Відкриваючи круглий стіл, Олександр Толстанов, уповноважений координатор УМЕС, доктор медичних наук, професор, зазначив, що для участі у ньому зібралися люди, яким не байдуже, що сьогодні відбувається в системі охорони здоров’я, які розуміють цю систему, адже багато хто з них мав відношення до функціонування медичної галузі протягом років незалежності України.
У центрі системи має бути турбота про здоров’я
Тарас Бебешко, співзасновник Foundation for Future (FFF), член Поважної ради УМЕС, зазначив, що, вирішуючи поточні завдання, важливо не забувати про те, що буде завтра, а також розповів про засадничі аспекти незалежної фахової експертизи державної політики охорони здоров’я.
Розвиток медицини, на думку Т. Бебешка, має починатися з визнання того факту, що медицина не є ремісництвом. Це мистецтво. Це те, на основі чого має будуватися майбутнє, міцна українська нація. За словами оратора, увесь світ поступово переходить від використання універсальних протоколів до індивідуального підходу не тільки для лікування, а й для визначення здорового стану людини.
Також він нагадав, що УМЕС раніше спрогнозувала, що диктат товарних, речових стосунків в медицині призведе тільки до її руйнації. Що необхідно вибудовувати екосистемні стосунки в турботі про здоров’я й опіку щодо здоров’я. Систему охорони здоров’я необхідно не копіювати з інших країн, а пророщувати паралельно як компліментарну систему — систему турботи про здоров’я. В усьому світі мова йде про Health carе, в Україні традиційно це охорона здоров’я, а не опіка щодо здоров’я. Тож в Україні необхідно застосовувати різні моделі для турботи про здоров’я.
Витоки медичного експертного середовища в Україні
Валерія Лехан, член Поважної ради УМЕС, доктор медичних наук, професор, розповіла про витоки експертного середовища в охороні здоров’я.
Доповідач зазначила, що діяльність експертного середовища в Україні насправді не має історичних меж. Ще до здобуття Україною незалежності на території діяли фахівці, не просто обізнані у охороні здоров’я, але люди, які ставили своєю ціллю розвиток системи охорони здоров’я для поліпшення здоров’я населення країни.
Наприкінці 80-х років ХХ ст. в Україні за допомогою експертного середовища та місцевої влади було створено 2 великих лабораторії у Києві та Дніпропетровську (зараз м. Дніпро), із залученням експертів проводилася велика реформа первинної допомоги на засадах загальної практики — сімейної медицини у Львівській обл.
Проте бурхливі політичні події наступних років відтіснили цю роботу на задній план, експертна спільнота виявилася розпорошеною і малопродуктивною.
Як перша допомога в Україну у другій половині 90-х років ХХ століття зайшов проєкт USAID «Здравреформа», головною заслугою якого поряд з низкою технічних ініціатив була акредитація медичних закладів. Під егідою «Здравреформи» зібралися багато небайдужих людей — фахівців своєї справи з різних куточків України.
Також у цей період часу відбувалися локальні реформи в окремих секторах охорони здоров’я у містах Комсомольську (нині — Горішні Плавні), Вознесенську, Житомирській і Львівській областях за підтримки вітчизняних експертів та місцевої влади. Зміни стосувалися пошуку додаткових джерел фінансування охорони здоров’я, а саме:
- запровадження добровільного медичного страхування;
- створення лікарняних кас;
- запровадження нових методів фінансування первинної медичної допомоги.
У 2000–2001 рр. була розроблена перша версія стратегії розвитку системи охорони здоров’я України. Розробниками були вітчизняні експерти, які входили до складу міждисциплінарної робочої групи.
У 2004–2005 рр. здійснено розробку першої версії Стратегії розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Це був результат роботи міждисциплінарної групи, до складу якої входили управлінці в охороні здоров’я, лікарі, економісти, демографи, соціологи тощо. Було випущено відповідний документ.
Наступний етап — 2004–2005 рр., коли проводилося поглиблене розроблення Стратегії розвитку системи охорони здоров’я України (з рекомендаціями Уряду). Ця розробка відбувалася за ініціативою Міністерства економічного розвитку України, Світового банку та Єврокомісії. Тобто ініціаторами розробки були люди, які вже мали певні повноваження, та вітчизняні і зарубіжні експерти. Було створено спеціальний документ з рекомендаціями Уряду. Виконання цієї роботи мало невеличке фінансування від Світового банку.
У 2002–2009 рр. відбулася конкретизація окремих видів та інструментів надання медичної допомоги, розробка та запровадження нових механізмів фінансування, автономізація закладів охорони здоров’я.
В Україні втілювалися 4 проєкти ЄС:
- Профілактичні та первинні заходи охорони здоров’я України, Києва та ряду областей (2002–2004 рр.);
- Фінансування та управління у сфері охорони здоров’я в Україні (2003–2006 рр.);
- Підтримка розвитку системи медичних стандартів в Україні» (2004–2006 рр.);
- Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні (2007–2009 рр.).
Ці проєкти реалізовувалися на пілотних майданчиках на рівні районів різних областей України. На реалізацію цього етапу виділялося фінансування у розмірі близько 10 млн євро.
На жаль, на той час високопосадовці в Україні не були зацікавлені у подальшій реалізації цих проєктів на рівні держави.
Далі у 2010 р. за ініціативою Уряду і Міністерства охорони здоров’я була розроблена ще одна Стратегія розвитку системи охорони здоров’я — Український вимір.
У 2010–2014 рр. була розроблена і впроваджувалася Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Ініціатором її виступала Адміністрація Президента України, а для реалізації була залучена уся вертикаль влади. Також для роботи над нею долучалися вітчизняні та зарубіжні експерти, практикуючі лікарі.
Це була реформа, яка проводилася у 4 пілотних регіонах — Вінницькій, Дніпропетровській, Донецький областях та м. Київ, і за результатами мала впроваджуватися в усій країні.
У пілотних регіонах була передбачена масштабна реформа системи охорони здоров’я: розмежування первинної та вторинної медичної допомоги, пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на принципах загальної практики — сімейної медицини, формування госпітальних округів, пулінг фінансових ресурсів, оплата праці за обсяг і якість роботи тощо.
У той же час — 2013–2014 рр., відбувалася підготовка проєкту Світового банку «Покращення охорони здоров’я на службі у людей». Ініціаторами його стали Уряд України і Світовий банк, який виділив на фінансування цього проєкту 315 млн дол. США. До участі в цьому проєкті долучилися різні регіони, в яких проводилася структурна реорганізація медичної допомоги, застосування ефективних фінансово-економічних механізмів в охороні здоров’я тощо. Вітчизняні експерти були долучені до цього проєкту незначною мірою.
Виходячи з наведеного вище, можна сказати, що успішність експертної діяльності залежить від:
- заінтересованості в результатах експертної роботи владних структур;
- історичної наступності в роботі експертної спільноти;
- органічного поєднання діяльності науковців, практикуючих управлінців охорони здоров’я та лікарів;
- співпраці з авторитетними міжнародними експертами;
- фінансової підтримки діяльності експертів.
Акцент на профілактичну медицину
Юрій Єхануров, прем’єр-міністр України 2005–2006 років, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, президент Благодійного фонду «Україна-ЮНЕСКО», торкнувся теми взаємозв’язку медицини та економіки.
Він повідомив, що восени минулого року 4 українських мислителі, серед яких і Т. Бебешко, висловили ідею стратегічного форуму, де запропонували 10 пакетів стратегічних замислів. І одним із них є програма здоров’я. Лідером цієї програми виступає Т. Бебешко. Під час роботи у цій групі учасники почали говорити про необхідність встановлення взаємодії між тими, хто становить цю екосистему. Це лікарські асоціації — виявилося, що їх досить велика кількість, громадські об’єднання пацієнтів, групи фармацевтичних, страхових компаній та виробників медичного обладнання та працівників компаній, тобто профспілок.
Встановлення постійної взаємодії, дискусії між ними дуже важливі, адже так вони зможуть почути один одного. Виявилося, що це зовсім різні спільноти, які працюють по-своєму.
Розглядаючи людиноцентричний підхід, необхідно розуміти, що існуюча зараз у світі система охорони здоров’я спрямована на те, щоб люди жили якомога довше, весь час хворіли, а найбагатші з них хворіли якомога тяжче. І головне у досягнені цих цілей — інформаційна складова — треба залякати людей так, щоб вони несли усе, що в них є. Минулий рік показав, що це можна вже зробити.
Також можна побачити, що профілактика хвороб — це така величезна сфера знань, якою ніхто практично не займається, тому що не хочуть платити за це, наука не оцінюється, і в цьому є велика проблема.
Ще одна проблема полягає в тому, що люди не готові платити за профілактичні процедури. А мова йде про серйозний ресурс. Якщо взяти витрати людства на медицину, наприклад минулого року, то можна побачити, що вони зрівнялися з витратами на озброєння.
Слід подумати, як знайти неантагоністичний спосіб поєднати зусилля профілактичної й лікувальної медицини, чи це можливо взагалі, зрозуміти, які інтереси діючої системи охорони здоров’я і профілактичної медицини, і якою може бути фінансово-економічна модель. Треба вийти на новий простір вирішення цих проблем.
Погляд з Польщі
Кшиштов Ланда, міністр охорони здоров’я Польщі у 2015–2017 рр., зазначив, що Україні перш за все потрібен закон про чесне страхування, затверджений «медичний кошик» (безоплатна допомога — прим. ред.) та оцінка медичних технологій.
При цьому дуже важливою є обізнаність громадян щодо своїх прав. Люди мають знати, які послуги їм надаються за рахунок податків.
Необхідно порахувати, які та скільки послуг держава може фінансувати за рахунок податків на охорону здоров’я, та які медичні технології залишаться поза «кошиком».
Щоб правильно керувати «кошиком», необхідна оцінка медичних технологій. Державна агенція з медичних технологій, так як у західному світі.
Принципи і цінності медичної експертної спільноти
Ігор Найда, член Поважної ради УМЕС, виступив з доповіддю «Кредо УМЕС: ініціатива експертів та експертні ініціативи». Він подякував за плідну співпрацю натхненникам та втілювачам позитивних змін задля здоров’я людини. Це люди, які:
- є Професіоналами у певній царині сфери охорони здоров’я/дотичної до сфери охорони здоров’я;
- живуть Принципами і Цінностями;
- здатні до переосмислення минулого;
- мислять категоріями єдності «індивідуальне = корпоративне = загальносуспільне = загальнодержавне»;
- УМІЮТЬ чути інших та узгоджувати свої підходи з колегами;
- спроможні надихати оточуючих та працювати у команді;
- готові вкладати на волонтерських засадах свої час, знання, уміння та навички у командну співпрацю.
Торкнувшись питання, що собою являє експертиза, доповідач нагадав, що експертиза — це спосіб аналізу причинно-наслідкових зв’язків не тільки стосовно того, що вже відбулося, але й того, що очікується, має або може відбутися. Доповідач зробив наголос саме на важливості експертизи того, що може бути в майбутньому.
Експертиза — спосіб пізнання певної реальності у тих випадках, коли ця реальність не піддається прямому вимірюванню, обрахуванню і взагалі якому завгодно «об’єктивному дослідженню». І саме в час невизначеності ми живемо, що спонукає нас мислити нетривіально.
Створення УМЕС
Торкнувшись питання створення УМЕС і об’єднання прогресивних сил у царині реформування охорони здоров’я, І. Найда нагадав, що спочатку експерти працювали у складі робочої групи МОЗ України (2014–2016 рр.). Далі було створено Платформу «ПРО S VITA» (2017–2018 рр.). У 2018 р. найбільш досвідчені експерти створили Платформу УМЕС, яка у 2020 р. отримала статус громадської організації.
До основних надбань експертів за цей час можна визначити розроблення:
- проєкту концепції нової системи охорони здоров’я України;
- компетенцій держслужбовця;
- компетенцій міністра охорони здоров’я.
Участь у розробленні проєктів концепції:
- побудови нової національної системи охорони здоров’я (МОЗ, О. Мусій, 2014, червень);
- побудови нової національної моделі охорони здоров’я України (МОЗ, В. Шафранський, 2016, липень).
Головною метою роботи Платформи «ПРО S VITA» було визначено діяльність, спрямовану на сприяння побудові та розвитку національної системи охорони здоров’я України, комфортного та якісного життя українця, досягнення середньої тривалості його життя 80+.
Пріоритетами в розбудові національної системи охорони здоров’я України усталено духовність, людиноцентризм, національну безпеку.
Основною ціллю створення «ПРО S VITA» було експертне забезпечення та супровід системного реформування галузі охорони здоров’я України, налагодження ефективної взаємодії органів влади з громадськістю під час формування і реалізації державної, регіональної та місцевої політики в сфері охорони здоров’я.
Експерти, які входили до складу платформи «ПРО S VITA», брали участь у:
- розробленні актуалізованого проєкту концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України;
- підготовці та проведенні національного медичного форуму (2018, жовтень).
Українська медична експертна спільнота (УМЕС) — це об’єднання експертів, котрі опікуються питаннями охорони здоров’я України.
Мета, пріоритети та завдання УМЕС
Метою діяльності УМЕС є забезпечення потреби громадян України, суспільства, а також осіб, які приймають рішення, у впевненій експертній думці щодо питань у сфері охорони здоров’я України та медико-соціальних проблем здоров’я населення України.
Пріоритетами УМЕС в розбудові національної системи охорони здоров’я України усталено людиноцентризм, духовність, національну безпеку, забезпечення комфортного та якісного життя українця з досягненням середньої тривалості його життя понад 80 років.
Головним завданням УМЕС є розроблення пропозицій щодо формування політики у сфері охорони здоров’я в Україні, проведення експертиз для надання впевненості у прийнятті рішень через фахову експертну оцінку питань у сфері охорони здоров’я.
Основні надбання УМЕС
Організація і проведення:
- І Національного симпозіуму УМЕС «Здоров’я українця — найвища цінність держави» (2018, квітень);
- Круглого столу «Здоров’я українців — сьогодні і завтра. Думки експертів (2018, вересень).
Участь у:
- підготовці і проведенні круглого столу ««Партнерство в публічному управлінні охороною здоров’я для підвищення людського потенціалу нації» (12 грудня 2018 р., Верховна Рада України, профільний комітет);
- розробленні і промоції засад національної стратегії охорони здоров’я України (2028, 2019);
- громадській експертизі діяльності МОЗ України щодо управління якістю процесів і послуг (2018);
- розроблення і промоція концепції безперервного вдосконалення національної системи охорони здоров’я (2018);
- організація і проведення низки заходів і зустрічей з кандидатами у президенти та представниками політичних сил України з метою впровадження ідеології безперервного вдосконалення національної системи охорони здоров’я України як платформи національного консенсусу в галузі охорони здоров’я (2019);
- організація і проведення круглого столу «Результати експертної оцінки програм кандидатів у президенти України за напрямком охорона здоров’я»;
- організація і проведення всеукраїнської конференції «концепція безперервного вдосконалення системи охорони здоров’я і національна стратегія охорони здоров’я — наріжні об’єднавчі складові розвитку»;
- проведення круглого столу «Професійні медичні спільноти: звернення до президента України» (2019, квітень);
- проведення круглого столу «Українська медична експертна спільнота: якісна та доступна медицина для українців» з оцінкою програм політичних партій — учасників виборів (2019, липень);
- звернення до керівників держави з пересторогами і пропозиціями щодо розвитку системи охорони здоров’я (2019, жовтень);
- аналіз програми дій уряду в охороні здоров’я до 2023 р. (2019, листопад) і звернення до прем’єр-міністра;
- відкриті листи до очільників влади (спільно з Національною лікарською радою України і Всеукраїнським лікарським товариством) щодо небезпеки продовження ІІ етапу реформи охорони здоров’я (2020, березень) та дій в період пандемії (2020, листопад);
- видання білої книги «Особливості відповіді системи медичного обслуговування в Україні на виклики епідемії COVID-19» (2021).
Реорганізація Платформи УМЕС в ГО «УМЕС» обумовлена необхідністю збільшення інституційних можливостей спілкування з органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема отриманні зворотного зв’язку на наші пропозиції відповідно до чинного законодавства та договороздатності при укладанні угод співпраці з іншими організаціями. Набуття статусу громадської організації сприятиме кращому структуруванню нашої внутрішньої діяльності і значно підвищить спроможність у сприянні побудови та розвитку національної системи охорони здоров’я України задля відтворення та примноження людського потенціалу/капіталу нації.
Завершуючи доповідь, І. Найда наголосив, що до складу УМЕС входять люди, які сповідують певні принципи і цінності, можуть спілкуватися та чути іншого, є професіоналами в царині охорони здоров’я та в дотичних до неї сегментах. Також дуже важливо надихати інших віддавати свій час, уміння, тобто робота експертів — це своєрідне інтелектуальне волонтерство.
Інклюзивний підхід до реформування системи охорони здоров’я
Костянтин Надутий, заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства, член Координаційної ради УМЕС, представив доповідь «Системність і комплексність ідеології розвитку національної системи охорони здоров’я — наявний і досі неоцінений ресурс».
Він зазначив, що на сьогодні суспільство не довіряє системі охорони здоров’я. Дуже яскравий показник — попри реальну загрозу COVID-19 довіра до вакцинації від цієї смертельної недуги у суспільстві та серед медиків — менша 50%. І це не ознака недовіри до інституту вакцинації як такого — усі чудово знають, що завдяки щепленням у світі подолано віспу, поліомієліт — це недовіра саме до сьогоднішньої влади, політиків і системи охорони здоров’я, до реакції на пандемію.
Є два підходи, як створювати щось нове, зокрема нову систему охорони здоров’я. Перший — зруйнувати старе і на порожньому майданчику побудувати нове, красиве, ідеальне, яке все одно в подальшому стане неідеальним. Другий варіант — існуюче змінювати, вдосконалювати й одночасно будувати зовсім нове як погляд у далеке майбутнє. УМЕС пропонує другий підхід, тобто запустити одночасно два процеси. Це інклюзивний підхід, на який сьогодні опирається світ. Є розуміння, що системи життєзабезпечення не можуть руйнуватися, тому що нова система не з’являється за одну хвилину. І у міру її появи вона застаріває, з’являються інші нові ідеї, і цей процес є безперервним.
Існуючі системи медичного обслуговування, біобезпеки, державної безпеки не можуть руйнуватися, а в Україні можна сьогодні бачити фактично руїни системи охорони здоров’я. Якби не пандемія COVID-19, то значної частини інфраструктури — закладів і кадрів системи охорони здоров’я вже б не було. Гроші б ходили за пацієнтом, але система втратила б «стресостійкість». Вона фрагментована і не є всеохоплюючою.
Тому у пропозиції УМЕС були сформульовані у численних законопроєктах — Про засади державної політики в охороні здоров’я, Про організацію медичного обслуговування, який з’явився за рік до Закону України «Про державні фінансові гарантії», у 2018 р. мали вже законопроєкт «Про лікарське самоврядування», який був узгоджений з європейською спільнотою, пропозиції до Програми діяльності Уряду, з яких було взято лише фрагменти тощо. За пропозицією УМЕС Уряд відновив стандартизацію медичної допомоги та процес створення державних стандартів медичної допомоги. За словами К. Надутого, знадобиться 3–4 роки на те, щоб відновити базу національних стандартів медичної допомоги, процес розроблення яких було зупинено при минулій владі.
Також було запропоновано запровадження оцінки медичних технологій. Була написана «Біла книга» на 20 с. про те, що відбувається у системі охорони здоров’я у зв’язку з COVID-19.
Доповідач підкреслив, що кожна пропозиція УМЕС відрізнялася фундаментальністю та системністю і спрямована як на модифікацію існуючої системи охорони здоров’я, так і на створення нових надбудов, які формують медицину майбутнього. Проте жодної цікавості до цих пропозицій з боку Уряду на сьогодні немає, хоча всі вони не втратили актуальність.
Значення фармації та актуальність оцінки медичних технологій
Костянтин Косяченко, професор кафедри організації та економіки фармації Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, член Координаційної ради УМЕС, зазначив, що набагато важливішим є напрямок руху, яким йде людина чи держава, а не швидкість. УМЕС рухається у правильному напрямку.
Фармація — це така галузь, яка в умовах пандемії COVID-19 можливо більше, ніж будь-що, управляє системами охорони здоров’я й економікою країн. Тому потрібно, щоб ця складова ніколи не була залишена поза увагою. Українська фармація має потужне виробництво, проте під час незалежності України було зруйновано виробництво вакцин. А це біобезпека держави, яку потрібно відроджувати. Якби держава чесно сказала фармацевтичним виробникам про те, як це буде відбуватися, яка програма діяльності, — вони б це зробили.
Торкнувшись питання оцінки медичних технологій, спікер подякував діючому міністру охорони здоров’я за те, що наприкінці 2020 р. була прийнята постанова Кабінету Міністрів України, яка впроваджує цей інструмент. І протягом 2021 р. він має стати обов’язковим.
Оцінка медичних технологій — це не просто оцінка тієї чи іншої технології, це інструмент для прийняття рішень в охороні здоров’я. За її допомогою держава визначає, що потрібно фінансувати, що допускати на ринок, які технології застосовувати. Це стосується і процесу лікування, якості медичних виробів, лікарських засобів і всього іншого.
Доповідач також висловив думку, що будувати систему охорони здоров’я треба таку, яка буде актуальною не на сьогодні, а через 5–10 років. Те, що зараз є в Україні, треба упорядкувати, владнати, користуватися ним, а нове будувати таке, яке буде в майбутньому.
К. Косяченко висловив впевненість, що мине не так багато часу, коли електронний рецепт прийде на комп’ютер пацієнта, і на 3-D принтері буде відтворена та чи інша таблетка.
Також важливо піднімати питання медичного страхування. На жаль, його в Україні немає. Є держава, яка за щось повинна платити, і вона також має чесно сказати, за що вона здатна заплатити, і цей обсяг також має бути визначений на основі оцінки медичних технологій. А для всього іншого — запровадити компліментарне страхування, яке забезпечить доступ до інновацій і дасть людям впевненість у завтрашньому дні.
Управління якістю в охороні здоров’я
Андрій Гук, член Координаційної ради УМЕС, голова об’єднання медиків Революції Гідності, представив доповідь «Управляння якістю медичного обслуговування і державні гарантії — нарешті нас почуто». Він зазначив, що метою УМЕС є зробити систему охорони здоров’я в Україні однією з найпотужніших та такою, що може стати однією із значущих у Європейському Союзі.
Адже Україні за останні 10 років доводиться проходити той шлях, який різні країни проходили десятиріччями.
Для успішного проходження цього шляху вже багато зроблено експертним середовищем — європейським, всесвітнім тощо.
У сучасному технологічному світі необхідно раціонально використовувати обмежені ресурси. Тому що дешевої якісної медичної допомоги не буває. Є дешева й ефективна профілактика. Тож Україні необхідно дати відповідь на такі запитання — як розумно використати наші кошти, як використати досвід Європи та як побороти нерівність у доступі до медичної допомоги.
Це можна зробити тільки при створенні чіткої системи управління якістю медичної допомоги і стандартизації в системі охорони здоров’я.
Необхідно концентруватися на тому, що при персоналізованому лікуванні слід дотримуватися стандартів і клінічних настанов, ефективність яких вже підтверджена.
Запровадження стандартів і оцінки якості медичних технологій не є самоціллю. Проте доведено, що їх упровадження у системі охорони здоров’я сприяє:
- ефективному економічному використанню трудових і матеріальних ресурсів системи;
- захисту інтересів пацієнтів на основі забезпечення реального рівня соціальних гарантій доступності якісної медичної та фармацевтичної допомоги населенню;
- структурній пропорційності служб системи охорони здоров’я;
- раціональному розподілу фінансових ресурсів.
Доповідач повідомив, що сьогодні два експерти УМЕС — А. Гук та Алла Степаненко є учасниками нового проєкту ВООЗ, який розпочався для України.
«Нарешті нас почуто в тому, що не можна зараз працювати над певними окремими клінічними настановами або протоколами без прив’язки до можливості їх запровадження конкретно в Україні і без прив’язки до можливості системи виконувати ці настанови. Так, адаптація можлива, але необхідно мати чіткі інструменти оцінки можливості адаптації.
Також абсолютно правильним є те, що ми не можемо будувати у себе британську, або німецьку, або польську модель охорони здоров’я. По-перше, їх не існує, це мікст. Три класичні системи Бісмарка, Беверіджа і Семашка зараз міксовані всюди», — наголосив А. Гук.
Доповідач повідомив, що сьогодні пропозиції УМЕС нарешті почуто на самому високому рівні, за кожним напрямком охорони здоров’я будуть створені в Україні експертні групи, щоб реально прив’язати сучасні можливості, новітні технології для використання в Україні з раціональним розподілом ресурсів. Це важливо тому, що спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога не завжди є доступною. У країнах Європи та в Канаді нерідко доводиться чекати певний час.
Ефективне фінансування медицини
Іван Сорока, член Координаційної ради УМЕС, президент Українського медичного клубу, представив доповідь «Як і де взяти гроші на охорону здоров’я — кожен варіант потребує аналізу і оцінки». Він зазначив, що гроші на охорону здоров’я в Україні є, але треба їх використовувати раціонально, з розумом і по справі.
Влада і суспільство мають зрозуміти, що здорова і освічена людина — це основна цінність і рушійна сила економіки. І неможливо побудувати ефективну економічну політику і системи без здорових учасників економічних перетворень.
Найбільша помилка влади, на думку експертної спільноти, полягає в тому, що охорона здоров’я фінансується в умовах до кінця не визначеної моделі системи охорони здоров’я і без чіткої стратегії її побудови. Без чітких векторів, цільових показників та індикаторів, таких як протяжність здорового життя людини, неможливо побудувати медичну допомогу так, щоб не було випадків, коли люди після захворювання і лікування стають жебраками.
Це призводить до неефективного використання і без того обмежених ресурсів в умовах економічної кризи, пандемії, війни, непродуманої децентралізації та зміни обсягів ресурсів і підходів до фінансування.
Інша велика проблема полягає в тому, що вектор фінансування спрямований тільки на вирішення медичних проблем. Насправді ж ключовим пріоритетом мають стати інвестиції в профілактику, профілактичну науку, диспансеризацію, промислову та шкільну охорону здоров’я з чіткими цільовими дороговказами і показниками. Охорона здоров’я — це найбільша соціальна функція держави. Зараз, на жаль, держава цю функцію не виконує.
Пропозиції УМЕС:
1. На законодавчому рівні закріпити модель системи охорони здоров’я, стратегію її побудови і практичні кроки.
2. Дотримуватися тяглості реформ.
3. Терміново визначити пріоритети.
4. Підготувати команду змін — фінансистів, управлінців, організаторів охорони здоров’я, юристів — усіх тих, хто може системно впроваджувати зміни.
5. Треба суворо дотримуватися бюджетної дисципліни — якщо визначено 5% ВВП, то стільки ж і виділяти, а не 3% і навіть менше.
6. Пріоритетно інвестувати в профілактику і профілактичну науку, медичну науку, підготовку і перепідготовку медичних кадрів, стратегічні напрямки формування медичної політики, фармацевтику, медичну техніку. Без власної фармацевтичної індустрії та індустрії медичних виробів і медичної техніки Україна мала б зовсім інші результати у боротьбі з COVID-19.
7. Обов’язково розвивати стандартизацію, електронну охорону здоров’я як один з важливих інструментів ефективного аналізу, управління і прогнозування та фінансового менеджменту.
Щодо вибору моделі системи охорони здоров’я І. Сорока зазначив, що вибір моделі фінансування в процесі реформування — це виключно політичне рішення. Копіювання будь-якої моделі, нехай дуже вдалої та ефективної, без урахування національних традицій, досвіду, особливостей і в першу чергу фінансових можливостей держави, суспільства і громадян має серйозні ризики і не призведе до бажаних результатів.
Експерти Українського медичного клубу та УМЕС підготували пропозиції щодо менеджменту податків, управління соціальним медичним страхуванням, впровадження адекватних інструментів приватного медичного страхування, індивідуальної оплати та програм профілактики і стимулювання здорового способу життя. Без цього наша система охорони здоров’я не витримає.
І гроші в системі охорони здоров’я мають йти на опіку здоров’я.
Важливість лікарського самоврядування
Ірина Мазур, професор, представник України в постійному комітеті лікарів Європи (СРМЕ), координатор президії Національної лікарської ради України, член Координаційної ради УМЕС, представила доповідь «Лікарське самоврядування — захист професії лікаря і прав пацієнта».
Було зазначено, що впровадження лікарського самоврядування — невід’ємна складова стратегії європейського виміру побудови системи охорони здоров’я в України. У 2014 р. українці вибороли своє право на європейський вибір держави. На сьогодні лікарське самоврядування є в кожній європейській країні і є невід’ємною складовою європейської моделі системи охорони здоров’я.
До основних питань, які вирішує лікарське самоврядування, можна віднести:
- впровадження високих етичних стандартів професійної діяльності,
- забезпечення професійних прав і професійної відповідальності лікарів,
- забезпечення умов для належної лікарської практики,
- захист прав пацієнтів шляхом відстоювання прав лікаря на безперервний професійний розвиток і умови належної практики, що є основою якості медичної допомоги.
Сьогодні Всесвітньою медичною асоціацією впроваджено Женевську декларацію, відповідно до якої лікар не перед чиновником, а перед медичною громадою дає обіцянку виконувати свій професійний обов’язок. Це робиться для того, щоб саме лікарська спільнота давала в подальшому оцінку діям того чи іншого лікаря.
Протягом останніх років була проведена тривала робота щоб підготувати законопроєкт про лікарське самоврядування. І саме завдячуючи УМЕС, Всеукраїнському лікарському товариству на платформі Національної медичної ради України підготовлено законопроєкт № 8250. На сьогодні на платформі Національної лікарської ради України, яка об’єднує понад 60 лікарських асоціацій і контактує з Постійним комітетом лікарів Європи, заплановане широке обговорення законопроєкту про лікарське самоврядування.
Погляд громад на медичну реформу
Про те, що очікують громади України від експертів в охороні здоров’я, на що можуть орієнтуватися, розповів Олександр Вуйцек, виконавчий директор Конгресу українських громад. За його словами, громади поки що не володіють інформацією.
Він зазначив, що зараз стало тенденційним те, що інституції, які називаються центральною владою, — Уряд, Верховна Рада, політичні партії не хочуть бачити ні експертів, ні наукове академічне середовище. Ігнорується процес розумової діяльності української інтелектуальної еліти, яка уже сформована, існує в чітких структурах. Так, створення самоврядних фахових спільнот не знаходить підтримки від центральної влади, яка сприймає цей процес як вторгнення на її територію і втрату можливості впливати на нього.
На сьогодні одночасно здійснюється декілька реформ. Це реформа децентралізації, адміністративно-територіальна і медична реформи. Реформування передбачає зміни, а зміни викликають турбулентність. Якщо зміни відбуваються одночасно у різних секторах, то це викликає крос-секторальну турбулентність. Для того щоб успішно впроваджувати такі реформи, необхідно долучити до них професіоналів у своєму напрямку — наукового та експертного середовища. Це вперто ігнорується нашим політикумом.
Мета Конгресу українських громад — утворити широкий комунікативний процес, спілкування у межах якого має призвести до утворення довіри його учасників один до одного. Не утворювати власну візію і не перебирати на себе невластиві функції, а просто налагодити процес комунікації.
Сімейний лікар в Україні: яким він має бути?
Оріяна Тиш, сімейний лікар, експерт, кандидат медичних наук, представник Української асоціації сімейної медицини, представила доповідь «Реформа ПМД — у нас все ще попереду».
За її словами, сімейний лікар, якого зараз вимагає суспільство, і який має бути в кожній амбулаторії, має мати глибоке патріотичне бачення здоров’я українців. Лише з таким поглядом в майбутнє лікар буде бачити сенс профілактики для наступних поколінь.
Лікар має займатися з пацієнтом, знайомитися вперше не на один рік, не на кілька місяців, навіть не на десятиліття. Довірливі стосунки лікаря і пацієнта будуть запорукою виконання порад лікаря. Адже без виконання порад не буде ні якості, ні результату. Лікар має дати такі можливості і поради пацієнту, щоб він їх міг виконати і реалізувати. Звичайно, лікар має і сам бути здоровим, як фізично, так і психологічно. Вміти застосовувати профілактичну медицину в своєму особистому житті і для себе. Бо коли пацієнт наочно бачить в лікаря на столі стакан свіжої води, а лікар в цей момент переконує, що пацієнту треба збільшити питний режим, то пацієнт швидше дослухається до поради лікаря.
Сімейний лікар має вивчати анамнез пацієнта не тільки сьогодні на сьогодні і що сталося місяць тому, а глибше. Бачити його сім’ю, в якому соціумі він живе. Далі глибше аналізувати цю інформацію, щоб дати більш дієві поради.
Оптимальний лікар загальної практики — сімейної медицини має бути спроможним вести дітей від народження до 18 років, і усі вікові групи населення, аж до глибокого літнього віку. Сімейний лікар повинен мати можливість безперервного навчання. Також важливо, щоб медичний заклад був оснащений сучасним обладнанням, яке регулярно оновлюється, щоб лікар мав можливість оглянути пацієнта з погляду інших спеціальностей — неврології, хірургії, гінекології тощо. Проте він не має заміняти вузьких спеціалістів, а лише виявляти патологію і своєчасно направляти пацієнта на вторинну ланку. І має стати адвокатом пацієнта між вторинною і первинною ланками.
Лише довірливі стосунки між пацієнтом і лікарем будуть запорукою того, що пацієнт буде виконувати рекомендації, і йому буде легше щось змінити у своєму житті, позбавитися від шкідливих звичок, а набути корисних. І саме з цієї причини треба, щоб і сам лікар відповідав вимогам щодо здорового способу життя, мав повагу і шану від колег та пацієнтів, мав змогу вдосконалюватися. І такий образ лікаря може стати запорукою здоров’я майбутніх поколінь громадян України.
Важливість формування політики охорони здоров’я
Олексій Орлов, член Координаційної ради УМЕС, головний лікар медичного центру «Столиця», магістр державного управління, зазначив, що сьогодні медики можуть запропонувати пацієнту перш за все якісну медичну допомогу та якісний медичний сервіс. Це дві складові одного цілого. Для того щоб це забезпечити, звичайно, потрібно нормальне адекватне фінансування, яке буде узгоджено із закладами охорони здоров’я — приватними, комунальними чи державними — не в одноосібному порядку.
Також важливі адекватні інвестиції у заклади охорони здоров’я, мотивований і стимульований медичний персонал, який не думає, де йому ще заробити для того, щоб нагодувати свою родину.
Для цього повинні бути адекватні розрахунки. У приватному секторі це набагато легше зробити, є економічний розрахунок, що і скільки має коштувати. У державному секторі необхідно запропонувати, як зробити це на національному рівні. Дуже важливим є адекватний професіоналізм державних службовців і політичних діячів, які формують політику у сфері охорони здоров’я.
Роль комунікації у системі охорони здоров’я
Олена Труш, видавник журналу «Приватний лікар», член Координаційної ради УМЕС, розповіла про роль комунікації у розбудові ефективної системи охорони здоров’я.
За її словами, довіра — це не тільки питання сприйняття населенням того, що робиться державою. Брак довіри до державних ініціатив та реформи призводить до економічних втрат. Саме тому набувають надзвичайної важливості правильно вибудувана комунікаційна стратегія, зрозуміло сформовані меседжі, і головне — фахове подання інформації та об’єктивне висвітлення подій та фактів. Сьогодні медична журналістика вимагає професійно підготовлених кадрів та дотримання наступних принципів журналістської етики:
- об’єктивність замість оціночних суджень;
- 360о коло оглядів замість маніпулятивних сюжетів на користь вигодонабувачів та замовників;
- компетентність журналістів.
Також вона погодилася з тим, що оцінку діям лікаря має давати виключно професійна спільнота.
За підсумками круглого столу було затверджено резолюцію.
Фото Сергія Бека
