ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА КЛІНІЧНОЇ ТА ГЕМОДИНАМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРЕПАРАТІВ СЕРМІОН ТА ВІНПОЦЕТИН ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ

ВСТУП

Для лiкування хворих з дисциркуляторною енцефалопатiею (ДЕ) застосовують препарати рiзних фармакологiчних груп. У клiнiчнiй неврологiї протягом тривалого часу використовують антиагреганти та вазоактивнi препарати. Iз лiкарських засобiв цих груп практичнi лiкарi найчастiше призначають СЕPМIOH (нiцерголiн) виробництва компанiї
(США) i вінпоцетин.

Терапевтичнi аспекти СЕPМIOHУ визначаються його фармакологiчними властивостями. Зокрема, препарат зменшуе агрегацiю тромбоцитiв, вiдновлюе еластичнiсть еритроцитiв (Ищенко М.М., Шкробот С.И., 1992), зменшуе мозковий судинний опiр, полiпшуе мiкроцир- куляцiю, збiльшуе мозковий кровоток (Весельский И.Ш., Саник А.В., 1991; Эниня Г.И. и соавт., 1994). Пiд впливом СЕPМIOHУ активiзуеться церебральний метаболiзм за рахунок стимуляцi1 надходження та утилiзацi1 кисню, постачання енергетичним субстратом (глюкозою) уражених дiлянок мозку (Chandra P., Paul А., 1985; Эниня Г.И. и соавт., 1994). Препарат позитивно впливае на нейромедiаторнi процеси: гальмуе негативний вплив над- лишкової активностi катехоламiнiв на адренергiчнi рецептори (Виленский Б.С., 1995), посилюе вивiльнення ацетилхолiну i активнiсть ацетилхолiнтрансферази, полiпшуе механiзми синаптичної передачi (Оgawa N. et al., 1993).

Крiм антиагрегантної, вазоактивної, метаболiчної, нейромедiаторної дiї, СЕPМIOH виявляе також нейропротекторну активнiсть щодо оксидантного стресу (Iwata Е. et al.,1998), запобiгае загибелi нейронiв мозку (апоптоз) шляхом впливу на кальцiевi канали (Ladurner G. et al.,1991).

Oтже, СЕPМIOH мае широкий спектр терапевтичної дiї, впливае на рiзнi ланки патогенезу цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ). Pазом з тим, необхiдно зазначити, що ефективнiсть його значною мiрою залежить вiд призначеної дози. У публiкацiях останнiх рокiв (Еlwan О et al.,1995; Коркушко O.В. и соавт.,1999; Hягу А.И. и соавт.,1999; Свищенко Е.П. и соавт.,1999) повiдомляеться, що терапевтичнi ефекти СЕPМIOHУ зростають у разi пiдвищення дози до 3060 мг на добу. Тому актуальним лишаеться вивчення клiнiкогемодинамiчної ефективностi препарату в рiзних дозових режимах.

Протягом тривалого часу для лiкування ЦВЗ ви
користовують вінпоцетин. Данi лiтератури попереднiх рокiв (Karpati Е., Szporny L.,1976; Ищенко М.М., Шкробот С.И.,1985; Бурцев Е.М. и соавт.,1988) i сучаснi публiкацiї (Гусев Е.И. и соавт.,1993; Эниня Г.И. и соавт.,1994) свiдчать, що препарат вибiрково покращуе кровопостачання мозку, особливо у кiркових гiлках каротидного та вертебральнобазилярного басейнiв шляхом зменшення церебрального судинного опору та збiльшення фракцiї мозкового кровотоку (МК) у серцевому викидi. Крiм гемодинамiчного ефекту, вінпоцетин пiдвищуе рiвень поглинання кисню тканиною мозку, глiколiтичне i окислювальне перетворення глюкози, полiпшуе енергетичний обмiн нейронiв головного мозку (Karpati Е., Szporny L.,1976). Вазоактивна та метаболiчна дiя преапарату зростае в умовах гiпоксiї структур головного мозку.

Вінпоцетин не виявляе суттевого впливу на реологiчнi властивостi кровi при iшемiчних порушеннях мозкового кровообiгу (ПМК), помiрно впливае лише на еритроцитарну ланку гемореологiї (Oстровська O.С.,1995). Вiрогiдно, його позитивний терапевтичний ефект обумовлений не впливом на агрегацiю тромбоцитiв, а вазоактивною та метаболiчною дiею.

Клiнiчнi спостереження свiдчать, що застосування вінпоцетину виправдане при лiкуваннi хворих з ДЕ у разi гiпоперфузiї тканин мозку. За умови гiперперфузiї мозкових судин препарат погiршуе вiдтiк кровi у вени мозку, нерiдко спричиняе пiдвищення внутрiшньочерепного тиску (Вiничук С.М.,1999). Тому застосування його у разi iшемiчних ПМК потребуе постiйного контролю за станом МК i внутрiшньочерепного тиску. Вінпоцетин справляе небажанi ефекти на параметри центральної гемодинамiки у пацiентiв з iшемiчною хворобою серця, пiсляiнфарктним кардiосклерозом: зумовлюе погiршення коронарного кровообiгу, порушення серцевого ритму. Виходячи з того, що судиннi захворювання головного мозку е не локальним процесом з ураженням тiльки церебральних судин, а системною судинною патологiею, виникають сумнiви стосовно доцiльностi застосування вінпоцетину у пацiентiв з ЦВЗ без урахування вихiдного функцiонального стану системи кровообiгу в цiлому.

Таким чином, незважаючи на тривалий перiод вивчення терапевтичної дiї СЕPМIOHУ та вінпоцетину, деякi питання їх застосування для лiкування пацiентiв з ЦВЗ потребують уточнення з використанням сучасних методичних пiдходiв.

У даному дослiдженнi ми поставили за мету провести порiвняльну оцiнку клiнiчної та гемодинамiчної ефективностi препаратiв СЕPМIOH в рiзних дозових режимах i вінпоцетин при лiкуваннi хворих з ДЕ.

ОБ’ЄКТ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ

Проведене клiнiкоелектрофiзiологiчне обстеження 45 хворих з ДЕ (чоловiкiв 26, жiнок19) вiком вiд 42 до 80 рокiв (середнiй вiк 6ї±ї,3 року). Oсновною причиною захворювання у переважної бiльшостi з них (73,3%) було поеднання атеросклерозу i артерiальної гiпертензiї; у решти (26,7%) пацiентiв ДЕ розвивалася на тлi артерiальної гiпертензiї. Oбстеженi хворi були розподiленi на три групи: їша ї6 пацiентiв, яким призначали СЕPМIOH по ї0 мг тричi на добу; 2га ї4 хворих, якi приймали СЕPМIOH по 20 мг тричi на добу; 3-тя 15 пацiентiв, яких лiкували вінпоцетином (Кавiнтон виробництва компанiї <Гедеон Piхтер>, Угорщина) в дозi ї0 мг тричi на добу. Дослiдженi усiх груп були порiвнянi за статтю, вiком i ступенем тяжкостi неврологiчних порушень. Pозподiл хворих проводили методом випадкової вибiрки.

До групи обстеження ми не включали хворих iз серцевою недостатнiстю, зi значними порушеннями ритму серця, а також з iнсулiнзалежним цукровим дiабетом. З дослiдження вибували пацiенти, якi не дотримувались режиму прийому препаратiв або вiдмовлялись вiд подальшого лiкування. Тривалiсть лiкування 2 тиж; препарати застосовували як монотерапiю. Oбстеження хворих проводили з використанням клiнiконеврологiчних та iнструментальних методiв дослiдження. Ступiнь вираженостi суб’ективних симптомiв та об’ективних неврологiчних розладiв оцiнювали у балах: <0> симптоми вiдсутнi; <1> незначнi; <2> помiрнi; <3> значнi. Oцiнку стану хворих здiйснювали до лiкування, а також на ї5ту добу пiсля терапiї. Поточний динамiчний контроль за хворими проводили щоденно. Pезультати клiнiчного обстеження фiксували у формалiзованiй iсторiї хвороби за бальною оцiнкою неврологiчного статусу. Ефективнiсть препаратiв оцiнювали за суб’ективними ознаками та з урахуванням об’ему вiдновлення неврологiчних функцiй.

Дослiдження параметрiв мозкової гемодинамiки проводили за допомогою приладу Pеоаналiзатор PА 50ї вiтчизняного виробництва за розробленою нами методикою. Визначали об’емний МК по внутрiшнiх сонних (ВСА) i хребетних артерiях (ХА), а також загальний об’емний мозковий кровотiк (ЗOМК). Функцiональний стан магiстральних судин голови в екстракранiальному вiддiлi, а також iнтракранiальних судин оцiнювали за допомогою методiв ультразвукової допплерографiї (УЗД) та транскранiальної допплерографiї (ТКД) на апаратi <Multigon 500М> (США). Визначали напрямок кровотоку, його максимальну (МШК) та середню швидкiсть (СШК) в iнтракранiальних судинах. Методом грудної тетраполярної реоплетизмографiї на апаратi <Pеоаналiзатор PА 50ї> автоматично реестрували показники центральної гемодинамiки: ударний iндекс (YI), серцевий iндекс (СI), загальний периферичний опiр судин (ЗПOС), частоту скорочень серця (ЧСС). Дослiдження функцiональної активностi головного мозку проводили за допомогою методу ЕЕГкартування на комп’ютерному електроенцефалографi системи <DХ4000> (Харкiв).

Перед лiкуванням вивчали вплив одноразового внутрiшньовенного крапельного введення 4 мг СЕPМIOHУ у 200 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду та ї0 мг вінпоцетину у 200 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду на параметри мозкової гемодинамiки вiдповiдно у 5 хворих з ДЕ.

Oцiнку ефективностi препаратiв СЕPМIOH i вінпоцетин проводили методом статистичного спiвставлення середнiх величин вираженостi клiнiчних неврологiчних ознак, а також показникiв мозкової та центральної гемодинамiки до i пiсля лiкування з визначенням критерiю Стьюдента для залежних вибiрок.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналiз суб’ективних i об’ективних клiнiконеврологiчних проявiв у хворих до лiкування показав, що у 28 пацiентiв вони вiдповiдали ДЕ II стадiї, у ї7 III стадiї. Для клiнiки II стадiї ДЕ характерними були вестибулярний, вестибулокоординацiйний, пiрамiдний, екстрапiрамiдний синдроми. ДЕ III стадiї характеризувалася наростаючою мозковою судинною недостатнiстю та перенесеними гострими ПМК. Hаявними були такi неврологiчнi синдроми, як псевдобульбарний, паркiнсонiзму, мозочковий, гемiсиндром. Психiчнi порушення у хворих характеризувалися iнтелектуальномнестичними розладами. У 5 пацiентiв ДЕ супроводжувалася недостатнiстю церебрального венозного кровообiгу. Хворi скаржилися на тупий головний бiль, переважно в лобнiй i потиличнiй дiлянках, частiше пiсля сну, вiдчуття важкостi, повноти в головi, апатiю. Часто виникали запаморочення, зомлiння, шум у головi, вiдчуття затерплостi кiнцiвок. Характерними були сонливiсть протягом дня та розлади нiчного сну.

Вираженiсть неврологiчних симптомiв у обстежених до i пiсля лiкування представлена в табл. ї. Як видно з наведених даних, вихiдний рiвень неврологiчного дефiциту у хворих основних клiнiчних груп був iдентичним.

Аналiз динамiки неврологiчного статусу хорих, якi отримували СЕPМIOH по 30 мг на добу, показав, що в усiх пiсля лiкування вiрогiдно регресувала вираженiсть суб’ективних ознак (крiм слабкостi в кiнцiвках, розладiв сну та слуху). Змiни об’ективних неврологiчних симптомiв свiдчать про нормалiзацiю у хворих цiеї групи акту конвергенцiї, зменшення вираженостi рефлекторних, екстрапiрамiдних та мозочкових порушень (р<0,05). Pазом з тим зворотний регрес субкортикальних рефлексiв був статистично невiрогiдним. Стiйкими до терапiї були псевдобульбарнi розлади, порушення у руховiй i чутливiй сфер, якi, ймовiрно, зумовленi стiйкими структурноморфологiчними змiнами тканин мозку. Oтриманi данi дають пiдставу стверджувати, що лiкування хворих з ДЕ препаратом СЕPМIOH у дозi 30 мг на добу протягом 2 тиж сприяе регресу клiнiчних симптомiв дифузного i регiонарного ураження головного мозку, що могло свiдчити про нормалiзацiю функцiї кiрковопiдкiркових i стовбурових утворень великого мозку.

Пiсля курсового лiкування препаратом СЕPМIOH у дозi 60 мг на добу в усiх хворих також спостерiгався позитивний терапевтичний ефект. Як i у пацiентiв її групи, статистичний аналiз виявив вiрогiдний регрес вираженостi суб’ективних симптомiв.

Таблиця 1. Змiни клiнiчних ознак (у балах) у хворих з ДE при лiкуваннi CEPMIOHOM у рiзних добових дозових режимах i вінпоцетином

Принагiдно зауважимо, що зворотний розвиток 1х у разi такого дозового режиму наступав вже на 8-му- 10-ту добу, тобто швидше, нiж в осiб 1-1 групи. Суттевiшим був також регрес органiчних неврологiчних симптомiв: нормалiзувались не тiльки акт конвер генцi1, рефлекторноруховi, екстрапiрамiднi та коор динаторнi функцi1, але й зменшилась вираженiсть субкортикальних рефлексiв та вестибулярних пору шень. Oстаннi двi клiнiчнi ознаки були стiйкими у разi застосування дозового режиму по 30 мг на добу. Терапiя вінпоцетином у дозi по 30 мг на добу спричиняла помiрний клiнiчний ефект. Вiрогiдно регресували такi ознаки, як вираженiсть головного болю, запаморочення, шум у головi, вiдновлювалась працездатнiсть. Щодо iнших суб’ективних скарг, то 1хня динамiка протягом лiкування була несуттевою. Використання вінпоцетину протягом 2 тиж не забез печувало вiрогiдного зворотного розвитку бiльшостi органiчних неврологiчних симптомiв; регресувала лише вестибулярна атаксiя, полiпшувався акт кон вергенцi1 очних яблук, що свiдчило про номалiзацiю фукцiонування стовбурових вiддiлiв головного моз
ку, заднього поздовжнього пучка.

Порiвняння клiнiчно1 динамiки, ступеня вiднов лення неврологiчних функцiй у хворих з ДЕ, якi прий мали СЕPМIOH по 30 i 60 мг на добу вiдповiдно, свiдчило про зростання терапевтично1 ефективностi препарату у разi пiдвищення його дози до 60 мг на добу. Статистичне зiставлення динамiки проявiв не врологiчних порушень у хворих, якi приймали СЕPМIOH у добових дозових режимам по 30 i 60 мг на добу, з вiдповiдною за тяжкiстю групою пацiентiв, якi отримували вінпоцетин по 30 мг на добу, вия вило виразнiше вiдновлення бiльшостi неврологiч них функцiй в осiб, яким проводили монотерапiю
з використанням препарату СЕPМIOH.

Вихiднi показники мозкової та центрально1 ге модинамiки у хворих трьох груп суттево не вiдрiзнялись (табл. 2). Як свiдчать наведенi данi, до лiкуван- ня спостерiгалось вiрогiдне зниження показникiв об’емного МК по ВСА i ХА, а також ЗOМК. Гiпоперфузiю тканини мозку реестрували у переважно1 бiльшостi хворих. Лише у 5 пацiентiв виявляли фонову гiперперфузiю мозкових судин, обумовлену вазодилатацiею, венозною гiперволемiею. Iдентич- ними у групах були також параметри центрального кровообiгу: у 26 хворих мав мiсце еукiнетичний тип гемодинамiки (вiдповiдно у 10, 8, 8 пацiентiв), у 19 гiпокiнетичний тип (вiдповiдно у 6, 6, 7 пацiентiв). Монiторинг об’емного МК по ВСА у 5 хворих з ДЕ на тлi фармакологiчного тесту з внутрiшньовенними крапельним введенням препарату СЕPМIOH у дозi 4 мг у 200 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду показав, що прирiст мозкової перфузiї починався на 5-й хвилинi пiсля його введення, вiрогiдно проявлявся на 15-й хвилинi, досягав максимуму до 30-ї хвилини i зберiгався протягом усього перiо- ду обстеження (2 год). Аналогiчна тенденцiя змiн МК по ВСА виявлена пiсля гостро1 фармакологiч- но1 проби з внутрiшньовенним крапельним введенням 10 мг вінпоцетину. Плацебо – iзотонiчний розчин натрiю хлориду суттево не впливав на показники мозково1 гемодинамiки (рисунок).

Змiни показникiв об’емного МК по ВСА у хворих з ДЕ пiд впли- вом одноразового внутрiшньовенного крапельного введення препаратiв СЕPМIOH у дозi 4 мг, вінпоцетин – 1О мг i плацебо

Таблиця 2. Змiни показникiв мозково” та центрально” гемодинамiки у хворих з ДE при лiкуваннi препаратами CEPMIOH i вінпоцетин (M+m)

Порiвняльна оцiнка дiї одноразового введення 4 мг СЕPМIOHУ,10 мг вінпоцетину i плацебо на МК по ВСА показала, що фармакологiчний тест з внутрiшньовенним крапельним введенням СЕPМIOHУ зумовлював суттевiший прирiст мозкової перфузi (наї9,621,5%), який проявлявся наї5й хвилинi i зберiгався протягом усього перiоду обстеження.

Гемодинамiчний ефект вінпоцетину був нижчим: збiльшення МК пiсля його введення порiвняно з вихiдним рiвнем досягало рiвняї4,515,7% (р>0,05).

Hеоднаковими були також змiни параметрiв мозкової гемодинамiки пiсля курсового лiкування СЕPМIOHOМ i вінпоцетином (див. табл. 2). Монотерапiя СЕPМIOHOМ по 30 мг на добу вiрогiдно збiльшувала МК по ХА (наї8,4%). МК по ВСА, а також ЗOМК зростали помiрно (вiдповiдно на 7,1 110,6%; р>0,05). Суттевiшим був церебральний гемодинамiчний ефект у разi застосування СЕPМIOHУ по 60 мг на добу. Вiрогiдно зростав МК по ВСА i ХА; прирiст ЗOМК складав 21,4% (р<0,05). Pазом з тим у 3 хворих з ДЕ, яка супроводжувалась вiдносною гiперперфузiею тканин мозку, лiкування СЕPМIOHOМ зумовлювало зниження МК до рiвня середнiх показникiв в осiб контрольної групи, полiпшення вiдтоку венозної кровi у вени мозку.

Пiсля курсового лiкування з використанням вінпоцетину вiдбулося статистично значуще зростання МК лише по ХА (наї2,5%; р<0,05). Меншою мiрою лiкування препаратом впливало на збiльшення МК по ВСА (на 5,4%; р>0,05); прирiст ЗOМК склав 7,2%, тобто був статистично невiрогiдним (р<0,2). У 2 хворих з вiдносною гiперперфузiею тканин мозку вінпоцетин погiршував венозний вiдтiк. Порiвняльна оцiнка впливу СЕPМIOHУ на мозкову гемодинамiку залежно вiд дози препарату показала, що застосування його по 60 мг на добу при лiкуваннi хворих з ДЕ порiвняно з дозою по 30 мг на добу вдвiчi збiльшуе середнi показники об’емного МК по ВСА, а також ЗOМК.

Oтже, церебральний гемодинамiчний ефект при лiкуваннi хворих СЕPМIOHOМ по 60 мг на добу значно перевищував такий у разi застосування його по 30 мг на добу (р<0,05).

Монотерапiя СЕPМIOHOМ по 30 мг на добу порiвняно з вінпоцетином по 30 мг на добу ефективнiше впливала на нормалiзацiю кровообiгу в судинах вертебральнобазилярного басейну. Прирiст МК по ВСА, а також ЗOМК у разi використання такого дозового режиму був практично однаковий. Виразнiшою була рiзниця гемодинамiчної ефективностi препаратiв у разi призначення СЕPМIOHУ по 60 мг на добу. Такий дозовий режим сприяв суттевому приросту МК у судинах каротидного i вертебральнобазилярного басейну, що зумовлювало вiрогiдне збiльшення ЗOМК.

Для оцiнки впливу СЕPМIOHУ та вінпоцетину на стан мозкової гемодинамiки використовували також ТКД. До лiкування у хворих дослiджуваних груп виявляли вiрогiдне зниження МШК та СШК у порiвняннi з аналогiчними показниками в осiб контрольної групи у бiфуркацiї ВСА, по середнiй мозковiй артерiї (СМА), а також по ХА. Середнi показникиїх наведенi у табл. 3. У 6 хворих спостерiгалось значне збiльшення МШК i СШК в усiх судинних басейнах.

Курсове лiкування СЕPМIOHOМ i вінпоцетином сприяло нормалiзацiї знижених вихiдних показникiв МК. Pазом з тим гемодинамiчнi ефекти препаратiв за даними ТКД були рiзними. У хворих, якi отримували СЕPМIOH i вінпоцетин у дозi 30 мг на добу, вiрогiдно пiдвищувались МШК i СШК лише у руслi ХА. Збiльшення цих показникiв по ВСА i СМА було менш значним (р>0,05). Лiкування хворих з ДЕ iз застосуванням СЕPМIOHУ по 60 мг на добу вiрогiдно збiльшувало МШК i СШК по ВСА, СМА i ХА. У пацiентiв з пiдвищенними показниками швидкостi кровотоку пiсля лiкування СЕPМIOHOМ по 3060 мг на добу спостерiгалась тенденцiя доїх зниження. Лiкування вінпоцетином суттево не змiнювало початково пiдвищенi параметри МШК та СШК.

Аналiз бiоелектричної активностi головного мозку у хворих з ДЕ засвiдчив наявнiть домiнуючої активностi у бiльшостi випадкiв. У хворих з III стадiею захворювання на ЕЕГ рееструвалась помiрна й груба дезорганiзацiя бiоелектричних ритмiв. Hерiдко виявлялись низькоамплiтуднi коливання в Л, 8дiапазонах у лобноскроневих дiлянках мозку або дифузно.

Курсове лiкування СЕPМIOHOМ i вінпоцетином полiпшувало бiоелектричну активнiсть головного мозку, сприяло збiльшенню частоти та потужностi аритму, зменшенню питомої ваги низькоамплiтудних уповiльнених ритмiв, явищ дезорганiзацiї та десинхронiзацiї. Позитивнi змiни рельефнiше визначались в осiб з ДЕ II стадiї. Вiрогiдних вiдмiнностей впливу СЕPМIOHУ та вінпоцетину на бiоелектричну активнiсть головного мозку хворих з ДЕ не виявлено.

У лiтературi iснують рiзнi точки зору щодо дiї СЕPМIOHУ на показники системної гемодинамiки (Токарь А.В. и соавт.,ї990; Гара I.I.,ї994). За нашими даними, лiкування СЕPМIOHOМ не справляло суттевого впливу на рiвень систолiчного та дiастолiчного артерiального тиску (АТ); лише у хворих, яким призначали препарат по 60 мг на добу, АТ знижувався у середньому на 5 мм рт. ст. Ми також не виявили змiн системного АТ при курсовому лiкуваннi вінпоцетином.
Застосування СЕPМIOHУ по 30 мг на добу не впливало на ЧСС. У разi пiдвищення добової дози препарату до 60 мг виявляли зменшення ЧСС: у хворих з еукiнетичним типом гемодинамiки наї0,8%, з гiпокiнетичним на 3,3%. Монотерапiя вінпоцетином спричинювала помiрну тахiкардiю, особливо у хворих з еукiнетичним типом кровообiгу (ЧСС збiльшувалась на 20,5%).

Середнi показники УI i СI до i пiсля лiкування СЕPМIOHOМ у рiзних дозових режимах i вінпоцетином наведенi у табл. 2. Як показують данi таблицi, середнi параметри УI та СI при лiкуваннi СЕPМIOHOМ суттево не змiнювались. Детальний аналiз структури центрально1 гемодинамiки пiсля лiкування виявив наявнiсть рiзно1 iндивiдуально1 спрямованостi цих показникiв. У деяких хворих з еукiнетичним типом центрально1 гемодинамiки СI помiрно знижувався, ймовiрно, за рахунок зменшення ЧСС. У пацiентiв з гiпокiнетичним типом застосування СЕPМIOHУ по 30 i 60 мг на добу супроводжувалось приростом СI наї3,6 i 20% вiдповiдно (р>0,05). Такi гемодинамiчнi ефекти препарату можна пояснити зниженням ЗПOС.

Курсове лiкування вінпоцетином помiрно зменшувало середню величину СI (на 2,6%). У хворих з гiпокiнетичним типом кровообiгу кардiодепресивний вплив препарату посилювався; спостерiгалось зниження СI на 4,5% (р>0,5).

Побiчнi ефекти при застосуваннi СЕPМIOHУ були практично вiдсутнi; лише у разi використання препарату по 60 мг на добу у 2 пацiентiв виникали короткочаснi вiдчуття припливу кровi до голови. Ще вї хворого спостерiгалась брадикардiя. Лiкування вінпоцетином у 3 хворих спричиняло помiрну тахiкардiю.

Таблиця 3. Показники мозково” гемодинамiки (см/с) за даними ТКД у хворих з ДЕ до i пiсля лiкування СЕPMIOHOM i вінпоцетином (M+m)

ВИСНОВКИ

Pезультати проведеного клiнiкоелектрофiзiологiчного дослiдження показали, що оптимальнi дози СЕPМIOHУ для перорального прийому 3060 мг на добу. Такi дози препарату сприяють регресу суб’ективних ознак, значному вiдновленню неврологiчних функцiй у хворих з ДЕ II i III стадiй.

Виявленi переконливi свiдчення на користь доцiльностi застосування СЕPМIOHУ по 60 мг на добу для пролонгованого лiкування хворих з ДЕ; така доза бiльш ефективна, безпечна i не зумовлюе розвиток суттевих побiчних ефектiв.

Зiставлення динамiки неврологiчних порушень у хворих з ДЕ, яких лiкували рiзними препаратами, показало, що СЕPМIOH ефективнiше, нiж вінпоцетин, сприяв регресу суб’ективних i об’ективних неврологiчних порушень.

Курсове застосування СЕPМIOHУ по 60 мг на добу для лiкування хворих з ДЕ порiвняно з вінпоцетином виразнiше нормалiзуе об’емний МК по ВСА, ХА, а також МШК та СШК в артерiях вiлiзiевого кола, що сприяло нормалiзацi1 функцi1 кiрковопiдкiркових i стовбурових утворень великого мозку. СЕPМIOH не справляв суттевого впливу на центральну гемодинамiку; водночас застосування препарату для лiкування хворих з ДЕ з гiпокiнетичним типом кровообiгу супроводжувалось помiрним приростом серцевого викиду.

Вінпоцетин виявляв помiрно кардiодепресивну дiю.

За даними ЕЕГкартування, суттево1 рiзницi впливу монотерапi1 СЕPМIOHOМ та вінпоцетином на бiоелектричну активнiсть головного мозку не виявлено; курсове лiкування цими засобами збiльшувало частоту та потужнiсть аритму, зменшувало питому вагу Лта 8ритму, явищ дезорганiзацi1 та дисонхронiзацi1, що свiдчить про метаболiчну дiю препаратiв.
Лiкування СЕPМIOHOМ хворих з ДЕ мае перевагу перед вінпоцетином, оскiльки вiн виразнiше впливае на вiдновлення неврологiчних функцiй, нормалiзацiю параметрiв мозково1 гемодинамiки.

ЛIТЕРАТУРА

• Бурцев Е.М., Шорах В.Б., Савков В.С. (1988) Об эффективности применения Кавинтона у больных разного возраста с хроническими формами цереброваскулярных заболеваний.
• Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова,1: 3944.
• Весельский И.Ш., Саник А.В. (1991) Коррекция нарушений микроциркуляции у больных с дисциркуляторной энцефалопатией. Врачеб. дело, 7: 8587.
• Виленский Б.С. (1995) Инсульт. СанктПетербург, Мед. информ. агентство, 287 с.
• Вiничук С.М. (1999) Судиннi захворювання нервово· системи. Наук. думка, Ки·в, 250 с.
• Гара И.И. (1993) Влияние пентоксифиллина и ницерголина на системную и церебральную гемодинамику и на реологические свойства крови у больных с ишемическим инсультом и атеросклеротическим поражением магистральных церебральных артерий. Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, 93(3): 2832.
• Гусев Е.И., Бурд Г.С., Скворцова В.И. (1993) Дифференцированная терапия в остром периоде мозгового инсульта. Вестн. интенсивной терапии,ї: 49.
• Ищенко М.М., Шкробот С.И. (1985) Хронические нарушения мозгового кровообращения. Здоров’я, Киев,ї35 с.
• Ищенко М.М., Шкробот С.И. (1992) Влияние ницерголина на системную гемодинамику у больных с дисциркуляторной энцефалопатией и атеросклеротическим поражением крупных церебральных сосудов. Лiк. справа,ї0:ї00102.
• Коркушко О.В., Саркисов К.Г., Лишневская В.Ю., Дужак Г.В. (1999) Особенности применения ницерголина (Сермиона) в высоких дозах у больных пожилого возраста с хронической сосудистой патологией. Укр. мед. часопис, 4(12): 4953.
• Няrу А.И., Лоrановский К.Н., Юрьев К.Л., Петрова И В., Бомко М.А. (1999) Нейропсихиатрическая эффективность монотерпии Сермионом в высоких дозах (3060 мг в сутки) у облученных пациентов с энцефалопатией. Укр. мед. часопис, 5(13): 617.
• Островська О.С. (1995) Реологiчнi властивостi кровi та ·х медикаметозна корекцiя у хворих з iшемiчними порушеннями мозкового кровообiгу. Автореф. дис. канд. мед. наук,
  Ки·в,ї6 с.
• Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Гулкевич О.В. (1999) Высокие дозы Сермиона новый подход к лечению больных с цереброваскулярной патологией. Укр. мед. часопис, 4(12): 5457.
• Токарь А.В., Ахаладзе Н.Г., Ена Л.М. и др. (1990) Влияние сермиона на основные показатели гемодинамики у больных с начальными проявлениями церебрального атеросклероза. Врачеб. дело, 2: 2730.
• Эниня Г.И., Пуриня И.В., Тимофеева Т.Н. (1994) Влияние кавинтона, трентала, сермиона и курантила на скорость