Особливості фармакологічної корекції соматичних проявів депресії та когнітивного зниження у хворих із тривожно-депресивними розладами у воєнний час

Вступ

Депресія… Цей серйозний психічний розлад став настільки поширеним в усьому світі, що отримав назву хвороби ХХІ ст., або психічного нежитю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 5% дорослого населення земної кулі відмічається депресія [1]. В Україні депресія є найбільш поширеною проблемою серед усіх психічних розладів [2].

Можна впевнено стверджувати, що протягом останніх місяців поширеність депресії в Україні значно зросла, що пов’язано з веденням повномасштабної війни. Постійне занепокоєння, відчуття тривоги, очікування неприємних подій призводять до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожно-депресивних розладів. Згідно з даними нещодавнього метааналізу поширеність депресії, тривоги, ПТСР під час військових конфліктів становить 28,9; 30,7 та 23,5% відповідно; при цьому у цивільних осіб частіше, ніж у військових, відзначають депресію (34,7 проти 21,1% відповідно; р<0,001), тривогу (38,6 проти 16,2% відповідно; р<0,001), ПТСР (25,7 проти 21,3% відповідно; р=0,256) [3].

Крім фізичних та психічних порушень, у постраждалих виявляють прояви когнітивного зниження. Це пояснюється перенесеним травматичним ураженням головного мозку, що призводить до розвитку когнітивних, афективних розладів [4]. Доведено, що ПТСР асоційований з порушенням таких когнітивних функцій, як соціальне функціонування (середня різниця (СР) –0,42), менталізація (СР –0,81) та соціальне сприйняття (СР –0,30) [5]. Великий депресивний розлад (ВДР), генералізований тривожний розлад (ГТР) також супроводжуються когнітивним зниженням, порушенням візуальної пам’яті, здатності до навчання [6]. Зростання тривоги призводить до знач­ного зниження результатів тестів запам’ятовування цифр, відновлення прямої цифрової послідовності, матричного тесту на абстрактне мислення; з прогресуванням депресії також посилюється ступінь когнітивного дисбалансу. Когнітивний дефіцит при ВДР є відновлюваним, неспецифічним і клінічно значущим; відхилення стосуються сфер навчання, пам’яті, виконавчих функцій, уваги, концентрації та швидкості обробки інформації [7, 8]. Вважають, що порушення соціального пізнання при ПТСР зумовлено функціональними змінами у структурі головного мозку: ушкодженням фронтолімбічної зони та мигдалини, яке призводить до порушення фронтальної регуляції «згори донизу», а запальний процес, що провокується NF-κВ, гальмує нейропластичність, посилює когнітивну дисфункцію, утруднює процеси відновлення пам’яті та рефлекторні дії під час стресу [9, 10].

З іншого боку, хронічний біль також призводить до когнітивного зниження [11]. Згідно з даними широкомасштабного проспективного національного англійського когортного дослідження (n=6869) кожне підвищення інтенсивності хронічного болю на 5 балів асоціюється зі зниженням балів оцінки вербальної пам’яті, орієнтації в часі та семантичної швидкості на –0,009 (95% довірчий інтервал (ДІ) –0,013…–0,006; p<0,001). Порівняно з конт­рольною групою, стійкий помірний/виражений біль пов’язаний з вірогідно швидким темпом зниження результатів когнітивних тестів (стандартне відхилення/рік –0,031; 95% ДІ –0,043…–0,018), тобто більш виражений біль провокує швидше зниження когнітивних функцій згідно із залежністю «доза — ефект». Подібний взаємозв’язок зафіксований між стійким помірним/вираженим болем та погіршенням вербальної пам’яті, орієнтації в часі та семантичної швидкості [12].

Подолати депресію, тривогу в сучасних реаліях непросто: необхідно підібрати препарат, який комбінує антидепресивні властивості з анальгезивною дією, а також здатний покращувати нейропластичність та когнітивні здібності. Одним із найкращих рішень може стати призначення дулоксетину [13, 14].

Дулоксетин

Дулоксетин, представник останньої генерації антидепресантів, за механізмом дії являє собою комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину та, окрім антидепресивної дії, має здатність купірувати больовий синдром. Оскільки моноаміни серотоніну та норепінефрину беруть участь не тільки в патофізіології депресії, але також модулюють висхідну спінальну ноцицептивну чутливість через низхідний інгібуючий больовий шлях, дулоксетину властивий знеболювальний ефект при хронічному болю. До інших потенційних механізмів дії дулоксетину відносять його здатність впливати на вміст нейротропіну та поліпшувати нейропластичність нейронів: тривалий прийом препарату зумовлює зростання коркової та гіпокампальної експресії нейротропного фактора, який сприяє виживанню, диференціюванню ней­ронів та зменшенню вираженості когнітивної дисфункції. Прокогнітивний ефект дулоксетину пояснюють впливом на серотонінову систему, яка виконує важливу роль у процесах навчання та пам’яті, взаємодіючи з холінергічними, глутаматергічними, дофамінергічними та ГАМК-ергічними системами головного мозку [15, 16].

Спочатку дулоксетин застосовували тільки у психіатрії для лікування ВДР та ГТР, але згодом американський (Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США, Food and Drug Administration — FDA) та європейський (Європейське агентство з лікарських засобів, European Medicines Agency) регулятори розширили перелік показань до застосування дулоксетину та схвалили його для лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю (ДПНБ), фіброміалгії, хронічного м’язово-скелетного болю, стресового нетримання сечі (тільки в країнах Європи) [15]. В Україні зареєстрованими показаннями до призначення дулоксетину є ВДР, ГТР та ДПНБ [17, 18], пропонується також застосовувати його для зменшення вираженості хронічного післяопераційного болю [19–21].

Широкомасштабний систематичний огляд клінічних досліджень довів високу ефективність дулоксетину не тільки в лікуванні ВДР (32 дослідження), ГТР (11 досліджень), а й у терапії нейропатичного болю (19 досліджень), фіброміалгії (9 досліджень) та нетримання сечі (14 досліджень) [22]. У проспективному багатоцентровому (n=58) обсерваційному дослідженні (n=578) 8-тижнева терапія дулоксетином визнана ефективним способом лікування ВДР та ГТР [23]. Дулоксетин можна застосовувати в якості ініціальної терапії ВДР, а також переводити на нього пацієнтів за умови неефективності або поганої переносимості інших антидепресантів; дулоксетин сприяє значному зменшенню вираженості ВДР, ГТР і має хорошу переносимість [23].

Далі детальніше розглянемо доказову базу, яка доводить доцільність застосування дулоксетину при соматичних проявах тривожно-депресивних розладів, наявності когнітивних порушень.

Соматичний біль

Анальгезивну активність дулоксетину при різних типах болю оцінювали в низці клінічних досліджень. Нині накопичена велика доказова база його ефективності, яка дозволяє наводити дані з найвищим рівнем доказовості. Так, метааналіз трьох подвійних сліпих рандомізованих клінічних досліджень (РКД) (n=851) представив дані щодо здатності дулоксетину зменшувати вираженість хронічного болю в попереку. В якості кінцевих точок у цій роботі використовували середні зміни шкали Brief Pain Inventory (ВРІ), за допомогою якої визначали тяжкість больового синдрому, та шкали депресії Бека-ІІ (ДБ-ІІ). Застосування дулоксетину сприяло зниженню інтенсивності болю (p<0,001) та вираженості депресії (p=0,015). Статистична обробка результатів за допомогою методу кількісної оцінки причинних зв’язків допомогла вченим трактувати 91,1% анальгезивного ефекту дулоксетину як пряму знеболювальну дію, і тільки 8,9% — як прояв антидепресивного ефекту (рис. 1) [24].

Рисунок 1. Динаміка змін стану пацієнтів із хронічним болем у попереку на фоні лікування дулоксетином [24]

А — динаміка змін середньої інтенсивності болю за шкалою BPI; *вірогідні зміни (p<0,001) порівняно з плацебо. В — динаміка змін шкали ДБ-ІІ; *вірогідні зміни порівняно з плацебо (p=0,007 та р=0,022 на 7-й та 13-й тиждень лікування відповідно). С — аналіз демонструє частку загального знеболювального ефекту, пов’язаного з прямим і непрямим впливом дулоксетину. CC — середньоквадратичне середнє, СП — стандартна похибка.

У систематичному огляді 5 РКД дулоксетин визнано препаратом 1-ї лінії для лікування хронічного болю у спині: дулоксетин (60 мг/добу) ефективно зменшував вираженість болю та сприяв швидкому поверненню працездатності з мінімумом побічних реакцій [25].

Інший мережевий метааналіз та систематичний огляд 13 РКД (n=1040) порівнював ефективність та безпеку різних антидепресантів, антиконвульсантів у лікуванні центрального болю після перенесеного інсульту. Проаналізувавши зміни значень шкали депресії Гамільтона в динаміці лікування, вчені наступним чином розподілили застосовувані ліки за результативністю, розпочавши з найбільш ефективних: прегабалін > дулоксетин > габапентин > амітриптилін [11].

За даними ретроспективного обсерваційного дослідження, дулоксетин можна застосовувати для зменшення вираженості персистуючого ідіопатичного дентоальвео­лярного болю. Його застосування сприяло вірогідному зменшенню вираженості атипової одонталгії у 77% хворих, при цьому найвищу ефективність дулоксетину констатували при мінімальній тривалості захворювання (відношення шансів (ВШ) 1,017; 95% ДІ 1,004–1,030; р=0,012) (рис. 2) [26]. Зазначимо, що в цьому дослідженні дозу дулоксетину обережно титрували з 20 мг 1 раз на добу до 40; 60; 80; 100 або 120 мг/добу залежно від переносимості та появи побічних реакцій.

Рисунок 2. Динаміка показників візуальної аналогової шкали при атиповій одонталгії на тлі лікування дулоксетином [26]

Вірогідна динаміка зафіксована вже через 2 тиж; *вірогідна різниця порівняно з початковими значеннями; p<0,01.

Післяопераційний біль

Дулоксетин добре справляється не тільки з хронічним соматичним, але й з післяопераційним болем. Згідно з даними проспективного контрольованого дослідження (n=68), періопераційне застосування дулоксетину, починаючи за 2 тиж до операції та продовжуючи протягом 2 тиж після операції в добовій дозі 40 мг, дозволяє більш ефективно нівелювати больовий синдром та покращити показники цифрової рейтингової шкали (Numeric Rating Scale — NRS) та шкали Knee Injury and Osteoarthritis Outcome Score (КООS) після виконання остеотомії великогомілкової кістки. Незважаючи на те що середні показники KOOS істотно не відрізнялися в декількох підкатегоріях у перед- та післяопераційний період, констатоване достовірне поліпшення результатів у підкатегорії «спортивне функціонування» в групі дулоксетину порівняно з конт­ролем через 3 міс після операції (p<0,05). У групі дулоксетину зафіксували вірогідне зниження значень NRS протягом 1-ї післяопераційної доби порівняно з плацебо (3,8 проти 5,1; p=0,022), а також на 7-му (2,1 проти 2,9 відповідно; p=0,021) та 14-ту добу після операції (1,6 проти 2,9 відповідно; p=0,001). Крім цього, пацієнти, які отримували дулоксетин, вірогідно рідше потребували додаткового прийому нестероїдних протизапальних препаратів (р<0,001) [20].

Ще в одному проспективному РКД досліджували ефективність зниження інтенсивності післяопераційного болю у хворих, які перенесли тотальну артропластику колінного суглоба (n=80) за допомогою дулоксетину (n=40; 30 мг протягом 1-ї доби до операції та протягом 6 тиж після її проведення) або плацебо. Інтенсивність болю в групі дулоксетину знижувалася швидше та більш значимо, ніж у групі контролю (p<0,05). Емоційні та фізичні функції краще відновлювалися при 2-тижневому прийомі дулоксетину після виконання тотальної артропластики колінного суглоба (в усіх випадках р<0,05). Автори рекомендують розглянути включення дулоксетину в мультимодальний післяопераційний анальгетичний протокол з метою мінімізації вираженості стійкого болю після артропластики [19].

Дослідження ефективності дулоксетину у хворих з хронічними післяопераційними нейропатичними розладами (біль, оніміння) після спінальних оперативних втручань без супутньої депресії провели японські вчені. Хворим (n=24) призначали 3-місячний курс дулоксетину, починаючи зі стартової дози 20 мг/добу з наступним поступовим титруванням до досягнення 60 мг/добу за умови задовільної переносимості препарату. Вираженість болю/оніміння оцінювали в динаміці лікування за шкалою NRS; ефективність препарату вважали задовільною при зниженні вихідного показника NRS на 2 бали після завершення прийому дулоксетину. У післяопераційний період 15 пацієнтів відчували лише оніміння, 8 хворих турбували біль та оніміння, 1 пацієнт скаржився лише на постійний біль. Дулоксетин сприяв ефективному зменшенню вираженості болю у 19 з 24 пацієнтів, при цьому він знизив інтенсивність болю в усіх хворих, які відчували постійний біль після операції (n=9), та поліпшив стан пацієнтів, які скаржилися на післяопераційне оніміння (n=18). Надзвичайне та значне покращання стану діагностовано у 33 та 66% хворих відповідно; інтенсивність оніміння надзвичайно та значною мірою знизилася у 39,1% пацієнтів, у 21,7% — не зазнала вірогідних змін [21].

Когнітивні здібності

Вплив дулоксетину на когнітивні функції вивчали в декількох дослідженнях та метааналізах. Нещодавно опублікований систематичний огляд та метааналіз 9 плацебо-контрольованих РКД (n=2550) після порівняння когнітивних властивостей вортіоксетину (n=728), дулоксетину (n=714), пароксетину (n=23), циталопраму (n=84), фенелзину (n=28), нортриптиліну (n=32) та сертраліну (n=49) переконливо довів здатність зазначених антидепресантів вірогідно позитивно впливати на психомоторну активність (СР 0,16; 95% ДІ 0,05–0,27) та відстрочене відтворення (СР 0,24; 95% ДІ 0,15–0,34) [27].

Дулоксетин вигідно вирізняє не тільки здатність поліпшувати когнітивні функції, а й наявність власного прокогнітивного ефекту, який добре виявляється у хворих із ВДР. Деякі вчені рекомендують враховувати наявність когнітивної дисфункції при ВДР та обирати антидепресант, який має прокогнітивні властивості [16].

Фіброміалгія

Фіброміалгія, яка характеризується хронічним болем у кістках та м’язах, хронічною втомою, порушенням сну, депресією, добре відповідає на лікування дулоксетином. Згідно з результатами ретроспективного дослідження, проведеного в умовах реальної клінічної практики, дулоксетин (20–40 мг/добу) перевершує міртазапін (7,5 мг/добу) у лікуванні фіброміалгії (n=158). Пацієнти, які приймали дулоксетин, вірогідно частіше констатували помірне або значне покращання стану за шкалою Лайкерта (89,4%) порівняно з міртазапіном (46,7%; СР 9,6; 95% ДІ 2,6–34; p=0,001). Переносимість терапії дулоксетином була кращою, ніж міртазапіном (ВШ 0,1; 95% ДІ 0,03–0,4; р=0,008). Згідно з даними багатофакторного аналізу предикторами кращих результатів лікування виявилися застосування дулоксетину (ВШ 16,7; 95% ДІ 2,7–100; p=0,008) та модифікація способу життя (ВШ 11,2; 95% ДІ 1,5–83,3; p=0,002) [28].

Порівняння ефективності дулоксетину (30–60 мг/добу; n=35) та прегабаліну (75–150 мг/добу; n=31) в рамках РКД у лікуванні болю та депресії у хворих на фіброміалгію свідчить на користь дулоксетину. Незважаючи на те що вираженість болю зменшувалася при застосуванні як дулоксетину, так і прегабаліну, терапевтичний ефект дулоксетину достовірно перевищував такий прегабаліну (СР –2,32; 95% ДІ –4,46…–0,18; р=0,034). Крім того, дулоксетин вірогідно зменшував прояви депресії (СР 1,35; 95% ДІ –3,06–5,76) у хворих на фіброміалгію [29].

Остеоартроз колінних суглобів

Аналіз даних 6 систематичних оглядів, які досліджували ефективність та безпеку застосування дулоксетину при остеоартрозі (ОА) колінних суглобів, зафіксував значне зменшення вираженості больового синдрому на тлі прийому дулоксетину в 5 з них. У систематичному огляді з найбільшим розміром вибірки (n=1695) доведена перевага дулоксетину щодо зниження інтенсивності болю за шкалою ВРІ (СР −0,74; 95% ДІ −0,92…−0,57; p<0,00001). 4 систематичні огляди констатували позитивний вплив дулоксетину на значення шкали WOMAC; в роботі з найбільшою кількістю пацієнтів (n=1986) підтверджено покращання показників за шкалою WOMAC (СР –0,81; 95% ДІ –0,92…–0,69; р<0,00001) та підшкали фізичного функціонування (СР –4,22; 95% ДІ –5,14…–3,30; р<0,00001) [30].

Ще один систематичний огляд та метааналіз 7 РКД (n=2102) представив докази ефективності дулоксетину у зменшенні вираженості больового синдрому у хворих на ОА колінних суглобів. У всіх РКД дулоксетин призначали в дозі 60 мг/добу із застосуванням титрації до максимально переносимої дози, тривалість лікування становила 12–14 тиж. Дулоксетин продемонстрував помірний та вірогідний вплив на біль, зменшуючи його вираженість (СР –0,38; 95% ДІ –0,48…–0,28). На тлі застосування дулоксетину зафіксоване помірне та достовірне функціональне покращання (дані 5 РКД; n=1695; СР –0,33; 95% ДІ –0,47…–0,18) [31].

Враховуючи ефективність дулоксетину в лікуванні болю при ОА та депресії, вчені вирішили з’ясувати доцільність додаткового проведення скринінгу на наявність ознак депресії у хворих з патологією колінних суглобів. Дослідники порівняли результативність трьох підходів: стандартної терапії, стандартної терапії із поєднаним призначенням дулоксетину після проведення скринінгу депресії та універсальної методики, яка передбачала комбінацію стандартної терапії із застосуванням дулоксетину без скринінгу депресії. Проведення додаткового скринінгу депресії сприяло збільшенню кількості років життя, скоригованих за якістю (quality-adjusted life years — QALYs) (17 додаткових QALY на 1 тис. осіб), та супроводжувалося збільшенням витрат на лікування на 289 дол. США на 1 особу (коефіцієнт додаткових затрат (incremental cost-effectiveness ratio) 17 тис. дол./QALY). Застосування універсальної стратегії асоціювалося зі знач­ним зростанням QALY (31 QALY на 1 тис. осіб), незважаючи на більш високі економічні затрати — 1205 дол. на 1 особу (ICER=39300 дол./QALY). Отримані дані дозволили вченим вважати універсальну стратегію призначення дулоксетину економічно ефективною при порозі 100 тис. дол./QALY. Таким чином, експерти рекомендують додавати дулоксетин до стандартної терапії хворих на ОА колінного суглоба з помірним болем незалежно від наявності симптомів депресії через його економічну рентабельність [32].

Застосування дулоксетину при ОА колінних суглобів супроводжується знеболювальним ефектом, а також поліпшенням когнітивних функцій [33].

ДПНБ

Нині існує тільки 4 фармакологічні засоби для лікування ДПНБ, які схвалені FDA, і на 1-му місці серед них — дулоксетин. Саме дулоксетин рекомендований FDA в якості препарату 1-ї лінії для лікування ДПНБ [34], а Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association) рекомендує застосовувати його в якості ініціальної терапії нейропатичного болю у хворих на цукровий діабет (сильна рекомендація, А) [35]. Дані нещодавно опублікованого систематичного огляду також підтверджують доцільність застосування дулоксетину у хворих на ДПНБ [36].

Порівняння ефективності 4-місячної терапії дулоксетином (60 мг/добу) та прегабаліном (300 мг/добу) при ДПНБ підтвердило тенденцію щодо переваги антидепресанту над антиконвульсантом: дулоксетин ефективно контролював нейропатичний біль у 81,4% пацієнтів, тоді як прегабалін зміг позбавити болю лише 74,4% хворих [37].

Висновки

Сучасні реалії життя у воєнний час з великою кількістю фізично, емоційно та психічно постраждалих цивільних та військових осіб потребують застосування універсальних ліків, здатних не тільки нівелювати прояви ВДР, ГТР, ПТСР, але й купірувати хронічний біль, соматичні ознаки тривожно-депресивних розладів та поліпшувати когнітивні функції.

Поєднання протитривожної, антидепресивної, анальгезивної дії та власної прокогнітивної активності разом з особ­ливостями комбінованого механізму дії, хорошим профілем безпеки та задовільною переносимістю роблять дулоксетин перспективним засобом для корекції зазначених станів [13]. Особливо цінними є прямий знеболювальний та власний прокогнітивний ефект, а також можливість включення препарату в мультимодальний післяопераційний анальгетичний протокол для попередження розвитку нейропатичного болю та профілактики когнітивного зниження, ВДР, що надзвичайно важливо при веденні постраждалих з вогнепальними, мінно-вибуховими пораненнями та травмами, які потребують проведення тривалих чисельних оперативних втручань. Здатність дулоксетину нівелювати кістково-м’язовий біль, ДПНБ розширює сферу застосування препарату та робить можливим його призначення пораненим цивільним особам, хворим на цукровий діабет.

Таким чином, ведення постраждалих від воєнної агресії з тривожно-депресивними розладами з супутнім хронічним нейропатичним болем або без нього може передбачати призначення дулоксетину, який має доведену ефективність у лікуванні ВДР, ГТР, додаткову анальгезивну дію та вірогідно покращує когнітивні функції, зменшує вираженість соціальної дисфункції.

UA-DULO-PUB-102022-015

Список використаної літератури

• 1. WHO (2021) Depression. Key facts. http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/depression.
• 2. IHME (2019) vizhub.healthdata.org/gbd-results.
• 3. Lim I.C.Z.Y., Tam W.W.S., Chudzicka-Czupała A. et al. (2022) Prevalence of depression, anxiety and post-traumatic stress in war- and conflict-afflicted areas: a meta-analysis. Front Psychiatry, 13: 978703. doi: 10.3389/fpsyt.2022.978703.
• 4. Howlett J.R., Nelson L.D., Stein M.B. (2022) Mental Health Consequences of Traumatic Brain Injury. Biol. Psychiatr., 91(5): 413–420. doi: 10.1016/j.biopsych.2021.09.024.
• 5. Janssen P.G.J., van Est L.A.C., Hilbink M. et al. (2022) Social cognitive performance in posttraumatic stress disorder: a meta-analysis. J. Affect. Disord., 297: 35–44. doi: 10.1016/j.jad.2021.09.082.
• 6. Luo W., Luo L., Wang Q. et al. (2022) Disorder-specific impaired neurocognitive function in major depression and generalized anxiety disorder. J. Affect. Disord., 318: 123–129. doi: 10.1016/j.jad.2022.08.129.
• 7. Nyberg J., Henriksson M., Wall A. et al. (2021) Anxiety severity and cognitive function in primary care patients with anxiety disorder: a cross-sectional study. BMC Psychiatr., 21(1): 617. doi: 10.1186/s12888-021-03618-z.
• 8. Kriesche D., Woll C.F.J., Tschentscher N. et al. (2022) Neurocognitive deficits in depression: a systematic review of cognitive impairment in the acute and remitted state. Eur. Arch. Psychiatry Clin. Neurosci., doi: 10.1007/s00406-022-01479-5.
• 9. Couette M., Mouchabac S., Adrien V. et al. (2022) Functional neuro-anatomy of social cognition in posttraumatic stress disorder: A systematic review. Psychiatry Res., 315: 114729. doi: 10.1016/j.psychres.2022.114729.
• 10. Gupta S., Guleria R.S. (2022) Involvement of Nuclear Factor-κB in Inflammation and Neuronal Plasticity Associated with Post-Traumatic Stress Disorder. Cells, 11(13): 2034. doi: 10.3390/cells11132034.
• 11. Chen K.Y., Li R.Y. (2022) Efficacy and safety of different antidepressants and anticonvulsants in central poststroke pain: a network meta-analysis and systematic review. PLoS One, 17(10): e0276012. doi: 10.1371/journal.pone.0276012.
• 12. Rong W., Zhang C., Zheng F. et al. (2021) Persistent moderate to severe pain and long-term cognitive decline. Eur. J. Pain, 25(9): 2065–2074. doi: 10.1002/ejp.1826.
• 13. Moisset X., Bouhassira D., Avez Couturier J. et al. (2020) Pharmacological and non-pharmacological treatments for neuropathic pain: Systematic review and French recommendations. Rev. Neurol. (Paris), 176(5): 325–352. doi: 10.1016/j.neurol.2020.01.361.
• 14. Park J.J., Kwon A., Noh T.I. et al. (2022) Efficacy of pelvic floor muscle exercise or therapy with or without duloxetine: a systematic review and network Meta-analysis. Aging Male, 25(1): 145–155. doi: 10.1080/13685538.2022.2069238.
• 15. Muscatello M.R.A., Zoccali R.A., Pandolfo G. et al. (2019) Duloxetine in Psychiatric Disorders: Expansions Beyond Major Depression and Generalized Anxiety Disorder. Front Psychiatr., 10: 772. doi: 10.3389/fpsyt.2019.00772.
• 16. Pan Z., Grovu R.C., Cha D.S. et al. (2017) Pharmacological Treatment of Cognitive Symptoms in Major Depressive Disorder. CNS Neurol. Disord. Drug Targets., 16(8): 891–899. doi: 10.2174/1871527316666170919115100.
• 17. mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=45706.
• 18. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Депресія. zakononline.com.ua/documents/show/595___595.
• 19. Koh I.J., Kim M.S., Sohn S. et al. (2019) Duloxetine Reduces Pain and Improves Quality of Recovery Following Total Knee Arthroplasty in Centrally Sensitized Patients: A Prospective, Randomized Controlled Study. J. Bone Joint Surg. Am., 101(1): 64–73. doi: 10.2106/JBJS.18.00347.
• 20. Otsuki S., Okamoto Y., Ikeda K. et al. (2022) Perioperative duloxetine stration reduces pain after high tibial osteotomy and non-steroidal anti-inflammatory administration: a prospective, controlled study. Knee, 38: 42–49. doi: 10.1016/j.knee.2022.07.006.
• 21. Tsuji O., Kosugi S., Suzuki S. et al. (2021) Effectiveness of Duloxetine for Postsurgical Chronic Neuropathic Disorders after Spine and Spinal Cord Surgery. Asian Spine J.,15(5): 650–658. doi: 10.31616/asj.2020.0191.
• 22. Rodrigues-Amorim D., Olivares J.M., Spuch C. et al. (2020) Systematic Review of Efficacy, Safety, and Tolerability of Duloxetine. Front. Psychiatr., 11: 554899. doi: 10.3389/fpsyt.2020.554899.
• 23. Szekeres G., Rozsa S., Dome P. et al. (2021) A Real-World, Prospective, Multicenter, Single-Arm Observational Study of Duloxetine in Patients With Major Depressive Disorder or Generalized Anxiety Disorder. Front. Psychiatr., 12: 689143. doi: 10.3389/fpsyt.2021.689143.
• 24. Enomoto H., Fujikoshi S., Funai J. et al. (2017) Assessment of direct analgesic effect of duloxetine for chronic low back pain: post hoc path analysis of double-blind, placebo-controlled studies. J. Pain Res., 10: 1357–1368. doi: 10.2147/JPR.S133396.
• 25. Hirase T., Hirase J., Ling J. et al. (2021) Duloxetine for the Treatment of Chronic Low Back Pain: A Systematic Review of Randomized Placebo-Controlled Trials. Cureus, 13(5): e15169. doi: 10.7759/cureus.15169.
• 26. Jia Z., Yu J., Zhao C. et al. (2022) Outcomes and Predictors of Response of Duloxetine for the Treatment of Persistent Idiopathic Dentoalveolar Pain: A Retrospective Multicenter Observational Study. J. Pain Res., 15: 3031–3041. doi: 10.2147/JPR.S379430.
• 27. Rosenblat J.D., Kakar R., McIntyre R.S. (2015) The Cognitive Effects of Antidepressants in Major Depressive Disorder: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Clinical Trials. Int. J. Neuropsychopharmacol., 19(2): pyv082. doi: 10.1093/ijnp/pyv082.
• 28. Mehta P., Basu A., Ahmed S. (2022) Effectiveness and adverse effects of the use of mirtazapine as compared to duloxetine for fibromyalgia: real-life data from a retrospective cohort. Rheumatol. Int., 42(9): 1549–1554. doi: 10.1007/s00296-022-05135-y.
• 29. Bidari A., Moazen-Zadeh E., Ghavidel-Parsa B. et al. (2019) Comparing duloxetine and pregabalin for treatment of pain and depression in women with fibromyalgia: an open-label randomized clinical trial. Daru, 27(1): 149–158. doi: 10.1007/s40199-019-00257-4.
• 30. Zhou Q., Chen J., Yu W. et al. (2022) The Effectiveness of Duloxetine for Knee Osteoarthritis: An Overview of Systematic Reviews. Front. Physiol., 13: 906597. doi: 10.3389/fphys.2022.906597.
• 31. Osani M.C., Bannuru R.R. (2019) Efficacy and safety of duloxetine in osteoarthritis: a systematic review and meta-analysis. Korean J. Intern. Med., 34(5): 966–973. doi: 10.3904/kjim.2018.460.
• 32. Lenhard N.K., Sullivan J.K., Ross E.L. et al. (2022) Does Screening for Depressive Symptoms Help Optimize Duloxetine Use in Knee Osteoarthritis Patients With Moderate Pain? A Cost-Effectiveness Analysis. Arthritis Care Res (Hoboken), 74(5): 776–789. doi: 10.1002/acr.24519.
• 33. Petersen K.K., Drewes A.M., Olesen A.E. et al. (2022) The effect of duloxetine on mechanistic pain profiles, cognitive factors and clinical pain in patients with painful knee osteoarthritis-A randomized, double-blind, placebo-controlled, crossover study. Eur. J. Pain, 26(8): 1650–1664. doi: 10.1002/ejp.1988.
• 34. Qureshi Z., Ali M.N., Khalid M. (2022) An Insight into Potential Pharmacotherapeutic Agents for Painful Diabetic Neuropathy. J. Diabetes Res., 2022: 9989272. doi: 10.1155/2022/9989272.
• 35. Pop-Busui R., Boulton A.J.M., Feldman E.L. et al. (2017) Diabetic Neuropathy: A Position Statement by the American Diabetes Association. Diabetes Care, 40(1): 136–154. doi.org/10.2337/dc16-2042.
• 36. D’Souza R.S., Barman R., Joseph A., Abd-Elsayed A. (2022) Evidence-Based Treatment of Painful Diabetic Neuropathy: a Systematic Review. Curr Pain Headache Rep., 26(8): 583–594. doi: 10.1007/s11916-022-01061-7.
• 37. Shah I., Ahmad W., Islam M. et al. (2022) A Prospective Observational Study Comparing the Efficacy and Safety of Duloxetine and Pregabalin in Diabetic Peripheral Neuropathic Pain. Cureus, 14(9): e28683. doi: 10.7759/cureus.28683.

Надійшла до редакції/Received: 19.10.2022
Прийнято до друку/Accepted: 31.10.2022