Науково-практична конференція «Актуальні питання педіатрії», Сідельниковські читання, 2021

За традицією 15–17 вересня відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання педіатрії», присвячена пам’яті члена-кореспондента НАН, АМН України, професора В.М. Сідельникова (Сідельниковські читання). Під час конференції провідні фахівці вітчизняної педіатрії розглянули актуальні питання сучасної педіатрії — діагностично-лікувальну тактику у дітей з респіраторними симптомами, імунопрофілактику, проблемно-орієнтований підхід у медицині дитинства, суперечливі питання патології травлення у дітей, превентивні та терапевтичні стратегії у сучасній алергології, амбулаторні та стаціонарні аспекти антибіотикотерапії у дітей, сучасний підхід до стримування антибіотикорезистентності, стратегію фітонірингу в практиці сімейного лікаря, міждисциплінарний підхід до лікування складних пацієнтів.

У Науково-практичній конференції «Сідельниковські читання», яка відбулася 15–17 вересня, взяли участь Олександр Волосовець, д.м.н., професор, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Юрій Антипкін, д.м.н., професор, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», Сергій Крамарьов, д.м.н., професор, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Сергій Кривопустов, д.м.н., професор, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Дмитро Іванов, д.м.н., професор, Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Олег Шадрін, д.м.н., професор, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», Тетяна Крючко, д.м.н., професор, Полтавський державний медичний університет, Олена Білоусова, д.м.н., професор, Харківська медична академія післядипломної освіти, Олена Речкіна, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України», провідні фахівці з Дніпровської медичної академії, Буковинського національного медичного університету, Одеського національного університету. У ході конференції розглядали сучасний підхід до вибору діагностично-лікувальних стратегій важливих клінічних питань, з якими найчастіше стикається сімейний лікар або педіатр. Нижче стисло викладений погляд на деякі з цікавих клінічних симптомокомплексів. Актуальну клінічну проблему холодного сезону в практиці сімейного лікаря та педіатра становить кашель та закладений ніс.

Галина Бекетова, д.м.н., професор Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, нагадала, що кашель як симптом супроводжує близько 100 захворювань. Найчастіше симптом кашлю має вірусну етіологію. Однак у дітей особливістю патофізіології кашлю є реактогенна обструкція бронхів, пов’язана з фізіологічною ваготомією. Внаслідок підвищення кількості та в’язкості бронхіального секрету і схильності до набряку дітям порівняно з дорослою людиною важче відкашлятися. У результаті звуження бронхів та приєднання бактеріальної флори призводять до запалення та збільшення аеродинамічного опору в 16 разів. Тому лікування кашлю передбачає вплив на всі патогенетичні ланки — фізико-хімічні властивості мокротиння та зниження реактивності бронхів. Відповідно до стратегії ВООЗ та ЮНІСЕФ з інтегрального лікування розладів дихання у дітей молодшого віку, на першому місці стоїть оцінка факторів небезпеки з послідовним оцінюванням клінічного стану дитини та консультуванням батьків щодо забезпечення адекватних умов для хворої дитини.

Сучасні дослідження свідчать про відсутність беззаперечної користі від застосування безрецептурних протикашльових засобів у дітей віком до 6 років (сильна рекомендація, 1А) [4]. Доповідач зауважила, що основна мета лікування кашлю полягає у переведенні сухого кашлю в вологий, що зумовлює покращення епідеміологічного середовища та підвищує якість життя дитини та батьків. Перевага надається комбінованим препаратам як найбільш економічним, безпечним і таким, які дозволяють оптимізувати режим дозування та впливають на всі патогенетичні ланки.

Розмову про кашель у дітей продовжила Олена Речкіна, д.м.н., завідувач відділення дитячої пульмонології та алергології Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського. З лікуванням кашлю у дітей віком до 14 років пов’язані найбільші витрати. А ключовим моментом у встановленні діагнозу є отримання лікарем інформації щодо характеру, тривалості та часу виникнення кашлю. Лікар зауважила, що поділ кашлю на гострий (<4 тиж) та хронічний (>4 тиж) та на сухий і вологий не містить діагностичної цінності, однак має значення для вибору лікувальної стратегії. Спираючись на клінічний досвід, О. Речкіна акцентувала увагу на важливості виявлення чинників хронічного кашлю, який може бути частиною симптомокомплексу таких захворювань, як муковісцидоз, циліарна дискінезія, імунодефіцитні стани, затяжний бронхіоліт бактеріального генезу, постінфекційний бронхоектаз, стороннє тіло, повторювальна аспірація [3].

Леся Беш, д.м.н., професор, завідувач кафедри педіатрії № 2 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, присвятила доповідь розладам дихання у дітей, зокрема свистячому диханню (wheezing). Проблематика свистячого дихання полягає в поширеності (до 30% дитячої популяції) та високій частоті повторювальних нападів (50% дітей). Повторні напади свистячого дихання є фактором підвищення ризику виникнення бронхіальної астми у 47–50% дітей [5]. Щоб оцінити ризик виникнення БА, на думку доповідача, сімейний лікар повинен виявити атопічний анамнез, задокументовані епізоди бронхообструкції, клінічну відповідь на застосування β₂-агоністів короткої дії, частоту госпіталізації внаслідок тяжких розладів дихання під впливом навантаження або дії потенційних алергенів. Якщо у немовлят закладеність носа фізіологічна, то у дошкільнят найбільш поширеним чинником є аденоїдні вегетації, гострий риносинусит, вазомоторний риніт, сторонні тіла.

У старших дітей поширеним чинником розладів дихання виступають аденоїдні вегетації, сучасний підхід до лікування яких висвітлено в доповіді Анатолія Косаковського, д.м.н., професора, завідувача кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національного університету охорони здоров’я імені П.Л. Шупика. Доповідач нагадав, що анатомічно аденоїдні вегетації являють собою збільшення глоткового мигдалика, а сучасне лікування спрямоване на збереження мигдалика як імунокомпетентного органу. Він зауважив, що застосування у дітей з аденоїдними вегетаціями методів народної медицини, антибіотиків, препаратів з вмістом цикламену та проведення фізіопроцедур не рекомендовано.

Тетяна Крючко, д.м.н., професор Полтавського медичного університету, темою доповіді обрала питання надання адекватної медичної допомоги пацієнту з болем у горлі. Найчастіше хворіють діти віком 3–15 років. Здебільшого серед етіологічних факторів гострого тонзиліту переважають вірусні збудники — людський вірус бокавірус, віруси грипу та парагрипу, риновіруси, ентеровіруси (вірус Коксакі), коронавіруси, риносцинтіовіруси, ретровіруси (ВІЧ). Як ізольований симптом біль у горлі відмічають у 5–10% пацієнтів з COVID-19 [6]. Але крім вже зазначеного, біль у горлі супроводжує алергічні стани, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, ВІЛ-інфекцію, пухлини, епіглотит, абсцес, травми. Серед інших чинників виникнення болю у горлі доповідач зазначила сухе повітря в приміщенні, напруження м’язів ротоглотки, побічні ефекти від застосування препаратів. Крім невизначеності питання симптоматичного лікування болю в горлі, залишається нез’ясованим питання профілактики тонзилофарингіту стрептококового генезу, який призводить до виникнення двох небезпечних для життя станів — гострої ревматичної лихоманки та паратонзилярного абсцесу. Ризик виникнення ревматичної лихоманки в дитячій популяції України залишається високим та становить 41 на 1 млн осіб дитячого віку проти 1 на 1 млн осіб дитячого віку в Німеччині [1]. Однак, як свідчить набутий досвід, поширене в практиці рутинне проведення антибактеріальної профілактики не знижує частоту захворюваності на гостру ревматичну інфекцію. Результати дослідження свідчать, що застосування антибіотиків скорочує тривалість симптомів болю в горлі на 16 год порівняно з тими, хто не отримував антибактеріальну терапію. Однак частота серйозних побічних ефектів внаслідок застосування антибіотиків зростає на 10% [2]. Аналізуючи причини такого стану, Т. Крючко акцентувала увагу на поганій адаптації численних настанов до фактичної локальної захворюваності на стрептококовий фарингіт, що спричинило виникнення значних розбіжностей у рекомендаціях. Таким чином, застосування антибіотиків у дітей з тонзилофарингітом залишається на розсуд лікаря.

Під час конференції також розглянуто застосування вітаміну D, особливості клінічної картини постковідного синдрому у дітей, цілий спектр питань щодо діагностично-лікувальних стратегій у дітей з кишковою дисфункцією, лікування хронічного болю у дітей та багато інших.

Список використаної літератури

1. Волосовець О.П. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ. Гостра ревматична лихоманка як проблема сучасної дитячої ревматології. http://www.mif-ua.com/archive/article/12999.
2. Braten L.C., Rolfsen M.P., Espeland A. et al. (2019) Efficacy of antibiotic treatment in patients with chronic low back pain and Modic changes (the AIM study): double blind, randomised, placebo controlled, multicentre trial. BMJ, 367: l5654. doi: 10.1136/bmj.l5654.
3. Dockry R.J., Farrelly C.L., Mitchell J. et al. (2021) Chronic cough is associated with increased reporting of autonomic symptoms. ERJ Open Res., 7 (3): 00105–2021. PMID: 34262966.
4. Kilgore P.E., Salim A.M., Zervos M.J. et al. (2016) Pertussis: Microbiology, Disease, Treatment, and Prevention. Clin Microbiol Rev., (3): 449–486. PMID: 27029594.
5. Koeler U., Hildebrandt O., Fisher P. et al. (2019) Time course of nocturnal cough and wheezing in children with acute bronchitis monitored by lung sound analysis. Eur. J. Pediatr., 178 (9): 1385–1394. PMID: 31321530.
6. Choi S., Kim H.W., Kang J. et al. (2020) Epidemiology and clinical features of coronavirus disease 2019 in children. Clin Exp Pediatr., 63 (4): 125–132. PMID: 32252139.