― Марино Євгенівно, в Україні знову зростає захворюваність на COVID-19, викликана дельта-штамом. В таких тяжких епідеміологічних умовах масова вакцинація вбачається як логічний крок для зменшення масштабів епідемії. Які види вакцин від коронавірусу наразі застосовуються у світі?
— Розробка вакцин почалася відразу, коли стало зрозумілим, що до закінчення пандемії ще далеко. Станом на лютий 2021 р. на різних етапах дослідження було 66 вакцин. Але дозвіл для публічного використання отримано лише для 10 з них. Всі знайомі з цими назвами — 2 мРНК-вакцини «Pfizer»/BioNTech та Moderna, 4 інактивовані вакцини BBIBP-CorV від «Sinoparm», BBV152 від «Bharat Biotech», CoronaVac від «Sinovac» та WIBP-CorV від «Sinopharm», три векторні вакцини Sputnik V від дослідницького інституту Гамалії, оксфордська вакцина «AstraZeneca», Ad5nCoV від «Cansino Biologics» та одна пептидна вакцина EpiVacCorona від інституту «Вектор». Зрозуміло, що як найбільшу цікавість, так і найбільші страхи у людей викликає нова вакцина мРНК. До складу вакцини входить матрична рибонуклеїнова кислота, яка кодує патогенну форму шиповидного білка SARS-CoV-2. Іншими словами, це зразок агресивного штаму SARS-CoV-2, який несе в собі інструкцію для клітин імунної системи, як синтезувати білки, схожі на шипоподібний білок SARS-CoV-2, але без здатності до реплікації. Як тільки вірусний вектор з’являється на поверхні клітини, імунна система розпізнає його як антиген, і починається реакція вироблення антитіл, які і формують захист організму. Тобто можна сказати, що вакцина «навчає» імунну систему захищатися.
― Багато уваги приділяється в соціальних мережах хвилюючому питанню: яка здатність вакцини захистити людину від інфікування? Але фахівці акцентують увагу на потенційно нижчий ризик потрапляння щеплених осіб до лікарні. Чим ефективність вакцини відрізняється від імуногенності?
— Здатність імунної системи реагувати на антиген, в конкретному випадку на шипоподібний білок SARS-CoV-2, — це і є імуногенність. Таким чином, всі вакцини імуногенні, однак ступінь імунної відповіді на введення імуногенного препарату в усіх людей різний. Здатність імунної системи адекватно реагувати на загрози залежить від, наприклад, наявності супутніх захворювань, прийому препаратів, дозування та тривалості медикаментозної терапії, тобто в підсумку від клінічних характеристик та навколишніх обставин. Коли ми говоримо про ефективність, то маємо на увазі зниження частоти ускладненого перебігу SARS-CoV-2, яке потребує респіраторної та паліативної підтримки в умовах лікарні.
― А чи існує ризик «носійства» вірусу SARS-CoV-2 після щеплення мРНК-вакциною? І чи може щеплена людина поширювати інфекцію?
— Всі типи вакцин проти COVID-19 не містять живих вірусів. Сучасна технологія вироблення мРНК-вакцини передбачає, що вакцина несе в собі інформацію, як кодувати шипоподібний білок, а не сам білок. Тому від вакцини інфікуватися неможливо. Частина людей короткочасно почуваються зле після щеплення. Як правило, це незначне підвищення температури тіла та біль у м’язах. Проте недоречно вважати це інфікуванням, радше результатом «запуску» імунної системи, яка вже почала формувати захист. Основним результатом щеплення є зменшення або запобігання проникненню вірусу в клітини, де він мутує в процесі розмноження. Щодо поширення вірусу після щеплення, така небезпека існує, але значно в менших масштабах. Тому ми і залишаємося в масках, незважаючи на те, що вакциновані.
― Який імунітет триває довше — поствакцинальний чи набутий після хвороби?
— Про тривалість імунітету ми дізнаємось згодом. Існують попередні результати дослідження, які свідчать, що близько 1% осіб, які перехворіли, повторно інфікуються коронавірусом. На перший погляд, ця цифра не вражає, але хочу звернути увагу ось на що. Згідно з даними авторитетних публікацій ризик повторного захворювання підвищується до 20% у медичних працівників. Такий високий ризик інфікування пов’язують з високим вірусним навантаженням, тому аргумент про те, що лікарю, який перехворів на COVID-19, не потрібно вакцинуватися, не витримує критики. Я б сказала, особливо медичним працівникам щепитися необхідно в першу чергу. Досвід Ізраїлю доводить, що найбільш ефективний захист від повторного інфікування забезпечує бустерна вакцинація після перенесеної хвороби. Тривалість імунітету ще деякий час буде залишатися суперечливим питанням, але вчені з Великобританії дослідили математичну модель зниження імунітету у людей, які перехворіли, і дійшли висновку, що чим старше людина, тим швидше втрачається набутий після хвороби імунітет.
― Все більше людей розуміють, що щепитися необхідно, а які оптимальні терміни ревакцинації, зокрема введення бустерної дози?
— Це дискусійне питання, яке постійно досліджується. В Україні ревакцинацію проводять відповідно до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні у 2021–2022 роках, затвердженої наказом МОЗ, який постійно оновлюється. Щодо бустерної дози, то ми знову звертаємося до досвіду Ізраїлю, де бустер вводять населенню віком >60 років, якщо після основної вакцинації, тобто введення двох доз, минуло не менше 5 міс. Але цілком ймовірно очікувати на інші терміни, наприклад, через рік, що пов’язано з надзвичайно інтенсивним дослідженням усіх аспектів щеплення.
― А якщо нещеплений пацієнт точно знає, що контактував з інфікованою коронавірусом людиною, чи потрібно йому щепитися екстрено?
— Думаю, не варто. Хоча, можливо, згодом отримаємо іншу інформацію. Поки відомо, що ефективний захист у відповідь на вакцинацію формується через 2 тиж після введення 2-ї дози більшості вакцин. Середній інкубаційний період для SARS-CoV-2 — 4–6 діб, для «дельта»-варіанту — навіть менше. Отже, просто не встигнемо створити адекватний захист екстреною вакцинацією.
― Найбільш частий аргумент супротивників вакцинації зводиться до того, що щеплення не впливає на частоту захворюваності. Чи може щеплена людина захворіти на COVID-19?
— Щеплена людина може як інфікуватися, так і захворіти. І навіть захворіти тяжко, бо імуногенність залежить від коморбідних станів та певних обставин. Але давайте рахувати. На мільйони вже вакцинованих людей таких випадків порівняно небагато. Тому ризик захворіти на COVID-19 у щепленої людини зберігається, але він в десятки разів нижчий порівняно з нещепленою.
― Ще одним аргументом проти щеплення є твердження, що існує певний рівень антитіл, який убезпечує від повторного інфікування. Чи відомий вже такий рівень антитіл IgG проти SARS-CoV-2?
— Хочу зауважити, що передусім нас цікавлять не імуноглобуліни, а антитіла до капсидного (шипоподібного) білка, які убезпечують клітину від проникнення вірусу в неї. Це трохи інше, але, якщо торкатися антитіл, то поки що дослідження, які б засвідчили, що той або інший титр буде достатнім для тривалого захисту, не проводили. Тому ми не знаємо, який титр антитіл свідчить про можливість уникнути щеплення. Є думки і дискусія про те, що високий рівень антитіл дозволяє відкласти щеплення на певний час, наприклад, на 6 міс після захворювання. Але треба мати на увазі, що з часом рівень антитіл знижується, тому про відміну щеплення говорити навряд чи можливо. І знову ж таки, у нас немає цифр, що вважати достатнім, а що вважати тривалим імунітетом. Можливо, колись такі визначення з’являться, але зараз ситуація інша.
― Якщо пацієнт отримував експериментальне лікування плазмою реконвалесцента, чи потрібно його щепити?
— Я не стикалася на практиці з такими випадками. Але можу припустити, що немає відмінностей між власними антитілами та тими, що були введені. Знову ж таки, тему необхідно досліджувати. Бракує інформації щодо тривалості захисної дії таких антитіл. Проте численні публікації свідчать про низьку ефективність цього методу лікування і навіть підвищення ризиків ускладненого перебігу SARS-CoV-2. Метод не схвалений FDA та іншими професійними об’єднаннями.
― Чи всіх пацієнтів віком 65+ необхідно вакцинувати, можливо є якість протипоказання?
— Насправді протипоказань до вакцинації вкрай мало. Особи віком >65 років — група ризику, тому мусять щепитися в першу чергу. Наявність хронічних захворювань лише підвищує ризики. Інше питання, що щеплення проводиться на тлі продовження лікування хронічних станів. Наприклад, пацієнти з групи ризику щодо тромбоемболізму продовжують застосування антикоагулянтів, пацієнти з цукровим діабетом слідкують за рівнем глюкози в крові, особи з артеріальною гіпертензією продовжують контролювати рівень артеріального тиску. Тієї самої стратегії необхідно дотримуватися, якщо людина захворіла на COVID-19.
― І все ж, кому протипоказано щеплення проти COVID-19?
— Хоча питання і філософське, на мою думку, воно вирішується в інструкції до вакцини. Всі побічні ефекти та небажані реакції визначаються в результаті масштабних досліджень. Зазвичай це стосується певної вакцини, якщо на цю вакцину була анафілактична реакція, то другу дозу вводити заборонено. Щодо вакцини проти COVID-19, то певні обмеження до щеплення мають пацієнти, які застосовують імуносупресивну терапію. Хоча ризик інфікування після щеплення у таких пацієнтів не зростає, імунна відповідь може бути неадекватною. Це пов’язано передусім з механізмом дії імуносупресорів, які за своїми властивостями зменшують імунну відповідь. А ось наявність хронічних захворювань та станів є першочерговим показанням до проведення щеплення. В українському законодавстві є лише один термін — абсолютні протипоказання. Безумовно, існують пацієнти, які потребують персоніфікованого підходу, але їх чисельність надмала. І ми розуміємо, що потенційна наявність жорстких протипоказань навряд чи сприяла б масштабній вакцинації в розвинених країнах. Високий профіль безпеки вакцин доводить масштабна вакцинація країн Західного світу.
― Вакцина має високий профіль безпеки, про що свідчать результати численних досліджень, але рівень недовіри в суспільстві до щеплення надзвичайно високий. Бажання безпеки — базове. Люди хочуть впевнитися, що їм нічого не загрожує, і самостійно призначають собі обстеження. Чи існують рекомендації щодо обов’язкового обстеження перед щепленням, зокрема лабораторного?
— Зараз в усьому світі змінюються підходи до організації вакцинації. В Україні вже теж проводять щеплення у торговельних центрах, при цьому запитують у людини лише її персональні дані, а не результати обстеження. Безумовно, відповісти на питання лікаря перед щепленням, виміряти артеріальний тиск та перевірити рівень глюкози в крові не завадить для контролю основного захворювання. Але рутинне дослідження не проводять.
― Наскільки безпечно щепитися під час інкубаційного періоду або при маніфестації респіраторних симптомів?
— Важко уявити, що хвора людина піде вакцинуватися. Що стосується інкубаційного періоду, то, звісно, це цілком реальна ситуація: людина щепилася, а на другий день захворіла. Це якраз та ситуація, яка підживлює хибну думку про зв’язок щеплення та маніфестації інфекції. Однак жодна з вакцин не містить живого вірусу, що унеможливлює виникнення захворювання внаслідок щеплення. До того ж питання можливого впливу щеплення на перебіг респіраторної інфекції досліджене. Доведено, що введення вакцини не впливає на тяжкість перебігу захворювання.
― Ми живемо у час ще однієї пандемії, але викликаної вірусом імунодефіциту людини. В Україні згідно з даними Національної служби здоров’я України зареєстровано 170 тис. хворих, які з метою тривалої супресії вірусу отримують антиретровірусну терапію. Ще одна значна частина пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, — це пацієнти із злоякісними пухлинами. Чи є якісь особливості проведення щеплення для таких пацієнтів?
— Результати досліджень свідчать, що ВІЛ-інфекція не є протипоказанням до щеплення, бо вакцина проти коронавірусу не відноситься до живих вакцин. Онкологічні захворювання теж відсутні в переліку протипоказань до проведення щеплення. Інше питання в адекватності імунної відповіді, враховуючи імуносупресивну спрямованість терапії основного захворювання.
― Теплий сезон пов’язаний з підвищенням частоти виникнення сезонної алергії. Як щепитися особам з алергічними захворюваннями?
— Якщо людина знає, що страждає на алергію, то варто ознайомитися з інструкцією вакцини перед щепленням. Бронхіальна астма, сезонна алергія, інші прояви етапів атопічного маршу не є протипоказаннями до щеплення. Однак варто дотримуватися рекомендації посидіти півгодини після щеплення під кабінетом. Цього часу достатньо для того, щоб впевнитися у відсутності у людини гострої анафілактичної реакції на вакцину. У разі виникнення такої реакції другу дозу вакцини не вводять. У цілому вакцина має високий профіль безпеки, а при проведенні щеплення на перший план виходить контроль хронічного захворювання.
― Чи потрібно щепити вагітних? А якщо жінка годує грудьми та планує щепитися, грудне вигодовування слід переривати?
— По перше, плейотропність вірусу підвищує ризик запалення плаценти, і про це з’являється все більше публікацій. По-друге, висунута гіпотеза щодо можливості народження дітей з SARS-CoV-2 від матерів, які перехворіли на COVID-19 або були інфіковані коронавірусом. Сам факт вертикальної трансмісії досліджується, але можна сказати точно, що для таких немовлят ризики для здоров’я впродовж 1-го року значно вищі. Що стосується періоду годування грудьми, то жінка може спокійно щепитися під час грудного вигодовування малюка. З міркувань епідеміологічної безпеки, під час годування достатньо застосування маски для обличчя.
― Ідея набуття колективного імунітету має багато прихильників. Чи є підстави очікувати на колективний імунітет без запровадження масштабної імунізації населення?
— Колективний імунітет створюють ті люди, що перехворіли, та ті, що вакциновані. Тут постає питання вартості поствакцинального та природнього імунітету. І плата за вакцинальний імунітет завжди нижча порівняно з платою за імунітет після перенесеного захворювання. Коли хтось говорить про те, що було б краще набути природній імунітет, треба згадати, що Україна вже поховала 54 тис. громадян (2,1% тих, хто захворів). Колективний імунітет утворюється за умови, якщо 80% населення перехворіє, при цьому поховати необхідно ще 500 тис. осіб. Хтось згоден на це? Сподіваюся, що ні, бо кожна смерть — це жахливо, і це втрата чиєїсь близької людини. Ніхто не приховує факту виникнення побічних ефектів внаслідок щеплення. У США існують відкриті бази СDC та FDA, куди заносять дані щодо випадків тромбоемболії та кардиту. На 10 млн щеплених було декілька повідомлень про виникнення інсульту в ранній період після щеплення. Саме такі випадки слід розглядати як ускладнення, а не підвищення температури тіла та клінічні симптоми, подібні до респіраторних. Але частота тяжких реакцій є настільки низькою, що її годі й порівнювати з ризиками від перенесеної хвороби.
― Як змінився підхід до рутинної вакцинації дітей в Україні під час пандемії коронавірусної інфекції?
— Зауважу, що ми зараз говоримо про вакцинацію відповідно до Національного календаря щеплень під час пандемії. У цілому пандемія респіраторної інфекції негативно вплинула на вакцинацію, в усьому світі охоплення населення вакцинацією знизилося, і ми не є винятком. Підґрунтям складної ситуації в Україні з рутинною вакцинацією стали тимчасовий брак вакцин та потужна хвиля антивакцинаторного руху. Ви пам’ятаєте, що ще до пандемії COVID-19 це призвело до потужного спалаху кору. Епідемія кору підняла вакцинацію на новий рівень, мотивуючи, таким чином, батьків до щеплення дітей. Після початку пандемії COVID-19 та введення суворих обмежувальних заходів виникли нові труднощі у проведенні планового щеплення, пов’язані з тим, що люди не бажали зайвий раз опинятися в людних місцях та боялися інфікування коронавірусом. В окремих регіонах місцева влада навіть видала накази про зупинення надання планових медичних послуг, зокрема вакцинації. Але вже в квітні 2020 р. за підтримки МОЗ ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей» слідом за своїми європейськими колегами випустила настанову, в якій рекомендувала продовжити рутинну вакцинацію в умовах пандемії, аби попередити серйозні інфекційні ризики. Віруси оточують нас, вони нікуди не поділися. Існує постійна небезпека виникнення нових спалахів при більш масовій комунікації дітей, що й демонструє поточний осінній спалах захворюваності на респіраторні інфекції після повернення дітей до навчальних закладів та дитячих садочків після літніх канікул. Таким чином, щепити дитину необхідно, рутинна вакцинація під час пандемії проводиться відповідно до Національного календаря щеплень.
― Якийсь час здавалося, що внаслідок епідемії кору вдалося побороти спротив щепленню. Чи вплинули песимістичні настрої противників вакцинації на ставлення батьків до щеплення під час пандемії, адже тепер, здається, кожна людина має нагоду переконатися, яка небезпека надходить від вірусів?
— На жаль, кількість батьків — противників щеплення знову збільшилася. Можна сказати, що певні переваги з переконання суспільства щодо беззаперечної користі від щеплення втрачено. До того ж брак комунікації з населенням та негативний відтінок масштабного обговорення ефективності щеплення проти коронавірусу, у тому числі й вищезгаданими публічними авторитетами, вивело недовіру до щеплення на новий рівень. Відповідно до даних Центру громадського здоров’я на початку літа 2021 р. кожна 5-та дитина не отримала рутинну вакцинацію. Цільову позначку в 95% щеплених для колективного імунітету від будь-якої інфекції ми давно не бачили.
― Як зростання захворюваності дітей на COVID-19 поточного року вплинуло на організацію роботи педіатрів та сімейних лікарів, які, зокрема, організовують і рутинну вакцинацію?
— Самі обставини пандемії та соціального обмеження змушують адаптувати рутинне щеплення, зробивши його більш безпечним. В умовах інформаційного хаосу до страху щеплення приєднується страх інфікування коронавірусом. Як повернути впевненість батькам, що рутинне щеплення — не просто життєво необхідна, але й безпечна процедура для їхніх дітей? Передусім доцільно застосовувати комерційно доступні полікомпонентні вакцини. Крім того, можна розглянути можливість поєднання вакцин, щоб людина за один візит до амбулаторії могла отримати максимальний захист при найменшій кількості контактів. Як це зробити на практиці? Як приклад можу навести вакцинацію проти грипу, яка відбувається щороку. У дітей віком >12 років CDC рекомендують поєднати вакцинацію проти грипу з щепленням проти коронавірусу. Для дітей віком молодше 5 років щеплення проти грипу рекомендовано поєднати з вакциною проти пневмококу. Якщо будь-які обставини не дозволяють поєднати кілька щеплень, доцільно дотримуватися паузи у 2 тиж між введенням різних вакцин. Всупереч традиційним уявленням щодо підвищеного навантаження на імунну систему, 2-тижневий інтервал між двома щепленнями пов’язаний з виникненням перехресного зниження імунної відповіді, яке знижує захист.
― Які зміни в режимі відвідування амбулаторій були запропоновані?
— У нас звикли, що всі зміни «надходять згори», централізовано, через накази. Однак досвід розвинених країн свідчить, що найкраще функціонують заклади, які гнучко пристосовуються до ситуації. Можливість проведення рутинної вакцинації дуже залежить від епідеміологічної ситуації в громаді. Тобто при поодиноких випадках COVID-19 рутинні щеплення проводять, як зазвичай. При наростанні хвилі необхідно включити режими пріоритезації, зокрема, в першу чергу імунного захисту потребують новонароджені, а ревакцинацію можна відкласти. Зважаючи на той факт, що вакцинація є питанням національної безпеки, Американська академія педіатрії (American Academy of Pediatrics — AAP) рекомендує під час спалаху звертатися до місцевої влади і просити окремі приміщення для проведення рутинної вакцинації. Якщо такого приміщення немає, можна використовувати розмежування часу прийому здорових та хворих дітей, що інколи створює конфліктні ситуації між персоналом амбулаторії та батьками дітей, які захворіли. У поліклініках повертаються до практики організації окремого входу для здорових дітей, як це було за радянських часів. Можна запропонувати почекати на вулиці, за умови теплої погоди. Ще одним зі способів створення оптимальних умов є зменшення кількості супроводжуючих осіб дитини. Дуже важливо, щоб дитина, яка прийшла на планову вакцинацію, та її родина не були інфіковані SARS-CoV-2.
― Ми вже майже 2 роки живемо в умовах різного ступеня обмеження, і люди дотримуються сталої думки, що коронавірусна інфекція є найбільш небезпечною для осіб старшого віку. Чи змінилася епідеміологічна ситуація стосовно дітей від початку пандемії, і чи з’явився запит суспільства на щеплення дітей та підлітків?
— Якщо повернутися до COVID-19, загроза коронавірусної інфекції щодо дітей зросла. Цього року відмічають підвищення частоти захворюваності саме серед дитячої популяції. Я багато спілкуюся з колегами з інших країн, і вони також повідомляють, що частота захворюваності на коронавірусну інфекцію у дітей стрімко зростає. Можливо, такі епідеміологічні зміни пов’язані з більшою вірулентністю дельта-штаму SARS-CoV-2. Ми стикнулися з ситуацією, або знову скасовувати навчання в школах, або вакцинувати хоча б дітей старшого віку. У США цього року встигли щепити майже половину дітей віком >12 років. Інший приклад — Швеція, де загальна кількість щепленого населення становить >80%, у тому числі дітей віком <12 років. Це, між іншим, сильний аргумент на вимогу скасувати масочний режим, як у Швеції. Так, там не носять маски, але переважно все населення щеплено двома дозами. Ще один приклад — Нідерланди. Це правда, що в цих країнах не носять маски, однак чомусь забувають, що в обох країнах щеплено близько 80% населення, у тому числі дітей віком >12 років. В Нідерландах тестування методом полімеразної ланцюгової реакції проводять 2 рази на тиждень всім учням та вчителям. Базовими умовами безпеки навчального процесу є провітрювання, масковий режим, зволоження та соціальна дистанція. В навчальному приміщенні необхідне зволоження повітря та забезпечення достатньої циркуляції повітря в приміщенні після додаткового обладнання металопластикових вікон. Ми багато говоримо про складнощі дотримання маскового режиму в школах. А як роблять в світі? Згідно з рекомендаціями AAP всі діти віком >2 років мають приходити до амбулаторії в масочках. Дітей в ігровій формі привчають носити маску в публічному просторі. Чи є в нас такі приклади? На жаль, навіть не можу коментувати ситуацію з носінням масок в нашій країні і не уявляю, за яких умов батьки намагатимуться дотримуватися такого правила. У нас цього року дозволили дітям та вчителям маски під час уроків не вдягати, належних санітарних умов у багатьох школах не забезпечено, дистанції не дотримуються, масову вакцинацію дітей від COVID-19 ще не розпочато. Звісно, за таких умов спалахи неминучі. Але за умови вакцинації більшості дітей можна дозволити не вдягати масок. Безумовно, ефективність заходів підвищує регулярне тестування вчителів та винятковий скринінг учнів.
― Якщо дитина планово вакцинована, коли її можна щепити проти COVID-19? Або навпаки, коли проводити наступне рутинне щеплення після вакцинації проти коронавірусу?
— Зазвичай ми рекомендуємо дотримуватися інтервалу між щепленнями в 2 тиж, якщо, звісно, вакцини не були введені одночасно. Недотримання цього підвищує ризики зниження імунної відповіді, тобто зменшує захист, заради якого ми й щепимося. А якщо вакцина містить живий інфекційний агент, наприклад для профілактики туберкульозу, або це оральна поліомієлітна вакцина, вакцина для профілактики кору, паротиту та краснухи, то щеплення проти COVID-19 можна проводити через місяць, знову ж таки, для отримання більш потужної імунної відповіді.
― Батьки переживають, чи можна вводити вакцину проти COVID-19 одночасно з іншими вакцинами?
— Вакцини проти COVID-19 не належать до живих вакцин, тому відповідно до рекомендацій ВООЗ рутинне щеплення інактивованими вакцинами може проводитися одночасно з вакцинацією проти COVID-19.
― Яким групам дітей щепитися обов’язково?
— До групи ризику щодо ускладненого перебігу COVID-19 входять діти з цукровим діабетом та ожирінням. Попередні результати дослідження свідчать, що ожиріння окремо, навіть без метаболічного синдрому, є незалежним фактором ризику тяжкого перебігу COVID-19 у дітей. Дітей із серцево-судинною та легеневою патологією у нас не так багато. Але хоча їх частка набагато нижча порівняно з дорослою популяцією, дітей з хронічною патологією щеплять обов’язково, бо це знижує ризик смерті. Проблему становить низька прихильність лікарів до доказової медицини, тому що таких дітей щеплять тільки за направленням сімейного лікаря або педіатра. Тут особливо засмучує антивакцинаторська позиція авторитетних лікарів, які вже досягли рівня публічності та претендують на експертну думку, яку поширюють в медійному просторі. Має значення і поширення неправдивої або вирваної з контексту інформації. Наприклад, в соціальній стрічці МОЗ поширений переклад статті кількарічної давнини, в якій йдеться про відсутність необхідності залишатися вдома при появі нежитю або болю в горлі. Але ж не варто забувати, що стаття написана ще до пандемії, коли респіраторні симптоми не асоціювалися з тяжкими наслідками. Такі похибки, якими наповнений інформаційний простір, формують недовіру населення до вакцинації.
― Якщо зовсім маленька дитина, наприклад віком 2 міс, перехворіла на COVID-19, коли можна продовжити рутинну вакцинацію?
— Серед педіатрів традиційно поширена думка, що щепити дитину можна через 2 тиж після одужання. Звідки ця думка — невідомо, жодного підтвердження я не зустрічала, крім того, такий підхід не прописаний в наказі МОЗ. Наскільки мені відомо, дослідження цього питання не проводилися, а набутий світовий досвід свідчить про те, що показанням до рутинного щеплення є клінічне одужання. Щодо підвищеної температури тіла, то більшість світових рекомендацій та наказ МОЗ України не забороняють проводити щеплення дитині з температурою тіла до 38 °С. Наприклад, в Канаді дітей щеплять при температурі тіла 38,5 °С. Такий самий підхід до щеплення на тлі ГРВІ. Виключення зробили для COVID-19, передусім внаслідок значного занепокоєння населення та браку даних щодо особливостей його перебігу у дітей.
― Марино Євгенівно, як Ви вважаєте, чи є запит суспільства на вакцинацію дітей?
— На прикладі інших країн щеплення дітей почалося після охоплення вакцинацією 50% дорослого населення. На засіданнях Національної технічної експертної групи з питань імунопрофілактики (НТЕГІ) нещодавно прийнято рекомендації надати можливість щепити всіх охочих дітей віком >12 років. І такі батьки є. Вони звертаються до педіатрів, тому що хочуть захистити свою дитину. AAP стверджує, що виникнення будь-яких гострих симптомів у дитини може свідчити на користь COVID-19. Це не тільки респіраторні симптоми, а і діарея, блювання, нудота, біль у животі, сонливість, втомлюваність. Навіть якщо саме захворювання COVID-19 перебігає легко, у дитини може виникнути постковідний синдром, який значно погіршує якість життя. А такий його найтяжчий варіант, як мультисистемний запальний синдром, потребує інтенсивного лікування та загрожує життю дитини. Низька настороженість батьків та лікарів щодо нежитю, діареї і навіть симптомів, схожих на алергію, призводить до поширення інфекції. Дитина приходить з нежитем у школу, а на завтра вже декілька учнів мають респіраторні симптоми.
― Давайте повернімося до поствакцинальних реакцій, адже батьки дитини їх бояться найбільше. Ви вже пояснювали, що виникнення м’язового болю та підвищення температури тіла швидше свідчить про хорошу імунну відповідь, а не про ускладнення. Але будь-який біль знижує якість життя людини. Що можна порекомендувати дорослому або дитині для усунення поствакцинальних реакцій?
— Мої рекомендації не мають відмінностей від рекомендацій ВООЗ та AAP: це достатня кількість вживаної рідини для запобігання згущенню крові, а помірне застосування знеболювальних покращує самопочуття.
― Щодо знеболювальних, на початку пандемії тривала широка дискусія про суперечливість профілю безпеки нестероїдних протизапальних препаратів при COVID-19. Деякі публікації у фахових авторитетних виданнях настійливо рекомендували застосування парацетамолу. Чи змінилася думка, що краще призначати пацієнту з метою усунення поствакцинальних реакцій?
— Молекула ібупрофену залишається золотим стандартом нестероїдних протизапальних препаратів з високим профілем безпеки. Застосування ібупрофену має беззаперечні переваги перед парацетамолом. Він не тільки зменшує вираженість температурної реакції, а й впливає на локальне запалення. Застосування ібупрофену рекомендовано, зокрема, на підставі безпеки для осіб із хронічними захворюваннями. Навпаки, парацетамол є ефективним знеболювальним засобом. Однак його застосування небажане при цілому ряді патології внутрішніх органів, зокрема захворюваннях печінки або схильності до кровотеч.
― Традиційно існує практика фармакологічної профілактики, коли перед щепленням людина приймає препарати. Чи потрібно заздалегідь застосовувати знеболювальне?
— Якщо біль відсутній, немає високої температури тіла та локального запалення, то застосування ібупрофену необов’язкове. Адже ібупрофен залишається симптоматичним засобом швидкої дії, тобто біль виник — приймаємо. Але натрапляла й на публікації результатів досліджень щодо профілактичного прийому. Є дані, що вказують на зниження ризиків поствакцинальних реакцій після профілактичного прийому ібупрофену. На мій погляд, це може бути важливим для осіб, які дуже занепокоєні з цього приводу.
― Дякую вам, Марино Євгенівно, за приділений час, ґрунтовні відповіді на всі запитання та слушні поради!
Бесіду вела Юлія Жарікова,
фото люб’язно надане М.Є. Маменко
