COVID-19: небезпечні ускладнення

12 лютого 2021
1719
Резюме

Спонтанний пневмоторакс як незвичний симптом пневмонії COVID-19 та можливе  хірургічне лікування

Спонтанний пневмоторакс як своєрідне небезпечне ускладнення у хворих на COVID-19 на тлі неспецифічної пневмонії є нечастим, але небезпечним ускладненням. До бронхолегеневих ускладнень необхідно додати також плевральний випіт, формування ателектазів легень та пневмомедіастинум [1, 2]. Хоч названі ускладнення є пізніми і нечастими, всі вони потребують оперативного прийняття рішення для усунення наявної патології. Особливо це стосується формування гострого пневмотораксу, що зазвичай потребує невідкладного хірургічного втручання [3, 4]. Зазвичай пневмоторакс розвивається як пізнє ускладнення захворювання, головним чином завдяки застосуванню апаратної вентиляції легень і необхідності підтримувати підвищений тиск у дихальних шляхах (баротравма) для покращення оксигенації. Частота розвитку ускладнення на тлі пневмонії COVID-19 може сягати 5,9% пацієнтів [5].

У наведеній публікації автори описують декілька прикладів вдалого хірургічного лікування у разі спонтанного пневмотораксу як пізнього ускладнення хвороби COVID-19. Стаття надрукована у «Journal of Cardiothoracic Surgery» (Журнал кардіоторакальної хірургії) 2020 р. [6] і може бути корисною для медичних працівників різних спеціальностей, причетних до надання допомоги хворим на COVID-19.

Випадок 1

Хворий віком 58 років звернувся до відділення невідкладної допомоги лікарні з приводу раптового болю у правому відділі грудної клітки, задишки та незначного підвищення температури тіла. Активний курець в минулому. При огляді: тахікардія — частота серцевого скорочення — 120 уд./хв, систолічний артеріальний тиск — 190/120 мм рт. ст.), тахіпноє — частота дихання 40/хв та гіпоксіемія — FiO2 81%. Біохімічні показники: рН 7,38, paO2 — 53 мм рт. ст., paCO2 — 44 мм рт. ст. На рентгенограмі грудної клітки — масивний правобічний пневмоторакс. Хворому негайно проведено дренування плевральної порожнини: легеня розправилася, задишка зникла, нормалізувалися показники сатурації,  рН. При рентгенологічному обстеженні підтверджено повне розправлення правої легені. Однак в аналізах крові виявлено незначний лейкоцитоз із лімфопенією, підвищення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) та нормальний рівень С-реактивного білка (СРБ) . На КТ грудної порожнини — ознаки двобічної інтерстиціальної полісегментарної пневмонії, що характерна для захворювання COVID-19, підтвердженого ПЛР-тестом мазка з ротоглотки, позитивним для SARS-CoV2.

Випадок 2

Пацієнтка віком 53 роки. Доправлена до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на кашель упродовж трьох днів, лихоманку, біль у правому відділі грудної клітки та кровохаркання. При рентгенологічному обстежені грудної клітки правобічний пневмоторакс (пристінкова світла смужка товщиною 35 мм вздовж грудної стінки) на тлі двобічних легеневих інфільтратів — як підтвердження  COVID-19. Виконано дренування плевральної порожнини введенням дренажа у п’яте міжребер’я, на контрольній рентгенограмі — повне разправлення легені. Аналізи крові виявили нормальний рівень лейкоцитів із незначним підвищенням рівня ЛДГ та СРБ. Помірну гіпоксемію з рівнем paO2 67 мм рт. ст., низьким рівнем вуглекислого газу (paCO2 25 мм рт. ст.) та слабким алкалозом (pH 7,48). Позитивний ПЛР-тест на SARS-CoV2 та ознаки полісегментарної пневмонії. Додатково виявлена булу діаметром 18 мм у вехівковому сегменті правої долі легені. Хворій після втручання призначені пероральні антибіотики та проводилась оксигенотерапія. Дренаж видалили із плевральної порожнини на 5-й день. Однак при напруженні розвинувся рецидив пневмоторакса, що стало приводом до оперативного лікування.

Виконане правобічне торакоскопічне видалення частки легені з булою та плевродез. Дренаж плевральної полрожнини використовувався 6 діб і був успішно видалений. На контрольній рентгенограмі легеня розправлена.  Хвора продовжувала лікувальний курс із приводу пневмонії. Виписана на амбулаторне лікування на 12-ту добу.

На завершення автори статі наголошують на проблемі, якою є спонтанний пневмоторакс з хірургічної точки зору. А також на тому, що він (його розвиток) є першою ознакою COVID-19, на відміну від ситуації з ГРВІ, — коли це ускладнення трапляється після перенесеної пневмонії! Слід також зважити, що коли  консервативне лікування не дає результатів, хірургічне втручання може бути безпечно й ефективно проведено у пацієнтів із COVID-19 із легкими порушеннями дихання.

Список використаної літератури

  1. Salehi S., Abedi A., Balakrishnan S. et al. (2020) Coronavirus disease 2019 (COVID-19): a systematic review of imaging findings in 919 patients. Am. J. Roentgenol., 2020: 1–7.
  2. Rohailla S., Najma A., Gough K. (2020) SARS-CoV-2 infection associated with spontaneous pneumothorax. CMAJ, https://doi.org/10.1503/cmaj.200609.
  3. Zhou C., Gao C., Xie Y. et al. (2020) COVID-19 with spontaneous pneumomediastinum. Lancet Infect. Dis., 20(4): 510.
  4. Осадчий А.И. (https://www.umj.com.ua/article/118344/sovremennye-tendentsii-lecheniya-pri-spontannom-pnevmotorakse).
  5. Yao W., Wang T., Jiang B. et al. (2020) Emergency tracheal intubation in 202 patients with COVID-19 in Wuhan, China: lessons learnt and international expert recommendations. Br. J. Anaesth., 125(1): E28–E37.
  6. Bellini R., Chiara Salandini M., Cuttin S. et al. (2020) Spontaneous pneumothorax as unusual presenting symptom of COVID-19 pneumonia: surgical management and pathological findingspneumonia: surgical management and pathological findings. J. Cardiothorac. Surg., 15: 310.

Олександр Осадчий,
Редакція журналу «Український медичний часопис»