Запальні захворювання кишечнику (ЗЗК), такі як неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (ХК), не стали рідше турбувати населення планети. Навіть відмічено підвищення частоти захворюваності. Так, захворюваність на ЗЗК є найвищою серед європейської популяції і становить 322–505 випадків на 100 тис. населення і дещо нижча в США (286 на 100 тис.) та Канаді (319 на 100 тис.) [2].
На сьогодні лікувальна тактика є переважно терапевтичною. Водночас незважаючи на сучасні терапевтичні можливості лікування ЗЗК, все ще виявляють клінічні випадки, які потребують екстреного хірургічного втручання. Проблема наразі полягає в тому, що така ситуація вимагає чітких критеріїв, які б визначали доцільність та необхідність хірургічного втручання, яких бракувало раніше.
Саме задля цього, аби уникнути непорозумінь, Всесвітнє товариство екстреної хірургії (WSES) [1] прийняло рішення розробити та видати настанови з хірургічного лікування ЗЗК в екстрених ситуаціях із запровадженням чіткого алгоритму дій та хірургічної тактики.
Стислий виклад рекомендацій
1. Перелік необхідних біохімічних досліджень, які слід проводити у пацієнтів із підозрою на ускладнений перебіг ЗЗК.
Коментар 1.1
Клінічна діагностика ХК та неспецифічного виразкового коліту базується на вивченні комплексу даних (а не окремого симптому) клінічного стану хворого, біохімічних показників, ендоскопічного обстеження кишечнику, даних рентгенологічного та гістологічного обстеження.
Коментар 1.2
При оцінці «гострого» живота у хворих на ЗЗК слід враховувати показники загального лабораторного обстеження: загальний аналіз крові, електролітів, печінкових трансаміназ; прозапальних маркерів: швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивний білок (СРБ), рівень сироваткового альбуміну та преальбумін (транстиретин) для оцінки стану трофічних порушень та ступеня запалення.
Коментар 1.3
У разі загострення перебігу ЗЗК необхідно виключити мікробний чинник, особливо Clostridium difficile та цитомегаловірусну інфекцію.
Рекомендації
Оцінка активності ХК або виразкового коліту в ургентній ситуації має базуватися на аналізі наступних показників:
- загальні лабораторні дослідження: загальний аналіз крові (рівень гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів та ШОЕ);
- біохімічні показники: рівень СРБ у сироватці крові, концентрація електролітів, печінкові трансамінази, сироватковий альбумін;
- функція нирок;
- концентрація кальпротектину в калі (за можливості).
Обов’язковим є виключення будь-яких інфекційних захворювань, враховуючи стан та характер випорожнень, наявність крові в калі та обов’язкове виключення клостридіальної інфекції (Clostridium difficile).
2. Яким пацієнтам з підозрою на розвиток ускладнень при ЗЗК необхідно виконувати обстеження в ургентному порядку і які саме?
Коментар 2.1
Візуалізація поперечного перерізу черевної порожнини (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультрасонографія) рекомендується для виявлення стриктур та ускладнень ЗЗК позапросвітного кишкового вмісту, включаючи виявлення нориць та абсцесів (C).
Коментар 2.2
Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія є найбільш чутливим та специфічним методом обстеження для виявлення абсцесів та стенозу при ЗЗК (B).
Коментар 2.3
КТ з контрастуванням є ключовим дослідженням у надзвичайних ситуаціях для виявлення та оцінки позапросвітних ускладнень ЗЗК, таких як абсцеси та нориці, а також локалізації джерела кровотечі у разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі (B).
Коментар 2.4
Діагностична точність магнітно-резонансної ентерографії у разі оцінки активності захворювання та ускладнень, пов’язаних із ЗЗК (включаючи стриктури), подібна до КТ, однак несе менше променеве навантаження (C).
Коментар 2.5
Ультразвукове дослідження корисне та дає хорошу можливість при виявленні вільної рідини в черевній порожнині, абсцесів або дилатації кишечнику при попередньому огляді пацієнта у відділенні невідкладної допомоги у разі відсутності КТ або можливості КТ-обстеження (C)
Коментар 2.6
Сигмоїдоскопія (як ендоскопічне обстеження) дозволяє виконати внутрішньопросвітну оцінку активності ЗЗК, дистальної її форми, виявлення джерела кровотечі та проведення біопсії в ургентних випадках за умови наявності фахівців та можливості її проведення (C).
Коментар 2.7
У стабільних пацієнтів з ознаками шлунково-кишкової кровотечі має бути розглянуто питання виконання КТ-обстеження у судинному режимі з метою локалізації місця кровотечі перед проведенням ангіоемболізації або хірургічного втручання, особливо коли ендоскопічне обстеження неможливо виконати (C).
Рекомендації
Хворим із ознаками «гострого живота» на тлі ЗЗК рекомендовано виконання КТ із контрастуванням в ургентному порядку для підтвердження або виключення перфорації кишечнику, місць стенозування, активної кровотечі та об’ємних утворень (абсцесів) та прийняти рішення щодо негайної потреби оперативного втручання або ж термінових заходів відповідного інтенсивного консервативного лікування (1С).
У разі відсутності можливості виконання КТ-обстеження необхідно застосувати ультразвукове обстеження (якщо є навички) для виявлення вільної рідини в черевній порожнині та її кількості, рідинних утворень (абсцесів) та дилатації кишечнику. Магнітно-резонансна ентерографія (за наявності) є найкращим методом діагностики стриктур, для диференціації фіброзних та запальних компонентів стінки кишечнику або навколишнього стану тканин черевної порожнини (слабка рекомендація на основі даних низького рівня, 2С).
У стабільних пацієнтів із ознаками шлунково-кишкової кровотечі ми рекомендуємо виконувати комп’ютерну томографію у судинному режимі для локалізації місця кровотечі перед ангіоемболізацією або хірургічним втручанням (слабка рекомендація на основі доказів низького рівня 2С).
Якщо КТ та ультрасонографія недоступні, ми пропонуємо направити стабільних пацієнтів до лікарні, де така можливість доступна цілодобово як екстрена допомога (слабка рекомендація на основі даних дуже низького рівня 2D).
3. Яка роль інтервенційного втручання при лікуванні внутрішньочеревних абсцесів на тлі ХК у невідкладних ситуаціях?
Коментар 3.1
Черезшкірне дренування як варіант попередження розвитку гнійно-септичних ускладнень слід розглядати як першочергове втручання при лікуванні абсцесів, обумовлених ХК, у стабільних пацієнтів (C).
Коментар 3.2
Невеликі абсцеси (<3 см) можливо лікувати внутрішньовенним (в/в) застосуванням антибіотиків. Однак необхідно мати на увазі ризик розвитку рецидиву, особливо якщо абсцес має сполучення із кишковою норицею (B).
Коментар 3.3
Черезшкірне дренування абсцесів >3 см може відтермінувати необхідність оперативного втручання, і його слід використовувати як проміжну процедуру перед плановим оперативним втручанням, аби знизити частоту формування стом та обмежити вірогідність резекції кишечнику у пацієнтів із значними трофічними розладами/кахексією та високим ризиком розвитку негативних подій (C).
Коментар 3.4
Хірургічне втручання слід розглядати при недостатньо ефективному функціонуванні черезшкірного дренажа та у разі розвитку ознак септичного шоку (C).
Коментар 3.5
Хірургічне втручання слід виконувати у пацієнтів із кишковими норицями та явними клінічним ознаками сепсису уже на початковому етапі лікування (C).
Рекомендації
Ми рекомендуємо виконати черезшкірне дренування із рентгенологічним контролем внутрішньочеревних абсцесів >3 см, обумовлених ХК, на тлі раннього емпіричного застосування антибіотиків для вибору раціональної антибіотикотерапії відповідно до чутливості флори та з урахуванням клінічних та біохімічних особливостей пацієнта (настійна рекомендація, низького рівня 1С).
Ми рекомендуємо проводити ранню емпіричну антибактеріальну терапію у стабільних пацієнтів з абсцесами <3 см, з ретельним клінічним та біохімічним моніторингом (настійна рекомендація на основі низьких показників 1С).
4. Яке лікування мають отримувати пацієнти із ускладненим перебігом ЗЗК та роль нутритивної терапії у них.
а) Особливості медичного лікування та призначення лікарських засобів
Коментар 4.1
Хворі на ЗЗК мають отримувати нагляд із залученням мультидисциплінарної команди лікарів (гастроентеролога та хірурга) для встановлення причини та характеру виникнення гострого болю в черевній порожнині (C).
Коментар 4.2
Усі пацієнти із ЗЗК із ознаками «гострого живота» мають отримувати в/в інфузію адекватного об’єму рідини, низькомолекулярні гепарини (НМГ) для тромбопрофілактики, корекцію електролітних порушень та анемії (C).
Коментар 4.3
Антибіотики не варто застосовувати рутинно. Однак це не стосується ситуації, де є ознаки розвитку суперінфекції або формування внутрішньочеревного абсцесу (B).
Коментар 4.4
У разі розвитку суперінфекції або формування абсцесів необхідна своєчасна антимікробна терапія, спрямована на пригнічення розвитку грамнегативних аеробних та факультативних бактерій та грампозитивних стрептококів та облігатних анаеробних бактерій відповідно до результатів епідеміологічного паспорту закладу та отриманих результатів бактеріального дослідження виділень пацієнта. Тривалість антимікробної терапії залежить від клінічних особливостей пацієнта та результатів лабораторних досліджень, таких як рівень СРБ у сироватці крові (A).
Коментар 4.5
Початковим медикаментозним лікуванням тяжкого активного виразкового коліту є в/в застосування кортикостероїдів у разі гемодинамічної стабільності пацієнта (A).
Коментар 4.6
Відповідь (клінічний ефект застосування) на застосування в/в стероїдів найкраще оцінювати до третього дня лікування (C).
Коментар 4.7
Для гемодинамічно стабільних пацієнтів, які не відповідають на активну лікувальну тактику із застосуванням інфліксимабу у комбінації з тіопурином або циклоспорином, слід вдатися до залучення у лікувальний процес мультидисциплінарної команди лікарів (B).
Коментар 4.8
Застосування інфліксимабу слід розглянути у разі досягнення максимальної протизапальної терапії при поширенні ХК на ілеоцекальну зону, попередньо досягнувши адекватного усунення внутрішньочеревних абсцесів у рамках мультидисциплінарного лікування (C).
Коментар 4.9
Передопераційне лікування імуномодуляторами, асоційованими з анти-TNF-α препаратами та стероїдами, є факторами ризику розвитку внутрішньочеревного бактеріального запалення (перитоніту) із розвитком септичного стану і потребують екстреного хірургічного втручання (B).
Коментар 4.10
При тяжкому перебігу захворювання із формуванням перианальних нориць, інфліксимаб або адалімумаб можуть застосовуватися як терапія першої лінії в комбінації з азатіоприном після відповідного хірургічного дренування (у разі наявних показань) зони ураження. Поєднання ципрофлоксацину та анти-TNF-α препаратами дає змогу покращити безпосередні та короткострокові результати лікування (A).
б) Роль харчової підтримки
Коментар 4.11
Передопераційна нутритивна підтримка є обов’язковою для пацієнтів із значними трофічними розладами та порушеннями харчового статусу (A).
Коментар 4.12
Повне парентеральне харчування має бути зарезервовано для пацієнтів із дефіцитом маси тіла та непереносимістю або ж неможливістю ентерального харчування, у критично хворих з ознаками шоку, ішемією кишечнику, високим рівнем фістули та/або тяжкою кишковою кровотечею (B).
Коментар 4.13
Повне парентеральне харчування є також методом вибору у разі виконання екстреного хірургічного втручання при ускладненому перебігу захворювання на тлі ЗЗК (A).
Рекомендації
Для оцінки загального стану хворого на ЗЗК та ефективності лікування рекомендовано у разі виникнення гострого болю у животі при активності процесу прийняти рішення про подальшу тактику лікування після мультидисциплінарного обговорення (1С).
Антибіотики пацієнтам із ЗЗК не слід застосовувати рутинно. Крім ситуації, де є явні ознаки розвитку суперінфекції, сепсису або формування внутрішньочеревних абсцесів (1А).
Антибіотики рекомендується застосовувати відповідно до епідеміологічного стану закладу та чутливості отриманої флори від пацієнта із вогнища запалення, а також із урахуванням клінічного стану хворого. Протигрибкові препарати мають бути зарезервовані для пацієнтів з високим ризиком ускладнень, а також при гострій перфорації кишечнику та нещодавньому лікуванні стероїдами (1А).
Необхідно планово проводити профілактику розвитку венозної тромбоемболії шляхом призначення НМГ, особливо серед груп високого ризику (1А).
З метою зниження ризику післяопераційних ускладнень рекомендується припинити застосування стероїдних препаратів та прийом імуномодуляторів до оперативного втручання (в ідеалі за 4 тиж) (1В).
Нутритивна підтримка (парентеральна або ентеральна, відповідно до функції шлунково-кишкового тракту після обговорення з дієтологом/групою дієтологів) рекомендується застосовувати якомога швидше у хворих на ЗЗК (1B).
5. ЗЗК. Показання до проведення екстреного хірургічного втручання у разі розвитку ускладнень.
Термінове хірургічне втручання слід розглядати в таких клінічних випадках:
1) Тяжка форма гострого виразкового коліту
Коментар 5.1.1
Якщо стан пацієнта не покращується внаслідок лікування впродовж 48–72 год від початку медикаментозної терапії або є ознаки погіршання, необхідно призначити лікування препаратами другої лінії або застосувати хірургічні методи лікування (спільне рішення хірурга та гастроентеролога) (C).
Коментар 5.1.2
Невідкладне хірургічне втручання має бути терміново виконано: вільна перфорація стінки кишечнику, масивна внутрішня кровотеча із розвитком загрозливого для життя стану, нестабільний стан, розлитий перитоніт (B).
Коментар 5.1.3
У разі якщо терапія другої лінії не призвела до покращання стану хворого, після обговорення з гастроентерологом рекомендується хірургічне втручання (C).
Коментар 5.1.4
Субтотальна колектомія із формуванням ілеостоми — безпечне та ефективне втручання для хворих, які потребують екстреного оперативного втручання у разі розвитку загрозливих ускладнень: перитоніт, масивна кровотеча (B).
Рекомендації
Хворі на ЗЗК із тяжким перебігом при гемодинамічній стабільності потребують ретельного обговорення загальної тактики подальшого лікування із залученням мультидисциплінарної команди разом із гастроентерологом для визначення варіантів першочергового медикаментозного лікування (2С).
Термінове хірургічне втручання (ревізія імовірних ускладнень) у хворих із нестабільною гемодинамікою має виконуватися відповідно до вимог у таких ситуаціях. Субтотальна колектомія із формуванням ілеостоми у при тяжкому перебігу виразкового коліту є операцією вибору при масивній колоректальній кровотечі та при відсутності позитивної реакції на терапевтичні заходи лікування (1А).
2) Токсичний мегаколон
Коментар 5.2.1
Хірургічне втручання є обов’язковим для пацієнтів із токсичним мегаколоном, ускладненим перфорацією, масивною кровотечею (нестабільні пацієнти), клінічним погіршенням та ознаками шоку (A).
Коментар 5.2.2
Операція є обов’язковою для пацієнтів із токсичним мегаколоном, у яких не досягнуто клінічного поліпшення від лікування або стан значно погіршився впродовж 24–48 год від початку лікування (B).
Рекомендації
Ми рекомендуємо не відкладати операцію у критично хворих пацієнтів із токсичним мегаколоном (1С).
3) Неконтрольована шлунково-кишкова кровотеча
Коментар 5.3.1
Передопераційна локалізація місця кровотечі з метою виключення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту або аноректальної кровотечі дозволить краще планувати хірургічну стратегію (C).
Коментар 5.3.2
Ендоскопія верхнього та нижнього відділів шлунково-кишкового тракту повинна бути поточною діагностичною процедурою майже для всіх стабільних пацієнтів із гострою шлунково-кишковою кровотечею (C).
Коментар 5.3.3
КТ-обстеження у режимі ангіографії слід проводити пацієнтам із постійними кровотечами, які є гемодинамічно стабільними після інтенсивного лікування (C).
Коментар 5.3.4
Хірургічне лікування рекомендується пацієнтам із небезпечними для життя кровотечами та стійкою гемодинамічною нестабільністю, а також пацієнтам із гострим тяжким виразковим колітом, які не відреагували на консервативне лікування на тлі масивної колоректальної кровотечі (B).
Коментар 5.3.5
Значні повторювані шлунково-кишкові кровотечі є показанням до екстреного оперативного втручання (C).
Рекомендації
Ми рекомендуємо проводити негайне хірургічне втручання нестабільним пацієнтам із геморагічним шоком та тим, які не реагують на реанімацію. Інтраопераційна ілеоскопія, якщо така є, може бути корисною для локалізації джерела кровотечі у пацієнтів з ХК. У пацієнтів з гострим тяжким виразковим колітом та рефрактерним крововиливом, які не реагували на медичне лікування, хірургічним методом лікування обирають субтотальну колектомію з ілеостомією, якщо є навички (настійна рекомендація на основі даних низького рівня 1С).
Ми пропонуємо оцінити гемодинамічно стабільних хворих на виразковий коліт із шлунково-кишковою кровотечею спочатку за допомогою сигмоїдоскопії та езофагогастродуоденоскопії (2С).
4) Перфорація у вільну черевну порожнину
Рекомендація
Ми рекомендуємо виконати хірургічне втручання (ревізію) черевної порожнини за наявності рентгенологічних ознак пневмоперитоніту та вільної рідини в черевній порожнині пацієнтам із загостренням клінічного стану на тлі ХК або виразкового коліту (1С).
5) Непрохідність кишечнику
Коментар 5.5.1
Хірургічне втручання є обов’язковим при симптоматичних стриктурах, які не піддаються консервативній терапії і не можуть бути усунуті при ендоскопічному втручанні (C).
Коментар 5.5.2
Колоректальні стриктури потребують морфологічної оцінки біоптату, отриманого під час ендоскопічного обстеження, для виключення злоякісної етіології (C).
Рекомендації
Ми рекомендуємо виконувати оперативне втручання пацієнтам із непрохідністю кишечнику на тлі фібротичних звужень, стійких до медикаментозного лікування (1С).
6. Рекомендована хірургічна тактика при ускладненому перебігу ЗЗК в екстрених ситуаціях.
1) Невідкладні операції при виразковому коліті
Коментар 6.1.1
У разі розвитку перфорації у вільну черевну порожнину та ознак розлитого перитоніту або токсичного мегаколону у пацієнтів з гемодинамічною нестабільністю рекомендується відкрите оперативне втручання (C).
Коментар 6.1.2
Можливі також і інші оперативні втручання: відкрита хірургія, ендоскопічні втручання з урахуванням гемодинамічного стану хворого (переважно у гемодинамічно стабільних пацієнтів), які можуть застосовуватися в екстрених ситуаціях при септичних ускладненнях (C).
Коментар 6.1.3
Лапароскопічний підхід (багатопортовий або однопортовий), якщо є відповідні умови, дає змогу зменшити операційну травму, тривалість лікування та кількість ускладнень у гемодинамічно стабільних пацієнтів (C).
2) Невідкладні операції на тлі ХК
Клінічні сценарії:
а) Кишкова непрохідність
Коментар 6.2.1
У разі екстреного хірургічного втручання рекомендується лапароскопічний підхід з метою роз’єднання поєднаних утворень та резекції кишечнику, якщо існують анатомічні умови. Втручання має бути вкрай обережним, щоб уникнути ятрогенної травми кишечнику на тлі кишкової непрохідності (C).
б) Кровотеча
Коментар 6.2.2
Якщо пацієнт із шлунково-кишковою кровотечею при ХК є гемодинамічно стабільним, а ендоскопічні та/або інтервенційні рентгенологічні заходи не увінчалися успіхом, то рекомендується лапароскопічне багатопортове або однопортове хірургічне втручання (C).
Коментар 6.2.3
Якщо пацієнт із шлунково-кишковими кровотечами при ХК є гемодинамічно нестабільним і ендоскопічні та/або інтервенційні рентгенологічні процедури не увінчалися успіхом, рекомендується відкрите хірургічне втручання для зменшення часу втручання (C).
в) Перфорація у вільну черевну порожнину та гнійний/фекальний перитоніт
Коментар 6.2.4
Рекомендовано лапароскопічне втручання з резекцією частини кишечнику, промиванням черевної порожнини та формуванням стоми у гемодинамічно стабільних пацієнтів, щоб уникнути ускладнень, пов’язаних із формуванням нездатності кишкового анастомозу (C).
Коментар 6.2.5
У гемодинамічно стабільних пацієнтів при обмеженому перитоніті можливо оперативне втручання завершити формуванням кишкового анастомозу, однак слід враховувати безліч факторів (C).
Коментар 6.2.6
Якщо є ознаки тяжкого сепсису/септичного шоку, необхідно виконати резекцію пошкодженої кишки, сформувати двоствольну стому із тимчасовим закриттям лапаростоми з повторним оглядом через 24–48 год, лаважем черевної порожнини та оглядом стоми (C).
г) Термінальний коліт
Коментар 6.2.7
Субтотальна колектомія із формуванням ілеостоми — ургентне втручання, яке вибирають при тяжкому гострому та рефрактерному коліті, з відкритим та лапароскопічним підходами, в екстрених умовах відповідно до гемодинамічної стабільності пацієнта (C).
Коментар 6.2.8
Лапароскопічний підхід (втручання), якщо є умови його виконання, дає змогу зменшити тривалість перебування в лікарні та ризик інфекційних ускладнень (C).
Коментар 6.2.9
Недостатньо доказів, щоб рекомендувати SILS або впровадження роботизованого хірургічного втручання у невідкладних станах (C).
3) Стома чи кишковий анастомоз в екстреній хірургії ХК
Коментар 6.3.1
У пацієнта, який має ≥2 більше факторів ризику розвитку анастомотичних ускладнень (див. текст вище) після виконання резекції проблемного відділу кишечнику, необхідно надавати перевагу виведенню стоми замість відновлення кишкової цілісності (анастомозу) (C).
Коментар 6.3.2
Водночас слід зауважити, що в разі прийняття рішення про формування кишкового анастомозу вибір способу його виконання — ручний чи апаратний, залишається за хірургом, оскільки клінічно не доведено переваг того чи іншого способу (В).
Рекомендації
Хворі із гемодинамічно нестабільною ситуацією, викликаною ускладненим перебігом ЗЗК: перфорація та тяжкий розлитий перитоніт, масивна кишкова кровотеча, обструкція, токсичний мегаколон, тяжкий коліт, що не реагує на інтенсивне медикаментозне лікування, — мають направлятися для проведення діагностичної лапаротомії з подальшим прийняттям хірургічного рішення. При цьому необхідно максимально зважено підійти до можливості усунути пошкодження та досягнути тривалого й ефективного контролю патологічного вогнища в животі, застосовуючи методику відкритого живота (при необхідності) чи без неї(1С).
Лапароскопічні методики ревізії та лікування рекомендуємо виконувати у гемодинамічно стабільних пацієнтів із ускладненнями у разі досвіду клініки, щоб знизити частоту післяопераційних ускладнень та тривалість перебування в лікарні (1С).
Субтотальну колектомію з ілеостомією рекомендовано проводити пацієнтам із гострим тяжким рефрактерним колітом, які не реагують на медикаментозну терапію, із застосуванням лапароскопічних методик чи відкритого хірургічного втручання з урахуванням загального стану пацієнта (гемодинамічної стабільності) (1С).
Формування анастомозу на місці видалення проблемної ланки кишки пропонується застосовувати у гемодинамічно стабільних пацієнтів з ХК з обмеженим перитонітом без компрометації судин кишечнику, а також із задовільним харчовим статусом, які не приймають стероїдів та інших імуносупресивних препаратів із відсутністю гіперреактивності (2С).
7. Перианальний сепсис у надзвичайних ситуаціях: необхідні рішення.
Коментар 7.1
Гострий абсцес слід адекватно дренувати під загальним наркозом (C).
Коментар 7.2
Не варто в ургентних обставинах при першому огляді хворого, дренуючи абсцес, намагатися віднайти місце витоку перианальної нориці та її зв’язок із прямою кишкою (QoE C).
Коментар 7.3
Якщо існує очевидна фістула (яка встановлена без зондування), норицю не слід розкладати, натомість забезпечити вільний витік (C).
Коментар 7.4
Немає необхідності уникати додаткових способів хірургічного лікування фістули в екстрених ситуаціях на тлі перианального сепсису (C).
Коментар 7.5
Стан прямої кишки слід оцінювати під час дренування абсцесу аби виявити ознаки проктиту (C).
Рекомендації
Ми рекомендуємо проводити адекватне хірургічне дренування перианальних абсцесів при ХК без пошуку місця витоку асоційованої нориці (1С).
Список використаної літератури
- 1. Belinda De Simone, Justin Davies, Fausto Catena et al. (2021).WSES-AAST guidelines: management of inflammatory bowel disease in the emergency setting.World Journal of Emergency Surgery, volume 16, number: 23.
- 2. Ng S.C., Shi H.Y., Hamidi N. et al. (2018). Worldwide incidence and prevalence of inflammatory bowel disease in the 21st century: a systematic review of population-based studies. Lancet. 390(10114): 2769–78. doi.org/10.1016/S0140-6736(17)32448-0. Epub 2017 Oct 16.
