XXII Національний конгрес кардіологів України — досягнення та перспективи вітчизняної кардіологічної науки

1 листопада 2021
1393
Резюме

21–24 вересня 2021 р. у будівлі НСК «Олімпійський» відбулася довгоочікувана подія — XXII Національний конгрес кардіологів України, зібравши делегатів зі всієї країни та долучивши до спілкування спікерів із близького і далекого зарубіжжя. Цьогоріч у роботі конгресу взяли участь фахівці з Великої Британії, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Сербії, США, представники Все­світньої федерації серця (World Heart Federation). Загалом у роботі конгресу взяли участь більше 1,5 тис. делегатів.

На просторих площах НСК «Олімпійський» делегати та гості форуму мали можливість комфортного спілкування та огляду виставкових стендів, представлених фармацевтичними компаніями. Наукові дискусії відбувалися в затишних та добре обладнаних залах. Всього було задіяно 5 залів, що давало можливість учасникам форуму вільного вибору того чи іншого заходу для прослуховування наукових дискусій. А це — 13 пленарних та 16 секційних засідань, 23 круглих столи, 26 науково-практичних конференцій, 34 майстер-класи, загалом понад 254 доповіді. Аби форум став доступним більшому загалу медичних працівників, враховуючи цьогорічні обмеження, спричинені пандемією коронавірусної хвороби, конгрес відбувався в онлайн- та офлайн-форматі. Особливістю цьогорічного конгресу став розгляд питань щодо ведення пацієнтів в умовах пандемії COVID-19. Крім цього, в програмі були передбачені наукові сесії, симпозіуми, майстер-класи та лекції, спільні засідання представників вітчизняних та міжнародних асоціацій. У рамках конгресу плідно відбулися школи для практикуючих лікарів, стендові доповіді, конкурс молодих вчених, розглянуто питання суміжних спеціальностей у руслі клінічного ведення складного пацієнта.

Серед іншого в рамках конгресу відбулася об’єднана сесія Всеукраїнської асоціації кардіологів України, Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) та Міжнародного товариства кардіоонкологів (International Cardio-Oncology Society — ICOS), об’єднані засідання «European Heart Journal» та Українського кардіологічного журналу, спільне засідання Всеукраїнської асоціації інтервенційних кардіологів, Асоціації кардіохірургів України та Всеукраїнської асоціації кардіологів України.

Відкриваючи Конгрес, до присутніх звернувся академік НАМН України, директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», академік НАМН України, професор Володимир Коваленко.

Він привітав колег від імені Всеукраїнської асоціації кардіологів України на такому визначному заході, який без перебільшення є найбільш визначною медичною подією року, а також подякував всім кардіологам України та тих, хто має відношення до лікування серцево-судинної патології і робить усе можливе, аби тягар цієї недуги зменшив свій негативний вплив на мешканців нашої країни. Особливістю сьогодення є постать пацієнта із коморбідністю — тема, яка стає все більш актуальною останніми роками і створює певні виклики перед медичним товариством. Відповідаючи на ці виклики, ми маємо всебічно враховувати такий стан речей, вдосконалюючи методи діагностики та лікування, закріпивши нові тенденції та вимоги у протоколах та настановах, для чого, звісно, і відбувається таке масштабне зібрання, підкреслив доповідач. Відрадно, що ми не одинокі у своїх наукових пошуках кращих рішень для поставлених задач. Всеукраїнська асоціація кардіологів є повноцінним партнером ESC, що дає нам можливість користуватися підтримкою та творчою допомогою цієї поважної установи та на сучасному рівні вирішувати спільні проблеми надання допомоги хворим із серцево-судинною патологією. Значна кількість доповідей, представлених зарубіжними партнерами, а також їх участь у проведенні конгресу, лише підтверджує високий рівень організації заходу, підкреслив В. Коваленко. До речі, спільні засідання ESC та Всеукраїнської асоціації кардіологів України, які відбуваються щораз на конгресах подібного масштабу, також є проявом визнання високого рівня розвитку вітчизняної кардіологічної науки. А можливість обміну відповідними науковими і практичними досягненнями та розробками з подальшим їх впровадженням у клінічну практику наближає українську медицину до єдиного міжнародного клінічного простору.

Важливість заходу ознаменована привітаннями від Уряду, Парламенту, міністра охорони здоров’я України, Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України.

Привітання із знаменною подією пролунали від Михайла Радуцького, голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Він наголосив на важливості конгресу та тих масштабних питаннях, які стоять перед вітчизняною медициною, з огляду на пандемію COVID-19, М. Радуцький підкреслив, що держава вперше прийняла рішення про суттєве підвищення заробітної плати медичним працівникам усіх рівнів. На це у бюджеті передбачено 31 млрд грн, що зробить можливим підвищення її базового рівня лікарям до 20 тис. грн, а середнім медичним працівникам — до 13,5 тис. грн. Водночас започаткована та буде розширюватися система медичних гарантій фінансування безоплатного лікування громадян, а це значить, що лікування для наших громадян стане більш доступним для різних верств населення, наголосив М. Радуцький.

В’ячеслав Євтушенко, заступник завідувача відділу з питань охорони здоров’я Департаменту гуманітарної та соціальної політики секретаріату Кабінету Міністрів України, зачитав вітання від Прем’єр-міністра та Кабінету Міністрів України з нагоди 85-ї річниці заснування ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» та початку роботи XXII Національного конгресу кардіологів України.

В’ячеслав Кошечко, віцепрезидент Національної академії наук України, передав вітання форуму від Національної академії наук України.

Віталій Цимбалюк, президент НАМН України, крім слів вітання та побажання плідної роботи учасникам конгресу, вручив почесну нагороду — державну відомчу відзнаку «Медаль академіка М.Д. Стражеска» — низці наукових співробітників і лікарів за вагомий внесок у розвиток кардіології.

Від Всеукраїнської асоціації кардіологів України відзнаки вручив її голова, академік В. Коваленко. Серед нагороджених цією пам’ятною нагородою щирі слова вітання отримав один із найстарших кардіологів, присутніх у залі, 82-річний Нестор Середюк. Нагороджений заслуговує на визнання та найпалкіші слова подяки за плідну роботу на ниві кардіології, а це понад 40 років служіння спеціальності. Професор Н. Середюк до того ж єдиний, хто відвідав усі 22 конгреси кардіологів України. Набутий ним практичний досвід та наукові знання мають бути із користю використані молодими лікарями, додав професор В. Коваленко на завершення.

Анатолій Руденко, академік НАМН України, зокрема зазначив, що завдяки плідній співпраці кардіологів та кардіохірургів в Україні стала можлива сучасна допомога хворим із різноманітною кардіальною патологією. Започаткована близько 30 років тому спільна робота з вдосконалення лікування ішемічної хвороби серця сприяла розвитку цього напрямку, розширилися горизонти такої допомоги, підвищилася хірургічна майстерність, що дозволило виконувати найскладніші втручання з відновлення кровопостачання міокарда, про які годі було мріяти. І все це завдяки ентузіазму і беззастережній та самовідданій роботі кардіологів, інтервенційних радіологів, які йшли пліч-о-пліч із кардіо­хірургами, підтримуючи та наближаючи всіх нас до поставленої мети — створення сучасної системи надання кардіо­хірургічної допомоги хворим із ішемічною хворобою серця. На сьогодні в Україні створена мережа кардіохірургічних та реперфузійних центрів, які здатні надавати найсучаснішу допомогу хворим із ураженнями коронарних артерій. Професор А. Руденко наголосив, що цього неможливо було б досягти без допомоги кардіологів, за що їм глибока подяка від усього кардіохірургічного товариства.

Вітання також пролунали від Дмитра Самофалова, т.в.о. голови Національної служби здоров’я України. Від свого імені та Національної служби охорони здоров’я України він привітав присутніх та співробітників ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» із 85-річним ювілеєм, відзначивши значний внесок закладу у розвиток вітчизняної кардіологічної науки. Д. Самофалов підкреслив важливість участі закладу у процесі реформування медичної галузі і сподівання на його активну участь у процесі реформування ланки третинної допомоги.

Після слів привітання учасників конгресу присутні вшанували хвилиною мовчання колег, які пішли з життя у 2021 р., серед них: Юрій Соколов, член-кореспондент НАМН України, заслужений лікар України, професор, Леонід Стаднюк, доктор медичних наук, професор, Євгенія Заремба, академік Національної академії наук вищої освіти України, доктор медичних наук, професор.

На завершення урочистостей професор В. Коваленко подякував присутнім учасникам конгресу та гостям і коротко озвучив основні досягнення та стратегічні напрямки розвитку української кардіологічної науки та напрямки її практичного втілення у доповіді «Кардіологія в Україні: підсумки і перспективи. До 85-річчя з дня заснування ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска» НАМН України». Він, зокрема, зауважив, що інститут, яким він має честь керувати, святкує 85-ті роковини з часу заснування — славна дата, яка у часі співпала з XXII Конгресом кардіологів України. За цей час інститут став добре відомим своїми науковими досягненнями та особливо їх клінічним впровадженням. Однак час іде, стрімко розвиваються технології, водночас трансформуються та виходять на передній план нові виклики, зумовлені впливом хвороб. Тому інститут у постійному пошуку наукових рішень, клінічних впроваджень та інноваційних підходів у боротьбі з цими недугами. Серед них серцево-судинна патологія займає левову частку у формуванні дочасної смертності та розвитку інвалідизуючих станів у суспільстві. На сьогодні серцево-судинні захворювання за поширеністю становлять 50% у структурі хронічних захворювань із смертністю 70% у загальній структурі. І тут інститут має багато чого запропонувати, а також поділитися тими практичними напрацюваннями, які дали певний результат успішного практичного їх втілення.

Щодо участі та впровадження у життя державних програм з боротьби із серцево-судинними захворюваннями зазначено, що перш за все завдяки виконанню державних програм з попередження та лікування патології серця та судин вдалося знизити захворюваність та підвищити тривалість життя після перенесеного інфаркту міокарда, інсульту та знизити частоту розвитку первинної інвалідності дорослого населення від гіпертонічної хвороби. Загалом тривалість життя за період дії державних програм 2000–2010 рр. підвищилась на 1,1 року при серцево-судинній патології та на 2,2 року після перенесеного інфаркту міокарда. Водночас смертність від цереброваскулярної патології знизилася на 5,7%, а госпітальна летальність від усіх форм гострого інфаркту міокарда знизилася втричі. Досягнуто цього було лише за рахунок правильного та раціонального менеджменту адміністративного ресурсу та налагодження комплаєнсу між населенням, первинною та спеціалізованими ланками охорони здоров’я.

Впровадження у повсякденну практику настанов та рекомендацій спільно з провідними установами НАМН, такими як Національний інститут серцево-судинної хірургії імeні М.М. Амосова, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» та ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМН України після наполегливої роботи (пілотний проєкт розвитку спеціалізованої допомоги) дозволило впритул підійти до створення єдиної тарифної сітки на комплекс лікувальних послуг та виробити умови їх впровадження в клінічну практику. Це досить вагомий крок, оскільки наближає нас до створення єдиного медичного простору в країні, а нашим громадянам гарантується єдиний клінічний стандарт лікування, підкреслив академік В. Коваленко.

Ведеться активна робота над розробкою та впровадженням уніфікованих клінічних протоколів у повсякденну лікувальну практику. Частина з них вже затверджена, деякі на завершальній стадії. Протоколи стосуються перш за все найбільш тривожних для суспільства клінічних станів.

Затверджені протоколи: «Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST» (наказ від 02.07.2014 р. № 455), «Гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST» (наказ від 03.03.2016 р. № 164), «Стабільна ішемічна хвороба серця» (наказ від 02.03.2016 р. № 152), «Фібриляція передсердь» (наказ від 15.06.2016 р. № 597), «Профілактика серцево-судинних захворювань» (наказ від 13.06.2016 р. № 564), «Легенева гіпертензія у дорослих» (наказ від 21.06.2016 р. № 614), «Артеріальна гіпертензія» (наказ від 24.05.2012 р. № 384).

На стадії затвердження: «Серцева недостатність», «Тромбоемболія».

Впровадження та розробка національних протоколів з лікування та профілактики дали ті результати, про які наведено вище. Особливо важливо зауважити, що це стало можливим завдяки державній підтримці у вигляді державних програм впродовж 2000–2010 рр. Цей напрямок варто підтримувати, тобто необхідно на державному рівні формувати стратегію підтримки розвитку найбільш важливих для суспільства цільових медичних програм.

Особливим досягненням такого підходу стало впровадження сучасної системи лікування гострого інфаркту міокарда через розгалужену мережу реперфузійних центрів по всій країні. На сьогодні їх 53. Це дало можливість знизити госпітальну летальність при гострому інфаркті міокарда в 3 рази.

Напрямки роботи, які потребують подальшого системного підходу, — виявлення, лікування та профілактика розвитку фатальних ускладнень у пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ), ішемічною хворобою серця та системними гіперліпідеміями. І ось чому: артеріальний тиск >130/80 мм рт. ст. в Україні відмічають у 73% хворих, які отримують лікування; лише у 23% пацієнтів досягається медикаментозний контроль артеріального тиску, а рівень ліпопротеїдів низької щільності ≥1,8 ммоль/л мають >88% українців, що набагато (у 2–3 рази) перевищує такі показники серед громадян Євросоюзу. А це перспектива розвитку фатальних кардіоваскулярних ускладнень серед пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями незалежно від рівня підвищення холестерину та інших чинників. Тому профілактичні заходи мають неабияке значення, підкреслив В. Коваленко. Вагомим доказом цього може слугувати представлений нижче рис. 1, на якому продемонстрована така залежність у хворих із хронічною коронарною недостатністю. Зниження смертності на 50% відбулося переважно за рахунок профілактичних заходів, спрямованих на корекцію факторів ризику.

Рисунок 1. Співвідношення лікувальних заходів та корекції факторів ризику у зниженні смертності від ІХС

Серед іншого, важливі розробка та впровадження заходів, спрямованих на попередження раптової кардіальної смерті. Тут є певні перспективи розвитку шляхом впровадження сучасних новітніх кардіохірургічних втручань за рахунок розвитку інтервенційної кардіології. Одним із таких став процес формування та становлення служби ранньої реперфузії міокарда при гострих порушеннях коронарного кровотоку, імплантація кардіовертерів-дефібриляторів та багато іншого. На сьогодні маємо розгалужену мережу реперфузійних центрів, затверджена програма підготовки лікарів за новим спеціальностями: «лікар-кардіолог інтервенційний», «лікар-кардіолог-електрофізіолог». І це лише невелика частка довготривалої та кропіткої роботи, до якої долучився колектив інституту. Новим етапом клінічної роботи стане впровадження системи профілактики та попередження раптової кардіальної смерті в загальнодержавному масштабі. Певні напрямки цієї роботи та загальні пункти цієї програми представлені нижче.

Профілактика та попередження раптової кардіальної смерті. Інтервенційні та кардіохірургічні технології:

  • Діагностика хвороб кровообігу у малосимптомних пацієнтів.
  • Діагностика фіброзу міокарда, за даними магнітно-резонансної томографії.
  • Профілактика та своєчасна фармакотерапія.
  • Коронарографія.
  • Своєчасне стентування й аортокоронарне шунтування.
  • Корекція клапанних вад серця.
  • Імплантація штучних водіїв ритму серця.
  • Електрофізіологічні методи лікування вад серця.
  • Коригуючі операції на судинах у разі розриву аневризми для запобігання тромбоемболічним ускладненням.

Необхідно зауважити, що така робота конче потребує спів­праці різних підрозділів, а також закладів. Лише тісна співпраця кардіологів та кардіохірургів може увінчатися масштабними клінічними досягненнями. Тому налагоджено хороші партнерські стосунки з провідними центрами, такими як Національний інститут серцево-судинної хірургії імeні М.М. Амосова, Інститут серця МОЗ України та Центр дитячої кардіології та кардіохірургії. Це дало свої позитивні результати, підкреслив доповідач, перш за все — у боротьбі з гострими та хронічними порушеннями коронарного кровотоку, профілактики раптової кардіальної смерті та лікуванні хворих на АГ.

Відкрито нове відділення кардіоонкології, де будуть вивчатися та лікуватися хворі з онкологічною патологією, які мають відповідні специфічні кардіологічні ускладнення. Такі масштабні напрацювання неможливо уявити собі без наукового підґрунтя. У цьому напрямку інститут розвивається і має певні досягнення. Особливо слід відзначити, що важливу роль у цьому процесі відіграє молодь, без залучення якої прогрес неможливий. Відрадно, що держава всіляко підтримує вчених, в тому числі молодих. Так, цьогорічна премія Президента України знайшла свого номінанта серед співробітників інституту, ним став кардіолог-електрофізіо­лог, доктор медичних наук Андрій Бородай. Доповідач також коротко охарактеризував сучасні та майбутні наукові напрямки, які багато в чому залежать від технологічного прогресу: розвит­ку діагностичних технологій, залучення штучного інтелекту у повсякденну лікарську практику, розвиток цифровізації і багато іншого. Все це було представлено у науковій частині доповідей програми Конгресу.

Що ж цікавого очікувало делегатів та гостей з’їзду? Перш за все — це лекції та сателітні доповіді провідних фахівців, серед яких Олександр Пархоменко, Катерина Амосова, Юрій Сіренко, Максим Соколов, Олена Коваль, Олег Сичов, Юрій Карпенко, Леонід Воронков, Володимир Корнацький, Михайло Лутай, Олена Несукай, Олексій Крикунов, Сергій Кожухов, Стефан Ахенбах (Німеччина). Представлені до розгляду наукові доповіді охоплювали всі розділи клінічної кардіології: гострий інфаркт міокарда, дисліпідемії, атеросклероз та ішемічна хвороба серця, АГ, легенева гіпертензія, інтервенційна кардіологія, аритмії та раптова серцева смерть, гостра та хронічна серцева недостатність, профілактична кардіологія та реабілітація, некоронарні захворювання міокарда, кардіоонкологія, медико-соціальні аспекти кардіології.

Водночас розглядалися та були представлені результати лікування із застосуванням малоінвазивних втручань при гострому інфаркті міокарда, порушеннях серцевого ритму, хірургічного лікування хронічної ішемічної хвороби серця, постемболічної легеневої гіпертензії та інфекційного ендокардиту. Деякі з наведеного переліку доповіді необхідно виділити окремо.

Рекомендації щодо застосування антитромбоцитарної терапії у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) з урахуванням стрімкого розвитку інтервенційних реперфузійних технологій представив професор Олександр Пархоменко, член-кореспондент НАМН України, науковий керівник відділення реанімації та інтенсивної терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України». Як зауважив доповідач, нові настанови, які на сьогодні з’явилися, можуть певною мірою допомогти практикуючим лікарям. Перш за все це стосується найбільш проблемної категорії хворих із ГКС без елевації сегмента ST, які потребують безпечної та довготривалої антитромботичної терапії і водночас ретельного і зваженого призначення антитромбоцитарної терапії для збереження прохідності стентованих артерій у разі черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). Створена розгалужена мережа реперфузійних центрів у країні дозволяє значно розширити можливості інтервенційних утручань у пацієнтів із ГКС, включаючи пацієнтів без підйому сегмента ST. Терапевтичні стратегії втручання у хворих із ГКС залежно від його різновиду наведено на рис. 2.

Рисунок 2. Терапевтичні стратегії залежно від виду ГКС

Застосування багатокомпонентної антитромбоцитарної терапії у цих хворих зумовлює покращення віддалених наслідків лікування та збереження прохідності встановленого стента. Наявність на фармацевтичному ринку препаратів різного механізму дії по відношенню до тромбоцитарних рецепторів дає змогу клініцисту адекватно обирати лікувальну тактику. Особливу нішу у рекомендаціях відведено групі пацієнтів, які мають підвищений ризик кровотеч. Застосування комбінації оральних антикоагулянтів (ОАК) із антитромбоцитарними препаратами забезпечує довготривалий їх прийом без ризику фатальних кровотеч (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Рекомендації щодо антитромбоцитарної терапії у пацієнтів із ГКСбпST, яким планується ЧКВ

Рекомендації Клас Рівень
Антитромбоцитарна терапія
АСК рекомендована всім пацієнтам без протипоказань у початковій НД 150–300 мг перорально (або 75–250 мг внутрішньовенно ) та ПД 75–100 мг/добу для тривалого лікування I A
Інгібітор Р2Y12-рецепторів в комбінації з АСК рекомендований на 12 міс за відсутності протипоказань або надмірного ризику кровотечі. Варіанти наступні I A
Прасугрель у пацієнтів, які раніше не приймали інгібітори Р2Y12-рецепторів та йдуть на ЧКВ (60 мг НД, 10 мг/добу — стандартна доза, 5 мг/добу для пацієнтів віком ≥75 років або масою тіла <60 кг) I B
Тикагрелор незалежно від запланованої стратегії (інвазивної або консервативної) (180 мг НД, 90 мг 2 р/добу) I B
Клопідогрель (300–600 мг НД, 75 мг/добу), лише коли прасугрель або тикагрелор недоступні, не переносяться або протипоказані I C
НД — навантажувальна доза; ПД — підтримувальна доза; АСК — ацетилсаліцилова кислота.

Таблиця 2. Рекомендації щодо комбінування антитромбоцитарних засобів та антикоагулянтів у пацієнтів з ГКСбпST для постійного прийому пероральних антикоагулянтів (продовження)

Рекомендації Клас Рівень
Антитромбоцитарні препарати
У пацієнтів з високим геморагічним ризиком (HAS-BLED ≥3) застосування дабігатрану 110 мг 2 р/добу необхідно розглянути у перевазі над дабігатраном 150 мг 2 р/добу на термін поєднаного прийому з МАТ або ПАТ для зниження ризику кровотечі IIa B
У пацієнтів, які отримують АОК, застосування АСК та клопідогрелю від 1 тиж до 1 міс необхідно розглянути у пацієнтів з високим ішемічним ризиком або іншими анатомічними особливостями/втручаннями, які підвищують ризик кровотеч IIa C
Застосування ПАтТ (з ОАК та тикагрелором або прасугрелем) можна розглядати як альтернативу ПтАТ (з ОАК, АСК та клопідогрелем) у пацієнтів з помірним або високим ризиком тромбозу стента, незалежно від типу використаного стента IIb C
Застосування тикагрелору або прасугрелю в складі ПтАТ не рекомендується III C
ГКСбпST — ГКС без підйому сегмента ST; ПАтТ — подвійна антитромбоцитарна терапія; ПтАТ — потрійна антитромбоцитарна терапія; ОАК — оральні антикоа­гулянти.

На сьогодні, таким чином, в Україні з’явилася практична і медично обґрунтована необхідність і можливість застосування прасугрелю, особливо серед пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST, коли заплановано ЧКВ. Це неминуче зумовить покращення результатів лікування, оскільки успіхи інтервенційної кардіології дають право більш активно залучати цих пацієнтів у лікувальний процес. При цьому з’явилася можливість безпечного і тривалого антитромбоцитарного лікування із призначенням тикагрелору/прасугрелю.

На важливості антитромбоцитарної терапії у хворих після ЧКВ наголосив і професор Максим Соколов, керівник відділу інтервенційної кардіології ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України». Він зауважив, що повноцінна антитромботична терапія усіх без винятку категорій хворих із гострими порушеннями коронарного кровотоку після ЧКВ значно покращує наслідки лікування у довгостроковій перспективі. Досягненням вітчизняної кардіології на сьогодні є сформована мережа реперфузійних центрів — 53. Це дало можливість знизити госпітальну летальність від інфаркту міокарда та наблизити кількість втручань при ГКС до європейських показників на 1 млн населення: 336 в Україні і 373 — в Євросоюзі (рис. 3).

Рисунок 3. ЧКВ у пацієнтів зі STEMI в Україні та країнах Євросоюзу із розрахунку на 1 млн населення

При цьому частка стентованих пацієнтів стрімко зростає за останні 10 років, наголосив М. Соколов. Кінцевою метою, хочеться вірити в те, що сіра зона нереперфузованого міо­карда у хворих на гострий інфаркт міокарда зменшиться до мінімально можливого. А цього досягнути без медикаментозної підтримки неможливо.

Отже, сучасні антитромбоцитарні препарати дозволять нам ширше застосовувати ЧКВ для реперфузії міокарда, включаючи хворих із ГКС без підйому сегменту ST, зауважив М. Соколов.

Особливу увагу було приділено пацієнтам із COVID-19 на тлі супутньої кардіологічної патології та потребі корекції медикаментозного лікування. Варто зазначити, що постковідний міокардит є доволі поширеним ускладненням і потребує всебічного обговорення та розробки тактики лікування.

Питання впливу COVID-19 стало предметом доповіді професора Стефана Ахенбаха (Stephan Achenbach), президента ESC. Як зазначив доповідач, захворюваність на COVID-19 розвивається за певними законами епідеміології. На сьогодні вже перехворіло майже 228 млн осіб, з яких померли 4,6 млн. Водночас вакцинація є дієвою зброєю на шляху до приборкання захворюваності, попри те, що темпи для кожної країни різні. Однак спостерігається певна закономірність: утворення плато у популяції вакцинованих. Однак це не співпадає з поставленою метою — досягти показника у 70%. Кількість щеплених може сягати ≥70%, як це є у Німеччині, і не перевищувати 10%, як в Україні. Вплив на ситуацію чинить багато факторів: ставлення до проблеми вакцинування у суспільстві, відсутність достатньої комунікації у суспільстві між медичними закладами, системою охорони здоров’я та її висвітленням у ЗМІ, наявність/відсутність достатньої кількості вакцин відповідної якості, суб’єктивне несприйняття вакцинування та побоювання негативного впливу на здоров’я, побоювання ризику розвитку фатальних ускладнень. І це далеко не повний перелік чинників, які перешкоджають повній та безпечній вакцинації населення, підкреслив професор С. Ахенбах. Однак, як показують дослідження, більшість побоювань надмірно «роздмухана» і не обґрунтована, а вакцинація від COVID-19 є дієвим захистом від інфекції, досить безпечна, запобігає поширенню інфекції та знижує ризик як смерті, так і фатальних ускладнень серед вакцинованих порівняно з невакцинованими, наголосив професор С. Ахенбах. Відомо наступне: розвитку тромбоемболічних ускладнень у вакцинованих практично не виявлено, міокардит якщо і фіксували, мав мінімальні клінічні прояви, натомість міокардит у невакцинованих виявляють у 25% випадків. Перебіг хвороби у вакцинованих має легку форму без потреби у госпіталізації та випадків летальності. Серед іншого доповідач наголосив, що очікування позитивного результату від призначення колхіцину в терапії хворих на COVID-19 не отримано.

Професор Олег Сичов, науковий керівник відділу аритмій серця ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», на запитання «Чи варто відміняти інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) у хворих на COVID-19?» впевнено відповідає: ні. Принаймні у хворих з невеликою та помірною масою тіла (на що, до речі, є висновки дослідження ESC). Дослідження BRACE CORONA доводить, що хворі на АГ, які не припиняли отримувати іАПФ/блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА), мали вищий шанс одужати і були виписані з лікарні у 95% випадків. Особливо варто брати до уваги факт високої поширеності АГ у суспільстві. Водночас АГ є предиктором розвитку фібриляції передсердь. Таким чином, збереження медикаментозної терапії АГ у хворих на COVID-19 має бути обов’язковим. Призначення іАПФ/БРА може розглядатися як комплекс терапії АГ та як засіб попередження розвитку фібриляції передсердь, оскільки їм притаманна нормалізація внутрішньосерцевої гемодинаміки, електролітних порушень, «стабілізація» кардіоміоцитів та зниження підвищеної ектопічної активності міокарда, що в кінцевому підсумку дає сталий клінічний результат та знижує ризик розвитку фатальних кардіоваскулярних подій.

Серед іншого, О. Сичов зупинився на проблемі медикаментозного та хірургічного відновлення (катетерна абляція) серцевого ритму у хворих на фібриляцію передсердь, а також дав вичерпну характеристику пероральним антиаритмічним препаратам (аміодарон, дронедарон, флекаїнід, пропафенон) та їх застосуванню для відновлення та утримання синусного ритму після кардіоверсії. Особливістю сьогодення стало впровадження у повсякденне життя препаратів, які дають можливість швидкого відновлення ритму при його пароксизмальному порушенні, так звана терапія «таблетка в кишені». Загалом же при неефективності медикаментозного відновлення ритму варто подумати про малоінвазивне втручання — катетерну абляцію. На сьогодні ця процедура доступна в Україні і з успіхом застосовується.

Лікування АГ неможливо сьогодні уявити без застосування комбінованої терапії препаратами із різним механізмом дії. Серед їх розмаїття — іАПФ/БРА у комбінації з сечогінними препаратами є найбільш затребуваною. Серед сечогінних препаратів, які зазвичай входять до комбінованого лікарського засобу, довгий час застосовували тіазидні. Гідрохлоротіазид — найбільш популярний серед них. Однак перевагу на сьогодні варто надавати індапаміду, і ось чому: індапамід знижує систолічний артеріальний тиск на 54% ефективніше, ніж гідрохлоротіазид. А хлорталідон достовірно не перевищує гідрохлоротіазид за антигіпертензивною ефективністю. Водночас індапамід зберігає антигіпертензивну ефективність продовж 32 год, коли гідрохлоротіазид підтримує її менше ніж 24 год. Індапамід сприяє зменшенню маси міокарда лівого шлуночка на 17% та зменшує мікроальбумінурію, на відміну від гідрохлоротіазиду, стверджує у своїй доповіді Сергій Федоров, професор кафедри терапії і сімейної медицини післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету.

Професор Тетяна Талаєва, завідувач відділу клінічної фізіології та генетики ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, зупинилася на постковідному синдромі та ризику розвитку некоронагенного міокардиту. Вона підкреслила, що ендотеліт — один із ключових синдромів при інфекції COVID-19 і є пусковим механізмом розвитку тромбоемболічних ускладнень, підвищуючи їх частоту на 25%, формування аритмій, порушення перфузії міокарда та його ішемії з ризиком розвитку інфаркту міокарда більше ніж у 22% хворих на COVID-19. Застосування іАПФ сприяє зменшенню формування ендотеліальної дисфункції і покращує стан міокардіальної перфузії. Іншим висновком є підвищення госпітальної летальності у хворих із супутньою АГ, смертність яких зростала у 2,2 раза при відсутності специфічного лікування. Тому специфічне лікування кардіологічної патології із застосуванням низки препаратів, включно із призначенням іАПФ, має бути обов’язковим.

Профілактика та лікування венозних тромбоемболій у пацієнтів з онкологічними захворюваннями є найбільш важливою проблемою з точки зору як онколога, так і лікаря загальної практики. Оскільки їх попередження суттєво впливає на якість специфічної терапії, знижує ризик фатальних ускладнень, значно покращує функціональні результати лікування і може впливати на тривалість життя, зазначив Сергій Кожухов, доктор медичних наук, керівник відділення клінічної фармакології та фармакотерапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України».

За браком площі описати всі події конгресу неможливо. Цікавою була також культурна програма: учасників та гостей вітав Національний академічний оркестр народних інструментів під керівництвом Віктора Гуцала.