Рецензія на навчальний посібник Атлас-довідник «Неврологія» О.Л. Сідєлковського

28 грудня 2020
2266
Резюме

Олексій Леонович Сідєлковський — кандидат медичних наук, доктор юридичних наук, директор Клініки «Аксімед», автор ряду фундаментальних монографій з історії медицини, етико-деонтологічного спрямування, взаємовідносин лікаря та пацієнта. Мета видання Атласу-довідника «Неврологія» — надати лікарю зручний професійний інструмент для успішної діяльності в умовах амбулаторних та стаціонарних лікувальних закладів. Використовуючи свій великий науково-практичний досвід у неврології, автор проаналізував і систематизував великий обсяг інформації, сформулював сучасний компендіум знань і практичних рекомендацій. У монографію включено дані не лише про основні нозологічні форми неврологічних захворювань, але й ураження нервової системи при екзогенних інтоксикаціях і впливі фізичних факторів, порушеннях обміну речовин, синдром хронічної втомлюваності, основи хрономедицини в неврології. Значне місце автор приділив сучасній медичній реабілітації як засобу функціонального відновлення після перенесених гострих та хронічних захворювань нервової системи і травмах. Атлас-довідник складається з 30 великих розділів і 130 підрозділів, додатку, переліку літератури, предметного покажчика, переліку скорочень, викладений на 856 сторінках. Атлас-довідник документований великою кількістю кольорових малюнків і фотографій.

Розділ 1 присвячено анатомо-фізіологічним особливостям нервової системи (НС). Автор підкреслює, що НС забезпечує єднання і цілісність функціонування організму, здійснюючи його зв’язок із навколишнім середовищем. Зазначено, що НС ділиться на центральну (головний (ГМ) і спинний мозок (СМ)) і периферичну (12 пар черепних і 31 пара спинномозкових нервів, нервових вузлів і сплетіння, периферичних нервів). Зазначено, що функціональ­но НС ділиться на соматичну (анімальну) і вегетативну (автономну) НС (ВНС), а остання — на симпатичну і парасимпатичну.

Структурно-функціональною одиницею НС є нейрони, які складаються з тіла і відростків. Дендрити сприймають нервові імпульси і передають на нервову клітину, аксони несуть імпульси від нервової клітини. Передача нервового імпульсу від одного нейрона до другого здійснюється в синапсах. Нервові волокна утворені відростками нейронів і вкриті мієліновою оболонкою чи без неї. Безмієлінові волокна домінують у ВНС, мієлінові — в соматичній. Окрім мієліна в мієлінових волокнах є нейромієлоцити (шванівська оболонка). Вони відіграють важливу роль у проведенні імпульсів; волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення глибокої чутливості, з тонкою — болю, температури тіла, тактильної чутливості та локалізації.

Описано СМ, спинномозкові нерви. Яскраво ілюстрований ГМ з його підрозділами: продовгуватим, проміжним, кінцевим і нюховим. Автор зазначає, що кора ГМ є вищим відділом центральної НС. Вона контролює діяльність всіх інших відділів і організм в цілому. І.П. Павлов розглядав кору ГМ як складну систему аналізаторів, в якій проходить аналіз і синтез всіх подразнень.

Представлено архітектоніку основних аналізаторів. Детально в тексті й таблицях описано черепні нерви, яких налічується 12 пар.

Описується ВНС, яка відіграє важливу роль у підтримці гомеоста­зу. ВНС іннервує внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, зовнішньої секреції, гладкі м’язи, серце і судини. ВНС ділять на симпатичну і парасимпатичну. Обидві ці системи зумовлюють на органи протилежний, але узгоджений вплив. Проте регуляція функцій ВНС здійснюється під впливом різних відділів ГМ і, перш за все, кори і гіпоталамічної ділянки. Вони підтримують стабільність артеріального тиску, дихання, діяльність шлунково-кишкового тракту і сечової системи, водно-сольового балансу, діяльність залоз внутрішньої секреції, емоцій. Детально описано структуру ВНС, представлено схеми шийного, плечового, попереково-крижового сплетінь, крижово-копчикового, інервацію шкіри рук та ніг.

Окремим підрозділом автор виокремив кровоносну систему ГМ і СМ, зазначивши, що артеріальний кровообіг ГМ забезпечується внутрішніми сонними і хребцевими артеріями, схематично показано вілізієве коло ГМ. Описуються глибокі артерії голови та шиї. Відзначається, що кровоносна система СМ забезпечується корінцевими артеріями від хребтових артерій. ГМ, і особливо СМ, мають розгорнуту венозну систему. Висвітлена важлива інформація, яка вказує на те, що венозні пазухи в деяких місцях з’єднуються з венами покрову черепа і з венами губчастої речовини кісток даху черепа за допомогою венозних випускників. Це має велике значення для венозного відтоку, зменшення внутрішньочерепної гіпертензії.

Розділ 2 присвячений особливостям огляду і обстеження неврологічних хворих в амбулаторних умовах. Увагу практикуючих лікарів звернено на важливих деталях огляду пацієнта з урахуванням анамнезу захворювання, темпу розвитку, оцінки соматичного статусу, анамнезу життя, алергологічного анамнезу, які ліки застосовує. Важливе значення приділяється деонтологічним аспектам відносин між лікарем і пацієнтом. Наведено короткий алгоритм дослідження неврологічного статусу в умовах амбулаторного прийому, в якому наголошується оцінка рівня свідомості, пам’яті та когнітивних функцій, визначення функції черепних нервів, звернувши увагу на положення очних яблук, обсяг їхніх рухів, форму і величину зіниць. Зазначено, що потрібно оцінити симетричність обличчя, міміку, силу і тонус м’язів, дати оцінку сухожильним і періостальним рефлексам, глибоким рефлексам, дослідити патологічні рефлекси, поверхневий і глибокий тип чутливості, оцінити координацію рухів, уточнити стан функції тазових органів.

Розділ 3 висвітлює судинні захворювання НС. Зазначено, що цереброваскулярні захворювання зумовлені патологічними змінами судин ГМ з порушенням мозкового кровообігу. У структурі захворюваності та смертності населення України ця патологія займає одне із провідних місць і становить важливу медико-соціальну проблему. Щорічно в Україні реєструють 286 тис. інсультів, 80% із них є ішемічними. Геморагічні інсульти становлять 10–20% всіх ГПМК. Співвідношення ішемічного і геморагічного інсультів в Україні становить 4:1. Летальність протягом перших 30 діб від часу захворювання — 30–55%, половина пацієнтів помирають у перші 48 год. Геморагічний інсульт є причиною смерті й тяжкої інвалідизації порівняно з ішемічним інсультом.

Автор дає розгорнуту класифікацію судинних уражень ГМ і СМ, висвітлює фактори ризику судинних захворювань НС, зазначаючи, що артеріальна гіпертензія (АГ) є основним фактором ризику як первинного, так і вторинних інсультів. Вказано на важливу роль гіпердисліпідемії як фактора розвитку атеросклерозу. Наведені фактори, які можна змінити, і фактори, яких змінити неможливо.

Автор висвітлює класифікацію АГ залежно від рівня артеріального тиску, ураження органів-мішеней. Наведено фактори, на яких заснована верифікація загального серцево-судинного ризику, куди входять безсимптомні ураження органів-мішеней і супутні захворювання. З інших факторів ризику важливе значення надається цукровому діабету, фібриляції передсердь, ожирінню, тютюнопалінню, зловживанню алкоголем, гіподинамії. Важливе значення має сімейний анамнез, спадковість.

Із патології ССЗ автор описує хронічне порушення мозкового кровообігу — дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ). В Україні у близько 9% населення діагностоване це захворювання. В патогенезі вказано значення атеросклерозу, АГ, ураження дрібних судин ГМ, лейкоареозу, формування лакун. Детально описано клінічну картину, в якій домінують когнітивні порушення і деменція. Виокремлено три стадії ДЕ (І — субклінічна, ІІ — розвинутої клінічної картини і ІІІ — декомпенсації). Висвітлюється енцефалопатія при хворобі Бісвангера — поєднання деменції та неврологічних симптомів із прогресуванням когнітивних, локомоторних, постуральних порушень і розладів емоційної сфери, наявність псевдобульбарного і мозжечкового синдромів, підкіркового паркінсоноподібного синдрому. Наведена діагностика і лікування ДЕ.

Далі наведені гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК) — стани, які характеризуються гострою появою перехідних чи стійких загальномозкових і/або локальних неврологічних симптомів. Автор наводить класифікацію ГПМК, розроблену у 1998 р. М.М. Одинаком та співавторами. Детально описується транзиторна ішемічна атака й гостра гіпертонічна енцефалопатія, наведені патогенез, клінічна картина, діагностика, лікування.

Професійно описується ішемічний інсульт, його етіопатогенетичні механізми, класифікація (кардіоемболічний, гемодинамічний, лакунарний, геморагічний). Висвітлюється клінічна картина відповідного судинного басейну, в якому настало порушення кровообігу, так як від локалізації інфаркту й ураження тієї чи іншої ділянки ГМ залежить характер локальних симптомів. Висвітлюється алгоритм діагностики і лікування на догоспітальному і госпітальному етапах, описується FAST-тест.

Важливе значення відведено диференційній терапії і, перш за все, тромболізису. Визначені основні показання і протипоказання до тромболізису, методика проведення тромболітичної терапії. Значне місце відведено нейропротекції, особливостям патогенетичної терапії ішемічного інсульту, реабілітації та профілактиці.

Висвітлено венозний інсульт, спричинений тромбозом вен або синусів ГМ. Головними причинами венозного інсульту є травми черепа, внутрішньочерепні інфекції (абсцес, субдуральна емпієма, менінгіт), захворювання ЛОР-органів, наслідки люмбальної пункції, тромбофілії. Наведено клінічну картину, діагностику, лікування. Описано синдром Верне — Сікара — Колле.

Велика увага приділяється геморагічному інсульту. Дається етіопатогенез, класифікація, клінічна картина при крововиливі в півкулі ГМ, мозочок, у стовбур ГМ. Міститься алгоритм надання допомоги на догоспітальному і госпітальному етапах.

Описуються основні фактори ризику виникнення субарахноїдального крововиливу (САК), класифікація Ханта — Хесса для оцінки тяжкості пацієнтів із САК, інструментальна діагностика, базисна та диференційна терапія САК. Відзначена доцільність хірургічного лікування САК, що базується на мікрохірургічному або ендоваскулярному виключені мішковидних чи артеріовенозних мальформацій (кліпування, ендоваскулярна емболізація). Може використовуватися хірургічне видалення артеріовенозних мальформацій, каверном відкритим способом.

При висвітленні порушень спінального кровообігу автор наводить їх класифікацію, хронічну мієлоішемію, гостре порушення спінального кровообігу. Виокремлює перехідне порушення спінального кровообігу, синдром гострого нападу, синдром Унтерхарншейдта, мієлогенну переміжну кульгавість.

При висвітленні ішемічного спінального інсульту виокремлено синдром ішемічної вентральної половини СМ, синдром ішемії дорсальної ділянки поперечника СМ, синдром артерії Адамкевича, синдром верхньої додаткової радикуло-медулярної артерії, синдром нижньої додаткової радикуло-медулярної артерії, ішемічний синдром Броун — Секара.

Висвітлюється геморагічний спінальний інсульт у вигляді гематомієлії, гематорахісу, епідуральної гематоми та їх лікування.

Розділ 4 присвячено інфекційно-запальним захворюванням НС. У цьому розділі автор описує менінгіт (запалення оболонок ГМ і СМ переважно інфекційного генезу). Наведена класифікація, клінічна картина, діагностика, лікування. Висвітлено диференційну діагностику ліквору при менінгіті і незапальних ураженнях оболонок мозку.

Далі автор зупиняється на енцефаліті (запаленні ГМ інфекційно-алергічного характеру, алергічної чи токсичної етіології). Наведена класифікація енцефалітів. У спеціальній таблиці висвітлюються особливості енцефалітів різної етіології. Міститься діагностика і лікування енцефалітів різної етіології. Окремо виділено кліщовий енцефаліт, нейробореліоз, нейросифіліс. Висвітлюючи нейросифіліс, автор виділяє латентний сифилітичний менінгіт, гострий генералізований сифілітичний менінгіт, базальний, ранній менінговаскулярний сифіліс, сифілітичний менінгомієліт, пізній дифузний менінговаскулярний сифіліс, спинна сухотка, гума ГМ і СМ. Надається діагностика і лікування нейросифілісу.

Окремо виділено підрозділ «Ураження нервової системи при сказі, етіологія, патогенез, діагностика і лікування».

Великий розділ присвячено туберкульозу НС, факторам ризику, етіології, патогенезу, клінічній класифікації. Висвітлюються особливості перебігу туберкульозного менінгіту, менінгоенцефаліту, туберкульозного менінгоенцефаломієліту, туберкуломи ГМ і СМ. Наведено протитуберкульозну терапію.

Описується ураження НС при лепрі (проказі). Захворювання характеризується ураженням шкіри, периферичної НС: наведені етіологія, патогенез і клініка лепри. Розрізняють туберкулоїдну форму, лепроматозний тип, при якому спостерігають виражене ураження НС, шкірних покровів, слизової оболонки і внутрішніх органів. Важливим методом діагностики є бактеріоскопічне дослідження, серологічна діагностика, полімеразна ланцюгова реакція.

Висвітлюючи ураження НС у разі ботулізму, автор зазначає, що у близько 50% хворих відзначають летальний кінець, головними причинами смерті є гостра дихальна недостатність, застійна пневмонія, набряк і набухання ГМ, інфекційно-токсичний міокардит. Наведені клінічна картина, діагностика, лікування. Специфічною етіотропною терапією є введення протиботулінічної сироватки (тип А і тип Е в дозі 10 000 МО, тип В — 5000 МО внутрішньовенно крапельно).

У навчальному посібнику висвітлюється ураження НС у разі дифтерії, ревматизму, сифілісу (нейроСНІД). При СНІДі первинне і вторинне ураження НС (гострий асептичний менінгіт, прогресуюча енцефалопатія, ВІЧ-асоційовані ураження (нейропатії, міопатії), поєднання з опортуністичними інфекціями. Детально описується комплекс СНІД-деменція, діагностика, лікування та профілактика.

Далі описується ураження НС при вірусних інфекціях, і зокрема при оперізувальному лишаї, гангліоніті Гассерова вузла, офтальмогерпесі (синдром Ханта 1, синдром Ханта 2).

Висвітлюється запальна патологія СМ. Дається класифікація: за локалізацією поперечний (шийний, грудний, поперековий), за етіологією (вірусний, бактеріальний), а також підгострий некротичний мієліт Фуа — Алажуаніна.

Розділ 6 присвячено неврологічним розладам при захворюваннях імунної системи. Автор описує саркоїдоз як мультисистемне гранульоматозне захворювання, що вражає переважно внутрішньогрудні лімфатичні вузли, ендокринні залози, периферичні лімфатичні вузли, шкіру, тканини ока, печінку, селезінку, м’язи і НС. Захворювання відоме ще під назвою хвороби Бека, хвороби Беньє — Бека — Шаумана. Це прогресуюче ураження НС, для якого характерна переважна локалізація гранульом в оболонках ГМ.

Описується саркоїдоз ГМ і його оболонок. Провідними клінічними симптомами є головний біль різної локалізації та інтенсивності, ураження краніальних нервів, геміпарези й паралічі.

Локалізація саркоїдозних бляшок у гіпоталамусі та гіпофізі дозволила виокремити гіпофізарно-гіпоталамічну форму захворювання. Автор виділяє саркаїдоз СМ та його оболонок.

У підручнику описується таке захворювання, як нейролюпус — ураження НС при червоному вовчаку. Першочергове значення надається в розвитку неврологічних порушень при червоному вовчаку імунногенетичній схильності та характеризується ураженням ЦНС і периферичної НС, вегетативною дисфункцією, а також психоемоційними змінами аж до ішемічного інсульту, попе­речного мієліту, епілептичного синдрому, екстрапірамідним розладам, синдрому енцефалополінейропатії.

Дуже важливий розділ 7 «Аутоімунні демієлінізуючі захворювання нервової системи». Розглядається гострий розсіяний енцефаломієліт, критерії диференційної діагностики, клініки і лікування. Детально описується хвороба Девіка — ураження зорового нерва і СМ у формі поперекового мієліту на рівні грудних, рідше — шийних сегментів. Викладені етіологія, патогенез, клініка, діагностика і лікування.

Значне місце відведено розсіяному склерозу, його етіології, патогенезу, клінічній картині, діагностичним критеріям.

Автор описує класичні клінічні ознаки розсіяного склерозу і дебют хвороби у пацієнтів молодого віку, ознаки розсіяного багатозонального ураження, нестійкий характер симптомів, невідповідність вираженості порушення функції та об’єктивних ознак, зміна періоду загострення і ремісії, поява зон демієлінізації при магнітно-резонансній томографії, розсіяних за часом.

До класичних клінічних симптомів відносять: тріада Шарко (ністагм, скандована мова й інтенційний тремор), пентада Марбурга (ністагм, інтенційний тремор, відсутність або в’ялість черевних рефлексів, поблідніння скроневих половин дисків зорових нервів, скандована мова), симптом Лерміта (відчуття проходження електричного току по спині та кінцівках при нахилі голови вперед), феномен Утхоффа (симптом гарячої ванни — перехідне підсилення вираженості симптомів при підвищенні температури навколишнього середовища або температури тіла пацієнта).

Далі висвітлюється гостра запальна полірадикуломієлопатія (синдром Гійєна — Барре — Штроля), що характеризується висхідною прогресуючою м’язевою слабкістю (аж до порушення дихання) у вигляді великих парезів і паралічів, розладів чутливості, синдрому Гійєна — Барре — Штроля). У дуже тяжких випадках може супроводжуватись висхідним паралічем Ландрі, при якому слабкість у кінцівках сягає тетраплечі, за короткий час виникає дихальна недостатність, що може призвести до швидкої смерті пацієнта. Парези, паралічі та порушення чутливості мають двобічний симетричний характер.

Може виникати стовбуровий енцефаліт Бікерстафа, який проявляється атаксією, офтальмоплегією, слабкістю, сонливістю, порушенням свідомості. Наведені діагностика, діагностичні критерії синдрому Гійєна — Барре — Штроля і лікування.

Розділ 8 висвітлює пріонові захворювання, яким у світовій літературі приділена незначна увага. Автор дає класифікацію у вигляді типів пріонових хвороб людини з урахуванням причин їх виникнення: спорадичні (хвороба Крейтцфельда — Якоба, фатальна інсомнія), набуті (хвороба Куру, ятрогенна хвороба Крейтцфельда — Якоба) і спадкові (хвороба Крейтцфельда — Якоба, синдром Герстмана — Штрауслера — Шейнкера, фатальна сімейна інсомнія). Наведені етіологія, патогенез, клініка, діагностика і лікування пріонових хвороб.

Автором описується моторна мультифокальна нейропатія із блоками проведення. Це набута аутоімунна демієлінізуюча нейро­патія прогресуючого характеру, що супроводжується асиметричними парезами в дистальних відділах верхніх кінцівок. Слабкість розгинання окремих пальців є раннім симптомом, у третини пацієнтів спостерігаються фасцикуляції судоми. Наведені клінічні критерії та критерії виключення цього діагнозу.

Синдром Герстмана — Штрауслера — Шейнкера — рідкісне смертельне захворювання, має спадковий характер, нейродегенеративне пріонове походження (генетично детерміноване).

До генетично детермінованих захворювань із прогредієнтним перебігом належить фатальна сімейна інсомнія, хвороба Куру (прогресуюча мозочкова атаксія) і спостерігається виключно в Новій Гвінеї, де наявний канібалізм.

Розділ 9 висвітлює дегенеративні захворювання НС. Першим і яскравим представником його є хвороба Паркінсона. Паркінсонізм, за визначенням автора, — неврологічний синдром, який характеризується сповільненням рухової активності, ригідністю м’язів, тремором спокою та порушенням пізніх рефлексів. Автор виокремлює первинний паркінсонізм, куди входить і хвороба Паркінсона, вторинний, судинний, постенцефалітичний, посттравматичний тощо) і паркінсонізм при мультисистемних нейродегенеративних захворюваннях центральної НС (ЦНС).

Хвороба Паркінсона — «тремтячий» параліч, ідіопатичний синдром паркінсонізму — хронічне, прогресуюче дегенеративне захворювання ЦНС. Спричинене переважно ураженням дофамін­ергічних нейронів екстрапірамідної системи, включаючи чорну субстанцію. Наведені провідні клінічні симптоми: м’язева ригідність, гіпокінезія, тремор, постуральна нестійкість. До факторів ризику належать похилий вік і сімейна схильність. Наведені патогенез, класифікація, п’ять стадій, форми хвороби Паркінсона, клініка, діагностика й основні принципи терапії із зазначенням протипаркінсонічних препаратів. Наголошується, що основним препаратом є леводопа, проте препарат не захищає від прогресування захворювання.

Хвороба Вільсона — Коновалова — гепатолентикулярна дегенерація, гепатоцеребральна дегенерація, хронічне, прогресуюче захворювання, дегенеративно-спадкове, детерміноване, зумовлене порушенням обміну міді з накопиченням її в організмі. Зазначається патогенез, клінічна картина, яка характеризується екстрапірамідно-тремтливим синдромом.

Автор виділяє абдомінальну форму, ригідно-аритмогіперкінетичну (рання), тремтливо-ригідну, екстрапірамідно-кіркову. Наведено діагностику, лікування.

Далі описується хвороба Галлервордена — Шпатца — рідкісне генетичне детерміноване дегенеративне захворювання ЦНС, яке характеризується відкладанням заліза в базальних ядрах. Воно пов’язане з дефектом у гені, розміщеному на короткому плечі 20-ї хромосоми. Характеризується екстрапірамідними і психічними розладами, дистонії, хореоатетозу. Дається діагностика та лікування.

Детально описується хвороба Гентингтона — хронічне, прогресуюче захворювання з мультисистемним ураженням ГМ і широким поліморфізмом клінічної картини у вигляді моторних порушень, когнітивних і психічних розладів. Наведені патогенез, клінічна картина, діагностика та лікування.

Описана мультисистемна атрофія, яка характеризується накопиченням альфа-синуклеїну в гліальних клітинах, нейронах і аксонах, що і призводить до їх загибелі. Характеризується поєднанням різних комбінацій мозочкових, вегетативних і пірамідних симптомів.

Прогресивний над’ядерний параліч (синдром Стіла — Річардсона Ольшевського) характеризується над’ядерною офтальмоплегією, паркінсонізмом, псевдобульбарним синдромом і деменцією.

Деменція з тільцями Леві (хвороба дифузних тілець Леві) — дегенеративне захворювання ЦНС, яке проявляється синдромом паркінсонізму, прогресуючими когнітивними розладами і психічними симптомами. Кортикобазальна дегенерація — дегенеративне захворювання з домінуванням ураження лобно-тім’яної кори і чорної субстанції, а також стріатуму, вентролатерального таламуса, ядер середнього мозку, зубчастих ядер мозочка, нижніх олив.

У клініці відзначається апраксія, афазія, міоклонус. Захворювання має прогресуючий характер. Паркінсонізм розвивається протягом 3 років.

Боковий аміотрофічний склероз ще називають хворобою рухового нейрона — нейродегенеративне захворювання з ураженням моторної кори стовбура ГМ, передніх рогів СМ. Характеризується швидким прогресуванням м’язевих атрофій, які призводять до паралічу, інвалідності та смерті. Наведені клінічна картина бокового аміотрофічного склерозу, діагностичні критерії та категорії, етіологія, патогенез, класифікація, лікування.

Хвороба Альцгеймера — нейродегенеративне захворювання ГМ, основною формою ознак є деменція. Захворювання генетично детерміноване. У патогенезі ключову роль виконує порушення метаболізму попередника амілоїдного білка, фрагменти якого накопичуються в паренхімі ГМ і стінках церебральних судин. «Гніздові» відкладення амілоїдного білка в паренхімі мозку, що називаються синильними бляшками, нейрофібрилярними сплетіннями й апоптозом. У міру прогресування хвороби наростають когнітивні розлади, знижується критика, погіршується пам’ять, увага. Типовим є порушенням мови, формується синдром акустико-­мнестичної афазії. Основною діагностичною ознакою хвороби Альцгеймера є деменція. Наведені діагностика, лікування та прогноз.

Великий розділ 10 присвячено пухлинам ГМ і СМ. Автор дає розгорнуту класифікацію пухлин НС. Ділить на супра- і субтенторіальні. Наводить клінічну картину відповідно до локалізації пухлини (долі ГМ). При субтенторіальній локалізації висвітлює пухлини півкуль мозочка, хробака, моста, продовгуватого мозку, слухового нерва, краніоспінальні пухлини.

Пухлини СМ автор ділить на екстрадуральні й інтрадуральні (інтрамедулярні), описує пухлини кінського хвоста. Висвітлюється діагностика і основні методи лікування.

Розділ 11 висвітлює захворювання, пов’язані з порушенням розвитку НС і краніовертебрального переходу. Представником такої патології є сирингомієлія (хвороба Морвана, спінальний гліоз) — хронічне органічне дисембріогенетичне захворювання ЦНС, характеризується прогресивним розвитком з утворенням гліальних вузлів у сірій речовині СМ, з подальшим їх розпадом та утворенням порожнин. У разі поширення на стовбур може виникати сирингобульбія. Захворювання часто поєднується з іншими дизрафічними проявами. Автор наводить класифікацію сирингомієлії, а також відповідно до рівня ураження, локалізації в поперечнику СМ. Описані клінічна картина, діагностика, лікування. Далі автор описує аномалію Арнольда — Кіарі (опущення миндалин мозочка у великий потиличний отвір) і синдром Денді — Уокера — генетично зумовлена вада розвитку мозочку і навколишніх лікворних шляхів, зазвичай цей синдром проявляється ознаками внутрішньочерепної гіпертензії.

Описується таке рідкісне захворювання, як платибазія, яке пов’язане зі сплощенням кісток основи черепа. Може бути первинна чи вторинна платибазія, проте вона має спадковий характер. Проявляється зменшенням обсягу задньої черепної ямки, а звідси — внутрішньочерепна гіпертензія з її наслідками.

Розділ 12 присвячено травмі ЦНС (ГМ і СМ). Наведена класифікація черепно-мозкової травми відповідно до характеру ураження, форми черепно-мозкової травми. Детально описується струс ГМ, забій, дифузне аксональне ураження ГМ. Важливо, що автор зазначає: втрата свідомості — це один із головних критеріїв встановлення діагнозу струсу ГМ. Висвітлюються травматичні внутрішньомозкові гематоми, крововиливи в шлуночки мозку та ураження кісток черепа. Автор наводить діагностичний алгоритм у разі травм ГМ. Далі висвітлює травми хребта і СМ. Наведено форми травматичних уражень СМ: струс, забій, забій із пошкодженням СМ, гематомієлію, діагностичний алгоритм і лікування, показання до хірургічного лікування.

Розділ 13 присвячений захворюванням периферичної НС. У розділі висвітлюється ураження черепних нервів, мононевропатії верхньої кінцівки, тунельні синдроми, мононевропатія нижньої кінцівки, також тунельні синдроми, поліневропатії, клініка, діагностика, лікування.

У розділі 14 висвітлюється вертеброневрологічні синдроми. Зазначається, що це велика гетерогенна група самостійних синдромів, які відрізняються за своїми факторами, механізмами розвитку, а також клінічними проявами. Описується структура вертеброневрологічних синдромів. Професійно описані неврологічні синдроми при ураженні міжхребцевих дисків, дискогенної мієлопатії. Великий підрозділ присвячено рефлекторним больовим синдромам, корінцевим синдромам, їх діагностиці та основним підходам до комплексного лікування пацієнтів із вертеброневрологічними синдромами.

Автор висвітлює таке захворювання, як синдром Персонейджа — Тернера (невралгічна аміотрофія), або плечова плексалгія. В етіології — інфекції, метаболічні порушення, травми, аутоімунні та алергічні порушення. Описується клінічна картина, діагностика, лікування. Невеликий підрозділ присвячено психогенному болю у спині.

Розділ 15 присвячений міофасціальним больовим синдромам, що є одним із найчастіших причин виникнення больових, інколи нестерпних відчуттів. Основними ознаками міофасціального больового синдрому є: наявність тригерних зон, участків м’язевих дисфункцій, однобічний характер болю. Описані фактори ризику, клінічна картина, діагностика і лікування. Автор приводить атлас-карту найбільш важливих тригерних точок і їхніх зон на відстані болю.

Розділ 16 відводиться захворюванням ВНС. Міститься характеристика вегетативно-судинної дистонії, причини синдрому вегетативної дистонії та його провідних клінічних ознак (за А. Вейном), дається характеристика клінічного перебігу вегетативно-судинних кризів, діагностика та лікування, лікування, спрямоване на вторинні психовегетативні синдроми.

Описується один із частих синдромів захворювання ВНС — гіпоталамічний (діенцефальний), які виникають у результаті ураження проміжного мозку (ядра лімбічної системи). Найчастіше це спостерігається після черепно-мозкової травми, інфекцій і пухлинних процесів або пов’язано з конституційною недостатністю. Наведені клініка, діагностика та лікування. Із групи ангіотрофоневрозів описується хвороба Рейно. У патогенезі захворювання провідне місце відводять дисфункції судинно-рухових центрів ГМ і СМ, в результаті чого виникає периферична вазоконстрикція. Виникає вазоспазм із вираженим побліднінням і похолодінням пальців рук, ніг, вух, носа, губ, розладами чутливості та больовим синдромом. Може виникнути гангрена кінчиків пальців.

Описується еритромералгія — синдромокомплекс, який характеризується пароксизмами пекучого болю і локальним набряком шкіри. Імовірно, це аутосомно-домінантне захворювання або вторинна патологія при колагенозах, захворюваннях крові, інтоксикаціях.

У розділі 17 автор дає характеристику порушень сну. Сон — генетично зумовлений процес, який тісно пов’язаний зі зміною відповідних циклів, фаз і стадій. Це життєво необхідний стан організму. Сон у процесі філогенезу виник як фізіологічна адаптація, що полягає у пригніченні активності людини в нічний час. Стадії сну змінюються циклічно і відображають біологічні ритми людини. Автор описує клінічні форми інсомнії, клінічну картину, діагностику, лікування інсомній, вимоги до оптимального снотворного засобу. Описуються розлади дихання під час сну. Синдром апное під час сну, гіперсомнія, розлади циркадного ритму «сон — неспання», розлади рухів під час сну (синдром неспокійних ніг). Описано бруксизм (підвищена активність жувальних м’язів, яка супроводжується скреготом зубів).

Розділ 18 присвячено синдрому хронічної втомлюваності. Цьому захворюванню в останній час приділяють багато уваги, захворювання характеризується відчуттям сильної, протяжної (не менше 6 міс) патологічної втоми, яка не проходить після тривалого відпочинку. Автор наводить фактори ризику синдрому хронічної втоми. Розвивається цей синдром досить швидко, симптоми наростають за короткий час, значно знижується якість життя пацієнта. Патологічна втомлюваність підсилюється при будь-якому фізичному навантажені або розумовій роботі. Наведено міжнародні діагностичні критерії синдрому хронічної втоми і лікування.

Розділ 19 висвітлює головний біль — одну з найчастіших скарг пацієнтів. Містяться дані про головний біль як самостійний стан, а також як симптом інших захворювань. Дається локалізація джерела головного болю, класифікація: первинний (мігрень, головний біль напруження, пучковий головний біль), вторинний головний біль (після травми, при внутрішньочерепній гіпертензії, інфекції тощо), краніальна невралгія, центральний та периферичний голов­ний біль. Наведена сучасна класифікація мігрені, етіологія, патогенез, клініка, основні клінічні критерії, фазність перебігу. Зазначені такі ускладнення, як мігренозний статус і мігренозний інсульт. Описується екстрена медична допомога при мігренозному статусі, купірування нападу мігрені, показання профілактичної фармакотерапії мігренозного нападу, зокрема у разі головного болю напруження, кластерного головного болю.

Описується больова офтальмоплегія (синдром Толоси — Ханта), яка характеризується пекучим болем у періорбітальній ділянці, при якому через 2 тиж приєднується зовнішня офтальмоглегія (параліч ІІІ, IV або VI пар черепних нервів).

Розділ 20 присвячений запамороченню — «спотворене» сприйняття положення свого тіла у просторі з відчуттям руху свого тіла. Наведена класифікація: патологічне (центральне системне і несистемне), периферичне (системне і несистемне), фізіологічне захитування. Автор наводить ураження мозочка на різних рівнях, типи порушення ходи при різних захворюваннях. Детально описує периферичне системне запаморочення.

Дається характеристика вестибулярного нейроніту (запалення вестибулярного нерва), центрального системного та несистемного запаморочення (клініка, діагностика, лікування).

Розділ 21 висвітлює ураження НС при захворюваннях внутрішніх органів: серця і судин, крові та кровотворних органів, печінки, нирок, ендокринних залоз, у разі цукрового діабету.

Розділ 22 присвячено висвітленню психосоматичних розладів і зокрема фобічним тривожним розладам, депресивним станам, істеричним розладам. Наведені їх клінічна характеристика, діагностика і лікування.

У розділі 23 висвітлюється епілепсія, її етіологія, патогенез, класифікація. Детально описуються генералізовані епілептичні напади, парціальні, симптоматична епілепсія, окремо — епілептичний статус (причини, діагностика, клініка, лікування). Містяться дози і побічні ефекти найчастіше застосовуваних протиепілептичних препаратів, основні рекомендовані та нерекомендовані комбінації протисудомних засобів.

Розділ 24 присвячено спадковим і нервово-м’язовим захворюванням НС. Зазначено, що нервово-м’язові захворювання є одним з найпоширеніших генетично детермінованих уражень передніх рогів СМ, периферичних нервів і скелетних м’язів. Міститься класифікація та описуються такі захворювання, як пірамідні й екстрапірамідні дегенерації, до яких належать хвороба (атаксія) Фрідрейха, торсійна дистонія, олівопонтоцеребелярна дегенерація, сімейний спастичний параліч Штрюмпеля.

Описується прогресуючі м’язові дистрофії (міопатії), особливості клінічної картини деяких міопатій.

Далі викладено інформацію про нейрогенні аміотрофії, особливості їх клінічної картини, діагностика, лікування. Дається визначення, етіологія, патогенез і клініка міотоній, діагностика і лікування. Висвітлюються клініко-діагностичні й терапевтичні особливості деяких вроджених міотоній, пароксизмальної міоплегії.

Описується група таких захворювань, як факоматози (гетерогенна група спадкових прогресивних системних захворювань, які характеризуються сукупним ураженням шкіри, НС і внутрішніх органів); нейрофіброматоз (хвороба Реклінгаузена — ураження шкіри і нервових стовбурів із формуванням доброякісних пухлин).

Великий підрозділ присвячений порфіріям, що пов’язані з порушенням обміну речовин і зокрема — порфірінового обміну. Дається сучасна класифікація порфірій, найчастіші клінічні ознаки порфілій, частота різних неврологічних порушень при гострій порфірії (автономні нейропатії, периферичні нейропатії, бульбарні симптоми, гіпоталамічний синдром та психічні порушення). Описані принципи лікування пацієнтів із порфіріями.

Автор висвітлює таке захворювання, як міастенія, яке належить до аутоімунних нервово-м’язевого захворювання, що зумовлено блокадою міоневрального синапса і підвищеною втомлюваністю скелетних м’язів. У половини хворих діагностується патологія тімуса. Міастенічний синдром розвивається на фоні інфекційних захворювань, метаболічних порушень, особливостей імунної реакції. Наведені патогенез, класифікація стадій міастенії, класифікація за перебігом, формою (локальна, генералізована), за ступенем тяжкості та ступенем компенсації. Виокремлюють міастенічні епізоди й астенічні стани та кризи. Дається клінічна картина, діагностика, лікування.

Розділ 25 присвячений ураженню НС при порушеннях обміну речовин. У цьому розділі описуються нейрогенна анорексія, нейро­генна булімія, хвороба Піквіка (крайній ступінь ожиріння, на фоні якого розвивається дихальна недостатність), хвороба бері-бері (захворювання зумовлено дефіцитом тіаміну і може мати як гострий, так і хронічний перебіг).

Наведена характеристика фунікулярного мієлозу (ураження СМ пов’язане з дефіцитом ціанокобаламіну (вітамін В12). Часто це захворювання поєднується з перніціозною анемією.

Захворювання, пов’язане з дефіцитом нікотинової кислоти, називається пелагра. Часто виникає при хронічному голодуванні чи одноманітному харчуванні.

Розділ 26 висвітлює ураження НС фізичними факторами. Висвітлюється радіаційне ураження НС, вібраційна хвороба, кессонова хвороба, опікова хвороба і НС. Також описується ураження НС електричним струмом, струмом високої частоти, ультрависокої та надвисокої частоти, ураження НС при переохолоджені й перенагріванні, тепловий удар. Описується вплив шуму на НС.

Розділ 27 дає зміни НС при екзогенних інтоксикаціях і зокрема при алкоголізмі. Описується енцефалопатія Гайє — Верніке як ускладнення хронічного алкоголізму. Наведено характеристику алкогольній полінейропатії, алкогольній міопатії. На сторінках навчального посібника відводиться велике місце неврологічним ускладненням при вживанні наркотичних речовин, отруєнні каннабіноїдами, речовинами зі стимулюючою дією (зокрема барбітуратами).

Також висвітлено отруєння фосфорорганічними сполуками, свинцем, марганцем, миш’яком, ртуттю, чадним газом тощо.

Розділ 28 присвячено невідкладним станам у неврології. Розділ викладено високопрофесійно, відповідно до вимог сьогодення та європейських стандартів.

У цьому розділі описується порушення свідомості (оглушення, сопор, коматозні стани), набряк ГМ, внутрішньочерепна гіпертензія, епілептичний судомний синдром, епілептичний статус, психомоторне збудження, гіпертермічний синдром, інфекційно-­токсичний шок, гіпертензивний криз, гіперглікемія, гіпоглікемія і надання невідкладної допомоги.

Розділ 29 присвячено зовсім новому в неврології — сучасним методам нейрореабілітації — комплексу пацієнто-орієнтованому процесу відновлення порушених або втрачених функцій організму, які виникли в результаті ураження НС.

Наведені основні показання до реабілітації, протипоказання, мета і завдання реабілітації, етапи нейрореабілітації. Вимоги до медичних закладів, які надають реабілітаційну допомогу, структурні підрозділи відділення реабілітації, склад персоніфікованої мультидисциплінарної бригади і методи обстеження пацієнта перед призначенням реабілітаційних заходів. Містяться сучасні європейські шкали, основні методи і засоби реабілітації. Визначені основні принципи реабілітації хворих після перенесеного інсульту.

Розділ 30 присвячено основам хрономедицини в неврології. Хрономедицина — наука майбутнього. Сказано, що виживання на Землі підчиняється відповідній періодичності й ритмічності. Автор надає основні параметри біоритмів, класифікацію біоритмів людини, циклічність природних процесів. Описує добову періодичність коливань інтенсивності фізіологічних функцій в організмі людини, індивідуальні біоритми людини та їх розрахунок. Висвітлює хронофармакологію — організацію раціонального лікування залежно від стану екзо- і ендогенних ритмів. На завершення характеризує десинхронози. Зазначає, що в основі будь-якого захворювання лежить ендогенний або екзогенний десинхроноз. Приводить стадії та синдром десинхронозів. Десинхроноз — порушення гармонії біоритмів. Існує такий термін, як джетлаг — «неузгодженість» циркадного ритму із природним добовим ритмом, спричинене швидкою зміною часових поясів при авіаперельоті.

Розділ 31 присвячений загальноклінічним дослідженням із референтними значеннями (для конкретної лабораторії).

Наведені сучасні шкали, які використовуються в неврології, основні синдроми і симптоми в неврології. Містяться медичні терміни, які найчастіше використовуються в неврології, наводиться короткий російсько-англійський медичний розмовник. Перелік використаних джерел становить 516 примірників.

Вищезазначене дає право стверджувати, що навчальний посібник Атлас-довідник «Неврологія» за авторством О.Л. Сідєлковського є свого роду унікальним виданням, єдиним в Україні й післярадянському просторі, в якому на сучасному рівні високопрофесійно висвітлюється фізіологія і патологія НС, етіопатогенетичні механізми, клініка, діагностика і методи лікування. Приділено увагу профілактиці. Більшість розділів є свого роду унікальні, це стосується такого розділу, як нейрореабілітація.

Вважаю, що Атлас-довідник «Неврологія» О.Л. Сідєлковського заслуговує не лише на підтримку, а й рекомендацію для використання у закладах вищої додипломної та післядипломної освіти, а також заслуговує на висунення на Державну премію України.

Головний редактор журналу «Український медичний часопис»
доктор медичних наук, професор І.С. Зозуля,

заслужений діяч науки і техніки України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки