Формування рівнів тривожності у дітей віком 8–12 років із псоріазом

Вступ

Термін «тривожність» використовують для позначення відносно стійких індивідуальних відмінностей в схильності індивіда відчувати стан тривоги. Ця особливість безпосередньо не проявляється в поведінці, але її рівень можна визначити, виходячи з того, як часто й інтенсивно в людини виникає стан тривоги. Особистість з вираженою тривожністю схильна сприймати навколишній світ з елементами небезпеки та загрози в значно вищому ступені, ніж особистість з низьким рівнем тривожності [1, 2]. Дотепер тривожність вивчається як один із основних парамет­рів індивідуальних відмінностей. При цьому її приналежність до того чи іншого рівня психічної організації людини досі залишається спірним питанням; її можна трактувати і як індивідуальну, і як особистісну властивість людини.

Специфічна особливість тривожності як особистісної властивості полягає в тому, що вона має власну спонукальну силу. Виникнення і закріплення тривожності багато в чому зумовлено незадоволенням актуальних потреб людини, які набувають гіпертрофованого характеру. Закріплення і посилення тривожності відбувається за механізмом «замкнутого психологічного кола», коли в процесі діяльності виникає тривога, що частково знижує її ефективність, і це призводить до негативної самооцінки або оцінки з боку оточуючих, що, в свою чергу, підтверджує правомірність тривоги в подібній ситуації. Аналіз механізму «замк­неного психологічного кола» дозволяє відзначити, що тривожність часто підкріплюється тією ситуацією, в якій вона одного разу виникла. При цьому оскільки переживання тривоги є суб’єктивно несприятливим станом, воно може не усвідомлюватися людиною [3, 4].

Тривожність як психічна властивість має яскраво виражену вікову специфіку, що виявляється в її змісті, джерелах, формах прояву і компенсації [3]. Серед найбільш загальних причин виникнення тривожності у дітей дошкільного та шкільного віку — внутрішньоособистісні конфлікти, перш за все пов’язані з оцінкою власної успішності в різних сферах діяльності, з порушенням внутрішньородинної та/або внутрішньошкільної взаємодії, а також взаємодії з однолітками, соматичні порушення [4–8]. Найчастіше тривожність розвивається тоді, коли дитина знаходиться в стані або ситуації конфлікту, викликаного негативними вимогами, які можуть поставити її в принижене або залежне становище; неадекватними, найчастіше завищеними, вимогами; суперечливими вимогами, які висуваються до дитини батьками, школою, однолітками [5]. Постійно високий рівень тривожності в дитячому віці призводить до широкого кола проблем. Особистість перебуває в стадії формування, тому вплив тривалого стану тривоги значно сильніший. Наслідком такого впливу можуть бути порушення розвитку окремих структур і функцій і, в кінцевому рахунку, — порушення формування структури особистості в цілому [6, 9, 10].

Наявність будь-якої хвороби не обмежується клінічними симптомами захворювання, а розвивається на кількох рівнях. Системний підхід враховує всю різноманітність проявів захворювання, а саме: які почуття й емоції викликає хвороба (емоційний рівень), що хворий думає про свою хворобу (когнітивний рівень), як оцінює свій стан в цій ситуації і як поводиться, маючи певне уявлення про себе і свій стан (інтегративний рівень). Це, природно, супроводжується обмірковуванням питань, пов’язаних із хворобою, що означає включення когнітивного рівня захворювання. У більшості випадків відзначається хвороб­лива фіксація думок на темі хвороби, в результаті чого рівень тривоги за типом зворотного зв’язку ще більше посилюється [11].

Мета дослідження: оцінити рівні тривожності в дітей із псоріа­зом віком 8–12 років в цілому і залежно від особистісних характеристик дитини та особливостей перебігу дерматозу.

Об’єкт і методи дослідження

У дослідженні взяли участь 54 дитини з псоріазом віком 8–12 років: 30 дівчат та 24 хлопці. Вивчали рівні тривожності залежно від статі, віку, складу родини та клініко-епідеміологічних особливостей перебігу псоріазу. Діагноз та клінічну форму псоріазу встановлювали за загальноприйнятими діагностичними критеріями. Оцінювали поширеність патологічного процесу, тривалість перебігу псоріазу, тривалість останнього загострення, причини виникнення дерматозу. Тяжкість перебігу псоріазу оцінювали за індексами BSA, PASI та PGA [12–15]. Індекс маси тіла (ІМТ) розраховували за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я [16].

Рівень тривожності в дітей віком 8–12 років оцінювали за допомогою шкали тривожності CMAS в адаптації А.М. Прихожан [17]. Шкала розроблена американськими психологами A. Castaneda та співавторами у 1956 р. на основі шкали явної тривожності (Manifest Anxiety Scale) J.A. Taylor (1953), призначеної для дорослих. Для дитячого варіанта шкали відібрано 42 пункти, оцінених як найбільш показові з точки зору прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячого варіанта також у тому, що про наявність симптому свідчать тільки позитивні варіанти відповідей. Крім того, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної шкали, що виявляє тенденцію випробуваного давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методика містить 53 запитання, на які мають відповідати «так» або «ні». Результати тестів підраховують за контрольною субшкалою соціальної бажаності та за субшкалою тривожності. Критичне значення за субшкалою соціальної бажаності становить 9. Цей та більш високий результат свідчать про недостовірність відповідей, про те, що відповіді можуть викривлятися під впливом фактора соціальної бажаності.

Дані за субшкалою тривожності переводять в шкальні, де використовується стандартна десятка (стени). Для цього дані випробуваного зіставляють з нормативними показниками групи дітей відповідного віку і статі. За стенами визначають рівень тривожності дитини (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика рівнів тривожності

Матеріали дослідження статистично оброблені за допомогою програми «StatTech v. 1.2.0» («StatTech», Росія). Кількісні показники оцінювали на предмет відповідності нормальному розподілу за допомогою критерію Шапіро — Уїлка (при числі досліджень <50) та за допомогою критерію Колмогорова — Смирнова (при числі досліджень >50). Кількісні дані описували за допомогою медіани (Me) і нижнього і верхнього квартилів (Q₁–Q₃). Порівняння груп за кількісними показниками, розподіл яких відрізнявся від нормального, виконували за допомогою U-критерію Манна — Уїтні та критерію Краскела — Уолліса. Спрямованість та силу кореляційного зв’язку між кількісними показниками оцінювали за допомогою коефіцієнту рангової кореляції Спірмена. Значення коефіцієнту кореляції (r) інтерпретували відповідно до шкали Чеддока. Прогностичну модель, що характеризувала залежність кількісної змінної від факторів, що представлені кількісними показниками, розробляли за допомогою методу парної або множинної ланцюгової регресії. Порівняння відсоткових часток при аналізі багатопільних таблиць пов’язаності проводили за допомогою критерію χ² Пірсона (при значеннях очікуваного явища >10) та точного критерію Фішера (при значеннях очікуваного явища <10).

Результати та їх обговорення

Середній вік дітей із псоріазом, що брали участь у дослідженні, становив 10,0 [9,0–11,0] років. Середній вік дівчат — 10,0 [9,0–11,0] років був зіставний із середнім віком хлопців — 10,5 [10,0–12,0] року (р=0,087). Вперше діагноз встановлений у 22 (40,7%) дітей, в інших дітей відмічали неодноразові рецидиви псоріазу — 32 (59,3%). Серед клінічних форм переважав бляшковий псоріаз (БП), діагностований у 24 (44,4%) дітей, краплеподібний псоріаз (КП) діагностований у 10 (18,5%), псоріаз волосистої частини голови (ПВЧГ) — у 4 (7,4%), долонно-підошовний псоріаз (ДПП) — у 4 (7,4%) та інверсний псоріаз (ІП) — у 12 (22,2%) дітей.

Кількість дітей з тривалістю псоріазу <1 року становила 30 (55,6%), >1 року — 24 (44,4%). Тривалість загострення <4 тиж, що статистично визначена медіаною тривалості загострення, відмічена у 28 (51,9%), >4 тиж — у 26 (48,1%) дітей.

У якості причини, що спровокувала виникнення псоріазу, в 18 (33,3%) дітей батьки відмітили сильний стрес або тривалу стресову ситуацію. У 36 (66,7%) дітей провокуючим фактором початку захворювання були інфекційні захворювання, порушення дієти та застосування лікарських засобів.

Розрахунок ІМТ показав, що у 42 (77,8%) дітей ІМТ був у ме­жах норми та у 12 (22,2%) — підвищений.

Дітей з індексом тяжкості псоріазу (ІТП) BSA 3–10 налічувалося 20 (37,0%), >10 — 34 (63,0%). Дітей з BSA <3 у нашому дослідженні не було. За індексом PASI ≤10 дерматоз виявлено у 38 (70,4%) дітей, >10 — у 16 (29,6%). Розподіл дітей на групи за індексом PGA виявив, що в найбільшої кількості дітей (34 (63,0%)) псоріаз відмічено PGA 1–2, у 14 (25,9%) — PGA 3 та у 6 (11,1%) дітей  — PGA 4.

Також оцінювали склад родин дітей із псоріазом. У повній родині (мати та батько) виховувалися 40 (74,1%) дітей, у родинах, де був відсутній один або обидва батьки, — 14 (25,9%) дітей.

Аналіз результатів тесту тривожності CMAS в адаптації А.М. Прихожан, отриманих за субшкалою соціальної бажаності, продемонстрував, що тільки 2 дитини мали критичний рівень соціальної бажаності, який становив 9 балів. Загальний середній рівень соціальної бажаності дітей із псоріазом — 3 [3,0–6,75] бали, що дозволило оцінити відповіді дітей на запитання як правдиві.

Наявність видимих шкірних захворювань є сильним стресом для дітей. Псоріаз чинить такий самий вплив на якість життя пацієнта, як цукровий діабет, епілепсія та атопічний дерматит [18]. Інтерв’ю з пацієнтами дитячого віку з псоріазом показало, що 65% з них зазнавали стигматизації у формі знущань, образ та ганьблення. Занепокоєння з приводу постійного лущення шкіри та запаху впливають на рекреаційну активність 15–30% дітей, хворих на псоріаз [19]. Ця стигматизація може призвести до змін у поведінці, депресії, тривоги та тривожності.

При оцінці рівня тривожності виявлено, що найбільша кількість дітей із псоріазом мала підвищений рівень тривожності — 28 (51,9%), серед яких дещо підвищений рівень тривожності виявлений у 16, явно підвищений та дуже високий рівень тривожності — у 6 дітей відповідно. У 22 (40,7%) дітей відмічено нормальний рівень тривожності, у 4 (7,4%) тривожність була відсутня. У числовому вигляді показники тривожності в дітей із псоріазом коливалися в межах 6–34 балів, що забезпечило середній показник тривожності на рівні 21,00 [12,50–26,75] бала.

Тривожність притаманна як хлопчикам, так і дівчатам, але вважається, що в дошкільному віці більш тривожними є хлопчики, до віку 9–11 років співвідношення стає рівномірним, а після 12 років відбувається різке підвищення тривожності у дівчат. Тривога дівчат за своїм змістом відрізняється від тривоги хлопчиків і частіше пов’язана з іншими людьми: їх турбують ставлення оточуючих, можливість сварки або розлуки з ким-небудь. Хлопчиків частіше турбує насильство в різних його аспектах. Вони бояться фізичних травм, нещасних випадків, а також покарань, джерелом яких є батьки або авторитети поза сім’єю: учителі, директор школи [5].

Порівняльний аналіз рівнів тривожності у дітей із псоріазом залежно від статі показав, що хоча рівень тривожності у дівчат вищий, але статистичних розбіжностей з рівнем тривожності у хлопців не встановлено (табл. 2). Але при порівнянні за характеристиками тривожності між дівчатами та хлопцями віком 8–12 років виявлено статистично значущі відмінності, які вказували, що більшість дівчат (66,7%) мали підвищений, а більшість хлопців (66,7%) — нормальний рівень тривожності (р<0,001) (рисунок).

Рисунок. Характеристика рівнів тривожності у хлопців (а) та дівчат (б)

Також у хлопців встановлений кореляційний зв’язок між віком та рівнями тривожності: зниження тривожності відмічалося із збільшенням віку (r=–0,707; р<0,001). У дівчат залежності між віком та рівнями тривожності не встановлено (r=0,152; р=0,422).

Таблиця 2. Аналіз рівнів тривожності в дітей із псоріазом залежно від клініко-епідеміологічних особливостей перебігу дерматозу

При оцінці рівнів тривожності за тривалістю загострення виявлений взаємозв’язок, який вказував на підвищення рівня тривожності при збільшенні тривалості загострення (r=0,463; р<0,001), що відобразилося в показниках при розподілі дітей на групи залежно від тривалості загострення. У дітей із загостренням псоріазу <4 тиж рівень тривожності статистично значуще нижчий, ніж у дітей із загостренням >1 міс (р=0,001).

Клінічна форма псоріазу також мала значення в формуванні рівня тривожності у дітей із псоріазом. Найвищі рівні зафіксовані у дітей із ДПП (30 [29,0–30,0] балів) та ПВЧГ (27 [26,0–28,0] балів), а найнижчі — при КП (14 [10,0–21,0] балів), що свідчить про статистично значущі відмінності між групами за клінічною формою дерматозу (р=0,004).

Більшість робіт з вивчення нейробіологічних аспектів тривоги сфокусовано на факторах, що призводять до її підвищення, — «вмикач» тривожності. Однак не виключено, що проблема є і на етапі «виключення», іншими словами, дисфункція може полягати в нездатності знизити рівень занепокоєння, що вже почалося. Тому вважається, що в осіб з підвищеною тривожністю порушена регуляція реакції організму на стрес [21]. Як результат такої порушеної регуляції — підвищений рівень тривожності в дитини зі спадковістю щодо псоріазу при стресі може призвести до розвитку захворювання. У нашому дослідженні аналіз рівнів тривожності між групами залежно від причини виникнення псоріазу показав наявність статистично значущих відмінностей. У дітей, в яких стрес був фактором, що спровокував появу псоріазу, рівень тривожності статистично значуще вищий, ніж в дітей з іншими причинами виникнення псоріазу (р=0,005). Частка дітей із підвищеним рівнем тривожності в групі, де стрес був причиною появи псоріазу, становила 77,8%, а в групі з іншими причинами виникнення захворювання — 38,9% (р=0,003). Встановлено, що в дітей із підвищеним рівнем тривожності стрес у 5,5 раза частіше провокував появу псоріазу (відносний ризик 5,5; 95% довірчий інтервал 1,503–20,133).

Для дітей, хворих на ожиріння, характерне підвищення рівня тривожності, що виступає одним із факторів зниження соціальної адаптації дитини. Підвищений рівень тривожності виявляли у 27% пацієнтів, явно підвищений рівень тривожності — у 19% анкетованих, дуже високий рівень тривожного стану виявлений у 8% дітей. Також в окремих дослідженнях встановлювали прямий кореляційний зв’язок між рівнем тривожності та ІМТ (r=0,46; p<0,05). Патологічні види тривожності достовірно частіше відмічали серед дівчат (72,7% проти 40% у хлопців; р<0,05) [20].

У нашому дослідженні не виявлено розбіжностей між рівнями тривожності у дітей із псоріазом з нормальним ІМТ порівняно з дітьми з підвищеним ІМТ (р=0,616). Але в дівчат із псоріазом із підвищеним ІМТ встановлений кореляційний зв’язок між часткою перевищення маси тіла та рівнем тривожності (r=0,775; p=0,024), що може свідчити про додатковий вплив надмірної маси тіла на рівень соціальної адаптації дів­чат.

Незмінною залишалася важливість ролі оточуючого середовища у виникненні тривожності у дитини. У сім’ях із доброзичливими взаєминами, як виявили дослідники, діти менш тривожні, аніж у сім’ях, де часто виникають конфліктні ситуації [23]. Якщо дитина відчуває любов і підтримку близьких, в неї розвивається відчуття безпеки і впевненості у собі. Якщо дитина не отримує підтримки і схвалення оточуючих, то в неї не розвивається поняття «ми», а переживання глибокої ненадійності й незрозумілої стурбованості — базова тривожність. Це відчуття ізольованості і безпорадності у світі, який вона сприймає як потенційно ворожий для неї [24].

При визначенні рівнів тривожності у дітей із псоріазом віком 8–12 років залежно від складу родини виявлені відмінності на рівні статистичної тенденції (р=0,075). У дітей, що виховуються обома батьками, рівень тривожності дещо нижчий (19,00 [11,50–27,25] балів), ніж у дітей, які виховуються або лише матір’ю, або бабусею — 26,00 [22,25–26,00] балів.

Оцінка рівнів тривожності залежно від ІТП статистичних розбіжностей не встановила. Слід звернути увагу, що при середньої тяжкості/тяжкому перебігу дерматозу за BSA та PASI, коли ІТП >10, рівень тривожності нижчий, ніж при легкому перебігу псоріазу, хоча і на рівні статистичної тенденції. Також при збільшенні PGA рівні тривожності в дітей віком 8–12 років знижуються (табл. 3).

Таблиця 3. Аналіз рівнів тривожності в дітей із псоріазом залежно від ІТП

Аналіз рівнів тривожності в хлопців виявив статистичні розбіжності в групах за тривалістю захворювання, тривалістю загострення та клінічною формою псоріазу. При тривалості загострення >4 тиж рівень тривожності у >2 рази вищий, ніж при тривалості загострення <1 міс (р=0,001). У хлопців, в яких псоріаз тривав >1 року, рівень тривожності у >2 рази нижчий, ніж у хлопців з тривалістю захворювання <1 року (р=0,047), що може свідчити про сприйняття дитиною свого стану та зменшення акцентуації на темі захворювання. Найвищий рівень тривожності виявляється в хлопців з ДПП, який статистично значуще вищий, ніж при інших формах псоріазу (р=0,008) (табл. 4). Порівняння рівнів тривожності в хлопців між групами залежно від ІТП розбіжностей не виявило.

Таблиця 4. Аналіз рівнів тривожності в хлопців із псоріазом залежно від особливостей перебігу дерматозу

Відповідний аналіз в групі дівчат показав, що ні тривалість загострення, ні тривалість захворювання не мали впливу на формування рівня тривожності — він високий в усіх групах. Найвищий рівень тривожності спостерігався в дівчат із ПВЧГ, хоча і при порівнянні за клінічними формами не було встановлено розбіжностей. Але цей факт знайшов відображення при порівнянні ІТП за BSA, коли рівень тривожності при BSA >10 був статистично значуще нижчий, ніж при BSA ≤10 (р=0,011), який характеризує площу ураження до 10% шкірного покриву, що характерно для обмежених форм псоріазу, таких як ПВЧГ та ІП (табл. 5).

Таблиця 5. Аналіз рівнів тривожності в дівчат із псоріазом залежно від клініко-епідеміологічних особливостей перебігу дерматозу

Реагуючи на події життя, будь-яка людина час від часу відчуває тривогу. У певних межах вона є нормальною, так як є сигналом до необхідності розуміння джерела дискомфорту, обмірковування ситуації і дії, за допомогою чого можливе відновлення порушеної рівноваги. Порушення психічної адаптації в стресовій ситуації проявляється як дифузна тривога, що переходить рамки реакції на конкретні подразники. Цей стан характеризується різким зростанням готовності до тривожних реакцій, які починають виникати на найменші подразники. Як наслідок — з’являються інші емоції тривожного ряду: емоційне напруження, внутрішній неспокій, страхи з деструктивним змістом. Вплив тривоги на фізичний рівень хвороби відбувається через активізацію вегетативної нервової системи. Тому різноманіття вегетативних реакцій в тривожному стані за своєю суттю є вегетативними корелятами тривоги [11]. Встановлено, що у дітей, хворих на псоріаз, порівняно з групою контролю підвищений ризик розвитку психопатологічних станів (5,13 проти 4,07%), включаючи депресію (3,01 проти 2,42%) та тривожність (1,81 проти 1,35%) [22].

Висновок

У більшості дітей із псоріазом віком 8–12 років виявлений підвищений рівень тривожності, що обумовлено клінічними проявами дерматозу та тривалістю його загострення. При тривалому загостренні псоріазу (>4 тиж) та ураженні відкритих ділянок шкіри (волосистої частини голови, долонь) рівень тривожності у дітей значно вищий. У дітей із псоріазом із підвищеним рівнем тривожності причиною виникнення захворювання могла бути порушена регуляція реакції організму на стрес, про що свідчить високий ризик розвитку псоріазу під дією стресу в дітей із підвищеною тривожністю (відносний ризик 5,5; 95% довірчий інтервал 1,503–20,133). Рівень тривожності в дів­чат віком 8–12 років зіставний з рівнем тривожності в хлопців віком 8–12 років, але більшість дівчат (66,7%) мали підвищений, а більшість хлопців (66,7%) — нормальний рівень тривожності (р<0,001), який знижувався з віком (r=–0,707; р<0,001). Також на формування рівня тривожності в хлопців віком 8–12 років чинила вплив тривалість захворювання в цілому.

Список використаної літератури

• 1. Спилбергер Ч.Д. (1983) Концептуальные и методологические проблемы исследования тревоги. Стресс и тревога в спорте. Физкультура и спорт, Москва.
• 2. Ханин Ю.Л. (1983) Стресс и тревога в спорте. Международный сб. науч. ст. Физкультура и спорт, Москва, 288 с.
• 3. Прихожан А.М. (1998) Причини, профилактика и преодоление тревожности. Психологическая наука и образование, 2: 11–17.
• 4. Микляева А.В., Румянцева П.В. (2004) Школьная тревожность: диагностика, профилактика, коррекция. Речь, Санкт-Петербург, 248 с.
• 5. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. (1988) Эмоциональная устойчивость школьника. Знание, Москва, 80 с.
• 6. Захаров А.И. (2000) Происхождение детских неврозов и психотерапия. ЭКСМО-Пресс, Москва, 448 с.
• 7. Прихожан А.М. (2000) Тревожность у детей и подростков. Модекс, Москва, 304 с.
• 8. Щербатых Ю.В., Ивлева Е.И. (1998) Психофизиологические и клинические аспекты страха, тревоги и фобий. Истоки, Воронеж, 282 с.
• 9. Астапов В.М. (2008) Тревожность у детей. ПЕР СЭ, Москва, 160 с.
• 10. Березин Ф.Б. (1988) Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Наука, Ленинград, 270 с.
• 11. Фирсова Л.Д. (2007) Тревога у больных хроническими заболеваниями органов пищеварения. РМЖ, 1: 24–29.
• 12. Kubanov A.A., Karamova A.E., Znamenskaya L.F. et al. (2016) PASI (Psoriasis Area and Severity Index) in the evaluation of the clinical manifestations of psoriasis. Vest. Dermatol. Venerol., 4: 33–38.
• 13. Menter A., Cordoro K.M., Davis D.M.R. et al. (2020) Joint American Academy of Dermatology National Psoriasis Foundation guidelines of care for the management and treatment of psoriasis in pediatric patients. J. Am. Acad. Dermatol., 82(1): 161–201. doi.org/10.1016/j.jaad.2019.08.049.
• 14. Bożek A., Reich A. (2017) The reliability of three psoriasis assessment tools: Psoriasis area and severity index, body surface area and physician global assessment. Adv. Clin. Exp. Med., 26(5): 851–856. doi.org/10.17219/acem/69804.
• 15. Elmets C.A., Korman N.J., Prater E.F. et al. (2021) Joint AAD-NPF Guidelines of care for the management and treatment of psoriasis with topical therapy and alternative medicine modalities for psoriasis severity measures. J. Am. Acad. Dermatol., 84(2): 432–470. doi.org/10.1016/j.jaad.2020.07.087.
• 16. WHO (2020) Obesity and overweight (http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight).
• 17. Дерманова И.Б. (ред.-сост.) (2002) Шкала явной тревожности CMAS (адаптация А.М. Прихожан). Диагностика эмоционально-нравственного развития. Санкт-Петербург, 360 с.
• 18. de Jager M.E., van de Kerkhof P.C., de Jong E.M., Seyger M.M. (2010) A cross- sectional study using the Children’s Dermatology Life Quality Index (CDLQI) in childhood psoriasis: negative effect on quality of life and moderate correlation of CDLQI with severity scores. Br. J. Dermatol., 163(5): 1099–1101.
• 19. Gelfand J.M., Weinstein R., Porter S.B. et al. (2005) Prevalence and treatment of psoriasis in the United Kingdom: a population-based study. Arch. Dermatol., 141(12): 1537–1541.
• 20. Омельченко Г.В., Пашкова О.Є. (2015) Оцінка рівня явної тривожності у дітей шкільного віку, хворих на ожиріння. Сучасні аспекти медицини і фармації. Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів з міжнар. участю, присвяч. Дню науки, 14–15 травня. Запоріжжя, 103 с.
• 21. Roseboom P.H., Nanda S.A., Fox A.S. et al. (2014) Neuropeptide Y Receptor Gene Expression in the Primate Amygdala Predicts Anxious Temperament and Brain Metabolism. Biological. Psychiatr., 76(11): 850.
• 22. Kimball A.B., Wu E.Q., Guerin A. et al. (2012) Risks of developing psychiatric disorders in pediatric patients with psoriasis. J. Am. Acad. Dermatol., 67(4): 651–657.
• 23. Разумова А.В. (2004) Адекватность образа ребенка у родителей с разными стилями семейного воспитания и личностными особенностями. Автореф. дис. … канд. психол. наук. Москва, 22 с.
• 24. Степанов С.С. (2005) Популярная психологическая энциклопедия. Эксмо, Москва, 672 с.

Надійшла до редакції/Received: 15.09.2021

Прийнято до друку/Accepted: 28.09.2021