Антибіотики: що ефективніше — таблетки чи ін’єкції?

22 січня 2021
1067
Резюме

У мультицентровому рандомізованому дослідженні порівнювали перевагу шляхів антибактеріального лікування у пацієнтів травматологічного профілю

Актуальність

Зважаючи на значне збільшення кількості тяжких поєднаних та множинних травм і розвиток технологій ендопротезування, зростає частота проведення хірургічного втручання на різних анатомічних ділянках. Стратегія лікування пацієнтів ортопедичного профілю має бути спрямована на максимальне зниження частоти інфекційних ускладнень [1]. Численні дослідження надали переконливі результати ефективності антибактеріальної профілактики, одним із методів якої є тривале застосування ін’єкційних форм антибактеріальних препаратів. Враховуючи бактеріальну контамінацію рани, біологічні характеристики збудника, стан рани та клінічні характеристики пацієнта, застосування антибіотиків доведено знижує частоту інфекційних ускладнень із 40 до 1,5% [2]. Однак, як і раніше, шляхи введення препаратів з антибактеріальною активністю залишаються недослідженими. Ефективність застосування пероральних антибіотиків у пацієнтів ортопедичного профілю викликала зацікавленість у групи дослідників на чолі з Хо-Квонг Лі (H.K. Li), Лікарня Джона Редкліфа, Оксфорд, Великобританія, які порівняли ефективність та безпеку різних шляхів введення антибіотиків у пацієнтів з ортопедичною патологією, зокрема після ендопротезування суглобів [3]. Результати опубліковані в «New England Journal of Medicine» (Медичний журнал Нової Англії).

Результати і методи дослідження

До дослідження було залучено 1 054 пацієнтів, яких розподілили на дві однакові групи. До лікувальної стратегії пацієнтів 1-ї групи входило внутрішньовенне введення антибіотиків. У пацієнтів 2-ї групи застосовували пероральну форму антибактеріальних препаратів. За рік спостереження з різних причин втрачено зв’язок із 3,7% пацієнтів обох груп. За первинну кінцеву точку визначено клінічний стан пацієнтів через 1 рік як мінімум за одним із таких клінічних критеріїв:

  • необхідності тривалого дренування рани або ураженої кістки;
  • наявність гноєтечі;
  • необхідність протезування суглоба.

Крім того, проводили бактеріологічний та гістологічний аналіз біоптату ураженої кістки. Аналіз, проведений трьома незалежними експертами, дав такі результати.

  1. Не досягнуто клінічної мети у 14,6% пацієнтів ін’єкційної групи та у 13,2% пацієнтів пероральної групи.
  2. Ступінь досягнення клінічного ефекту від застосування антибіотиків у пацієнтів обох груп визначався коефіцієнтом ризику рефрактерності до лікування. Після аналізу всіх рандомізованих пацієнтів різниця між коефіцієнтами двох дослідних груп становила –1,4%  (90% довірчий інтервал (ДІ) –4,9…–2,2 та 95% ДІ –5,6…– 2,9 відповідно).
  3. Частота побічних ефектів від застосування фармпрепаратів в обох групах виявилася приблизно однаковою з незначним зниженням у групі перорального застосування — 27,7 та 26,2% відповідно (р=0,58).
  4. У пацієнтів ін’єкційної групи очікувано спостерігалася вища частота інфекційного ускладнення в місці введення катетера порівняно з пероральною групою — 9,4% проти 1%.

Висновки

Таким чином, дослідники не виявили переваги парентерального шляху введення антибіотиків над пероральним у пацієнтів ортопедичного профілю з інфекційним ускладненням.

  1. Li H.K., Agweyu A., English M., Bejon P. (2015) An unsupported preference for intravenous antibiotics. PLoS Med., 12(5): e1001825.
  2. Osmon D.R., Berbari E.F., Berendt A.R. et al. (2013) Diagnosis and management of prosthetic joint infection: clinical practice guidelines by the Infectious Diseases Society of America. Clin. Infect. Dis., 56(1): e1–e25.
  3. Li H.K., Rombach I., Zambellas R. et al. (2019) Oral versus Intravenous Antibiotics for Bone and Joint Infection. N. Engl. J. Med., 380(5): 425–436. doi: 10.1056/NEJMoa1710926.

За матеріалами: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6522347/

Ю.В. Жарікова,
Редакція журналу «Український медичний часопис»