15 млн українців потребуватимуть допомоги
Згідно з довідковими даними, підготовленими Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), тільки за 1-й рік пандемії COVID-19 поширеність тривожних розладів та депресії у світі зросла на 25%. У документі також йдеться про те, що жінки постраждали більшою мірою, ніж чоловіки, і що в осіб із супутніми соматичними захворюваннями, такими як бронхіальна астма, онкологічні та серцево-судинні захворювання, відзначалася вища схильність до розвитку психічних розладів. Пандемія COVID-19 за тривалістю не обмежилася одним роком, тому дія стресогенних факторів триває. «Самотність, страх (зараження вірусом, хвороби та смерті) як щодо себе, так і щодо близьких, горе у зв’язку зі втратою близької людини та фінансові труднощі належать до факторів стресу, що призводять до тривоги та депресії» [1]. Війна та пов’язані з нею стресові явища загострили до межі всі гуманітарні проблеми як на суспільному, так і особистісному рівні.
Так, за даними ВООЗ, близько 20% населення, яке впродовж останніх 10 років проживає в постраждалих від воєнних конфліктів регіонах, має певну форму психічного розладу — від легкої депресії і тривожності до психозу, і майже кожна 10-та особа має психічний розлад помірного або тяжкого ступеня [2], а згідно з попередніми прогнозами Міністерства охорони здоров’я України через вплив війни — прямий чи опосередкований, психологічної підтримки потребуватимуть майже 15 млн українців.
Тому без перебільшення можна стверджувати, що кожен український лікар, плануючи догляд за хворим на відносно довгострокову перспективу, повинен розглядати стан пацієнта через призму знань у галузі психологічної профілактики та лікування. Діагностувавши актуальний психічний розлад, необхідно розглянути опції догляду з позицій доказової медицини.
Слід зазначити, що консолідована експертна думка, яку відображено в діючих клінічних настановах, вбачає в якості початкової медикаментозної терапії селективні та неселективні інгібітори зворотного захоплення моноамінів*. Але пацієнти інколи мають низьку прихильність до лікування антидепресантами, що потребує від лікаря пошуку альтернативних рішень. У таких випадках слід підібрати терапію, яка буде оптимальною, з доведеною ефективністю та профілем безпеки. Категорично не можна залишати хворого з афективним розладом без кваліфікованого спостереження та догляду, оскільки захворювання знижує якість життя та може навіть стати причиною летального наслідку (суїциду).
(НІЗЗМ; іміпрамін, амітриптилін, доксепін) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС; флуоксетин, циталопрам, пароксетин, сертралін, флувоксамін).
Нова настанова з лікування розладів психіки
Отже, після визначення показань та протипоказань лікар та пацієнт мають розпочати терапію афективного розладу. Обираючи препарати на рослинній основі в якості моно- чи у складі комбінованої терапії, було би помилкою вважати, що має місце компроміс з точки зору доказової медицини. Це не так. Наразі маємо оновлену версію клінічної настанови, підготовленої Всесвітньою федерацією товариств біологічної психіатрії (World Federation of Societies of Biological Psychiatry — WFSBP) та Канадської мережі лікування настрою та тривоги (Canadian Network for Mood and Anxiety Treatments — CANMAT) [3].
У настанові, що стала плодом 2-річної співпраці експертів з 15 країн, сформований підхід, що базується на доказах, для допомоги клініцистам у прийнятті рішень щодо використання фітотерапії та нутрицевтиків для лікування серйозних психічних розладів. Наведено, зокрема, докладні відомості про безпеку та переносимість, а також клінічні поради щодо призначення (наприклад показання, дозування).
Так, серед усіх фармакотерапевтичних засобів для лікування депресії (моно- чи біполярної) рекомендовано на основі метааналізів лише звіробій, шафран та куркумін (табл. 1). Причому два останніх можна застосовувати у вигляді як моно-, так і комбінованої терапії, тоді як перший не можна поєднувати ані з іншими антидепресантами, ані з препаратами з вузьким терапевтичним індексом. Причина — відома здатність звіробою порушувати метаболізм багатьох ліків та функціонування транспортних білків [4].
Таблиця 1. Основні клінічні аспекти лікування депресії фітотерапевтичними засобами з високим рівнем доказовості [3]
| Назва | Формат терапії | Рівень доказовості | Безпека | Клінічні поради |
|---|---|---|---|---|
| Трава звіробою | Монотерапія | А (метааналіз) | Застереження при біполярному розладі
Може викликати фоточутливість та знижувати рівень багатьох ліків у сироватці крові Не використовують разом із НІЗЗМ та СІЗЗС через серотоніновий синдром |
Використання якісних стандартизованих екстрактів є вкрай необхідним для впевненості у відтворюванні ефектів, досягнутих у РКД [5] |
| Шафран | Допоміжна терапія/монотерапія | А (метааналіз) | Вважається безпечним, окрім можливих незначних побічних ефектів, наприклад шлунково-кишкові симптоми, збудження | Суміш рильців/пелюсток чинить антидепресивний ефект (і може бути набагато дешевшою, ніж рильця квіток окремо) [6] |
| Куркумін | Допоміжна терапія/монотерапія | А (метааналіз) | Вважається безпечним | Потенційна допоміжна користь при супутніх запальних захворюваннях [7] |
Дорогоцінний шафран
Шафран — здавна відома пряність, одна з найдорожчих у світі, що зумовлено трудомісткістю виробництва. Традиційно її отримують із висушених рильців шафрану посівного (Crocus sativus L.) — представника родини ірисових (Iridaceae). Основні вторинні метаболіти шафрану — кроцин, кроцетин, пікрокроцин і сафранал, які мають антиоксидантні, протизапальні та нейропротекторні властивості [8].
Висновок за результатами метааналізу 23 рандомізованих клінічних досліджень (РКД) свідчить: шафран зумовлював значний позитивний ефект порівняно з плацебо щодо симптомів депресії (g=0,99; р<0,001) та тривоги (g=0,95; р<0,006). Шафран також чинив великий позитивний ефект при використанні як доповнення до антидепресантів при симптомах депресії (g=1,23; р=0,028) [6].
Більше того, проведено чимало досліджень, за результатами яких шафран не поступається широко застосовуваним антидепресантам. Так, у 6-тижневому подвійному сліпому рандомізованому пілотному випробуванні порівнювали ефективність водно-спиртового екстракту Crocus sativus та флуоксетину в лікуванні легкої та помірної депресії [9]. Пацієнти були випадковим чином розподілені на тих, що отримували шафран (30 мг/добу) або флуоксетин (20 мг/добу) за 2 прийоми у формі капсул. Встановлено, що шафран у такій дозі ефективний, як і флуоксетин, у лікуванні легкої та помірної депресії (критерій Фішера F=0,13, ступінь свободи (d.f.)=1, р=0,71). Щодо спостережуваних побічних ефектів у двох групах суттєвих відмінностей не виявлено.
У іншому подвійному сліпому одноцентровому порівняльному дослідженні пацієнти протягом 6 тиж отримували або шафран (30 мг/добу) або іміпрамін (100 мг/добу) у формі капсул за 3 прийоми [10]. Шафран у цій дозі виявився таким же ефективним, як іміпрамін, у лікуванні легкої та помірної депресії (F=2,91, d.f.=1, р=0,09). Антихолінергічні ефекти, такі як сухість у роті, а також седація у групі іміпраміну відзначалися частіше, що було передбачувано. Основний загальний висновок цього дослідження полягає в тому, що шафран може мати терапевтичну користь при лікуванні легкої та помірної депресії.
Буквально останніми тижнями опубліковано ще один великий аналіз систематичних оглядів та метааналізів досліджень клінічної ефективності шафрану при психіатричних і неврологічних розладах [11]. Автори цієї роботи звернули увагу на ефекти шафрану при депресії, сексуальній та когнітивній дисфункції, тривозі, порушеннях сну і харчової поведінки. У табл. 2 підсумовано основні висновки цього огляду.
Таблиця 2. Клінічні нейропсихотропні ефекти шафрану посівного [за 9]
| Запитання | Відповідь |
|---|---|
| Чим пояснюється ефективність екстракту даної рослини при депресії? | Серотонінергічними, нейроендокринними, антиоксидантними та протизапальними властивостями, що зумовлюють нейропротекторну дію |
| Чи поступається шафран за ефективністю НІЗЗМ та СІЗЗС? | Crocus sativus за деякими даними не менш ефективний, ніж звичайні антидепресанти |
| Чи можна розглядати Crocus sativus як альтернативу синтетичним антидепресантам? | У деяких випадках шафран може бути альтернативою синтетичним антидепресантам |
| Депресія нерідко поєднується із сексуальною дисфункцією. Чи є докази позитивного впливу шафрану? | Так, він може покращити стан чоловіків та жінок із сексуальною дисфункцією та безпліддям (підвищує кількість та рухливість сперматозоїдів). При цьому дані порівняння із силденафілом — різнорідні |
| Тривожні розлади можуть розвиватися окремо або в поєднанні з депресією. Яку дію чинить екстракт рослини на симптоми тривожності? | Ряд авторів запевняють, що легкі та помірні симптоми тривоги можна полегшити за допомогою екстракту шафрану. При цьому існує деяка гетерогенність даних |
| Що відомо стосовно здатності шафрану впливати на стан пам’яті, уваги? | Пацієнти з хворобою Альцгеймера або легкими когнітивними порушеннями демонстрували статистично значущі ефекти за когнітивною та ментальною шкалами, аналогічні таким при прийомі донепізилу чи мемантину |
| Афективні розлади частіше розвиваються в осіб жіночої статі. Чи може Crocus sativus бути корисним у практиці гінекологів? | Окрім покращання індексу статевої функції жінок (див. вище), шафран знижував показники депресії та тривоги у пацієнток із передменструальним синдромом. За впливом при післяпологовій депресії він значно перевищував плацебо та не відрізнявся від флуоксетину |
| Що відомо про інші позитивні клінічні ефекти шафрану? | Споживання Crocus sativus може допомогти покращити якість сну, оптимізувати харчову поведінку та зменшити масу тіла. Спостерігали також деякі інші позитивні ефекти щодо втоми, бадьорості, розладів настрою, витривалості тощо |
Таким чином, шафран має добре вивчені нейропсихотропні ефекти, сприятливий профіль безпеки, хорошу переносимість і може використовуватися в комплексному лікуванні депресії, тривоги, порушень сну, сексуальної та когнітивної функції.
Завжди актуальна куркума
Цікаво, що куркуму в якості прянощів нерідко використовують як заміну дороговартісного шафрану. Порошок з коренів цієї рослини нерідко так і називають — індійський шафран, або турмерик. Його здавна використовують у традиційній медицині як протизапальний, антиревматичний засіб. В Індії турмерик також призначають при інфекціях шкіри та очей, захворюваннях органів дихання та травлення [12]. Проте останнім часом куркумін привертає увагу дослідників своїми антидепресантними та анксіолітичними властивостями [13].
Підсумовуючи результати метааналізу, автори відзначили в цілому статистично значущий вплив куркуміну на симптоми депресії (g=–0,75, 95% довірчий інтервал (ДІ) –1,11…–0,39; p<0,001) [7]. Цікаво, що в цьому метааналізі виявлено навіть вищий ефект лікування при дослідженні впливу куркуміну на симптоми тривоги (g=–2,62, 95% ДІ –4,06…–1,17; p<0,001). Також зазначено, що куркумін, як правило, добре переносився пацієнтами. Тому куркумін при додаванні до стандартного лікування може зменшити вираженість симптомів депресії та тривоги в осіб з депресією. Однак враховуючи невеликий розмір вибірки, результати, на думку авторів, слід інтерпретувати обережно і проводити подальші випробування, особливо в західних країнах, де куркумін не є звичним компонентом дієти.
Куркумін виявляє плейотропні ефекти, включаючи антиоксидантний, протизапальний, нейропротекторний, протипухлинний, протимікробний та кардіопротекторний. Багатофакторний фізіологічний вплив на організм може пояснити антидепресивну та анксіолітичну дію біологічно активних речовин куркуми (рисунок). Існують певні передумови вважати, що куркумін здатний уповільнювати вікове погіршення когнітивного функціонування, а також знижувати ризик серцево-судинних захворювань і цукрового діабету [14].
Клінічний профіль пацієнтів, у яких куркума виявляє найвищу ефективність
У великому огляді наведено 7 досліджень застосування куркуміну у дорослих із клінічною депресією. Лікування тривало 5–12 тиж, при цьому використовували різні екстракти куркуми, включаючи незапатентовані і запатентовані [13]. До того ж досліджень, в яких куркуму використовували в якості монотерапії та як доповнення до синтетичних антидепресантів, було майже порівну — 3 та 4 відповідно. Позитивні статистично значущі антидепресивні ефекти куркуміну зареєстровані в 6 із 7 з них. Незначущими вони були лише в одному, із використанням куркуміну в якості доповнення до фармацевтичних антидепресантів, причому найкоротшим курсом лікування з усіх досліджень (5 тиж).
Тривалість лікування дійсно є важливою. Так, у метааналізі, проведеному у 2016 р. [15], на основі аналізу підгруп зроблено висновок, що куркумін зумовлював найвищий антидепресивний ефект, коли його призначали дорослим середнього віку протягом більш тривалого періоду та у вищих дозах. Існують також спостереження щодо вищої ефективності фітопрепарату у пацієнтів з нещодавнім початком захворювання [16].
Отримано дані щодо того, що куркумін виявляв вищу антидепресивну ефективність в осіб з атиповою депресією [17, 18]. Атиповий перебіг діагностують приблизно у 40% дорослих із цією патологією. Для нього характерні такі симптоми: реактивність настрою (покращання після позитивних подій), а також принаймні два симптоми, включаючи гіперсомнію, підвищений апетит або збільшення маси тіла, підвищену чутливість до критики (відторгнення), «свинцевий параліч». Так, у більш пізньому дослідженні на лікування куркуміном та комбінацією куркуміну/шафрану відповіли 65% пацієнтів із атиповою формою на відміну від 35% інших пацієнтів з депресією (p=0,012). Аналогічну ситуацію виявлено й відносно тривожності у цих пацієнтів.
У прагненні синергії
Необхідність додавання до «арсеналу» лікаря нутрицевтиків та продуктів рослинного походження наголошується експертами, по-перше, у зв’язку з недостатньою ефективністю монотерапії синтетичними антидепресантами приблизно у кожного 3-го пацієнта, по-друге — її сприйняттям у зв’язку із безпекою та іншими аспектами. «Розрядкою» даної ситуації виступають додаткові терапевтичні можливості, які, швидше за все, будуть використовуватися через їх потенційну ефективність, соціальне визнання, хорошу переносимість та нижчу вартість [18].
Чинне місце серед рослинних продуктів, що застосовують у лікуванні афективних розладів, посідають екстракти шафрану та куркуми. Але чи посилюють екстракти цих рослин антидепресивні ефекти один одного? Адже обидва продукти мають подібні механізми дії проти депресії через їх протизапальну, антиоксидантну, моноамінергічну, нейропротекторну та тропну дію до осі гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози. Для визначення цього потрібна подальша робота, адже рандомізоване подвійне сліпе дослідження за участю 123 пацієнтів підтвердило ефективність куркуміну в різних дозуваннях та його комбінації з шафраном, проте різницю в результатах встановити не вдалося [16].
Наситити організм біологічно активними речовинами, про які йдеться в цій статті, допомагає Саффрон® — комбінація екстрактів шафрану, кореня куркуми, магнію та вітаміну В6. Завдяки наявності у складі шафрану та куркуміну його можна рекомендувати пацієнтам із депресією, у тому числі тим, які отримують НІЗЗМ/СІЗЗС. Піридоксин (вітамін В6) позитивно впливає на продукування норепінефрину та серотоніну, підвищуючи їх продукування при депресії, що пов’язано з його участю як кофактора дофа-декарбоксилази в процесі синтезу катехоламінів. Магній знижує збудливість нейронів та пригнічує нервово-м’язову передачу. Ефективне поєднання складових підтримує нормальний функціональний стан нервової та серцево-судинної систем, посилює стійкість до психічної та стресової напруги, сприяє розумовій рівновазі та балансу настрою, нормалізації глибини та якості сну. Безумовно корисною ця комбінація може бути для пацієнтів середнього віку з депресією легкого та помірного ступеня, особливо з атиповим перебігом.
Таким чином, Саффрон® пропонує природне рішення для боротьби з депресивними розладами. Зокрема, під час сезонних загострень завдяки терапевтичній дозі шафрану він може бути вдалим вибором для пацієнтів із депресією легкого або помірного ступеня тяжкості навіть за відсутності лікування синтетичними антидепресантами.
UA-SAFF-PUB-102022-018
Список використаної літератури
- 1. World Health Organization (2022) Mental health and COVID-19: early evidence of the pandemic’s impact. WHO/2019-nCoV/Sci_Brief/Mental_health/2022.1.
- 2. Charlson F., van Ommeren M., Flaxman A. et al. (2019) New WHO prevalence estimates of mental disorders in conflict settings: a systematic review and meta-analysis. Lancet, 394(10194): 240–248.
- 3. Sarris J., Ravindran A., Yatham L.N. et al. (2022) Clinician guidelines for the treatment of psychiatric disorders with nutraceuticals and phytoceuticals: The World Federation of Societies of Biological Psychiatry (WFSBP) and Canadian Network for Mood and Anxiety Treatments (CANMAT) Taskforce. World J. Biol. Psychiatry, 21: 1–32.
- 4. Schulz V. (2006) Safety of St. John’s Wort extract compared to synthetic antidepressants. Phytomedicine, 13(3): 199–204.
- 5. Apaydin E.A., Maher A.R., Shanman R. et al. (2016) A systematic review of St. John’s wort for major depressive disorder. Syst. Rev., 5(1): 148.
- 6. Marx W., Lane M., Rocks T. et al. (2019) Effect of saffron supplementation on symptoms of depression and anxiety: a systematic review and meta-analysis. Nutr. Rev, 1–15.
- 7. Fusar-Poli L., Vozza L., Gabbiadini A. et al. (2020) Curcumin for depression: a meta-analysis. Crit. Rev. Food Sci. Nutr., 60(15): 2643–2653.
- 8. Rameshrad M., Razavi B.M., Hosseinzadeh H. (2018) Saffron and its derivatives, crocin, crocetin and safranal: a patent review. Expert Opin. Ther. Pat., 28(2): 147–165.
- 9. Noorbala A.A., Akhondzadeh S., Tahmacebi-Pour N. et al. (2005) Hydro-alcoholic extract of Crocus sativus L. versus fluoxetine in the treatment of mild to moderate depression: a double-blind, randomized pilot trial. J. Ethnopharmacol., Feb 28; 97(2): 281–4.
- 10. Akhondzadeh S., Fallah-Pour H., Afkham K. et al. (2004) Comparison of Crocus sativus L. and imipramine in the treatment of mild to moderate depression: a pilot double-blind randomized trial [ISRCTN45683816]. BMC Complement Altern. Med., Sep. 2; 4: 12.
- 11. Shamabadi A., Hasanzadeh A., Akhondzadeh S. (2022) The neuropsychotropic effects of Crocus sativus L. (saffron): an overview of systematic reviews and meta-analyses investigating its clinical efficacy in psychiatric and neurological disorders. Avicenna J. Phytomed., 12(5): 475–488.
- 12. Prasad S., Aggarwal B.B. (2011) Turmeric, the golden spice: from traditional medicine to modern medicine. In: Benzie IFF, Wachtel-Galor S, editors. Herbal medicine: biomolecular and clinical aspects. Boca Raton: CRC Press/Taylor & Francis.
- 13. Lopresti A.L. (2022) Potential Role of Curcumin for the Treatment of Major Depressive Disorder. CNS Drugs, 36(2): 123–141.
- 14. Salehi B., Del Prado-Audelo M.L., Cortés H. et al (2020) Therapeutic Applications of Curcumin Nanomedicine Formulations in Cardiovascular Diseases. J. Clin. Med., 9(3): 746.
- 15. Al-Karawi D., Al Mamoori D.A., Tayyar Y. (2015) The role of curcumin administration in patients with major depressive disorder: mini meta-analysis of clinical trials. Phytother. Res., 30(2): 175–183.
- 16. Lopresti A.L., Drummond P.D. (2017) Efficacy of curcumin, and a saffron/curcumin combination for the treatment of major depression: a randomised, double-blind, placebo-controlled study. J. Affect. Disord., 207: 188–196.
- 17. Shamabadi A., Akhondzadeh S. (2021) Advances in Alternative and Integrative Medicine in the Treatment of Depression: A Review of the Evidence. Arch. Iran Med., 24(5): 409–418.
- 18. Dome P., Tombor L., Lazary J. et al. (2019) Natural health products, dietary minerals and over-the-counter medications as add-on therapies to antidepressants in the treatment of major depressive disorder: a review. Brain Res. Bull., 146: 51–78.
