Як вибрати оптимальні фізичні вправи пацієнтам із серцевою недостатністю?

17 березня 2021
1420
Резюме

Порівняння ефективності інтервального тренування високої інтенсивності, помірного постійного навантаження та рухової активності, рекомендованої узагальненими актуальними настановами, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду.

Актуальність

Хронічна серцева недостатність (ХСН) — комплексний клінічний синдром, зумовлений гетерогенними функціональними або структурними чинниками. У результаті серцевої дисфункції, зокрема зниження фракції викиду лівого шлуночка, виникають гемодинамічні порушення з подальшим розвитком гіпоксії тканин. Клінічно ХСН проявляється зниженням витривалості до фізичного навантаження та виникненням набряків. Вікозалежність порушення насосної функції серця призводить до виникнення негативних соціальних наслідків, пов’язаних зі значущим зниженням якості життя пацієнтів. Вказане спричинило пошук ефективних та економічно доступних засобів для покращення  рухової активності та пов’язаної з нею якості життя пацієнтів із ХСН. Попередні дослідження свідчать про підвищення пікового споживання кисню тканинами у пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду під впливом аеробних вправ [1]. Однак залишається дискусійним питання щодо оптимального вибору стратегії постійної фізичної активності з урахуванням часу та навантаження тренувань. Група дослідників з відділення профілактичної та спортивної медицини Університетської клініки Технічного університету, м. Мюнхен, Німеччина, провели дослідження ефективності трьох видів рухового навантаження у пацієнтів з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду [2]. Результати опубліковані в журналі Американської медичної асоціації (JAMA).

Результати

До рандомізованого когортного дослідження залучено 180 пацієнтів з хронічною формою серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду середнього віку 70 років, переважно жінок. Всіх пацієнтів було поділено на три рівні за чисельністю групи. Впродовж 12 міс група інтервального тренування високої інтенсивності тренувалася 3 рази на тиждень по 38 хв. Тренування у групі помірного постійного навантаження проходило у режимі 5 разів на тиждень по 40 хв. Контрольна група тренувалася у режимі відповідно до узагальнених актуальних настанов. За первинну кінцеву точку дослідження визначили показники пікового споживання кисню тканинами (Vo2) через 3 міс з припустимою відмінністю 2,5 мл/кг/хв. Вторинними кінцевими точками зазначено зміни результатів кардіореспіраторного тесту та показників натрійдіуретичного пептиду через 3 та 12 міс. Отримані наступні результати.

  1. Загалом первинної кінцевої точки досягли 92% пацієнтів. Вторинної кінцевої точки досягли 86% пацієнтів.
  2. Через 3 міс після початку тренувань споживання кисню виявилося більшим в групі інтенсивного тренування порівняно з контрольною, а зміна показників Vo2 відповідно становила 1,1 мл/кг/хв проти –0,6 мл/кг/хв (різниця 1,5; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,4–2,7). У групі помірного навантаження показник Vo2 теж виявися вищим порівняно з контрольною групою — 1,6 мл/кг/хв проти -0,6 мл/кг/хв (різниця 2; 95% ДІ 0,9–3,1).
  3. При порівнянні результатів в двох інтервенційних групах показник Vo2 виявився вищим в групі помірних постійних фізичних навантажень — 1,1 мл/кг/хв проти 1,6 мл/кг/хв (різниця –0,4, 95% ДІ –1,4–0,6).
  4. Через 12 міс статистично достовірних розбіжностей між показниками Vo2 та натрійдіуретичного пептиду у всіх трьох групах встановити не вдалося.
  5. Гострий коронарний синдром виник у 7% пацієнтів з групи інтенсивних тренувань, у 5% пацієнтів з групи постійного помірного навантаження та у 8% пацієнтів з контрольної групи.

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку відсутності статистично підтвердженої та клінічно значущої різниці ефективності різних видів навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою дисфункцією. Зважаючи на загальну ефективність від фізичних аеробних вправ для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, переваг окремих тренувальних режимів не виявлено.

Список використаної літератури

  1. Kitzman D.W., Brubaker P., Morgan T. et al. (2016) Effect of Caloric Restriction or Aerobic Exercise Training on Peak Oxygen Consumption and Quality of Life in Obese Older Patients With Heart Failure With Preserved Ejection Fraction: A Randomized Clinical Trial. JAMА, 315 (1): 36-46. doi: 10.1001/jama.2015.17346.
  2. Mueller S., Winzer E.B., Duvinage A. et al. (2021) Effect of High-Intensity Interval Training, Moderate Continuous Training, or Guideline-Based Physical Activity Advice on Peak Oxygen Consumption in Patients With Heart Failure With Preserved Ejection Fraction: A Randomized Clinical. Trial. JAMA, 325 (6): 542-551. doi: 10.1001/jama.2020.26812. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26746456.

Ю.В. Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»