Більше 80% пацієнтів, які мають хворобу Крона (ХК), потребуватимуть хірургічного втручання впродовж усього життя з високим рівнем рецидиву стенозу місць анастомозу та необхідністю оперативного лікування. На сьогодні фармакотерапія суттєво не покращила стану віддалених наслідків як клінічного перебігу захворювання, так і зниження ризику рестенозування в оперованих. З метою запобігання частому рестенозуванню розроблена методика формування прямого наскрізного анастомозу, який формують із протилежного до брижового краю кишки (Kono-S). Її вперше застосували у клінічній практиці у 2003 р. в Японії. Ця методика дала бажані результати щодо зниження частоти анастомотичних рецидивів після хірургічних втручань. Довготривалі спостереження пацієнтів свідчать, що рестенозування ділянки анастомозу виникає у дуже малої кількості оперованих. Нова хірургічна методика дозволила створити функціональний наскрізний анастомоз, при якому кишка отримала фізіологічне відновлення неперервності й сама стала частиною стабілізуючої конструкції та підтримувальним хребтом анастомозу, що унеможливило спотворення його просвіту у віддалений період. Однак методика потребує витонченої хірургічної техніки, ретельного висічення брижі й максимального збереження кровопостачання та інервації у ділянці сформованого анастомозу. Методика дозволяє сформувати дуже широкий просвіт анастомозу на вільному боці кишки. Саме завдяки такому підходу методика Kono-S продемонструвала ефективність запобігання рестенозуванням і може стати операцією вибору при лікуванні пацієнтів із ХК. Нижче коротко описуємо основні етапи цієї операції. Стаття опублікована у часописі «Clinics in Colon and Rectal Surgery» (Клінічна хірургія товстої та прямої хірургії) 2020 р.
У всьому світі діагноз ХК встановлено у понад 1,5 млн осіб. В окремих регіонах відзначають підвищені темпи захворюваності на ХК, особливо це помітно в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Так, захворюваність на ХК в Японії різко зросла за останні два десятиліття і наближається до 50 тис. осіб. Незважаючи на суттєві досягнення медикаментозного лікування у разі ХК, близько 80% пацієнтів потребуватимуть резекції кишечнику внаслідок низки ускладнень: стенотичних формувань або виразкування стінки кишечнику. ХК має хронічний неперервний перебіг впродовж життя пацієнта, а також потребує повторних оперативних втручань, які супроводжуються високим ризиком рецидиву захворювання [1]. Так, ендоскопічно підтверджений стеноз ділянки кишкового анастомозу через 6 міс виявили приблизно у 60% оперованих, а 20–30% із них потребували повторного втручання впродовж 5 років спостереження [2]. Доведено що ризик рецидиву (частота стенозувань ділянки формування анастомозу) напряму залежить від особливості його формування. Післяопераційний рецидив зазвичай виникає в місці анастомозу або в неотермінальній клубовій кишці у тих пацієнтів, які мали попереднє її ураження [3]. Попри те що застосування інгібіторів фактора некрозу пухлини (анти-TNF) зумовлює деяку ефективність щодо запобігання післяопераційному формуванню ендоскопічно виявленого рестенозу анастомозу, насправді це не так. У нещодавно виконаному проспективному рандомізованому контрольованому досліджені доведено, що їх частота практично однакова: у досліджуваній групі (застосовували інфліксимаб) та групі плацебо [4]. З огляду на це пошук кращого варіанта хірургічного методу оперативного лікування залишається актуальною проблемою. Варто назвати операцію, розроблену професором Тору Коно із Університетської лікарні Асахікава, префектура Хоккайдо, Японія, яка передбачає формування прямого наскрізного кишкового анастомозу (анастомоз Коно-S). Вперше оперативне лікування за цією методикою провели у 2003 р. Як повідомили автори, перші результати були більше ніж обнадійливими. Серед оперованих за методикою Kono-S (69 пацієнтів) та оперованих за традиційною методикою (73 пацієнти) частота хірургічного рецидиву була значно нижчою у групі Kono-S (0 проти 15%, р=0,0013) [5]. Завдяки позитивним безпосереднім та віддаленим результатам хірургічного лікування пацієнтів із ХК за розробленою технікою вона стала успішно використовуватися у 23 провідних медичних центрах, включаючи 18 університетських лікарень Японії. А з травня 2010 р. набула поширення у Чиказькому та у Вашингтонському університеті, Медичному центрі Вайла Корнелла та Університеті Північної Кароліни. Виконане у 2016 р. міжнародне багатоцентрове дослідження на базі п’яти університетських лікарень (4 в Японії та 1 — у США) серед 187 пацієнтів із ХК, оперованих за методикою Kono-S та середнім періодом спостереження 60 міс частота рецидиву не перевищувала 1,7% [5]. На сьогодні у США (NCT03256240) та Європі (NCT02631967) проводяться багатоцентрові проспективні рандомізовані дослідження, де порівнюють анастомоз Kono-S зі звичайними анастомозами, виконаними за методикою бік-у-бік або кінець-у-кінець [6]. Окремі етапи хірургічної техніки формування анастомозу Kono-S наведено на рис. 1 і 2 [7].
Список використаної літератури
- 1. Baumgart D.C., Sandborn W.J. (2012) Crohn’s disease. Lancet, 380(9853): 1590–1605.
- 2. Fichera A., Schlottmann F., Krane M. et al. (2018) Role of surgery in the management of Crohn’s disease. Curr. Probl. Surg., 55(05): 162–187.
- 3. Terdiman J.P. (2008) Prevention of postoperative recurrence in Crohn’s disease. Clin. Gastroenterol. Hepatol., 6(06): 616–620.
- 4. Regueiro M., Strong S.A., Ferrari L. et al. (2016) Postoperative medical management of Crohn’s disease: prevention and surveillance strategies. J. Gastrointest. Surg., 20(08): 1415–1420.
- 5. Kono T., Ashida T., Ebisawa Y. et al. (2011) A new antimesenteric functional end-to-end handsewn anastomosis: surgical prevention of anastomotic recurrence in Crohn’s disease. Dis. Colon. Rectum., 54(05): 586–592.
- 6. Michelassi F. (2014) Crohn’s recurrence after intestinal resection and anastomosis. Dig. Dis. Sci., 59(07): 1352–1353.
- 7. Kono T., Fichera A. (2020) Surgical Treatment for Crohn’s Disease: A Role of Kono-S Anastomosis in the West. Clin. Colon. Rectal. Surg., 33 (06): 335–343. DOI: 10.1055 / s-0040-1714236.
