Криза багатопрофільного закладу охорони здоров’я під час пандемії COVID-19

Визначення проблеми

Перші повідомлення про новий коронавірус SARS-CoV-2, стрімке поширення якого призвело до глобальної пандемії, з’явилися у грудні 2019 р. SARS-CoV-2 став сьомим відомим коронавірусом, який викликає патогенний стан та уражує легені [1]. Поширення коронавірусної хвороби в Україні розпочалося 03.03.2020 р. Перший випадок хвороби підтверджено в Чернівецькій обл. За даними порталу minfin.com.ua, станом на 08.02.2023 р. в Україні інфіковано понад 5,3 млн осіб, померли — 111 063 особи [2].

Пандемія COVID-19 виявила серйозні прогалини в готовності системи охорони здоров’я України до кризових ситуацій. В умовах епідемії терміново були потрібні першочергові організаційні заходи, спрямовані на стримування та зниження поширення пандемії. Керівники закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) мали приймати рішення в умовах непростої ситуації, без накопичених знань та досвіду. При цьому кількість інфікованих не­ухильно збільшувалася. Для боротьби з COVID-19 прийнято рішення про перепрофілювання багатьох ЗОЗ на інфекційні, або так звані ковідні госпіталі, для надання спеціалізованої ме­дичної допомоги хворим. Перепрофілювання торкнулося ба­гато­профільних лікарень. Однак різні внутрішні та зовнішні чинники спричинили виникнення кризи багатопрофільних ЗОЗ під час пандемії COVID-19. Подолання цієї кризи й недопущення негативного впливу внутрішніх та зовнішніх чинників у разі нової хвилі COVID-19 потребує їх детального вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання впливу внутрішніх та зовнішніх чинників на ЗОЗ розглянуто в багатьох роботах [5–11]. Однак недостатньо дослідженими на сьогодні залишаються внутрішні та зовнішні чинники виникнення кризи багатопрофільних лікарень під час пандемії COVID-19.

Мета: розробити рекомендації щодо нівелювання впливу кризових чинників на роботу багатопрофільних ЗОЗ в умовах пандемії COVID-19.

Виклад основного матеріалу

Невід’ємне та непорушне право кожного громадянина на охорону здоров’я, якісну медичну допомогу та медичне страхування гарантується основним законом держави — Конституцією України [3]. Згідно з положеннями Закону Украї­ни «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні» потреби громадян у такому обслуговуванні забезпечують державні, комунальні та приватні ЗОЗ [4]. За напрямками діяльності вони можуть бути лікувально-профілактичними, фармацевтичними та санітарно-профілактичними. У свою чергу, лікувально-профілактичні ЗОЗ розподіляються на однопрофільні та багатопрофільні (рис. 1).

Рисунок 1. Типи лікувально-профілактичних ЗОЗ [4; систематизовано авторами]

Багатопрофільні лікарні, які є предметом цього дослідження, займають важливе місце у структурі ЗОЗ України. Їх основна перевага — надання комплексної медичної допомоги в межах одного закладу. З початком пандемії багатопрофільні лікарні, як і більшість інших ЗОЗ України, виявилися неготовими до несподіваного збільшення числа випадків інфікування COVID-19 та опинилися в кризі.

У березні 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила, що стрімке поширення нової коронавірусної інфекції набуло характеру пандемії та стало загальносвітовою проблемою. Ця проблема торкнулася всіх країн, у тому числі України. Вже в березні зареєстровані перші випадки COVID-19 серед українських громадян. Зі збільшенням кількості хворих на COVID-19 зросла потреба в мережі, потужностях та інших ресурсах медичних організацій, здатних надавати медичну допомогу в стаціонарних умовах пацієнтам із COVID‑19. Ця проблема стала прямим викликом для системи охорони здоров’я, оскільки потребувала екстреної мобілізації, яка полягає в перепрофілюванні в стислий термін діючих стаціонарів на інфекційні або так звані ковідні госпіталі. Перепрофілювання торкнулося ЗОЗ, визначених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної з поширенням COVID‑19 [5]. Згідно з розпорядженням повному перепрофілюванню підлягають багатопрофільні лікарні, в яких частка завантаженості ліжок, забезпечених подачею медичного кисню, на території області перевищує 65%, а також ЗОЗ, які знаходяться в областях з «червоним» рівнем епідеміологічної небезпеки із запов­неністю ліжок пацієнтами з COVID‑19 >50% [5].

Неготовність перепрофільованих багатопрофільних ЗОЗ до несподіваного збільшення кількості випадків інфікування COVID‑19 призвело до виникнення кризи, зумовленої зовнішніми та внутрішніми чинниками.

Зовнішні чинники визначаються зовнішнім середо­вищем та безпосередньо стосуються функціонування медичної організації. У свою чергу, внутрішні чинники є результатом управлінських рішень всередині ЗОЗ. Зовнішні та внутрішні чинники виникнення кризи багатопрофільних лікарень в умовах поширення пандемії COVID-19 наведені в таблиці.

Таблиця. Зовнішні та внутрішні чинники виникнення кризи багатопрофільних лікарень під час пандемії COVID-19 [6; систематизовано авторами]

Зовнішні та внутрішні чинники виникнення кризи багатопрофільних медичних закладів взаємопов’язані. Зміна одного чинника може зумовлювати зміну інших.

Проаналізуємо зовнішні чинники виникнення кризи багатопрофільних лікарень під час COVID-19, негативний вплив яких виявився вже на початку пандемії. Багатопрофільні лікарні, перепрофільовані для госпіталізації пацієнтів із COVID-19, виявилися неготовими до різкого підвищення навантаження. Така ситуація спричинена негативним впливом вищезазначених економіко-політичних, правових, фінансових, технологічних та соціальних чинників, до яких можна віднести:

• недофінансування медичної галузі;
• зниження заробітної плати медичним працівникам;
• недостатнє забезпечення ЗОЗ необхідним обладнанням, медикаментами та засобами захисту;
• безвідповідальне ставлення громадян до свого здоров’я, нехтування правилами особистої гігієни, недотримання рекомендацій лікарів та карантинних заборон;
• недостатнє охоплення населення вакцинацією.

Недофінансування медичної галузі багато в чому зумовлене II етапом медичної реформи, який розпочався 1 квітня 2020 р. Ідея «гроші йдуть за пацієнтом» в умовах поширення пандемії COVID-19 спрацювала на негатив. У зв’язку з відкладенням лікування неургентних хворих кількість пацієнтів багатопрофільних лікарень значно зменшилася. Відповідно, ЗОЗ недоотримали кошти, які повинні були «прийти» за пацієнтами. Нова система фінансування охорони здоров’я, яка передбачала отримання коштів безпосередньо лікарнею, виявилася неефективною. У результаті у 2020 р. в більшості медичних закладів (984 із 1747), які уклали договір із Національною службою здоров’я України, відмічали дефіцит фінансування [7]. Лікарі, яким за роботу з хворими на COVID-19 пообіцяли надбавку 300%, у кращому разі отримували чисті оклади. Коштів, виділених з державного бюджету, було недостатньо для обіцяної доплати. Органи місцевої влади були змушені самі шукати їх для того, аби покращити матеріальний стан медиків. У результаті заробітна плата більшості українських медиків залишилася на рівні докоронавірусного періоду, що підтверджується опитуванням «Active Group», проведеним у січні 2021 р. Згідно з отриманими даними у квітні 2020 р. оплата праці не змінилася у 44,9% респондентів. Більше того, про істотне зниження заробітної плати в розпал пандемії COVID-19 заявили 3,2% медиків. Трохи знизилася зарплата у 3,3% опитаних. У січні 2021 р. ситуа­ція дещо змінилася. Кількість медиків, в яких заробітна плата підвищилася, зросла порівняно з тими медиками, в яких вона знизилася (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка заробітної плати медичних працівників під час пандемії COVID-19, % [8; систематизовано авторами]

Недофінансування медичної галузі вплинуло на забезпечення багатопрофільних лікарень засобами захисту, ліками та обладнанням. Особливо критична ситуація склалася із забезпеченням лікарень кисневими станціями. З метою вирішення цієї проблеми в листопаді 2021 р. з державного бюджету виділено 800 млн грн на обладнання опорних лікарень кисневими станціями. 650 млн грн спрямовано на закупівлю централізованих кисневих станцій та 150 млн грн — на їх проєктування та встановлення. Водночас, на думку експертів, такий крок є дещо запізнілим. Освоїти кошти та встановити ці станції лікарні змогли лише через кілька місяців [9].

Аналізуючи чинники виникнення кризи багатопрофільних лікарень, варто відзначити недостатнє охоплення населення вакцинацією. За різними оцінками, для колективного імунітету необхідно вакцинувати 60–80% населення [10]. 24.12.2020 р. наказом Міністерства охорони здоров’я України затверджено Дорожню карту з вакцинації від COVID-19, основне завдання якої — вакцинація не менше ніж 50% населення України протягом 2021–2022 рр. Однак, судячи зі статистики Міністерства фінансів України, відповідно до якої на початок лютого 2023 р. кількість повністю вакцинованих осіб в Україні становить 15,2 млн (36% населення України), завдання Дорожньої карти не виконане [11].

Виникнення кризи в багатопрофільних лікарнях зумовлене не лише економіко-політичною ситуацією в країні чи недофінансованістю медичної галузі. Навантаження на ЗОЗ зростає й через безвідповідальне ставлення громадян до свого здоров’я, нехтування правилами особистої гігієни, недотримання рекомендацій лікарів та карантинних заборон. Більшість громадян дотримуються карантину (70,8%), про що свідчить опитування соціологів факультету психології та соціології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Однак майже ⅓ опитаних нехтують встановленими обмеженнями (рис. 3).

Рисунок 3. Дотримання карантину під час пандемії COVID-19, % [12; систематизовано авторами]

Розглянемо внутрішні чинники виникнення кризи багатопрофільних ЗОЗ під час пандемії COVID-19. Такими чинниками є:

• відсутність достатньої кількості кваліфікованих медичних кадрів;
• втома, фізичне та емоційне виснаження медиків;
• постійна небезпека для життя та здоров’я медичного персоналу, пов’язана із зараженням COVID-19;
• складнощі з оптимізацією робочих процесів;
• відсутність єдиного ефективного інструменту для збору даних та швидке зростання кількості хворих на COVID-19;
• відсутність актуальних даних лікарень у відкритому доступі;
• відсутність інформаційних систем, які можуть забезпечити дистанційний скринінг пацієнтів та зменшити кількість особистих контактів.

У розпал пандемії багатопрофільні ЗОЗ стикнулися з проблемою масового звільнення лікарів, медичних сестер та санітарок. Основними причинами звільнення стали великий наплив хворих, виснаження, стрес, висока загроза зараження COVID-19 та низька заробітна плата. У зв’язку з цим перед управлінцями постало нове завдання: перерозподілити обов’язки персоналу та перекваліфікувати його. При цьому необхідно було подбати про безпеку команди. Не менш важливим для керівництва медичних закладів стало коригування обмежених матеріальних та технічних ресурсів.

COVID-19 загострив потребу в оптимізації робочих процесів. Зокрема, актуалізувалося питання впровадження штучного інтелекту на етапі моніторингу та тестування хворих. Оптимізувати робочі процеси належним чином неможливо й через відсутність єдиного інструменту для збору даних та зростання кількості хворих на COVID-19. У розпал пандемії виникла проблема госпіталізації пацієнтів у критичному стані, яка зумовлена відсутністю актуальних даних лікарень у відкритому доступі. Також загострилося питання дистанційного супроводу пацієнтів, який потребує впровадження інформаційних систем для забезпечення автоматизації даного процесу [13].

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що причиною виникнення кризи багатопрофільних ЗОЗ є сукупність зовнішніх та внутрішніх чинників, взаємозв’язаних між собою. Нівелювання негативного впливу цих чинників у разі нової хвилі COVID-19 потребує вжиття наступних заходів:

• підвищення оплати праці та забезпечення безпеки медичних працівників;
• збільшення державного фінансування охорони здоров’я;
• збільшення фінансування медичної науки;
• застосування нових технологій, таких як штучний інтелект, для моніторингу та тестування хворих. Це сприятиме зниженню захворюваності, покращенню діагностики та супроводу широкого кола пацієнтів;
• автоматизація робочих процесів у багатопрофільних та інших ЗОЗ України;
• стандартизація медичних послуг, яка передбачає встановлення та застосування певних стандартів медичних послуг та системи контролю за дотриманням цих стандартів у медичному закладі;
• психологічна підтримка медичного персоналу шляхом надання консультацій психолога та застосування інших форм підтримки, таких як неформальне спілкування та підтримка один одного [14];
• розширення заходів сприяння здоровому способу життя населення з боку держави;
• подальше реформування системи охорони здоров’я України з урахуванням потреб населення в медичному обслуговуванні та поточної ситуації в державі.

Висновки

З початком пандемії COVID-19 всі ЗОЗ України опинилися в кризі. Причиною її виникнення став негативний вплив різних внутрішніх та зовнішніх факторів. Зовнішніми факторами є недостатнє фінансування медичної галузі, зниження заробітної плати медиків, відсутність необхідного обладнання, недостатнє охоплення населення вакцинацією. Серед внутрішніх факторів можна виділити відсутність достатньої кількості кваліфікованих медичних кадрів, втому, фізичне та емоційне виснаження медиків, постійну небезпеку для їх життя та здоров’я, складнощі з оптимізацією робочих процесів та відсутність дієвих інструментів для збору даних. Нівелювання негативного впливу взаємопов’язаних між собою чинників можливе за умови вжиття ряду заходів, таких як підвищення оплати праці та забезпечення безпеки медичних працівників; збільшення державного фінансування сфери охорони здоров’я; збільшення фінансування медичної науки; застосування нових технологій; автоматизація робочих процесів; стандартизація медичних послуг; психологічна підтримка медичного персоналу; розширення заходів сприяння здоровому способу життя населення з боку держави; подальше реформування системи охорони здоров’я України.

Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування отриманих результатів багатопрофільними лікарнями в кризових ситуаціях.

Список використаної літератури

• 1. The Novel Coronavirus Pneumonia Emergency Response Epidemiology Team (2020) Vital surveillances: the epidemiological characteristics of an outbreak of 2019 novel coronavirus diseases (COVID-19). China CDC Weekly, 2(8): 113–122.
• 2. index.minfin.com.ua/ua/reference/coronavirus/ukraine/.
• 3. ips.ligazakon.net/document/Z960254K?an=1.
• 4. zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0088928-21#Text.
• 5. Сазоненко Л.В., Толстанов О.К. (2021) Заходи антикризового управління закладом охорони здоров’я. Інвестиції: практика та досвід, 16: 88. DOI: 10.32702/2306 6814.2021.16.86.
• 6. novynarnia.com/2020/05/06/no-money/.
• 7. news.finance.ua/ua/news/-/486713/chy-zminylysya-zarplaty-ukrayinskyh-likariv-pid-chas-pandemiyi-infografika.
• 8. http://www.president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-pidpisav-zakon-shodo-zbilshennya-vidatki-71449.
• 9. http://www.pravda.com.ua/articles/2021/06/2/7295702/.
• 10. index.minfin.com.ua/ua/reference/coronavirus/vaccination/ukraine/.
• 11. vnu.edu.ua/uk/articles/sociologi-pro-zhittya-v-umovah-karantinu.
• 12. life.pravda.com.ua/health/2020/12/24/243455/.
• 13. life.pravda.com.ua/columns/2021/04/21/244637/.

Надійшла до редакції/Received: 01.03.2023
Прийнято до друку/Accepted: 09.03.2023