ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯПОНІЇ НА ЗЛОЯКІСНУ МЕЛАНОМУ ШКІРИ

Злоякісна меланома (malignant melanoma) — це одна з найбільш злоякісних пухлин, що складається з атипових меланоцитів (Efahami M. et al., 1993; Мордовцев В.Н., Цвіткова Г.М., 1993). У багатьох країнах світу та, зокрема, в Японії хворих із злоякісними та доброякісними пухлинами шкіри лікують дерматологи (Ohara, 1994). В Україні та країнах колишнього СРСР усі проблеми, пов’язані з цією хворобою, вирішують онкологічні служби. Однак часом українські дерматологи безпосередньо діагностують злоякісну меланому як таку або виявляють це захворювання під час диференціальної діагностики інших пухлинних шкірних хвороб.

Діагноз злоякісної меланоми в Японії встановлюють, якщо у хворого наявний відповідний клінічний перебіг, позитивні дані дерматоскопічного, цитологічного, патогістологічного досліджень, ехографії і водночас позитивні результати дослідження злоякісної меланоми за допомогою біохімічного маркера Serum 5-S-cysteinyldopa (5-S-CD) (Ito I., Wakamatsu H., Ishihara H., 1995).

За статистичними даними I. Kazuyuki (1994), керівника дерматологічного відділу Японського Національного Центру ракових досліджень, злоякісна меланома в Японії найчастіше вражає населення у віці від 40 до 70 років (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл за віком хворих на злоякісну меланому шкіри

На рис. 1 відображено статистику захворюваності, що спостерігалася протягом 1987–1991 років у віковій групі від 0 до 80 років. Серед пацієнтів віком до 9 років зазначено 3 випадки (0,3%) захворювання, від 10 до 19 років — 11 випадків (1%). Серед пацієнтів у віці від 20 до 29 років — 33 випадки (3,1%), від 30 до 39 років — 93 (8,7%), від 40 до 49 років — 172 (16,1%), у віковій групі від 50 до 59 років — 185 (17,3%), від 60 до 69 років — 247 (23,1%), від 70 і більше років — 327 випадків (30,5%). Таким чином, відсоток захворювань, що розвиваються у пацієнтів віком до 19 років, незначний, натомість у пацієнтів віком понад 20 років він має тенденцію до підвищення. Радикальне його підвищення відбувається в осіб віком понад 40 років, помітне підвищення — у пацієнтів старше за 70 років.

Cпіввідношення чоловіків та жінок, хворих на злоякісну меланому, наведено на рис. 2.

Рис. 2. Розподіл за статтю хворих на злоякісну меланому шкіри

Серед 1071 пацієнта чоловіків було 522, жінок — 549. Як зазначають японські спеціалісти, у порівнянні з попередніми роками кількість захворювань помітно збільшилася серед жінок. Статистика минулих 20 років свідчить про те, що кількість хворих чоловіків була більшою, ніж жінок.

Досліджувані хворі на злоякісну меланому (1071) за професійною приналежністю розподілялися таким чином: працівники сільського господарства — 90 чоловік; рибалки — 8; моряки — 2; працівники фірм — 158; дипломати — 10; робітники, які працюють на повітрі, — 34 особи; домогосподарки — 190; медперсонал — 13; працівники морської промисловості — 2 особи; працівники гірського та лісо-промислового господарства — 6 осіб; безробітні — 149; програмісти — 2 особи; електрики — 3; приватні підприємці — 17; робітники заводів та фабрик — 8; водії — 6; інші — 18; нез’ясовано — 355 осіб.

Серед різновидів цієї хвороби в Японії найчастіше зустрічаються acral lentiginous melanoma (ALM) та nodular melanoma (NM) (Sotomatsu T., Ueda N., Yanagihara I., 1994). Згідно з результатами досліджень, проведених у дерматологічному відділі Японського Національного Центру ракових досліджень, кількість хворих з NM становить 30%, з ALM — 44,8%, з superficial spreading melanoma (SSM) — 15,7%, з lentigo maligna melanoma (LMM) — 9,5% (Hyojywun Hifuka Kagaku, 1997).

У японських хворих на меланому найпоширенішим місцем локалізації хвороби є підошва (Ikeda A., Hifuka О., 1984). Інша локалізація меланоми шкіри наведена в таблиці.

Таблиця

Локалізація меланоми шкіри у пацієнтів чоловічої та жіночої статі

Таким чином, підошва є місцем локалізації злоякісної меланоми в 28,4% від усіх випадків захворювання, обличчя — в 10%.

При лікуванні хворих на злоякісну меланому в Японії застосовують різноманітні методи, зокрема хірургічний, хіміотерапевтичний, імунотерапевтичний та метод опромінення (Hyojyun Hifuka Kagaku, 1990; Asada H., Mori N., Ueki T., 1992).

Після проведення хірургічного лікування застосовують хіміотерапію. Існує чотири основні схеми хіміотерапії:

1. DAV (D—DTIC, A—ACNU, V—Vincristin)

Протягом 5 днів застосовують 100–200 мг препарату DTIC (дакарбазин) на добу, причому в 1-й день призначають також 50–100 мг препарату ACNU (німустин) та 1 мг VCR (вінкристин). Цей метод є найбільш поширеним у лікуванні.

2. PAV (P—Peplomycine, A—ACNU, V—Vincristin)

Подібна до 1-ї схеми, але замість DTIC призначають шестиденний курс препарату пепломіцин (5 г на добу). Схема так само поширена, як і попередня.

3. DAV-ферон

До вищенаведеної схеми DAV додається b-інтерферон. Після 1-го дня застосування DAV призначають 1 мл b-інтерферону 3 000 000 ОД у розчині прокаїну протягом 5–10 днів.

4. CD V

Найсучасніша із застосовуваних схем лікування, яку використовують разом із попередніми. З 2-го до 6-го дня лікування застосовують 80–100 мг препарату CDDP з розрахунку на 1 м2 поверхні тіла. На 2-й день лікування використовують 2 мг/м2 препарату віндезин (VDS).

Отже, за статистичними даними кількість хворих на злоякісну меланому в Японії з кожним роком зростає. Але, зважаючи на систему діагностики і прогнозування хвороби, а також використання різноманітних сучасних методик лікування японські лікарі досить успішно вирішують цю проблему. Згідно зі статистичними даними Центру ракових досліджень, смертність серед пацієнтів, хворих на злоякісну меланому (різні стадії), становить приблизно 16%, що говорить само за себе.

Посилання

• 1. Мордовцева В.Н., Цвіткова Г.М. (ред.) (1993) Патологія шкіри, т. 2. Медицина, Москва, с. 299–303.
• 2. Asada H., Mori N., Ueki T. (1992) Hifuka Kagaku Senmon I Texisuto, р. 692–701.
• 3. Ikeda A., Hifuka O. (1984) Essential Lecture. Megical Wiev, p. 227–243.
• 4. Ishihara H., Ikeda A., Mori M. (1994) Hifu akusei shuyou no shindan to chiryou shishin narabini zenkoku anketo no shuukei. Skin cancer, 9(1): 7–11.
• 5. Ito I., Wakamatsu H., Ishihara H. (1995) Serum 5-S-CD in Melanoma. Scin Cancer, 10(2): 242–247.
• 6. Hyojyun Hifuka Kagaku (1990) The foundstions of the dermatology, 3: 316–321.
• 7. Hyojyuun Hifuka Kagaku (1997) The foundstions of the dermatology, 5: 340–345.
• 8. Mosjtaba Esfahani, Robert Bigler, John Alferi, Eric Gressen and others (1993) Lipoproteins Upregulate High Affinity Fc Receptors in human Monocytes. Biochemical and Biophysycal Research Communications, 191(2): 610–616.
• 9. Ohara T. (1994) Hifu akusei shuyou. Scin Cancer, 9(1): 44–68.
• 10. Sotomatsu T., Ueda N., Yanagihara I. (1994) Hifuka. 3: 213–214.