Проблема вивчення механізмів формування імунного захисту на вторгнення в організм людини чужорідного патогену вірусного або мікробного походження має колосальне прикладне значення. Особливо це стало відчутно у період поширення нового вірусу SARS-COV-2, який спричинив розвиток пандемії COVID-19. Отримані нещодавно експериментально підтверджені можливості впливу на процес реплікації вірусу та пригнічення його впливу на процеси формування патологічних змін бронхоепітеліальних клітин шляхом застосування біологічно-активних сполук дає обнадійливі результати щодо розуміння процесу розвитку фіброзу легень, погіршення їх функції після перенесеного захворювання. Експериментальна робота, яка була проведена під керівництвом професора Родольфо де Паула Вієйра (Rodolfo de Paula Vieira), Бразилія, із застосуванням ImmuneCov підтвердила ефективність його використання на ранній стадії захворювання в пацієнтів із COVID-19 для запобігання загостренню захворювання, яке відбувається через інтенсивний синтез і вивільнення прозапальних цитокінів клітинами бронхіального епітелію. Матеріали дослідницької роботи наведено нижче.
Експерименти проводилися з використанням двох видів клітин, що відіграють основну роль в патофізіології, — BEAS-2B (бронхіальні епітеліальні клітини) і MRC-5 (клітини фібробластів легень), стимуляція яких проводилася за допомогою клітин цільної крові пацієнта з вірусним навантаженням COVID-19 в діапазоні 15–18 порогових циклів (CT), отриманих в гострій фазі захворювання (не пізніше 24 год після госпіталізації). Для цього в 2 мл свіжої цільної крові пацієнта з COVID-19 культивували 5·104 клітин лінії BEAS-2B та 1·104 клітин лінії MRC-5 для початкової інкубації з 50 мкл ImmuneCov протягом 1 год з подальшим додатковим періодом інкубації 3 год в СО2-інкубаторі при 5% СО2 і 37 °С. Після 4 год інкубації клітини збирали й центрифугували при 900 g і 4 °С протягом 7 хв. Надосадкову рідину використовували для визначення вмісту прозапальних цитокінів (інтерлейкінів (IL)-1β, IL-6, IL-8 і фактора некрозу пухлин (TNF)-α), які є ключовими для патофізіології COVID-19, прогресування й тяжкості захворювання, а також протизапальних цитокінів (IL-1RA і IL-10). Результати показали, що ImmuneCov значно пригнічує активацію клітин бронхіального епітелію (BEAS-2B), як це відбувається в природних умовах in vivo при захворюванні на COVID-19, оскільки ImmuneCov пригнічує синтез і вивільнення IL-1β (р<0,001), IL-6 (р<0,05), IL-8 (р<0,05) і TNF-α (р<0,001). Слід зазначити, що додавання ImmuneCov згідно із застосовуваним протоколом тільки після 1-годинної інкубації клітин BEAS-2B з інфікованою кров’ю пацієнта з COVID-19 переконливо свідчить про те, що ImmuneCov можна успішно використовувати на ранній стадії захворювання в пацієнтів із COVID-19 для запобігання його загостренню, яке відбувається через інтенсивний синтез і вивільнення прозапальних цитокінів клітинами бронхіального епітелію. Що стосується можливого імунологічного механізму, який лежить в основі таких ефектів, це дослідження показало, що ImmuneCov індукує синтез і вивільнення IL-1RA в клітинах BEAS-2B, який є потужним ендогенним протизапальним цитокіном. Крім того, після такої первісної прозапальної реакції в пацієнтів із COVID-19 спостерігається активація фібробластів легень, що призводить до розвитку фіброзу легень, погіршення функції легень, якості життя та загального стану здоров’я таких пацієнтів протягом тривалого періоду. Це дослідження показало, що ImmuneCov ефективно знижує активацію фібробластів легень (клітини MRC-5) через зниження синтезу й вивільнення IL-1β (p<0,001), IL-6 (p<0,001) і TNF-α (p<0,001), які є класичними цитокінами, що використовуються в якості біомаркерів активації фібробластів. Важливо зазначити, що рівні IL-8 не змінювалися в клітинах лінії MRC-5 після стимуляції інфікованою кров’ю пацієнтів з COVID-19, а також не змінювалися після стимуляції за допомогою ImmuneCov. У цьому випадку гіпотеза про те, що ImmuneCov також може пригнічувати фіброз легень, що спостерігається в більшості тяжких випадків захворювання на COVID-19, є такою, що заслуговує на довіру. Знову ж таки, що стосується можливого протизапального імунологічного механізму, що бере участь в ефектах, які зумовлює ImmuneCov, то він може індукувати синтез і вивільнення протизапального цитокіну IL-1RA, що є тригерним протизапальним цитокіном, який передбачає дезактивацію фібробластів легень, індуковану COVID-19. Таким чином, беручи до уваги ці взаємно не суперечливі результати, ми можемо довести потужний протизапальний ефект ImmuneCov щодо COVID-19, відкрити нові можливості для втручання на ранній стадії в пацієнтів із COVID-19. Отже, з огляду на такі результати, терміново необхідне проведення клінічного дослідження з використанням ImmuneCov у пацієнтів із COVID-19 різного ступеня тяжкості. На графіках представлені всі результати:
*p<0,05; **p<0,01; ***p<0,001.
Co — контрольна група (тільки клітини);
IC — група ImmuneCov (клітини + ImmuneCov);
Sars-Cov-2 — група з наявністю інфекції (клітини, інкубовані з кров’ю пацієнта, інфікованого COVID-19) і Sars-Cov-2 + IC — група з наявністю інфекції, оброблена ImmuneCov. Слід зазначити, що також вимірювалися рівні IL-10 (імуномодулюючого, а іноді й протизапального цитокіну), але відмінностей між усіма групами не виявлено.
За матеріалами лабораторії
«Laboratório de Imunologia Pulmonar e do Exercício (LABPEI)»,
labpei.com.br/quem-somos/
Редакція журналу «Український медичний часопис»
