Інтестинальна мікробіота у пацієнтів із сальмонельозом

Вступ

Гострі кишкові інфекції залишаються актуальною патологією, яка потребує постійного удосконалення діагностики, лікування і профілактики. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щороку в світі реєструють 68,4–275 млн випадків діарейних захворювань, кількість яких з року в рік збільшується [1].

Доведено вагому роль нормального мікробіоценозу кишечнику у забезпеченні його колонізаційної резистентності, що певною мірою унеможливлює адгезію та колонізацію інших мікро­організмів, патогенних для людини, у тому числі патогенних ентеробактерій роду Shigella та Salmonella [2].

Лікування гострих кишкових інфекцій, в тому числі сальмонельозу, нерозривно корелює зі станом мікробіоценозу кишечнику, мікрофлора якого є первинною мішенню дії екзогенної флори та факторів її агресії [3].

У більшості хворих із кишковою інфекцією впродовж перших днів детермінуються дисбіотичні розлади кишечнику різної інтенсивності, під якими насамперед розуміють клініко-лабораторні розлади зі зміною якісного та/або кількісного складу мікрофлори біотопу, транслокацією різних представників у невластиві їм біотопи, розвитком метаболічних та імунних порушень і можливими клінічними симптомами, а також підсиленням розладів травлення з порушенням водно-електролітного обміну, виникненням ентерального синдрому (діарея, здуття живота, бурчання), нерідко — дисфункцію товстого кишечнику, порушення синтезу і засвоєння основних вітамінів, порушення обміну речовин і, як результат, — затяжний перебіг локалізованого гастроінтестинального сальмонельозу [4].

При несвоєчасному зверненні до лікаря чи самолікуванні сальмонельоз може призвести до порушення нормобіоценозу, зниження резистентності організму до інфекційних агентів, що створює умови для підвищення тяжкості перебігу хвороби, виникнення генералізації та носійства сальмонел, саме тому слід визначити основні особливості інтестинальної мікробіоти [5].

Мета дослідження — визначити особливості мікробіоценозу кишечнику у пацієнтів із сальмонельозом у різних вікових групах.

Об’єкт і методи дослідження

Відібрано 60 пацієнтів із сальмонельозом за період 2018–2020 рр., яким проведено бактеріологічне дослідження випорожнень. Учасників поділено за віком на дві групи: 1-ша — діти віком <1 року (n=17), 2-га — діти віком >1 року та дорослі (n=43).

Бактеріологічне дослідження випорожнень проводили згідно з діючими наказами та методичними рекомендаціями. Аналізували мікробіоценоз товстого кишечнику за кількістю Escherichia coli (E. coli) (лактозопозитивної, слабоферментуючої, лактозонегативної), Staphylococcus spp., Candida spp., Proteus spp., кількістю гемолітичних форм, умовно-патогенних бактерій родини Enterobacteriaceae, Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp.

Для обробки результатів дослідження використовували програму «Excel 2019».

Результати та їх обговорення

Мікробіота кишечнику пацієнтів 1-ї групи характеризувалася наявністю Staphylococcus aureus (S. aureus) (>10⁴ КУО/г) (47%), різноманіттям бактерій родин Morganellaceae, Enterobacteriaceae (>10⁴ КУО/г) (82%), а саме: Klebsiella pneumoniae (18,2%), Enterobacter spp. (47%), Proteus spp. (5,8%), Citrobacter (5,8%) та асоціацією умовно-патогенних бактерій Klebsiella spp. та Proteus spp. (5,8%). У 58,8% дітей виявлений кандидоз кишечнику. У 17,7% пацієнтів відмічали гемолітичну E. coli (>10⁴ КУО/г). Збільшення кількості слабоферментуючої E. coli виявлено у 70,5% пацієнтів. Лактозонегативна E. coli зафіксована у кількості, яка перевищує референсну, в 11% осіб. Зауважимо, що в усіх пацієнтів 1-ї групи кількість лакто- та біфідобактерій була в межах норми. Жодної дитини без змін видового та кількісного складу мікробіоти кишечнику не виявлено.

У 2-й групі кількість осіб із S. aureus значно менша (11,6%). У 23,2% виявлено гемолітичну E. coli. У 27% осіб виявлено бактерії родин Morganellaceae та Enterobacteriaceae (Klebsiella pneumoniae — 14%, Enterobacter spp. — 2%, Citrobacter spp. — 4%, Proteus spp. — 7%). Candida spp. відмічено у 16% осіб. Встановлено підвищення кількості слабоферментуючої E. coli (30%), лактозонегативної E. coli (14%); в усіх осіб лактозопозитивна E. coli була в достатній кількості. Кількість лакто- та біфідобактерій — у ме­жах норми. У 4% осіб не відмічено жодних змін видового та кількісного складу мікробіоти кишечнику.

Висновки

В обох досліджуваних групах виявлено зміни мікробіоценозу кишечнику різної вираженості. Характерною особливістю пацієнтів 1-ї групи є наявність S. aureus у майже половини дітей та широке різноманіття умовно-патогенних ентеробактерій та бактерій роду Proteus, дріжджоподібних грибів роду Candida.

У 2-й групі дисбіотичні процеси менш виражені порівняно з показниками 1-ї групи: наявність утричі менше умовно-патогенних ентеробактерій та бактерій роду Proteus, у 4 рази менше S. aureus та у 3,7 раза менше Candida spp.

Список використаної літератури:

• 1. Porub S.E., Usachova O.V., Paholchuk T.M. (2019) Diarrheal Escherichia coli: features of the clinic and treatment in children of Zaporozhye region. dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/9819. (In Ukr.).
• 2. Kramarev S.A., Vygovskaya O.V. (2008) Probiotics in the clinic of infectious diseases. Perinatology and pediatrics, 1: 140–146. (In Rus.).
• 3. Sidorchuk A.S., Bogachyk N.A., Venglovska Ya.V. et al. (2013) Gastrointestinal salmonellosis: clinical and epidemiological aspects in Bukovina and modern therapeutic approaches using biolact. Pivdennoukr. Med. Sci. J., 2: 70–72. (In Ukr.).
• 4. Sukhov Yu.A., Gebesh V.V., Golub A.P. (2008) Influence of enterosorption on the level of anti-inflammatory cytokines in intestinal infections and measles. Modern infections, 3: 107–111. (In Ukr.).
• 5. Maly V.P., Paliy G.K., Paliy D.V., Volyansky Yu.V. (2010) Rationale for anti-infective therapy of salmonellosis. Infectious diseases, 1: 41–46. (In Ukr.).

Надійшла до редакції/Received: 16.05.2021
Прийнято до друку/Accepted: 15.06.2021