Особливості суїцидальних намірів серед пацієнтів із когнітивними порушеннями при депресивних розладах

Вступ

Актуальність клінічного дослідження депресивних розладів (ДР) пов’язана з високою поширеністю депресії, її негативними соціальними, економічними та медичними наслідками (ВОЗ, 2014; Положий Б.С. и соавт., 2014; Wilcox H.C., Wyman P.A., 2016). Важливим аспектом ДР є те, що вони характеризуються рецидивуючим перебігом, схильністю до формування резистентних форм і становлять значну загрозу внаслідок розвитку ризику суїциду у цих хворих (Maruta N.O. et al., 2013; ВОЗ, 2014; Положий Б.С. и соавт., 2014; Khemakhem K. et al., 2017; Hoertel N. et al., 2017). Відомо, що суїцидальний ризик (СР) серед хворих, які перебувають на обліку у психоневрологічних диспансерах, у 35 разів вищий ніж у популяції психічно здорових осіб (Hetrick S.E. et al., 2012; Положий Б.С. и соавт., 2014; Hoertel N. et al., 2017). При цьому депресивний синдром — найбільш суїцидонебезпечний серед усіх психопатологічних синдромів (ВОЗ, 2014; Яковлева А.Л., Симуткин Г.Г., 2014; Трунов Д.Г., 2016; Протько Н.Н., 2017; Khemakhem K. et al., 2017;). До 10–15% пацієнтів із ДР у результаті гинуть від самогубства (Nauta M.H. et al., 2012; ВОЗ, 2014; Hoertel N. et al., 2017). 40–70% пацієнтів із ДР мають думки про самогубство, а 90% осіб, які вмирають у результаті самогубства, страждали від психічного розладу, найчастіше від депресії (Marshal M.P. et al., 2011; Корнетов Н.А., 2013; Maruta N.O. et al., 2013; Положий Б.С. и соавт., 2014). Своєчасна діагностика ДР у багатьох випадках стає вирішальною умовою успішної медичної допомоги та профілактикою СР (Marshal M.P. et al., 2011; Hetrick S.E. et al., 2012; Васильев В.В. и соавт., 2014; Khemakhem K. et al., 2017). Однією з умов успішної профілактики суїциду при депресії є можливість досить точно оцінити СР у конкретного пацієнта з ДР (Guberman C., Manassis K., 2011; Wilcox H.C., Wyman P.A., 2016). Для цього необхідно мати чітке уявлення про найбільш суїцидонебезпечні клінічні характеристики і компоненти ДР (Balazs J., 2013; Khemakhem K. et al., 2017). Тим часом, саме в цьому питанні досі відсутня єдність поглядів (Положий Б.С., Панченко Е.А., 2012; Nauta M.H. et al., 2012; Трунов Д.Г., 2016; Wilcox H.C., Wyman P.A., 2016). Дані літератури, присвячені цьому питанню, відрізняються суперечливістю, різні автори висувають на перший план різні компоненти депресії (Краснов В.Н., 2011; Hetrick S.E. et al., 2012; Nauta M.H. et al., 2012; Яковлева А.Л., Симуткин Г.Г., 2014; Трунов Д.Г., 2016; Протько Н.Н., 2017; Hoertel N. et al., 2017).

Мета — визначити особливості суїцидальних намірів серед пацієнтів із когнітивними порушеннями (КП) при ДР.

Об’єкт і методи дослідження

У дослідженні взяли участь 362 пацієнти з КП при ДР: 123 — з рекурентними ДР (РДР), 141 — з біполярними афективними розладами (БАР) та 98 — із пролонгованою депресивною реакцією (ПДР).

Серед обстежених пацієнтів із КП при РДР було 57 чоловіків (46,34±2,78%) і 66 жінок (53,66±2,99%), із БАР — 76 (53,90±2,61%) та 65 (46,10±2,42%), із ПДР — 43 (43,88±3,39%) та 55 (56,12±3,83%) відповідно, що в цілому відповідає типовому розподілу за статтю при ДР. 38,12% пацієнтів із КП при ДР були віком 30–44 роки. Осіб молодого віку (18–29 років) було більше серед пацієнтів із ПДР (21,43%, ДК=8,19, МІ=0,74; р=0,0001) та БАР (31,21%, ДК=9,82, МІ=1,37; р=0,0001), а осіб середнього (45–59 років) та похилого віку (60–65 років) — серед пацієнтів із РДР (37,40%, ДК=1,54, МІ=0,09; р=0,016 та 17,07%, ДК=4,78, МІ=0,27; р=0,002 відповідно).

Для дослідження чинників суїцидальної поведінки (СП) при КП у пацієнтів із ДР використовували клініко-психопатологічний, психометричний (Шкала оцінки суїцидальних намірів (Suicide Intent Scale — SIS за А.Т. Beck) та математико-статистичний методи дослідження (Кокун О.М. та співавт., 2019). Статистичну обробку даних застосовували для визначення середніх величин кількісних параметрів, їхніх стандартних помилок (у форматі %±m%), достовірності відмінностей (критерії Стьюдента, точний метод Фішера [t], Колмогорова — Смірнова [λ]). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програм «Excel-2010» та «Statistica 6.1».

Результати та їх обговорення

У 31,71% пацієнтів із РДР встановлено низький, у 40,65% — помірний, у 27,64% — високий рівень СР. У 41,13% пацієнтів із БАР виявлено помірний, у 40,43%  — високий та у 18,44% — низький рівень СР. У 45,92% пацієнтів із ПДР встановлено високий, у 36,73% — помірний та у 17,35% — низький рівень СР.

Статистичний аналіз результатів продемонстрував, що пацієнтів із низьким рівнем СР було більше при РДР (31,71%) порівняно із хворими на БАР (18,44%, ДК=2,35, МІ=0,16; р<0,0051) та ПДР (17,35%, ДК=2,62, МІ=0,196; р<0,0062), серед яких переважали особи з високим рівнем СР (40,43%, ДК=1,65, МІ=0,11; р<0,0096 та 45,92%, ДК=2,20, МІ=0,20; р<0,0021 відповідно).

Проведений аналіз суїцидальних намірів серед пацієнтів із КП при ДР дозволив оцінити особливості їх суїцидального мислення (табл. 1–3). Як видно (див. табл. 1), у більшості пацієнтів із РДР відзначали слабке бажання жити (55,28±3,03%), у 40,65% — було відсутнє бажання померти, у 35,77% осіб визначали слабке бажання померти, у 52,03% пацієнтів було слабке бажання здійснити суїцидальну спробу. Хворі на РДР були схильні шукати докази на користь життя (56,10±3,05%). При пасивній суїцидальній спробі 46,34% пацієнтів поклалися би на волю випадку та 37,40% не зробили би нічого, щоб залишитися у живих. У більшості пацієнтів із БАР (62,41±2,73%) відзначали слабке бажання жити, вони відчували бажання померти, яке коливалося від помірного до сильного (52,48±2,58%), намагалися знаходити докази на користь життя (44,68±2,37%), але у 41,84% осіб доказів на користь життя та смерті було однаково. У 47,52% осіб встановлено виражене бажання здійснити суїцидальну спробу, у 37,59% це бажання було слабким. При пасивній суїцидальній спробі більшість пацієнтів із БАР поклалися би на волю випадку (50,35±2,53%), а 41,84% — не зробили би нічого, щоб залишитися у живих. У більшості пацієнтів із ПДР відзначали протиріччя, що виражалось у наявності вираженого бажання жити (56,12±3,83%) та вираженого бажання померти (56,12±3,83%), більшість пацієнтів (57,14±3,86%) відчували сильне бажання здійснити суїцидальну спробу.

Таблиця 1. Ставлення до життя/смерті серед пацієнтів із КП при ДР

Пацієнти з ПДР намагалися шукати докази на користь життя, але доказів на користь життя та смерті у більшості пацієнтів було однаково (57,14±3,86%), а у 32,65% пацієнтів було більше доказів на користь смерті. При пасивній суїцидальній спробі більшість пацієнтів із ПДР були схильні вжити запобіжних заходів, щоб залишитися у живих (42,86±3,34%), 32,65% пацієнтів не зробили би нічого, щоб залишитися у живих та 24,49% осіб поклались би на волю випадку.

Статистичний аналіз результатів дозволив довести, що серед пацієнтів із ПДР було більше осіб із вираженим бажанням жити та вираженим бажанням здійснити суїцидальну спробу (56,12 та 57,14% відповідно) порівняно з пацієнтами із РДР (28,46%, ДК=2,95, МІ=0,41; р<0,0001 та 26,02%, ДК=3,42, МІ=0,53; р<0,0001 відповідно) та БАР (12,06%, ДК=6,68, МІ=1,47; р<0,0001 та 47,52%, ДК=0,80, МІ=0,04; р<0,0361 відповідно). У пацієнтів із ПДР поряд із доводами за життя були однаково представлені доводи проти життя (57,14%), а також було більше осіб, у яких переважали доводи за смерть (32,65%) порівняно з пацієнтами на РДР (39,02%, ДК=1,66, МІ=0,15; р<0,003 та 4,88%, ДК=8,26, МІ=1,15; р<0,0001 відповідно) та БАР (41,84%, ДК=1,35, МІ=0,10; р<0,007 та 13,48%, ДК=3,84, МІ=0,37; р<0,0002 відповідно). Пацієнти з ПДР відрізнялися також більшою кількістю осіб, готових вжити запобіжних заходів, щоб залишитися у живих (42,86%) порівняно з пацієнтами з РДР та БАР (16,26%, ДК=4,21, МІ=0,56; р<0,0001 та 7,80%, ДК=7,40, МІ=1,30; р<0,0001 відповідно).

Пацієнти з РДР відрізнялися від хворих на БАР та ПДР більшою кількістю осіб із відсутністю бажання померти (40,65%, ДК=4,80, МІ=0,65; р<0,0001 та ДК=5,21, МІ=0,74; р<0,0001 відповідно), відсутністю та слабким бажанням здійснити суїцидальну спробу (21,95%, ДК=1,68, МІ=0,06; р<0,0427 та ДК=3,33, МІ=0,20; р<0,009 та 52,03%, ДК=1,41, МІ=0,10; р<0,006 та ДК=2,02, МІ=0,20; р<0,0016 відповідно) та переважанням доказів на користь життя (56,10%, ДК=0,99, МІ=0,06; р<0,0178 та ДК=7,40, МІ=1,70; р<0,0001 відповідно). Більшість пацієнтів із РДР у разі пасивної суїцидальної спроби поклалися би на волю випадку (46,34%) порівняно з пацієнтами з ПДР (24,49%, ДК=2,77, МІ=0,30; р<0,0003).

Пацієнти з БАР відрізнялися більшою кількістю осіб із відсутністю бажання жити (25,53%) порівняно з пацієнтами з РДР та ПДР (16,26%, ДК=1,96, МІ=0,09; р<0,0224 та 12,24%, ДК=3,19, МІ=0,21; р<0,005 відповідно) та з вираженим бажанням померти та здійснити активну суїцидальну спробу (52,48 та 47,52% відповідно) порівняно з пацієнтами з РДР (23,58%, ДК=3,48, МІ=0,50; р<0,0001 та 26,02%, ДК=2,62, МІ=0,28; р<0,0001 відповідно). Пацієнти з БАР відрізнялися від пацієнтів із ПДР більшою кількістю осіб зі слабким бажанням жити (62,41%, ДК=2,95 МІ=0,45; р<0,0001), переважанням доказів на користь життя (44,68%, ДК=6,41, МІ=1,11; р<0,0001) та відсутністю дій, щоб залишитися в живих у разі пасивної суїцидальної спроби або покладання на волю випадку (41,84%, ДК=1,08, МІ=0,05; р<0,0386 та 50,35%, ДК=3,13, МІ=0,40; р<0,0001 відповідно).

Аналізували особливості суїцидальної ідеаторної активності серед пацієнтів із КП при ДР (див. табл. 2). Визначено, що у більшості пацієнтів із РДР суїцидальні думки були досить тривалими (61,79±3,13%), які періодично виникали та зникали (52,85±2,97%), при цьому 63,41% осіб не були впевнені, що зможуть протистояти суїцидальних думкам, а 30,08% були впевнені у власному контролі над СП. Зауважимо, що у більшості пацієнтів із РДР відзначали негативне ставлення до суїцидальних думок (65,04±3,15%) та 69,92% осіб приймали до уваги стримувальні фактори: наявність сім’ї, релігійні переконання, можлива інвалідизація в разі неуспішної спроби, незворотність вчинку. Причиною можливої суїцидальної спроби у більшості пацієнтів із РДР було бажання покласти край стражданням, разом вирішити всі проблеми (90,24±2,31%). У 46,10% пацієнтів із БАР тривалість суїцидальних думок була невідступною, у 41,13% — досить тривалою, суїцидальні думки у більшості пацієнтів були періодичними (55,03±2,65%), у 40,43% — постійними. У більшості пацієнтів із БАР ставлення до суїцидальних думок було індиферентним або нейтральним (51,77±2,57%), у ⅓ — негативним (36,88±2,09%).

Таблиця 2. Характеристика суїцидальної ідеаторної активності серед пацієнтів із КП при ДР

При цьому лише 29,79% пацієнтів були впевнені у тому, що зможуть протистояти суїцидальним бажанням та намірам, 63,12% не впевнені, що зможуть утриматися від бажання вчинити суїцидальні дії. 54,61% пацієнтів приймали до уваги стримувальні фактори: сім’я, релігійні переконання, можлива інвалідизація у разі безуспішної спроби, незворотність вчинку, а 30,50% пацієнтів із БАР не схильні враховувати стримувальні фактори. Причиною можливої суїцидальної спроби у більшості пацієнтів із БАР було бажання покласти край стражданням, разом вирішити всі проблеми (93,62±1,69%).

У 34,69% пацієнтів із ПДР суїцидальні думки були скороминущими, у 45,92% — досить тривалими та у 19,39%  — невідступними. У більшості пацієнтів вони виникали періодично (59,18±3,90%), у 37,76%  — були нав’язливими. У більшості пацієнтів ставлення до суїцидальних думок було негативним (76,53±3,82%). Більшість пацієнтів були впевнені, що зможуть протистояти суїцидальним думкам чи бажанням та 36,73% — не впевнені в цьому. Стримувальні фактори були визначальними для більшості пацієнтів із ПДР (57,14±3,86%), 33,67% пацієнтів схильні враховувати їх. Причиною можливої суїцидальної спроби у більшості пацієнтів із ПДР було бажання покласти край стражданням, разом вирішити всі проблеми (79,59±3,71%).

Статистичний аналіз результатів дозволив визначити, що серед пацієнтів із РДР частка осіб, у яких суїцидальні думки виникали дуже рідко (21,14%), була більшою ніж серед пацієнтів із БАР та ПДР (3,55%, ДК=7,75, МІ=0,68; р<0,0001 та 3,06%, ДК=8,39, МІ=0,76; р<0,0001 відповідно), у яких було більше осіб з нав’язливими суїцидальними думками (40,43%, ДК=1,91, МІ=0,14; р<0,004 та 37,76%, ДК=1,62, МІ=0,09; р<0,0204 відповідно). Доведено, що у пацієнтів із ПДР було більше осіб, у яких суїцидальні думки були скороминущі (34,69%) порівняно з пацієнтами з РДР та БАР (19,51%, ДК=2,50, МІ=0,19; р<0,004 та 12,77%, ДК=4,34, МІ=0,48; р<0,0001 відповідно); серед пацієнтів із РДР переважали особи з досить тривалими суїцидальними думками (61,79%) порівняно з пацієнтами з БАР та ПДР (41,13%, ДК=1,77, МІ=0,18; р<0,0003 та 45,92%, ДК=1,29, МІ=0,10; р<0,0068 відповідно); серед пацієнтів із БАР переважали особи з невідступними суїцидальними думками (46,10%) порівняно з пацієнтами з РДР та ПДР (18,70%, ДК=3,92, МІ=0,54; р<0,0001 та 19,39%, ДК=3,76, МІ=0,50; р<0,0001 відповідно).

Негативне ставлення до суїциду переважало серед пацієнтів із ПДР (76,53%) на відміну від пацієнтів із РДР та БАР (65,04%, ДК=0,71, МІ=0,04; р<0,0213 та 36,88%, ДК=3,17, МІ=0,63; р<0,0001 відповідно), серед яких було більше осіб із позитивним ставленням до суїциду (8,94%, ДК=4,66, МІ=0,14; р<0,0470 та 11,35%, ДК=5,69, МІ=0,24; р<0,0120 відповідно), а пацієнти з БАР відрізнялися від хворих на РДР та ПДР переважанням амбівалентного ставлення до суїциду (51,77%, ДК=2,99, МІ=0,38; р<0,0001 та ДК=4,04, МІ=0,46; р<0,0001 відповідно). Також зазначимо, що негативне ставлення до суїциду більш виражене серед пацієнтів із РДР (65,04%) на відміну від пацієнтів із БАР (36,88%, ДК=2,46, МІ=0,35; р<0,0001).

Доведено, що пацієнти з ПДР відрізнялися більш вираженою впевненістю щодо контролю та протистояння суїцидальним думкам (56,12%) порівняно з пацієнтами з РДР та БАР (30,08%, ДК=2,71, МІ=0,35; р<0,0001 та 29,79%, ДК=2,75, МІ=0,36; р<0,0001 відповідно), в яких було більше осіб із наявністю сумнівів щодо протистояння суїцидальним думкам та бажанням (63,41%, ДК=2,37, МІ=0,32; р<0,0001 та 63,12%, ДК=2,35, МІ=0,31; р<0,0001 відповідно).

Виявлено, що стримувальні фактори, такі як наявність сім’ї, релігійні переконання, можлива інвалідизація у разі безуспішної спроби, незворотність вчинку більше впливали на пацієнтів із ПДР (57,14%) на відміну від хворих на РДР та БАР (11,38%, ДК=7,01, МІ=1,60; р<0,0001 та 14,89%, ДК=5,84, МІ=1,23; р<0,0001 відповідно), які схильні були не зважати на стримувальні фактори (18,70%, ДК=3,09, МІ=0,15№ р<0,0210 та 30,50%, ДК=5,21, МІ=0,56; р<0,0001 відповідно) та приймати їх до уваги (69,92%, ДК=3,17, МІ=0,58; р<0,0001 та 54,61%, ДК=2,10, МІ=0,22; р<0,0006 відповідно). При цьому зазначимо, що серед пацієнтів із РДР було більше осіб, які враховували стримувальні фактори (69,92%) на відміну від пацієнтів із БАР (54,61%, ДК=1,07, МІ=0,08; р<0,0038), серед яких було більше осіб, які не зважали на стримувальні фактори (30,50%, ДК=2,12, МІ=0,13; р<0,0099).

У результаті статистичного аналізу доведено, що причиною можливої суїцидальної спроби у більшості пацієнтів із РДР та БАР було бажання покласти край стражданням (90,24 та 93,62% відповідно) на відміну від пацієнтів із ПДР (79,59%, ДК=0,55, МІ=0,03; р<0,0130 та ДК=0,70, МІ=0,05; р<0,0008 відповідно), серед яких було більше осіб із поєднанням бажання маніпулювання та вирішення проблеми (15,31%, ДК=3,21, МІ=0,13; р<0,0295 та ДК=4,89, МІ=0,25; р<0,0049 відповідно).

Аналіз характеристик передбачуваної суїцидальної спроби серед пацієнтів із КП при ДР дозволив визначити, що серед пацієнтів із РДР у 43,90% суїцидальні наміри не були продумані, у 54,47% вони були обмірковані у загальному вигляді (див. табл. 3). Визначено, що для підготовки до суїцидальної спроби у 68,29% пацієнтів був необхідний час, у 21,95% доступність методу або можливості була відсутня. Оцінка суб’єктивного відчуття до здійснення суїциду дозволила встановити, що більшість пацієнтів із РДР не були впевнені в тому, що їм вистачить сміливості або компетентності, щоб убити себе (59,35±3,10%), 30,08% вважали, що їм не вистачить сміливості здійснити суїцидальну спробу. 48,78% осіб із РДР мали сумніви щодо можливості скоєння суїциду, 45,53% не мали передбачення суїцидальної спроби. Більшість пацієнтів із РДР не схильні були здійснювати реальної підготовки до можливого суїциду (87,80±2,51%), не мали передсмертної записки (100%), не схильні були реалізовувати останні дії та розпорядження (98,37±1,03%). Приховування суїцидальних намірів не було характерним для пацієнтів із РДР: 26,02% відкрито висловлювали їх, 72,36% про них не говорили та лише 1,63% мали схильність приховувати їх.

Таблиця 3. Характеристики передбачуваної суїцидальної спроби серед пацієнтів із КП при ДР

Оцінка передумов суїцидальної спроби дозволила встановити, що у більшості пацієнтів із РДР не відзначені суїцидальні спроби у минулому (95,12±1,72%).

Аналіз характеристик передбачуваної суїцидальної спроби серед пацієнтів із КП при БАР дозволив визначити, що у 31,91% пацієнтів не були схильні обмірковувати суїцидальні наміри, 43,97% схильні обмірковувати суїцидальні думки в загальному вигляді та у 24,11% суїцидальні наміри були детально продумані.

Визначено, що для підготовки до суїцидальної спроби у 65,25% пацієнтів був необхідний час, у 21,28% доступність методу або можливості були відсутні та у 13,48% були можливості для скоєння суїциду. Більшість пацієнтів із БАР виражали сумнів щодо сміливості або компетентності у можливій спробі скоєння суїциду (58,87±2,70%), 29,08% осіб були впевнені, що в них не вистачить сміливості та 12,06% були впевнені, що їм вистачить сміливості для скоєння суїциду. Більшість осіб із БАР мали сумніви щодо можливості скоєння суїциду (56,03±2,65%), 33,33% не мали передбачення суїцидальної спроби. Оцінка реалізації передбачуваного суїциду продемонструвала, що більшість пацієнтів із БАР не планували реальної підготовки до суїциду (86,52±2,27%): не писали передсмертних записок (100%) та не здійснювали останніх дій та розпоряджень (97,16±1,17%). Також встановлено, що 38,30% не мали суїцидальних намірів або висловлювали їх відкрито, 51,06% пацієнтів не були схильні говорити про них та 10,64% схильні були їх приховувати. Аналіз передумов суїцидальної спроби дозволив встановити, що у більшості пацієнтів із БАР не зареєстровані суїцидальні спроби у минулому (86,52±2,27%), у 10,64% була одна суїцидальна спроба в минулому, при цьому у 6,38 та 7,09% пацієнтів відповідно відзначали слабке та амбівалентне бажання померти після останньої суїцидальної спроби.

Оцінка характеристик передбачуваної суїцидальної спроби серед пацієнтів із КП при ПДР дозволила визначити, що за ступенем продуманості суїцидальних намірів у 23,47% пацієнтів суїцидальні наміри були необмірковані, у 69,39% — обмірковані в загальному вигляді та у 7,14% — детально опрацьовані. За ступенем доступності методу та наявності можливості скоєння суїциду визначено, що для 23,47% пацієнтів ця можливість була відсутня, для 65,31% був потрібен час для підготовки та у 11,22% ця можливість була доступною. Суб’єктивне відчуття здатності здійснення суїциду розподілилися таким чином: 29,59% пацієнтів вважали, що їм не вистачить сміливості, 60,20% були не впевнені в тому, що їм вистачить сміливості та компетентності, щоб убити себе, та 10,20% мали впевненість у власних силах щодо можливості скоєння суїциду. 30,61% осіб із ПДР мали сумніви щодо можливості скоєння суїциду, 63,27% не мали передбачення суїцидальної спроби. Оцінка реалізації передбачуваного суїциду продемонструвала, що більшість пацієнтів із ПДР не були схильні здійснювати реальну підготовку до можливого суїциду (77,55±3,79%), не мали передсмертної записки (100%), не були схильні реалізовувати останні дії та розпорядження (94,90±2,21%). Приховування суїцидальних намірів не було характерним для 34,69% пацієнтів із ПДР, 65,31% про них не говорили та лише 1,02% мали схильність приховувати суїцидальні наміри. Оцінка передумов суїцидальної спроби дозволила встановити, що у більшості пацієнтів із ПДР не зареєстровані суїцидальні спроби у минулому (98,98±1,03%).

Статистичний аналіз результатів дозволив визначити, що серед пацієнтів із РДР було більше осіб із необміркованими суїцидальними намірами (43,90%) порівняно з пацієнтами з БАР та ПДР (31,91%, ДК=1,38, МІ=0,08; р<0,0136 та 23,47%, ДК=2,72, МІ=0,28; р<0,0007 відповідно), серед яких було більше пацієнтів з детально обміркованими суїцидальними намірами (24,11%, ДК=11,71, МІ=1,32; р<0,0001 та 7,14%, ДК=6,43, МІ=0,18; р<0,0353 відповідно). Зазначимо, що схильність обмірковувати в загальному вигляді була більш характерна для пацієнтів із ПДР (69,39%) ніж для пацієнтів із РДР та БАР (54,47%, ДК=1,05, МІ=0,08; р<0,0086 та 43,97%, ДК=1,98, МІ=0,06; р<0,0001 відповідно) та пацієнтів із РДР (54,47%) порівняно із хворими на БАР (43,97%, ДК=0,93, МІ=0,05; р<0,0232). Пацієнти з БАР відрізнялися від хворих на ПДР більшою кількістю осіб, що не були схильні обмірковувати взагалі суїцидальні наміри (31,91%, ДК=1,33, МІ=0,06; р<0,0427), а також тих, хто це робив детально (24,11%, ДК=5,28, МІ=0,45; р<0,0002).

Доведено, що пацієнти з РДР та ПДР більшою мірою характеризувалися відсутністю передбачення суїцидальних спроб (45,53 та 63,27% відповідно) на відміну від пацієнтів із БАР (33,33%, ДК=1,35, МІ=0,08; р<0,0130 та ДК=2,78, МІ=0,42; р<0,0001 відповідно), для яких більш характерно відчувати сумнів щодо передбачення суїцидальної спроби (56,03%, ДК=0,60, МІ=0,02; р<0,0494 та ДК=2,63, МІ=0,33; р<0,0001 відповідно). Також зазначимо, що серед пацієнтів із ПДР було більше осіб, не схильних очікувати суїцидальні спроби (63,27%) порівняно з пацієнтами з РДР (45,53%, ДК=1,43, МІ=0,13; р<0,0034), серед яких було більше осіб зі слабким відчуттям передбачуваності суїциду (48,78%, ДК=2,02, МІ=0,18; р<0,0026).

Встановлено, що серед пацієнтів із ПДР було більше осіб із частковою підготовкою до суїциду (21,43%) порівняно з пацієнтами з РДР та БАР (12,20%, ДК=2,45, МІ=0,11; р<0,0270 та 12,06%, ДК=2,50, МІ=0,12; р<0,0220 відповідно), серед яких було більше осіб з відсутністю реальної підготовки до суїциду (87,80%, ДК=0,54, МІ=0,03; р<0,0189 та 86,52%, ДК=0,48, МІ=0,02; р<0,0274 відповідно).

Статистичний аналіз особливостей приховування суїцидальних намірів дозволив довести, що відкрито висловлювати власні суїцидальні думки більш характерно для пацієнтів із ПДР та БАР (34,69 та 38,30% відповідно) порівняно із хворими на РДР (26,02%, ДК=1,25, МІ=0,05; р<0,0443 та ДК=1,68, МІ=0,10; р<0,0110 відповідно); не говорити про них більш характерно для пацієнтів із ПДР та РДР (72,36 та 65,31% відповідно) порівняно з пацієнтами з БАР (51,06%, ДК=1,51, МІ=0,16; р<0,0001 та ДК=1,07, МІ=0,08; р<0,009 відповідно), для яких більш характерно приховувати суїцидальні думки (10,64%, ДК=8,16, МІ=0,37; р<0,001 та ДК=10,18, МІ=0,45; р<0,0018 відповідно).

Статистичний аналіз передумов суїцидальної спроби дозволив встановити, що у більшості пацієнтів із РДР та ПДР не зареєстровані суїцидальні спроби у минулому (95,12 та 98,98% відповідно) порівняно з пацієнтами з БАР (86,52%, ДК=0,41, МІ=0,02; р<0,0097 та ДК=0,58, МІ=0,04; р<0,0002 відповідно), серед яких було більше осіб з однією суїцидальною спробою в анамнезі (10,64%, ДК=3,39, МІ=0,10; р<0,0421 та ДК=10,18, МІ=0,45; р<0,0018 відповідно). Також встановлено, що пацієнтів, які відчували слабке бажання померти після останньої суїцидальної спроби, більше серед осіб з БАР (6,38%), на відміну від пацієнтів із ПДР (1,02%, ДК=7,87, МІ=0,21; р<0,0354), а також серед пацієнтів із БАР більше осіб з амбівалентним бажанням померти після останньої суїцидальної спроби (7,09%) порівняно з пацієнтами з РДР та ПДР (ДК=9,49, МІ=0,29; р<0,007 та р<0,0048 відповідно).

Висновки

Визначені диференційовані особливості СР серед пацієнтів із КП при ДР.

У пацієнтів із РДР особливості СП визначалися:

• переважанням помірного та низького рівнів СР;
• особливостями суїцидальних намірів (переважанням слабкого бажання жити та відсутністю бажання померти, переважанням доказів за життя, слабкого бажання здійснити активну суїцидальну спробу, покладання на випадок у разі пасивної суїцидальної спроби);
• ідеаторними особливостями суїцидальних думок (переважанням тривалих та періодичних суїцидальних думок, негативним ставленням до них, невпевненістю у можливості їх проконтро­лювати, прийняттям до уваги стримувальних факторів та переважанням бажання закінчити страждання);
• характеристиками передбачувальної суїцидальної спроби (переважанням необміркованості та обміркованості в загальному вигляді майбутніх суїцидальних спроб, необхідністю їх підготовки, невпевненістю у спроможності здійснити суїцидальну спробу, відсутністю та слабким передбаченням суїцидальної спроби, відсутністю реальної підготовки, передсмертної записки, останніх розпоряджень та відкритих висловлювань щодо суїцидальних намірів та відсутність попередніх спроб у минулому).

У пацієнтів із БАР особливості СП визначалися:

• переважанням помірного та вираженого рівнів СР;
• особливостями суїцидальних намірів (переважанням слабкого бажання жити та сильного бажання померти або здійснити активну суїцидальну спробу, переважання доказів за життя, покладання на випадок або відсутність запобіжних заходів у разі пасивної суїцидальної спроби);
• ідеаторними особливостями суїцидальних думок (переважанням нав’язливих та постійних суїцидальних думок, нейтральним або амбівалентним ставленням до них, невпевненістю у можливості їх проконтролювати, прийняттям до уваги або ігноруванням стримувальних факторів та переважанням бажання закінчити страждання);
• характеристиками передбачувальної суїцидальної спроби (переважанням необміркованості та обміркованості в загальному вигляді майбутніх суїцидальних спроб, необхідністю їх підготовки, невпевненістю у спроможності здійснити суїцидальну спробу, слабким передбаченням суїцидальної спроби, відсутністю реальної підготовки, передсмертної записки, останніх розпоряджень, попередніх спроб у минулому та відкритих висловлювань щодо суїцидальних намірів).

У пацієнтів із ПДР особливості СП визначалися:

• переважанням вираженого рівня СР;
• особливостями суїцидальних намірів (переважанням сильного бажання жити поряд із сильним бажанням померти або здійснити активну суїцидальну спробу, амбівалентність доказів «за» та «проти» життя, прийняття запобіжних заходів у разі пасивної суїцидальної спроби);
• ідеаторними особливостями суїцидальних думок (переважанням скороминучих і тривалих суїцидальних думок, періодичного та постійного характеру, негативним ставленням до них, впевненістю у можливості їх проконтролювати, важливістю стримувальних факторів та переважанням бажання вирішити проблеми, поєднанні з маніпулюванням);
• характеристиками передбачувальної суїцидальної спроби (переважанням обміркованості в загальному вигляді майбутніх суїцидальних спроб, необхідністю їх підготовки, невпевненістю у спроможності здійснити суїцидальну спробу, відсутністю очікування суїцидальної спроби, відсутністю реальної підготовки, передсмертної записки, останніх розпоряджень, попередніх спроб у минулому та відкритих висловлювань щодо суїцидальних намірів).

Таким чином, у результаті дослідження визначені особливості СП у пацієнтів із КП при ДР, які можуть виступати як діагностичні критерії при проведенні диференційної діагностики та можуть враховуватися при створенні психокорекційних програм, спрямованих на редукцію СР у пацієнтів із КП при ДР.

Список використаної літератури

• Васильев В.В., Ковалев Ю.В., Имашева Э.Р. (2014) Суицидальные мысли при депрессивном синдроме. Суицидология, 1(14): 30–35.
• ВОЗ (2014) Предотвращение самоубийств. Глобальный императив (https://www.who.int/mental_health/suicide-prevention/world_report_2014/ru/).
• Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О. та ін. (2019) Психологічна оцінка суїцидального ризику у військовослужбовців. Київ, НДЦ ГП ЗСУ, 206 с.
• Корнетов Н.А. (2013) Мультиаспектная модель профилактики суицидов. Тюмен. мед. журн., 15 (1): 11–12 (https://cyberleninka.ru/article/n/multiaspektnaya-model-profilaktiki-suitsidov).
• Краснов В.Н. (2011) Расстройства аффективного спектра. Практ. мед., Москва, 432 с.
• Положий Б.С., Панченко Е.А. (2012) Дифференцированная профилактика суицидального поведения. Суицидология, 3(1): 8–12.
• Положий Б.С., Фритлинский В.С., Агеев С.Е. (2014) Суициды в странах СНГ. Суицидология, 5(4): 12–16.
• Протько Н.Н. (2017) Психические расстройства и суициды. Психиатр. психотер. клин. психол., 3: 134–144.
• Трунов Д.Г. (2016) Определение суицида: поиск критериев. Суицидология, 7(1): 64–67.
• Яковлева А.Л., Симуткин Г.Г. (2014) Влияние коморбидности аффективных и личностных расстройств на основные клинические характеристики текущего депрессивного эпизода и суицидальное поведение. Суицидология, 5(3): 47–52.
• Balazs J. (2013) Adolescent subthreshold-depression and anxiety: psychopathology, functional impairment and increased suicide risk. J. Child Psychol.Psychiatr., 54(6): 670–677. DOI: 10.1111/jcpp.12016.
• Guberman C., Manassis K. (2011) Symptomatology and family functioning in children and adolescents with comorbid anxiety and depression. J. Canadian Acad. Child Adoles. Psychiatr., 20(3): 186–195.
• Hetrick S.E., Parker A.G., Robinson J. et al. (2012) Predicting suicidal risk in a cohort of depressed children and adolescents. Crisis: J. Crisis Interv. Suic. Prev., 33(1): 13–20 (https://doi.org/10.1027/0227-5910/a000095).
• Hoertel N., Blanco C., Oquendo M.A. et al. (2017) A comprehensive model of predictors of persistence and recurrence in adults with major depression: Results from a national 3-year prospective study. J. Psychiatr. Res., 95: 19–27. doi: 10.1016.
• Khemakhem K., Boudabous J., Cherif L. et al. (2017) Impulsivity in adolescents with major depressive disorder: а comparative tunisian study. Asian J. Psychiatr., 28: 183–185. doi10.1016/j.ajp.2017.06.002.
• Maruta N.O., Kutikov O.Y., Denysenko M.M., Kharchenko A.V. (2013) 2777 – Mechanisms of suicidogenesis in different variants of depressive disorders. Eur. Psychiatry, 28(1): 1 (https://doi.org/10.1016/S0924-9338(13)77367-X).
• Marshal M.P., Dietz L.J., Friedman M.S. et al. (2011) Suicidality and depression disparities between sexual minority and heterosexual youth: a meta-analytic review. J. Adolesc. Health, 49(2): 115–123. doi: 10.1016/j.jadohealth.2011.02.005.
• Nauta M.H., Festen H., Reichart C.G. et al. (2012) Preventing mood and anxiety disorders in youth: a multi-centre RCT in the high risk offspring of depressed and anxious patients. BMC Psychiatr., 12: 31 (https://doi.org/10.1186/1471-244X-12-31).
• Wilcox H.C., Wyman P.A. (2016) Suicide Prevention Strategies for Improving Population Health. Child Adolesc. Psychiatr. Clin. N. Am., 25(2): 219–33. doi: 10.1016/j.chc.2015.12.003.

Адреса для листування:
Марута Наталія Олександрівна
ДУ «Інститут неврології, психіатрії
та наркології НАМН України»
61068, Харків, вул. Академіка Павлова, 46
E-mail: [email protected]

Одержано 19.10.2020