Харчові втручання при надмірній масі тіла та ожирінні

Актуальність проблеми

Згідно з міжнародними клінічними рекомендаціями ожиріння — не просто збільшення маси тіла чи зростання індексу маси тіла (ІМТ), як раніше вважали. Ожиріння — це хронічне прогресуюче і часто рецидивуюче захворювання, яке характеризується наявністю надмірної кількості жирової тканини, що погіршує стан здоров’я та якість життя. Усвідомлення ожиріння як хвороби, яка впливає на стан органів і систем, дає підстави для вчасної діагностики, лікування та профілактики.

Базисною інтервенцією в менеджменті ожиріння є не тільки зміна харчової поведінки, а й покращання загального стану здоров’я. Це поняття об’єднує не тільки набір продуктів, збалансовані прийоми їжі, схеми та режим харчування, а й вплив змін у харчуванні на об’єктивні показники загального здоров’я. Цими об’єктивними показниками, зміни яких досліджували в міжнародних клінічних дослідженнях, є окружність талії, глікемічна варіабельність, рівні тригліцеридів та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), артеріальний тиск (АТ).

Рекомендації щодо особливостей харчування при надмірній масі тіла та ожирінні мають ґрунтуватися на даних клінічних досліджень і мати на меті не тільки зменшення маси тіла, а й довготривалий ефект її нормалізації, який суттєво покращує стан здоров’я, знижує ризики розвитку хронічних захворювань і сприяє подовженню тривалості життя. Згідно з Канадськими рекомендаціями щодо ведення пацієнтів із надмірною масою тіла та ожирінням не існує єдиної загальної схеми чи плану харчування, які можуть бути запропоновані всім пацієнтам. Харчування має підбиратися індивідуально, враховувати смакові та культурні уподобання, доступність продуктів, а обмеження мають бути аргументованими на основі доведених даних [1]. Існує спеціалізована медична термінологія — медична харчова терапія (Medical Nutrition Therapy) та харчові втручання (сучасна заміна терміну «дієта»), які є провідною ланкою лікування осіб із надмірною масою тіла та ожирінням.

Важливим елементом менеджменту ожиріння є підтримка маси тіла на тривалий проміжок часу після її нормалізації. На сьогодні жоден харчовий режим окремо не забезпечує тривалої підтримки втрати маси тіла, а дані літератури підтверджують важливість тривалого дотримання, незалежно від втручання [2, 3]. Отже, для досягнення ефекту схуднення в довгостроковій перспективі необхідно змінювати не тільки якість їжі та добову калорійність раціону, а й робити акцент на свідомому підході до вибору, приготування та прийому їжі. І хоча обмеження калорійності є необхідним для ініціації зменшення маси тіла, воно не може бути єдиним шляхом оптимізації раціону. У рандомізованому клінічному дослідженні (РКД) за участю жінок віком 25–75 років з ІМТ 37,84±3,94 кг/м² встановлено, що призначення 1000 або 1500 ккал/день разом із поведінковим втручанням зумовило більшу втрату маси тіла через 6 міс, але через 12 міс зафіксовано значне повторне збільшення маси тіла порівняно з групою, яка вживала 1500 ккал/день. Обмеження калорій може впливати на нейробіологічні шляхи, які контролюють апетит, голод, потяг до їжі та регулювання маси тіла, що може призвести до компенсаторного збільшення споживання їжі та збільшення маси тіла в майбутньому [4].

Тому найбільш ефективними способами нормалізації маси тіла є регулярна робота з атестованим дієтологом [5, 6] та складання індивідуального плану харчування, який стане частиною свідомого вибору пацієнта. Дорослі пацієнти з ожирінням можуть розглянути будь-який з багатьох лікувальних методів харчування для поліпшення результатів, пов’язаних зі здоров’ям, обираючи дієтичні схеми та підходи, які забезпечують утримання ефекту в довгостроковій перспективі.

Дієтичні схеми

Середземноморський режим харчування

«Середземноморська дієта» — схема харчування, яка підкреслює високе споживання оливкової олії extra virgin (натуральна, кислотність <0,8%), горіхів, фруктів та овочів, цільного зерна та бобових; помірне споживання вина, риби та молочних продуктів і низьке споживання червоного м’яса. Це найбільш досліджуваний план харчування, який довів свій позитивний вплив на поліпшення конт­ролю глікемії, рівня ХС ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і тригліцеридів (рівень рекомендацій 2b, ступінь доказовості С), зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (рівень 2b, ступінь С), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу (рівень 2b, ступінь С) та поліпшення стану метаболічного синдрому (рівень 2b, ступінь С) з незначним впливом на масу тіла та окружність талії (рівень 2b, ступінь С) [7–12].

Вегетаріанська дієта

Вегетаріанство — дієтичний режим на рослинній основі, що включає 4 основні варіанти (лактоововегетаріанський, лактовегетаріанський, вегетаріанський та веганський).Систематичні огляди та метааналізи показали, що ці режими харчування знижують кардіометаболічні фактори ризику та можуть бути рекомендовані для поліпшення глікемічного контролю, зниження рівня ліпідних показників крові (включаючи ХС ЛПНЩ), маси тіла (рівень 2а, ступінь В), ризику розвитку ЦД 2-го типу (рівень 3, ступінь С) та захворюваності і смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) (рівень 3, ступінь С) [13–15].

Портфоліо

Портфоліо — дієтичний режим на рослинній основі, що передбачає споживання набору продуктів, що знижують рівень ХС (горіхи, рослинний білок із сої та бобових, в’язка клітковина з вівса, ячменю та псиліуму, рослинні стероли, а також мононенасичені жирні кислоти з оливкової або ріпакової олії). Може рекомендуватися для зниження рівня ліпідів у крові (включаючи ХС ЛПНЩ, апо-B (рівень 1а, ступінь В),АТ та 10-річного ризику ІХС (рівень 2а, ступінь B)[16].

Дієтичний режим з низьким глікемічним індексом

Дієтичний режим, який включає заміну продуктів з високим глікемічним індексом на продукти з низьким глікемічним індексом (помірно фрукти, дієтичні бобові, хліб зі змішаних злаків, макарони, молоко, йогурт та ін.), для зменшення маси тіла (рівень 2а, ступінь В) контролю глікемії (рівень 2а, ступінь В), зниження рівня ліпідів у крові, включаючи ХС ЛПНЩ (рівень 2а, ступінь В), АТ (рівень 2а, ступінь В), ризику розвитку ЦД 2-го типу (рівень 3, ступінь С) та ІХС (рівень 3, ступінь С) [17–29].

Дієта DASH

Дієтичні підходи до усунення артеріальної гіпертензії (Dietary Approaches to Stop Hypertension — DASH) передбачають значне споживання фруктів, нежирних молочних продуктів, овочів, злаків, горіхів, дієтичних бобових та низьке споживання червоного м’яса, обробленого м’яса та солодощів.Дієта DASH може бути рекомендована для зменшення маси тіла та окружності талії (рівень 1a, ступінь B), покращання АТ (рівень 2a, ступінь B), досягнення ліпідних цілей, включаючи ХС ЛПНЩ (рівень 2a, ступінь B), С-реактивного білка (рівень 2b, ступінь B), контролю глікемії (рівень 2а, ступінь В) і зниження ризику розвитку ЦД, серцево-судинних захворювань, ІХС та інсульту (рівень 3, ступінь С) [23–25].

Скандинавський режим харчування

«Nordic Diet» — модифікований комбінований план харчування Середземноморського портфоліо та DASH-дієти, який містить продукти харчування, які зазвичай вживають у традиційному раціоні в північних країнах. Він ефективний для зменшення маси тіла (рівень 2a, ступінь B) та її відновлення (рівень 2b, ступінь B), покращання АТ (рівень 2b, ступінь B), досягнення встановлених ліпідних показників крові, включаючи ХС ЛПНЩ, апо-B, (рівень 2a, ступінь B), ХС не-ЛПВЩ (рівень 2a, ступінь B) і зниження ризику серцево-судинної та загальної смертності (рівень 3, ступінь C) [26, 30–33].

Дієтичні підходи

Дієтичний підхід з обмеженим вмістом калорій

Досліджували такі категорії обмеження калорійності: дуже низькокалорійний — <900, низькокалорійний — 900–1200, помірний — 1300–1500 ккал/добу. Загальноприйнята рекомендація, що дефіцит калорій 500 ккал/день або 3500 ккал/тиж приведе до втрати маси тіла на 1 фунт (0,45 кг), є недійсною, оскільки таке зменшення не є лінійним. У рекомендаціях підкреслюють змінні діапазони розподілу макроелементів (нижчий, помірний або вищий рівень вуглеводів з різною пропорцією білків і жирів) для досягнення зменшення маси тіла впродовж 6–12 міс (рівень 2а, ступінь В) [2].

Макронутрієнтно орієнтований підхід

Макронутрієнтно орієнтований підхід (на основі основ­них поживних речовин) базується на розподіленні вуглеводів, білків та жирів у відсотковому відношенні [34]. Досліджено декілька підходів, які ґрунтуються на макронутрієнтах. Зокрема, дослідники оцінили дієти з низьким вмістом вуглеводів, які замінюють жири і білки за рахунок вуглеводів, але містять достатню кількість білка (15–20% калорій). Досліджено також варіанти з надзвичайно низьким вмістом вуглеводів (≤10% калорій), включаючи такі варіанти, як кетогенна дієта, що містить надзвичайно багато жиру (≥75% калорій). Мережевий метааналіз 48 РКД (загалом 7286 учасників) не показав різниці у зменшенні маси тіла за 6 та 12 міс спостереження між дієтами, які переважно класифікувалися за розподілом макронутрієнтів як низьковуглеводні, помірно макронутрієнтні або з низьким вмістом жиру [2]. Подальші великі РКД підтвердили це [35].Імовірно, що якість макронутрієнтів є більш важливим фактором, ніж їх кількість [36, 37].

Підходи, що базуються на окремих групах продуктів

Бобові (квасоля, горох, нут, сочевиця) можна рекомендувати для зменшення маси тіла (рівень 2, ступінь B), глікемічного контролю (рівень 2, ступінь B), встановлених цілей ліпідів, включаючи ХС ЛПНЩ (рівень 2, ступінь B), систолічного АТ (рівень 2, ступінь С) та зниження ризику розвитку ІХС (рівень 3, ступінь С) [38–42].

Овочі та фрукти впливатимуть на покращання діастолічного АТ (рівень 2, ступінь B), глікемічного контролю (рівень 2, ступінь B), зниження ризику розвитку ЦД 2-го типу (рівень 3, ступінь C) та серцево-судинної смертності (рівень 3, ступінь В) [43–46].

Горіхи рекомендуються для покращання глікемічного контролю (рівень 2, ступінь B), зниження рівня ліпідів у крові, включно з ХС ЛПНЩ (рівень 3, ступінь C), та зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (рівень 3, ступінь C) [47–49].

Цільні злаки (особливо з вівса та ячменю) слід вводити для покращення встановлених ліпідних цілей, включаючи загальний ХС та ХС ЛПНЩ (рівень 2, ступінь В) [50].

Молочна їжа показана для зменшення маси тіла, окружності талії, вмісту жиру в тілі, збільшення м’язової маси при дієтах з обмеженим вмістом калорій, але не при дієтах без обмежень (рівень 3, ступінь С), та зниження ризику розвитку ЦД 2-го типу та серцево-судинних захворювань (рівень 3, ступінь В) [45, 51].

Окремі харчові втручання

Харчові волокна

Доведено, що більше вживання харчових волокон пов’язане зі зниженням частоти розвитку ЦД 2-го типу, ІХС та ризику серцево-судинної смертності, колоректального раку та загальної захворюваності і смертності від раку. Тип клітковини (нерозчинна, розчинна або розчинна в’язка) або її джерела (зернові, фрукти, овочі або бобові) не мають суттєвого значення [52]. Споживання значної кількості харчових волокон рекомендується для загальної популяції. Необхідна добова кількість клітковини становить 25 та 38 г/добу для жінок та чоловіків віком 19–50 років відповідно та 21 і 30 г/добу для жінок та чоловіків віком ≥51 року відповідно [34].

Часткові заміни їжі

У систематичному огляді та метааналізі 9 РКД в осіб з ІМТ ≥25 кг/м² та ЦД 2-го типу (середній період спостереження 6 міс) виявлено, що такі втручання зменшують масу тіла, окружність талії, АТ та рівень глікемії порівняно зі звичайними дієтами для схуднення з обмеженням калорій.

Інтервальне голодування передбачає різноманітні підходи до часу прийому їжі, які включають чергування періо­дів тривалого голодування (відсутність споживання або <25% від потреб) з періодами необмеженого прийому їжі. Переривчасте голодування також описують як обмежені в часі прийоми їжі, розвантажувальні голодування або переміжні обмеження калорійності [3]. Періодичне або постійне обмеження калорій забезпечує досягнення подіб­ного короткочасного зменшення маси тіла (рівень 2а, ступінь В)[53]. Однак даних досліджень щодо фізіології та обміну речовин людини недостатньо.

Особи з ожирінням мають підвищений ризик дефіциту мікроелементів, включаючи вітаміни D та B₁₂, залізо тощо. Обмежувальні режими харчування та наступні кроки лікування ожиріння (фармакологічна терапія, баріатрична хірургія) можуть призвести до дефіциту мікроелементів і мальнутриції. Тому оцінка, включаючи біохімічні показники, може допомогти скласти рекомендації щодо прийому їжі, вітамінно-мінеральних добавок та можливих взаємодій між ліками і поживними речовинами. Систематичні огляди та метааналізи РКД вказують, що збільшення кількості жирової тканини пов’язане з нижчим рівнем вітаміну 25(OH)D у сироватці крові, що свідчить про необхідність контролю рівня вітаміну D як частини планової медичної оцінки ожиріння [54–56].

Програми інтенсивного втручання у спосіб життя — важливий та ефективний спосіб лікування ожиріння

Програми складаються з комплексних, мультимодальних поведінкових втручань, які проводяться мультидисциплінарною командою (лікар, зареєстрований дієтолог, медична сестра, кінезіолог) і поєднують дієтичні втручання та підвищену фізичну активність. Дорослим з ожирінням та порушеною толерантністю до глюкози (переддіабет) слід розглянути інтенсивні поведінкові втручання, спрямовані на зменшення маси тіла на 5–7% для поліпшення глікемічного контролю, АТ та ліпідних показників крові (рівень 1а, ступінь А), захворюваності на ЦД 2-го типу (рівень 1а, ступінь А), попередження мікросудинних ускладнень (ретинопатія, нефропатія та нейропатія) (рівень 1а, ступінь В) та зниження серцево-судинної і загальної смертності (рівень 1а, ступінь В).Дорослим з ожирінням і ЦД 2-го типу доцільно розглянути інтенсивні втручання у спосіб життя, спрямовані на зменшення маси тіла на 7–15% для компенсації ЦД 2-го типу (рівень 1а, ступінь А) та зниження частоти мікроваскулярних ускладнень (рівень 1а, ступінь А), обструктивного апное уві сні (рівень 1а, ступінь А) та депресії (рівень 1а, ступінь А) [57–64].

Висновок

Продовжують з’являтися нові факти й докази, які впливають на наше розуміння харчування та хронічних захворювань, зміну ставлення та підходів до лікування, зокрема стосовно питань харчування: вплив нейрофізіологічних шляхів на голод, апетит та винагороду, метаболічна адаптація до обмеження калорій, мікробіота кишечнику, нутрігеноміка, роль соціальних детермінант здоров’я та психічного стану [65].

Безумовно, зміни способу життя за допомогою корекції харчування й регулярної фізичної активності є наріжним каменем у лікуванні ожиріння. Проте такі зміни часто виявляються недостатніми для досягнення терапевтичної мети. Зміни у способі життя загалом забезпечують зменшення маси тіла лише на 3–5%. Найчастіше ці втрати впродовж тривалого часу є нестійкими, тому розглядають застосування фармакологічної терапії, щоб зменшити масу тіла, утримати досягнутий результат і поліпшити метаболічні та/або інші показники, пов’язані зі станом здоров’я [66].

Отже, харчові втручання при ожирінні повинні бути зосереджені насамперед на досягненні результатів для здоров’я, зниженні ризику розвитку хронічних захворювань та поліпшенні якості життя, а не лише на зміні маси тіла. Злагоджена робота лікаря та пацієнта допоможе покращити стан здоров’я та якість життя. Основним напрямком усіх харчових втручань є пошук індивідуальних схем та вдумливої практики харчування, які допоможуть пацієнту знизити потяг до їжі, покращити усвідомлення голоду та ситості, зменшити вживання їжі у якості винагороди і підтримувати здорові стосунки з їжею впродовж усього життя.

Список використаної літератури

• 1. Koliaki C., Spinos T., Spinou M. et al. (2018) Defining the Optimal Dietary Approach for Safe, Effective and Sustainable Weight Loss in Overweight and Obese Adults. Healthcare, 6(3). doi:10.3390/healthcare6030073.
• 2. Johnston B.C., Kanters S., Bandayrel K. et al. (2014) Comparison of Weight Loss Among Named Diet Programs in Overweight and Obese Adults: A Meta-analysis. JAMA, 312(9): 923–933. doi:10.1001/jama.2014.10397.
• 3. Bray G.A., Heisel W.E., Afshin A. et al. (2018) The science of obesity management: An endocrine society scientifc statement. Endocr. Rev., 39(2): 79–132. doi:10.1210/er.2017-00253.
• 4. Nackers L.M., Middleton K.R., Dubyak P.J. et al. (2013) Effects of prescribing 1,000 versus 1,500 kilocalories per day in the behavioral treatment of obesity: A randomized trial. Obesity, 21(12): 2481–2487. doi:10.1002/oby.20439.
• 5. Raynor H.A., Davidson P.G., Burns H. et al. (2018) Medical Nutrition Therapy and Weight Loss Questions for the Evidence Analysis Library Prevention of Type 2 Diabetes Project: Systematic Reviews. J. Acad. Nutr. Diet., 117(10): 1578–1611.
• 6. Razaz J.M., Rahmani J., Varkaneh H.K. et al. (2019) The health effects of medical nutrition therapy by dietitians in patients with diabetes: A systematic review and meta-analysis. Nutrition therapy and diabetes. Prim. Care Diabetes.
• 7. Pan B., Wu Y., Yang Q. et al. (2019) The impact of major dietary patterns on glycemic control, cardiovascular risk factors, and weight loss in patients with type 2 diabetes: a network meta-analysis. J. Evid. Based Med., 12(1): 29–39. doi:10.1111/jebm.12312.
• 8. Estruch R., Ros E., Salas-Salvadó J. et al. (2018) Primary Prevention of Cardiovascular Disease with a Mediterranean Diet Supplemented with Extra-Virgin Olive Oil or Nuts. N. Engl. J. Med., 378(25): e34.
• 9. Salas-Salvadó J., Bulló M., Babio N. et al. (2011) Reduction in the Incidence of Type 2 Diabetes With the Mediterranean Diet Results of the PREDIMED-Reus nutrition intervention randomized trial. Diabetes Care, 34(1): 14–19. doi:10.2337/dc10-1288.
• 10. Salas-Salvadó J., Bulló M., Babio N. et al. (2011) Erratum. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with the Mediterranean diet: results of the PREDIMED-Reus nutrition intervention randomized trial. Diabetes Care, 41(10): 2259–2260.
• 11. Babio N., Toledo E., Estruch R. et al. (2014) Mediterranean diets and metabolic syndrome status in the PREDIMED randomized trial. CMAJ, 186(17): E649–E657.
• 12. The Editors of The Lancet Diabetes Endocrinology (2019) Retraction and republication-Effect of a high-fat Mediterranean diet on bodyweight and waist circumference: a prespecifed secondary outcomes analysis of the PREDIMED randomised controlled trial. Lancet Diabetes Endocrinol., 7(5): 334. doi:10.1016/S2213-8587(19)30073-7.
• 13. Viguiliouk E., Kendall C.W., Kahleová H. et al. (2019) Effect of vegetarian dietary patterns on cardiometabolic risk factors in diabetes : A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Clin. Nutr., 38(3): 1133–1145. doi:10.1016/j.clnu.2018.05.032.
• 14. Lee Y., Park K. (2017) Adherence to a Vegetarian Diet and Diabetes Risk: A Systematic Review and Meta-Analysis of Observational Studies. Nutrients, 9(6): 603. doi:10.3390/nu9060603.
• 15. Glenn A.J., Viguiliouk E., Seider M. et al. (2019) Relation of Vegetarian Dietary Patterns With Major Cardiovascular Outcomes: A Systematic Review and Meta-Analysis of Prospective Cohort Studies. Front. Nutr., 6: 80. doi:10.3389/fnut.2019.00080.
• 16. Chiavaroli L., Nishi S.K., Khan T.A. et al. (2018) Portfolio Dietary Pattern and Cardiovascular Disease: A Systematic Review and Meta-analysis of Controlled Trials. Prog. Cardiovasc. Dis., 61(1): 43–53. doi:10.1016/j.pcad.2018.05.004.
• 17. Chiavaroli L., Kendall C.W.C., Braunstein C.R. et al. (2018) Effect of pasta in the context of low- glycaemic index dietary patterns on body weight and markers of adiposity: a systematic review and meta-analysis of randomised controlled trials in adults. BMJ Open, 8(3): e019438. doi:10.1136/bmjopen-2017-019438.
• 18. Wang Q., Xia W., Zhao Z., Zhang H. (2015) Effects comparison between low glycemic index diets and high glycemic index diets on HbA1c and fructosamine for patients with diabetes: A systematic review and meta-analysis. Prim. Care Diabetes, 9(5): 362–369.
• 19. Goff L.M., Cowland D.E., Hooper L. (2013) Low glycaemic index diets and blood lipids : a systematic review and meta-analysis of randomised controlled trials. Nutr. Metab. Cardiovasc. Dis., 23(1): 1–10. doi:10.1016/j.numecd.2012.06.002.
• 20. Evans C.E.L., Greenwood D.C., Threapleton D.E. et al. (2017) Glycemic index, glycemic load, and blood pressure: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Am. J. Clin. Nutr., 105(5): 1176–1190. doi:10.3945/ajcn.116.143685.
• 21. Livesey G., Taylor R., Livesey H.F. et al. (2019) Dietary Glycemic Index and Load and the Risk of Type 2 Diabetes: A Systematic Review and Updated Meta-Analyses of Prospective Cohort Studies. Nutrients, 11(6): 1280.
• 22. Livesey G., Livesey H. (2019) Coronary Heart Disease and Dietary Carbohydrate, Glycemic Index, and Glycemic Load: Dose-Response Meta-analyses of Prospective Cohort Studies. Mayo Clin. Proc. Innov. Qual. Outcomes, 3(1): 52–69. doi:10.1016/j.mayocpiqo.2018.12.007.
• 23. Soltani S., Shirani F., Chitsazi M.J., Salehi-Abargouei A. (2016) The effect of dietary approaches to stop hypertension (DASH) diet on weight and body composition in adults : a systematic review and meta — analysis of randomized controlled clinical trials. Obes. Rev., 17(5): 442–454.
• 24. Chiavaroli L., Viguiliouk E., Nishi S.K. et al. DASH Dietary Pattern and Cardiometabolic Outcomes: An Umbrella Review of Systematic Reviews and Meta-Analyses. Nutrients. 2019; 11(2): 338. doi:10.3390/nu11020338.
• 25. Soltani S., Chitsazi M.J., Salehi-Abargouei A. (2018) The effect of dietary approaches to stop hypertension (DASH) on serum inflammatory markers: A systematic review and meta-analysis of randomized trials. Clin. Nutr., 37(2): 542–550.
• 26. Poulsen S.K., Due A., Jordy A.B. et al. (2014) Health effect of the New Nordic Diet in adults with increased waist circumference: a 6-mo randomized controlled trial. Am. J. Clin. Nutr., 99(1): 35–45. doi:10.3945/ajcn.113.069393.
• 27. Viguiliouk E., Nishi S.K., Wolever T.M.S., Sievenpiper J.L. (2018) Point: Glycemic index’an important but oft misunderstood marker of carbohydrate quality. Cereal. Foods World, 63(4): 158–164. doi:10.1094/CFW-63-4-0158.
• 28. Thomas D., Elliott E.J., Baur L. (2007) Low glycaemic index or low glycaemic load diets for overweight and obesity. Cochrane Database Syst. Rev., 18(3). doi:10.1002/14651858.CD006296.pub2.
• 29. Livesey G., Taylor R., Hulshof T., Howlett J. (2008) Glycemic response and health — A systematic review and meta-analysis: Relations between dietary glycemic properties and health outcomes. Am. J. Clin. Nutr., 87(1): 258S–268S. doi:10.1093/ajcn/87.1.258s.
• 30. Poulsen S.K., Crone C., Astrup A., Larsen T.M. (2015) Long-term adherence to the New Nordic Diet and the effects on body weight, anthropometry and blood pressure: a 12-month follow-up study. Eur. J. Nutr., 54(1): 67–76.
• 31. Adamsson V., Reumark A., Fredriksson I. et al. (2010) Effects of a healthy Nordic diet on cardiovascular risk factors in hypercholesterolaemic subjects: a randomized controlled trial (NORDIET). J. Intern. Med., 269(2): 150–159. doi:10.1111/j.1365-2796.2010.02290.x.
• 32. Uusitupa M., Hermansen K., Savolainen M.J. et al. (2013) Effects of an isocaloric healthy Nordic diet on insulin sensitivity, lipid profle and inflammation markers in metabolic syndrome — a randomized study (SYSDIET). J. Intern. Med., 274(1): 52–66. doi:10.1111/joim.12044.
• 33. Lemming E.W., Byberg L., Wolk A., Michaëlsson K. (2018) A comparison between two healthy diet scores, the modi f ed Mediterranean diet score and the Healthy Nordic Food Index, in relation to all-cause and cause-specific mortality. Br. J. Nutr., 119(7): 836–846. doi:10.1017/S0007114518000387.
• 34. Trumbo P., Schlicker S., Yates A.A., Poos M. (2002) Food and Nutrition Board of the Institute of Medicine, The National Academies. Dietary reference intakes for energy, carbohydrate, fiber, fat, fatty acids, cholesterol, protein and amino acids. J. Am. Diet Assoc., 102(11): 1621–1630. doi:10.1016/S0002-8223(02)90346-9.
• 35. Gardner C.D., Trepanowski J.F., Gobbo L.C.D. et al. (2018) Effect of low-fat VS low-carbohydrate diet on 12-month weight loss in overweight adults and the association with genotype pattern or insulin secretion the DIETFITS randomized clinical trial. JAMA, 319(7): 667–679. doi:10.1001/jama.2018.0245.
• 36. Viguiliouk E., Stewart S.E., Jayalath V.H. et al. (2015) Effect of replacing animal protein with plant protein on glycemic control in diabetes: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Nutrients, 7(12): 9804–9824. doi:10.3390/nu7125509.
• 37. Li S.S., Mejia S.B., Lytvyn L. et al. (2017) Effect of plant protein on blood lipids: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. J. Am. Heart Assoc., 6(12): e006659. doi:10.1161/JAHA.117.006659.
• 38. Kim S.J., Souza R.J., Choo V.L. et al. (2016) Effects of dietary pulse consumption on body weight: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Am. J. Clin. Nutr., 103(5): 1213–1223. doi:10.3945/ajcn.115.124677.1.
• 39. Sievenpiper J.L., Kendall C.W.C., Esfahani A. (2009) Effect of non-oil-seed pulses on glycaemic control: a systematic review and meta-analysis of randomised controlled experimental trials in people with and without diabetes. Diabetologia, 52(8): 1479-1495. doi:10.1007/s00125-009-1395-7.
• 40. Ha V., Sievenpiper J.L., De Souza R.J. et al. (2014) Effect of dietary pulse intake on established therapeutic lipid targets for cardiovascular risk reduction: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Cmaj, 186(8): E252–E262.
• 41. Jayalath V.H., Souza R.J., Sievenpiper J.L. et al. (2013) Effect of Dietary Pulses on Blood Pressure: A Systematic Review and Meta-analysis of Controlled Feeding Trials. Am. J. Hypertens., 27(1): 56–64. doi:10.1093/ajh/hpt155.
• 42. Viguiliouk E., Mejia S.B., Kendall C.W., Sievenpiper J.L. (2017) Can pulses play a role in improving cardiometabolic health? Evidence from systematic reviews and meta‐analyses. Ann. N.Y. Acad. Sci., 1392(1): 43.
• 43. Shin J.Y., Kim J.Y., Kang H.T. et al. (2015) Effect of fruits and vegetables on metabolic syndrome: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Int. J. Food Sci. Nutr., 66(4): 416–425.
• 44. Moazzen S., Amani R., Homayouni A., Shahbazian H. (2013) Effects of Freeze-Dried Strawberry Supplementation on Metabolic Biomarkers of Atherosclerosis in Subjects with Type Diabetes: A Randomized Double-Blind Controlled. Ann. Nutr. Metab., 63(3): 256–264. doi:10.1159/000356053.
• 45. Schwingshackl L., Hoffmann G., Lampousi A.-M. et al. (2017) Food groups and risk of type 2 diabetes mellitus: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. Eur. J. Epidemiol., 32(5): 363–375. doi:10.1007/s10654-017-0246-y.
• 46. Wang X., Ouyang Y., Liu J. et al. (2014) Fruit and vegetable consumption and mortality from all causes, cardiovascular disease, and cancer: Systematic review and dose-response meta-analysis of prospective cohort studies. BMJ, 349: g4490. doi:10.1136/bmj.g5472.
• 47. Viguiliouk E., Kendall C.W.C., Mejia S.B. et al. (2014) Effect of tree nuts on glycemic control in diabetes: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled dietary trials. PLoS One, 9(7): e103376. doi:10.1371/journal.pone.0103376.
• 48. Sabaté J., Oda K., Ros E. (2010) Nut consumption and blood lipid levels: a pooled analysis of 25 intervention trials. Arch. Intern. Med., 170(9): 821–827. doi:10.1001/archinternmed.2010.79.
• 49. Bao Y., Han J., Hu F.B. et al. (2013) Association of nut consumption with total and cause-specific mortality. N. Engl. J. Med., 369(21): 2001–2011. doi:10.1056/NEJMoa1307352.
• 50. Hollænder P.L.B., Ross A.B., Kristensen M. (2015) Whole-grain and blood lipid changes in apparently healthy adults: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled studies. Am. J. Clin. Nutr., 102(3): 556–572. doi:10.3945/ajcn.115.109165.
• 51. Geng T., Qi L., Huang T. (2018) Effects of Dairy Products Consumption on Body Weight and Body Composition Among Adults: An Updated Meta-Analysis of 37 Randomized Control Trials. Mol. Nutr. Food Res., 62(1). doi:10.1002/mnfr.201700410.
• 52. Reynolds A., Mann J., Cummings J. et al. (2019) Carbohydrate quality and human health: a series of systematic reviews and meta-analyses. Lancet, 393(10170): 434–445. doi:10.1016/S0140-6736(18)31809-9.
• 53. Cioff I., Evangelista A., Ponzo V. et al. (2018) Intermittent versus continuous energy restriction on weight loss and cardiometabolic outcomes: a systematic review and meta — analysis of randomized controlled trials. J. Transl. Med., 16(1): 371. doi:10.1186/s12967-018-1748-4.
• 54. Golzarand M., Hollis B.W., Mirmiran P. et al. (2018) Vitamin D supplementation and body fat mass: a systematic review and meta-analysis. Eur. J. Clin. Nutr., 72(10): 1345–1357. doi:10.1038/s41430-018-0132-z.
• 55. Mallard S.R., Howe A.S., Houghton L.A. (2016) Vitamin D status and weight loss: A systematic review and meta-analysis of randomized and nonrandomized controlled weight-loss trials. Am. J. Clin. Nutr., 104(4): 1151–1159. doi:10.3945/ajcn.116.136879.
• 56. Rafq S., Jeppesen P.B. (2018) Body mass index, vitamin d, and type 2 diabetes: A systematic review and meta-analysis. Nutrients, 10(9): 1182. doi:10.3390/nu10091182.
• 57. Wing R., Bolin P., Brancati F. et al. (2013) Cardiovascular Effects of Intensive Lifestyle Intervention in Type 2 Diabetes. N. Engl. J. Med., 369(2): 145–154. doi:10.1007/s11883-014-0457-6.
• 58. Knowler W., Barrett-Connor E., Fowler S. et al. (2002) Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N. Engl. J. Med., 346(6): 393–403.
• 59. Gong Q., Zhang P., Wang J. et al. (2019) Morbidity and mortality after lifestyle intervention for people with impaired glucose tolerance: 30-year results of the Da Qing Diabetes Prevention Outcome Study. Lancet Diabetes Endocrinol., 7(6): 452–461. doi:10.1016/S2213-8587(19)30093-2.
• 60. Lean M.E.J., Leslie W.S., Barnes A.C. et al. (2019) Durability of a primary careled weight-management intervention for remission of type 2 diabetes: 2-year results of the DiRECT open-label, cluster-randomised trial. Lancet Diabetes Endocrinol., 7(5): 344–355. doi:10.1016/S2213-8587(19)30068-3.
• 61. Look AHEAD Research Group (2014) Effect of a Long-Term Behavioral Weight Loss Intervention on Nephropathy in Overweight or Obese Adults with Type 2 Diabetes: the Look AHEAD Randoized Clinial Trial. Lancet Diabetes Endocrinol., 2(10): 801–809. doi:10.1016/S2213-8587(14)70156-1.
• 62. Kuna S.T., Reboussin D.M., Borradaile K.E. et al. (2013) Long-term effect of weight loss on obstructive sleep apnea severity in obese patients with type 2 diabetes. Arch. Intern. Med., 36(5): 641–649. doi:10.1001/archinternmed.2009.266.
• 63. Rubin R., Wadden T., Bahnson J. et al. (2014) Impact of intensive lifestyle intervention on depression and health-related quality of life in type 2diabetes: The look AHEAD trial. Diabetes Care, 37(6): 1544–1553. doi:10.2337/dc13-1928.
• 64. Cho Y., Hong N., Kim K. et al. (2019) The effectiveness of intermittent fasting to reduce body mass index and glucose metabolism: A systematic review and meta-analysis. J. Clin. Med., 8(10): 1645.
• 65. obesitycanada.ca/guidelines/nutrition.
• 66. obesitycanada.ca/guidelines/pharmacotherapy.

Надійшла до редакції/Received: 02.12.2022
Прийнято до друку/Accepted: 07.12.2022