Як вже повідомляло наше видання , 21 грудня 2011 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відбулися комітетські слухання на тему: «Здоров’я-2020: основні засади державної політики України у сфері формування здорового способу життя і протидії неінфекційним захворюванням та шляхи її реалізації». У слуханнях взяли участь народні депутати України, керівники та представники Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України, Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, регіональних управлінь охорони здоров’я, наукових медичних закладів, а також провідні науковці та фахівці системи охорони здоров’я, представники ВООЗ, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, громадських організацій.
Тетяна Бахтеєва, голова Комітету, у своїй доповіді «Роль реформування системи охорони здоров’я України у забезпеченні готовності держави до системного вирішення проблем у сфері охорони здоров’я населення у XXI столітті», зазначила, що на своїй 60-й сесії Європейське регіональне бюро ВООЗ отримало від країн-членів мандат на розробку нової європейської політики охорони здоров’я «Здоров’я-2020» з метою прискорення прогресу та досягнення максимального потенціалу Європейського регіону в сфері охорони здоров’я до 2020 р. У цій політиці сформульована програма дій, спрямована на те, щоб Європейський регіон ВООЗ став таким, де усім людям створюються можливості та надається підтримка для повної реалізації свого потенціалу здоров’я і досягнення благополуччя, і де країни кожна окремо та усі разом вживають заходів з метою зменшення несправедливості по відношенню до здоров’я у межах своїх територій та загалом. Кінцева мета нової європейської політики охорони здоров’я «Здоров’я-2020» — поліпшення здоров’я і підвищення рівня добробуту жителів Європи. Досягнення цієї мети на основі найкращих наявних фактичних даних має стати стрижнем процесу реалізації політики «Здоров’я-2020» на всіх його етапах і у всіх країнах Європейського регіону ВООЗ.
Головними цілями політики «Здоров’я-2020» у напрямку подальшого зміцнення здоров’я і благополуччя визначено такі:
1. Працювати разом — з максимальною віддачею використовувати потужний об’єднаний потенціал держав — членів Європейського регіону і залучати інші сектори та партнерів.
2. Докладати зусиль для покращання здоров’я — продовжувати збільшення тривалості здорового життя, поліпшення якості життя людей із хронічними захворюваннями, подолання демографічних негативів.
3. Удосконалювати стратегічне керівництво в інтересах охорони здоров’я — використовувати важливі суспільні зміни і зміцнювати охорону здоров’я як одну з рушійних сил в інтересах стабільного розвитку та благополуччя, добиватися того, щоб керівництво країн, парламенти, а також ключові керівники й особи приймали рішення та усвідомлювали свою відповідальність за охорону здоров’я і благополуччя, діяли в інтересах їх зміцнення та підвищення медико-санітарної безпеки.
4. Поставити загальні стратегічні цілі — підтримувати на відповідному рівні розробку в країнах напрямків політики і стратегій щодо здоров’я і благополуччя як загальної соціальної мети, створювати для заінтересованих сторін механізми участі та визначати шляхи досягнення цілей.
5. Активізувати обмін знаннями і втілення інновацій — розширювати базу знань, необхідних для розвитку охорони здоров’я, підвищувати здатність медичних працівників та інших спеціалістів адаптуватися до нового підходу суспільної охорони здоров’я, орієнтуватися в медико-санітарній допомозі на потреби пацієнтів, максимально використовувати новітні технології для підвищення ефективності та якості медичної допомоги.
6. Підвищити рівень участі — створювати структури і засоби для розширення прав людей у Європейському регіоні, надавати їм можливість використовувати власні ресурси, підвищувати свою санітарну грамотність і бути активними відповідно до своїх бажань та прав.
Т. Бахтеєва підкреслила, що сьогодні світова спільнота закликає усі країни спрямувати зусилля на вирішення питань громадського здоров’я та акцентує увагу на необхідності об’єднання зусиль усіх державних та недержавних секторів для пошуку нових стратегій у сфері охорони здоров’я. Перед країною стоять два складні завдання: по-перше — зміцнення системи охорони здоров’я, по-друге — забезпечення розвитку міжсекторальної державної політики, яка передбачає спільні дії сектору охорони здоров’я та інших державних і недержавних секторів, а також громадян, спрямовані на формування умов для здорового способу життя. Це зумовлено динамічним характером суспільства і тими викликами, які стоять перед ним. Адже у ХХІ ст. здоров’я — це перш за все самі люди, і від того, як вони живуть та піклуються про своє здоров’я в умовах повсякдення, залежить дуже багато. Спосіб життя значною мірою впливає на розвиток неінфекційних захворювань. За даними ВООЗ, із усіх відомих факторів ризику. Що негативно впливають на здоров’я, на першому місці — нездоровий спосіб життя. Його питома вага становить 50% усіх ризиків, що впливають на здоров’я. До нездорового способу життя перш за все відносяться такі фактори, як нераціональне харчування, гіподинамія, куріння та вживання алкоголю. За оцінками міжнародних експертів близько 50% смертей від неінфекційних захворювань можна запобігти, якщо суспільство зробить вибір на користь здорового способу життя.
Виконання поставлених завдань безумовно потребує адаптації політики і системи охорони здоров’я, а також переорієнтації її з лікування хвороб на профілактику захворювань та покращання рівня здоров’я. Профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 разу дешевша за їх лікування. Дотримання здорового способу життя у 5 разів ефективніше, ніж лікувально-діагностична діяльність системи охорони здоров’я, впливає на стан здоров’я населення. Тому нові стратегії у сфері охорони здоров’я мають забезпечувати населення високоякісною, ефективною медичною допомогою, а також створювати умови для дотримання здорового способу життя. Необхідно проводити зміцнення системи охорони здоров’я та стимулювання діяльності структур охорони громадського здоров’я, залучення широких кіл наукової, медичної та немедичної спільноти до охорони здоров’я населення.
20 вересня 2011 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила історичне рішення — політичну декларацію про профілактику і боротьбу з неінфекційними захворюваннями, такими як діабет, серцево-судинні захворювання, захворювання органів дихання та рак. На глобальному рівні ці захворювання впливають на життя мільярдів людей, викликають понад 60% випадків смерті у світі, щорічно забираючи 36 млн життів. За оцінками експертів, до 2030 р. на долю неінфекційних захворювань буде приходитися 75% випадків смерті у світі.
Президент України, Уряд і Верховна Рада розуміють, що проблеми здоров’я нації не є суто медичними, це проблеми усього суспільства і всіх органів влади. За здоров’я нації несе відповідальність не лише МОЗ України, а й міністерства фінансів, освіти, екології, соціальної політики та ін. Однаковою мірою це стосується як центральних, так і місцевих органів влади. Ми маємо розуміти, що глобальний тягар неінфекційних захворювань — це один з основних викликів людству у ХХІ ст., який підриває соціально-економічний розвиток в усьому світі, вкрай негативно впливає на демографічну ситуацію в усіх країнах, у тому числі в Україні.
Україна щороку втрачає понад 700 тис. своїх громадян, причому ⅓ з них — люди працездатного віку (смертність населення в Україні становить 15,2, а в країнах — членах Європейського Союзу — 6,7 на 1000 населення). Смертність чоловіків працездатного віку в Україні перевищує аналогічний показник навіть тих країн, де ВВП на душу населення значно нижчий. Смертність від серцево-судинних захворювань в Україні є однією з найвищих у світі та становить 66% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань — 13%. Фактично ці два види захворювань визначають майже 80% щорічних втрат населення країни. За останні 15 років чисельність населення України скоротилася майже на 7 млн осіб (з 52,2 млн до 45,6 млн), що можна порівняти з населенням таких країн, як Данія, Грузія, Фінляндія, Норвегія.
За прогнозами через 10 років кількість населення України становитиме 36–38 млн, і якщо така динаміка зберігатиметься, то через 50 років українців залишиться 8–12 млн. В Європі демографічна картина протилежна. Кількість населення країн Європейського Союзу постійно збільшується. Середня тривалість життя в Україні на 10–12 років менша, ніж у країнах Європейського Союзу. Серед 223 країн світу Україна займає 150-те місце за показником середньої тривалості життя. Така демографічна ситуація зумовлена високим рівнем захворюваності населення, де лідерами є серцево-судинні, онкологічні захворювання, цукровий діабет, хронічні респіраторні інфекції. Смертність від цих захворювань підвищилася на 45%. Близько 8 млн українців страждають на ішемічну хворобу серця, щороку реєструється біля 50 тис. випадків гострого інфаркту міокарда. Кількість інсультів в Україні перевищує аналогічний показник в Європі в 13 разів, більше 1 млн українців страждають від онкологічних захворювань, щоденно виникає 442 випадки захворювання на онкологічну патологію, щоденно від раку помирають 239 людей. Станом на 01.01.2011 р. на обліку в медичних закладах перебували 900 тис. онкохворих, в тому числі 5,5 тис. дітей. Дані національного канцер-реєстру свідчать про щорічний стабільний приріст захворюваності на злоякісні новоутворення. На жаль, у більшості випадків злоякісні новоутворення виявляють вже на III–IV стадії, коли допомогти хворому дуже важко або неможливо.
За останні 5 років кількість пацієнтів із цукровим діабетом в Україні збільшилася на 21%, з його інсулінзалежною формою — на 20,4%. У структурі вперше виявлених ендокринних захворювань цукровий діабет становить 22,4%, розповсюдженість цієї патології — 31,9%.
Велику тривогу викликає також високе поширення ВІЛ/СНІДу і туберкульозу, яке набуло значення загальнонаціональної проблеми, адже кількість хворих на туберкульоз, які перебувають на диспансерному обліку, вже перевищує 1% населення. Таким чином, Україна відчула подвійний тягар інфекційних та неінфекційних захворювань. Ситуація погіршується, оскільки більшість населення веде нездоровий спосіб життя. Так, нераціональне харчування, вимушене споживання неякісної питної води, нехтування фізичними навантаженнями, тютюнопаління, масове вживання алкогольних напоїв, наркоманія та багато інших негативних явищ стали нормою життя.
Усі ці проблеми важким тягарем лягають на плечі держави в цілому і системи охорони здоров’я зокрема. При цьому усі зусилля останньої спрямовані на лікування хворих, а не на профілактику захворювань, не на збереження здоров’я поки що здорових людей, яких з кожним роком стає все менше. Тому сьогодні, розробляючи нову стратегію у сфері охорони здоров’я, необхідно враховувати всі ці фактори: критичну демографічну ситуацію, незадовільний стан здоров’я населення, відсутність у суспільстві мотивації до підтримання і зміцнення здоров’я, ведення здорового способу життя, незадовільний стан надання медичної допомоги. Держава зобов’язана забезпечити системне вирішення усіх проблем у сфері охорони здоров’я, і величезна роль в цьому надається реформуванню медичної галузі.
Т. Бахтеєва зазначила, що старт реформ відбувається в умовах застарілої системи охорони здоров’я, яка не пристосована до ринкової економіки, та при дефіциті фінансування. В Україні видатки на охорону здоров’я із розрахунку на душу населення у 2011 р. становлять 920 грн., водночас в середньому по Європейському регіону ВООЗ цей показник — 1546 дол. США, а в середньому у світі — 478 дол. На жаль, збільшення фінансування охорони здоров’я більше ніж у 6 разів починаючи з 2002 р. не призвело ні до підвищення якості й доступності медичної допомоги, ні до підвищення оплати праці медиків. За 9 міс поточного року середньомісячна заробітна плата медичних працівників становить 1734 грн. — це найнижчий показник у бюджетній сфері. За такої ситуації необхідно проводити реформи не лише з урахуванням переорієнтації роботи галузі на профілактику захворювань, але й з урахуванням необхідності зміни системи фінансування. Для поліпшення ефективності фінансування охорони здоров’я необхідно сформувати єдину національну економічно обґрунтовану систему тарифів на медичні послуги, з урахуванням яких здійснюватиметься фінансування медичних закладів. Необхідно зробити перехід від постатейного фінансування до самостійного розподілу отриманих коштів залежно від потреб медичного закладу, підвищити долю первинної медико-санітарної допомоги у загальному обсязі фінансування медичних послуг, стимулювати проведення профілактичних заходів. Все це має створити умови для переходу до обов’язкового державного медичного страхування.
Ця модель має бути забезпечена перш за все за рахунок фінансової самостійності медичних закладів, оптимізації їх мережі, збільшення самостійності керівників медичних закладів щодо управління фінансами, підвищення конкуренції в системі охорони здоров’я. Виконанню завдань, поставлених новою політикою «Здоров’я-2020», сприятиме чіткий поділ медичної допомоги на первинну, вторинну і третинну, що дозволить забезпечити збалансоване фінансування системи та переорієнтацію на профілактику захворювань.
У таких країнах, як Великобританія, Франція, Німеччина, 75% фінансування охорони здоров’я спрямовується на первинний і вторинний рівень надання медичної допомоги, включаючи профілактику захворювань. В Україні, на жаль, переважна більшість коштів спрямовується на надання високоспеціалізованої медичної допомоги, яка є найбільш дороговартісною.
Особлива надія при проведенні профілактичних заходів покладається на лікарів первинної ланки, які можуть запобігти розвитку багатьох захворювань завдяки правильному використанню при проведенні індивідуальної профілактичної роботи з пацієнтами інформації про усі детермінанти здоров’я, до яких відносяться харчування, умови праці та житлові умови, спосіб життя та наявність шкідливих звичок.
Проведення реформи охорони здоров’я обов’язково має систематизувати заходи у межах державних програм у цій сфері. Зараз у країні реалізується 20 таких програм, і в кожну з них включені профілактичні заходи. Зазвичай усі вони спрямовані на пропаганду здорового способу життя і створення для нього відповідних умов, але, на жаль, ці заходи практично не фінансуються і тому мають лише декларативний характер. Об’єднання зусиль у цьому напрямку та концентрація їх у межах однієї загальнодержавної програми дозволить сконцентрувати ресурси галузі й забезпечити їх ефективне використання. Таким чином, зусилля мають бути спрямовані на розвиток міжсекторальної державної політики у сфері охорони здоров’я. До її реалізації мають бути долучені усі члени суспільства, представники законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування, приватного бізнесу, науки, громадських організацій, пересічні громадяни. Усі дії в рамках цієї програми мають широко висвітлюватися у ЗМІ, які також повинні стати активними учасниками процесу, що дасть можливість достукатися до кожного мешканця України та переконати його у необхідності зміни ставлення до свого здоров’я та способу життя.
Дуже важливим у зв’язку з цим є той факт, що в Україні вже розробляється загальнодержавна програма «Здоров’я-2020: український вимір», яка має визначити нову політику в галузі охорони здоров’я на поточне десятиліття. Метою програми є збереження та зміцнення здоров’я, профілактика, зниження захворюваності, інвалідності та смертності, підвищення якості та ефективності надання медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості та захисту прав громадян на охорону здоров’я. У жовтні 2011 р. Кабінетом Міністрів України вже затверджено Концепцію Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» . Її мета — формування міжсекторального підходу в проведенні профілактичних заходів для усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров’я, створення умов для збереження та зміцнення здоров’я населення, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров’я.
Кріз Де Йонкере, представник ВООЗ в Україні та голова Представництва ВООЗ в Україні, розповів про стратегію Європейського бюро ВООЗ щодо розвитку охорони здоров’я в Європі та в Україні. Він зазначив, що відповідно до європейської політики «Здоров’я-2020» право на здоров’я є одним з основних прав людини. Належний рівень здоров’я населення — підґрунтя для стабільного політичного, економічного, соціального та особистісного розвитку. Країни мають визначити основні соціальні фактори,які впливають на здоров’я населення, до яких відносяться рівень освіти, житлові умови, спосіб життя, співвідношення праця/життя тощо. Також країни мають постійно працювати над вирішенням такої проблеми, як несправедливий доступ до медичної допомоги для різних прошарків населення. Для досягнення цих цілей необхідно, щоб спільно працювали вся держава і уряд, а не лише Міністерство охорони здоров’я.
Представник ВООЗ нагадав, що у світі існує добре відома залежність між рівнем доходу населення і тривалістю життя. Зі зростанням доходу населення продовжується середня тривалість життя. Україна, на жаль, зараз займає одне з останніх місць в Європейському регіоні ВООЗ за обома цими показниками. Він висловив занепокоєння, що значна частина витрат на охорону здоров’я в Україні здійснюється безпосередньо з кишені пацієнта, в той час як у більшості країн Європи основні витрати на охорону здоров’я фінансуються за рахунок податків та медичного страхування. В результаті цього в Україні має місце нерівноправний доступ до медичної допомоги та різні рівні здоров’я у різних прошарках суспільства. Скорочення і усунення цієї нерівності є проблемою не тільки галузі охорони здоров’я, вона має знаходитися в центрі уваги при формуванні політики і стратегії, спрямованих на боротьбу з бідністю, розбудову безпечного та стабільного суспільства, зростання людського капіталу та зменшення соціальної нерівності.
У 2008 р. країни Європи затвердили Талліннську хартію «Системи охорони здоров’я для здоров’я та добробуту», в якій визначені такі цілі для систем охорони здоров’я:
• Забезпечувати покращання стану здоров’я населення.
• Реагувати на потреби населення.
• Забезпечувати фінансовий захист пацієнтів від високого рівня витрат на охорону здоров’я.
Для цього система охорони здоров’я має виконувати ряд базових функцій:
- Загальне відповідальне управління системою.
- Раціональне використання усіх ресурсів: кадрового, медичних препаратів, інфраструктури, лікувальних закладів, обладнання тощо.
- Надання переваги первинному рівню медичної допомоги.
- Використання ефективних моделей фінансування системи.
Зараз Європейське регіональне бюро ВООЗ починає розробку нової стратегії «Здоров’я-2020», яка також наголошує на тому, що здоров’я є одним з основних прав людини та розглядається як критичний ресурс для стабільного розвитку Європи. Передбачається, що реалізація цієї стратегії сприятиме покращанню рівня здоров’я та добробуту в регіоні та привести до того, що покращання стану здоров’я населення має стати предметом відповідальності держави та уряду в цілому.
Закінчуючи доповідь, Кріз Де Йонкере повідомив, що у 2012 р. Європейське бюро ВООЗ спільно з МОЗ України планують розпочати загальнонаціональний діалог із залученням усіх потенційних учасників процесу та запевнив, що ВООЗ готова надавати всебічну підтримку українській владі у розробці політики «Здоров’я-2020: український вимір» та у проведенні реформування системи охорони здоров’я.
Раїса Моісеєнко, перший заступник міністра охорони здоров’я України, наголосила на тому, що необхідно дуже обережно ставитися до очікуваних від реалізації державних програм показників зниження смертності та збільшення очікуваної тривалості життя. Адже відомо, що показники здоров’я є надзвичайно інертними, тому зміна їх на краще потребує як великого обсягу фінансування, так і великих консолідованих зусиль усіх міністерств і відомств. Головним постулатом стратегії «Здоров’я-2020» має стати те, що кожний міністр тією чи іншою мірою є міністром охорони здоров’я. Тобто доки не будуть змінені підходи та внутрішнє бачення формування основних показників здоров’я, не слід очікувати якихось суттєвих змін у цьому напрямку. Зазначено, що Інститутом демографії та соціологічних досліджень ім. М.В. Птахи НАН України проведено дослідження, яке показало, що якби вдалося повністю подолати усю передчасну смертність внаслідок серцево-судинних захворювань, це дозволило б збільшити очікувану тривалість життя лише на 1 рік.
Р. Моісеєнко акцентувала увагу присутніх, що відповідно до проекту Європейської стратегії «Здоров’я-2020» основним показником, що враховується, є не очікувана тривалість життя, а тривалість активного життя.
Прим. ред. Роки життя, скориговані на непрацездатність (Disability-adjusted life year — DALY) — показник, розроблений ВООЗ і який дозволяє оцінити сумарний тягар хвороб. Відповідно до нього головними причинами втрачених років здорового життя в Європейському регіоні ВООЗ є уніполярні депресивні розлади та ішемічна хвороба серця (EUR/RC61/9).
Далі перший заступник міністра ознайомила присутніх з основними стратегічними моментами Європейської політики «Здоров’я-2020». Це:
- здоров’я матері й дитини;
- здорові діти — здорові підлітки;
- здорові дорослі;
- здоров’я осіб похилого віку;
- здоров’я мігрантів;
- здоров’я ромів.
На сьогодні набув чинності наказ МОЗ України від 26.12.2011 р. № 964 «Про заходи МОЗ України щодо розробки загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір», яким затверджено склад міжсекторальної координаційної ради та робочої групи з розробки проекту цієї програми. Попередньо на її реалізацію до 2020 р. планується витрати 95 млрд грн., і дуже важливо, щоб ці кошти були використані з урахуванням нового бачення формування рівня здоров’я.
Також під час комітетських слухань велика увага була приділена таким питанням, як запобігання шкідливим наслідкам вживання алкоголю та запобігання розповсюдженню тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків у підлітковому та молодіжному середовищі. Докладніше про ці та інші питання читайте у наших наступних публікаціях.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
