферон, циклоферон, нуклеїнат натрію. Ці імуномодулятори призначали у дозах та за схемами, передбаченими відповідними інструкціями. Лаферон та циклоферон, крім імуномодулюючого ефекту, діють і як високоактивні індуктори ендогенного інтерферону. Індивідуальну чутливість лімфоцитів у хворих до імуномокоректорів визначали за методом В.Є. Казмирчука та співавторів (1985).

Хворі всіх груп протягом 1 року до початку лікування не приймали препаратів, що впливають на стан імунної системи. Після закінчення лікування протягом року всі пацієнти перебували під амбулаторним наглядом за місцем проживання. У деяких хворих через 1 міс проводили імунологічне дослідження. Результати лікування оцінювали як значне покращання (відсутність рецидивів під час лікування, скорочення їх тривалості та подовження періоду ремісії у 2 рази і більше, поліпшення загального стану); покращання (скорочення тривалості рецидивів, подовження періоду ремісії менше ніж у 2 рази), відсутність ефекту (тривалості ремісії не збільшувались). Отримані дані обробляли з використанням критерію Пірсона, χ².

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За даними імунологічного дослідження у хворих усіх клінічних груп у міжрецидивний період виявлено вторинну імунну недостатність, пов’язану з порушенням Т-клітинної ланки імунітету. У 72% (у 36 з 50) хворих відзначено зменшення загальної кількості Т-лимфоцитів, у 84,2% (у 42 з 50) порушення співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів (Т-х/Т-с) внаслідок різкого зниження Т-с.

Отримані дані узгоджуються з результатами інших авторів, які вивчали стан клітинного імунітету у хворих на РПГ у періоді ремісії (Эрадзе М.Ш. и соавт., 1987).

У 1-й групі значного покращання стану досягнуто у 2 (12,5%) хворих, покращання у 4 (25%), відсутність ефекту відзначено у 10 (62,5%). Причому, в одного хворого рецидив виник під час лікування. Отже, у більше ніж 50% пацієнтів тривале застосування ацикловіру виявилось неефективним, хоча цей препарат один з найбільш ефективних при часто рецидивуючому простому герпесі, але виявляє протирецидивний ефект лише протягом його вживання. Після закінчення курсу лікування ацикловіром, частота рецидивів, на жаль, не знижується. Це змушує поновляти або подовжувати лікування (Straus S.E. et al., 1988), хоча тривалість безперервного використання ацикловіру остаточно не з’ясована. Внаслідок тривалого його застосування може сформуватися резистентність до нього (Erlich K.S. et al., 1989; Kost R.G. et al., 1993). Не виключено, що саме розвиток такої резистентності й став причиною рецидиву в одного хворого, якому раніше неодноразово проводили тривалі курси лікування ацикловіром.

У 2-й групі відзначали значне покращання стану у 14 (63,6%) хворих, покращання у 5 (22,8%), у 3 (13,6%) лікування було неефективним. Отже, позитивний ефект досягнуто у 19 (86,6 %) хворих, у 3 з них тривалість ремісії зросла більше ніж у 4 рази, у 4 у 33,5 разу, у 5 у 22,5 разу, у 5 тривалість періоду між рецидивами скоротилась менше ніж у 22,5 разу. Виявлено зміни показників імунного статусу: загальна кількість Т-лимфоцитів збільшилась, співвідношення Т-х/Т-с відповідало такому в нормі.

У 3-й групі значно покращився стан 1 (8,3%) хворого, покращився у 8 (66,7%), 3 (25%) не змінився. Результати лікування хворих на РПГ з індивідуальним підбором імуномодуляторів та без такого наведені у таблиці.

Таблиця.
Результати лікування хворих на РПГ із застосуванням імунокоригуючих препаратів з урахуванням чутливості лейкоцитів до імуномодуляторів та без такого

Примітка. (+) з урахуванням чутливості лейкоцитів до імуномодуляторів; (-) без урахування чутливості лейкоцитів до імуномодуляторів.

При індивідуальному підборі імуномодуляторів ефективність запропонованої нами схеми протирецидивного лікування РПГ значно зростає, що узгоджується з даними А.В. Резайкіної та співавторів (1995) стосовно дії імуномодулюючих препаратів у хворих на РГІ, яку вивчали за допомогою хемілюмінесцентного аналізу нейтрофільних гранулоцитів. Автори, на відміну від нас, досліджували ефективність індивідуальної імуномодулюючої монотерапії (покращання та значного покращання досягнуто у 61% пацієнтів). За нашими даними при комбінації ацикловіру та індивідуально підібраних імуномодуляторів позитивний ефект відзначали у 86,6% пацієнтів.

Отже, призначення імуномодуляторів в поєднанні з тривалою супресивною терапією ацикловіром достовірно скорочує тривалість рецидивів, подовжує періоди між ними, покращує і в деяких випадках нормалізує показники Т-клітинного імунітету пацієнтів. Індивідуальний підхід до призначення імуномодуляторів сприяє підвищенню у 8 разів ефективності імунокоригуючої терапії.

ВИСНОВКИ

1. Результати імунологічного дослідження у хворих всіх клінічних груп у міжрецидивний період свідчить про формування вторинної імунної недостатності внаслідок порушення Т-клітинної ланки імунітету.

2. Проведення хворим на РПГ тривалої супресивної терапії ацикловіром не справляє протирецидивного ефекту. Після закінчення курсу частота рецидивів не знижується.

3. Призначення імуномодуляторів на тлі пролонгованого лікування ацикловіром сприяє скороченню тривалості рецидивів та подовженню періодів ремісії у декілька разів.

4. Індивідуальне призначення імунокоригуючоїтерапії пацієнтам (з урахуванням чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів) значно підвищує ефективність лікування.

ПОДЯКА

Висловлюю щиру подяку завідуючій лабораторією клінічної імунології доктору біологічних наук Н.Г. Бичковій за надану допомогу у проведенні імунологічних досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

• Владимирова Е.В. (1997) Герпетическая инфекция кожи и слизистых оболочек. Вестн. дерматол. и венерол., 2: 4551.
• Исаков В.А., Романцов М.Г., Глубева С.Ю. (ред.) (1997) HV- и HIV-инфекции: варианты клинического течения, методы терапии: Руководство для врачей. Москва СанктПетербург, 69 с. Казмирчук В.Е., Бычкова Н.Г., Андрущук А.А., Гюлинг Э.В.,
• Кравчук Г.П. (1985) Способ определения чувствительности лимфоцитов к иммуномодуляторам группы фенилимидазотиазола. Лаб. дело, 3: 169171.
• Передерий В.Г., Земсков А.М., Бычкова Н.Г., Земсков В.М. (1995) Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунных нарушений. Здоровя, Киев, 211 с.
• Резайкина А.В., Колиева М.Г., Куршакова Т.С., Федоров С.М. (1995) Хемилюминесцентный анализ нейтрофилов при скрининге иммуномодулирующих препаратов у больных простым рецидивирующим герпесом. Вестн. дерматол. и венерол., 2: 1214.
• Эрадзе М.Ш., Корсантия Б.М., Бахуташвили А.В. (1987) Некоторые показатели Т-клеточного иммунитета, сывороточного и лейкоцитарного интерферона у больных простым рецидивирующим герпесом. В кн.: Тбилис. ин-т усоверш. врачей МЗ СССР: Тр., посвящ. 70-летию Великого Октября, Тбилиси, с. 220222.
• Erlich K.S., Mills J., Chatis P., Mertz G., Busch D., Follansbee S.E., Grant R.M., Crumpaker C.S. (1989) Acyclovir-resistant herpes simplex infection in patient with the acquired immunodeficiency syndrome. New Engl. J. Med., 320 (5): 293296.
• Kost R.G., Hill E.L., Tigges M., Straus E. (1993) Brief report: recurrent acyclovir-resistant genital herpes in an immunocompetent patient. New Engl. J. Med., 329 (24): 17771782.
• Straus S.E., Croen K.D., Sawyer M.H., Friefeld A.G., Felser J.M., Dale J.K., Smith H.A., Hallahan C., Lehrman S.N. (1988) Acyclovir suppression of frequently recurring genital herpes. JAMA, 260 (15): 22272230.
• WHO Regional Office for Europe (1996) Epidemiology of herpes simplex virus infections and surveillance of other STDs in Europe. Report on a Workshop: Copenhagen, 1920 June 1995. WHO EUR, Copenhagen, 47 pp.

ІНФОРМАЦІЯ

ДО ВІДОМА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ!

Державна наукова медична бібліотека МОЗ України національне книгосховище медичної літератури, провідна спеціалізована установа, діяльність якої спрямована на поліпшення роботи медичних закладів, підвищення професійного та освітнього рівня медичних працівників шляхом бібліотечно-інформаційного забезпечення медичної науки і практики.

В бібліотеці створені всі умови для оперативного і безвідмовного обслуговування читачів. У фонді бібліотеки нараховується понад 1,5 млн джерел інформації з усіх проблем медичної науки і практики. Щорічно до бібліотеки надходить близько 6 тис. примірників видань (вітчизняних, російських та іноземних авторів): майже 100 назв українських, 200 з Росії та Білорусії та 150 іноземних медичних журналів.

У бібліотеці створено і активно використовується фонд патентної та нормативно-технічної документації, що налічує 187 тис. описів зарубіжних та вітчизняних винаходів відповідної тематики, які забезпечують патентний пошук. Систематично надходять офіційні патентні бюлетені: “Промислова власність”, “Изобретения”, “Полезные модели. Промышленные образцы”, “Товарные знаки, знаки обслуживания и наименования мест происхождения товаров”, реферативні видання “Изобретения стран мира”.

БІБЛІОТЕКА ПРОПОНУЄ:

• тематичний підбір іноземних джерел з рефератами за останні 5 років
• усний та письмовий переклад наукових праць з іноземних мов та іноземними мовами
• копіювання з різних джерел інформації
• щорічні анотовані покажчики вітчизняної та зарубіжної літератури з 30 медичних спеціальностей
• анотовані бібліографічні довідки з вітчизняних та зарубіжних періодичних видань стосовно актуальних проблем медицини (з кожної проблеми 4 випуски на рік)
• ретроспективні бібліографічні покажчики на замовлення медичних установ
• разові тематичні добірки вітчизняної літератури за заявками замовника разові тематичні добірки стосовно джерел патентної інформації та документації
• редагування списків літератури до наукових праць та дисертаційних робіт
• усні огляди нової медичної літератури
• виїздні заходи: “Дні інформації”, “Дні спеціаліста”, відкриті перегляди нових медичних видань, тематичні книжкові виставки бібліотека надає приміщення для проведення нарад, семінарів, конференцій, організовує семінари з основ бібліографічних знань для аспірантів, дисертантів, науковців.

Бібліотека працює щодня з 9:00 до 19:00 год,

у суботу з 10 до 18 год, вихідний день неділя.
Наша адреса: 252033, Київ, вул. Толстого, 7.
Телефони для довідок: (044) 2208235, 2200349, 2359433, 2242274
E-mail: [email protected],
[email protected],
[email protected].