Доказово побудована комунікація: необхідна передумова управління безперервним професійним розвитком

Вступ

Розвиток медичної освіти у ХХІ ст. позначений неймовірним технологічним стрибком, характерним маркером якого є факт, що до восьми ключових галузей електронного здоров’я (e-health) Всесвітня організація охорони здоров’я зарахувала соціальні мережі та використання мобільних телефонів (World Health Organization, 2016). З метою визначення потреб споживачів освітніх послуг Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика проведене дослідження, яке охопило 1768 респондентів. Результати його I етапу оприлюднені у статті Y.V. Voronenko та співавторів (2020).

Сучасний етап розвитку закладів вищої освіти в Україні характеризується гострою потребою в корекції діяльності, згідно із правилами, які вільний ринок диктує надавачам освітніх послуг. Одним із провідних напрямів зазначеної корекції, на нашу думку, має стати започаткування, підтримка та безперервний розвиток клієнтоорієнтованого підходу в діяльності закладу (Вороненко Ю.В. та співавт., 2017; Гульчій О.П., Захарова Н.М., 2010). Водночас нерідко персонал закладів демонструє недостатню готовність до проведення заходів, спрямованих на забезпечення високої задоволеності споживача освітніх послуг, рекрутинг нових студентів чи слухачів, здійснення експертної активності у засобах масової інформації чи нових мас-медіа, спрямованої серед іншого й на підтримку іміджу свого місця роботи. Надзвичайної актуальності зазначені проблеми набули для закладів післядипломної медичної освіти, які внаслідок реформування системи безперервного професійного розвитку (БПР) наразилися на ризик істотного дефіциту бюджетного фінансування з подальшим зростанням конкуренції серед провайдерів БПР.

З метою вивчення потреб слухачів у НМАПО імені П.Л. Шупика наприкінці 2018 р. розпочате маркетингове дослідження, яке охопило лікарів з усіх регіонів України. Вивчали оптимальні форми, терміни та умови навчання, визначені ключові чинники, що впливають на вибір конкретного курсу БПР.

Мета — розроблення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності послуг БПР на підставі вивчення потреб слухачів з урахуванням їхніх соціально-демографічних і поведінкових особ­ливостей.

Об’єкт і методи дослідження

Використовували бібліосемантичний, біостатистичний та соціологічний методи. Проаналізовано відповіді 1768 авторських анкет. З метою реалізації мети розроблена анкета, яка містить 45 питань із варіантами відповідей та можливість записати власну думку. Респондентами виступали 1768 лікарів, які давали відповіді добровільно та анонімно за вибором на паперовому носії чи в онлайн-форматі. Дослідження спирається на сучасний вітчизняний та закордонний досвід використання методів статистичного аналізу у сфері охорони здоров’я та маркетингу (Slater M.D., 1995; Diez-Roux A.V., 2000; Gan G. et al., 2007; Колодчак О.М., 2013; Liao M. et al., 2016; Vuik S.I. et al., 2016).

Визначені показники описової статистики для підгруп осіб, які готові та не готові самостійно оплачувати освітні послуги. Виявлення статистичної значущості різниці показників між підгрупами здійснювали за допомогою дисперсійного аналізу (ANOVA). З метою визначення груп змінних використаний кластерний аналіз у режимі кластеризації змінних. Усі статистичні процедури здійснені за допомогою пакета «SPSS v. 23».

Запитання анкети торкалися форм (очна, дистанційна тощо), видів (майстер-класи, цикли тематичного удосконалення тощо) і тривалості освітнього процесу. Окремий блок присвячували чинникам, які впливають на вибір форми БПР. Питання цього блоку оцінювали за 10-бальною шкалою Лікерта (від 1 бала з мінімальним значенням впливу цього чинника до 10 балів із максимальним його значенням). Усього виділено 15 чинників, які отримали відповідне порядкове значення для проведення подальшого аналізу та узагальнення. У дослідження відібрано 825 (46,7%) респондентів, які виявили готовність самостійно оплачувати навчання та 905 (51,2%) тих, які не планували цього робити, усього 1730 анкет. Дані 38 (2,1%) анкет, в яких не зазначено про готовність чи не готовність оплачувати навчання, під час аналізу не враховували.

Результати та їх обговорення

⅔ опитаних — мешканці міста Києва та обласних центрів. Сегмент осіб, готових самостійно оплачувати освітні послуги, характеризується статистично вірогідно вищим рівнем представленості мешканців міста Києва (39,6 та 28,4 особи на 100 опитаних відповідно) та меншим — мешканців міст із населенням до 50 тис. осіб (14,2 та 18,3 особи на 100 опитаних відповідно) і сіл (5,1 та 13,3 особи на 100 опитаних відповідно).

Найчисельнішими віковими групами є респонденти віком 25–34 та 35–44 роки (⅓ та ¼ відповідно). Серед опитаних, готових платити, більше представлені особи віком <34 років (47,4 та 33,7 особи на 100 опитаних відповідно), менше — віком >55 років (9,7 та 23,2 особи на 100 опитаних відповідно). Наявність зв’язку між статтю чи наявністю наукового ступеня та готовністю платити не встановлена.

За рівнем професійної кваліфікації найкраще представлені групи лікарів вищої категорії (36,2 особи на 100 опитаних) та лікарі-спеціалісти (34,5 особи на 100 опитаних). Серед готових платити значно більше представлені лікарі-спеціалісти та лікарі-інтерни (43,3 та 30,3 особи на 100 опитаних відповідно) і значущо менше — лікарі вищої (31,6 та 40,4 особи на 100 опитаних відповідно) та першої (14,0 та 18,5 особи на 100 опитаних відповідно) категорій. Встановлено, що лікарі-гастроентерологи, неврологи, патоморфологи, стоматологи, хірурги та лікарі функціональної діагностики істотно більше готові самостійно оплачувати навчання, а лікарі-гігієністи, загальної практики — сімейної медицини — менше (табл. 1).

Таблиця 1. Демографічні особливості груп респондентів, які готові та не готові оплачувати навчання

Аналіз ставлення респондентів до форм навчання продемонстрував, що за критерієм «доступність» лідерами є дистанційна (34,7 особи на 100 опитаних), комбінована (33,6) та очна форми (20,2); за критерієм «ефективність» — очна (39,7), комбінована (33,0), та дистанційна (16,2). Встановлена статистично значуща різниця у рівні підтримки досліджуваними групами доступності очної та сесійної форм і ефективності очної, комбінованої та сесійної форм. Не готові платити надають перевагу очній, готові — альтернативним формам навчання (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка респондентами доступності та ефективності окремих форм навчання (на 100 опитаних)

Понад половину опитаних вважають доступними курси тривалістю 2–6 дні, ефективними — 5–12. Особи, готові оплачувати навчання самостійно, надають перевагу курсам тривалістю 2–6 днів, не готові платити — 1-денним курсам і тим, що тривають 10–12 днів (табл. 3).

Таблиця 3. Оцінка респондентами доступності та ефективності тривалості навчання (на 100 опитаних)

97 зі 100 опитаних готові завчасно опрацьовувати навчальні матеріали для підготовки до занять, втім серед готових платити цей показник статистично вірогідно вищий (98,4), ніж серед не готових (95,7), а час, необхідний на опрацювання матеріалу одного заняття — менш тривалий: 35,8 зі 100 готових платити для виконання цього завдання потрібен лише один день (проти 29,9 особи зі 100 — серед не готових платити), 9,6 зі 100 опитаних — 1 тиж (проти 14,0 — серед не готових платити).

Не виявлено значущої різниці між ставленням респондентів до стилю навчання: 82,6 зі 100 опитаних надають перевагу партнерському, 17,4 зі 100 — авторитарному (менторському) стилю викладання.

Респондентів опитано щодо чинників, які впливають на вибір форми БПР (рисунок). Вище середнього обидві групи оцінили важливість таких факторів, як наявність матеріалів для дистанційного навчання (ч. 12), наявність відкритої інформації (ч. 5), вартість навчання (ч. 9), підтримка діалогу з викладачами (ч. 11), територіальна зручність (ч. 3), залучення іноземних фахівців (ч. 10) та робота з пацієнтами (ч. 13).

Рисунок. Порівняльні рейтингові списки найважливіших чинників за групами респондентів

Для групи готових платити важливим чинником також виявилися відгуки про цикл (ч.  4), для не готових — умови проживання (ч. 6).

Встановлена статистично значуща різниця в оцінці респондентами чинників БПР (табл. 4).

Таблиця 4. Оцінка респондентами чинників, що впливають на вибір форми БПР (за 10-бальною шкалою)

Споживачі, готові оплачувати навчання самостійно, під час вибору форми БПР більше орієнтуються на ч. 10. Залучення іноземних фахівців, ч. 4. Відгуки про цикл та ч. 2. Рекомендації друзів/колег.

Водночас група не готових платити значущо вище оцінює вплив таких чинників, як ч. 9. Вартість циклу, ч. 3. Територіальна зручність, ч. 14. Наявність серед лекторів професорів, докторів медичних наук, ч. 7. Необхідність поїздки в інше місто, ч. 8. Умови проживання в гуртожитку, ч. 1. Наявність попереднього досвіду навчання на цій кафедрі.

За допомогою методів кластерного аналізу запропоновані чинники об’єднано у чотири групи.

У 1-шу групу увійшли такі порівняно маловпливові чинники, як наявність попереднього досвіду навчання на кафедрі (ч. 1), наявність лекторів-професорів (ч. 14) або публічних осіб (ч. 15). На нашу думку, спільною рисою цих чинників є орієнтація на добре відоме або загальновизнане — традиціоналізм.

2-га група об’єднала важливі для всіх респондентів чинники: участь міжнародних лекторів (ч. 10), підтримку діалогу з кафедрою (ч. 11), наявність матеріалів для дистанційного навчання (ч. 12) та можливість роботи з пацієнтами (ч. 13) — ознаки, що характеризують ефективність навчання.

Чинниками, віднесеними до 3-ї групи, стали територіальна зручність (ч. 3), необхідність поїздки в інше місто (ч. 7), умови гуртожитку (ч. 8) та вартість циклу (ч. 9). Як вже згадувалося у нашій попередній публікації (Voronenko Y.V. et al., 2020), ця група чинників визначає доступність циклу для слухача.

4-та група поєднала чинники соціальної орієнтованості — рекомендації колег (ч. 2) та відгуки осіб, які пройшли цикл (ч. 4) — зі сприйняттям власної завантаженості (ч. 6) та наявністю відкритої інформації про цикл (ч. 5). Можна припустити, що особи, які сприймають власну завантаженість як високу, схильні попередньо оцінювати цикл за допомогою самостійного моніторингу інформації у відкритих джерелах або орієнтуватися на позицію вибраної спільноти. Пропонуємо об’єднати ці чотири чинники терміном «завбачливість».

Порівняємо, як співвідносяться ці групи чинників з оцінкою їхньої впливовості групами респондентів, що готові та не готові платити:

• Чинники 1 і 14 (що належать до групи традиційних) значно вище оцінені не готовими платити особами.
• Чинники ефективності навчання (2-га група) здобули високу оцінку обох груп респондентів і мають переважно аналогічну чи незначно вищу оцінку групою готових оплачувати послуги (крім ч. 10, який оцінений ними істотно вище).
• Усі чинники 3-ї групи (доступності навчання) значно вище оцінені не готовими платити особами.
• У 4-й групі (чинники завбачливості) достовірно відрізняються чинники 2 та 4 (оцінений вище готовими платити особами).

Оцінка середніх та медіанних значень чинників у створених кластерах свідчить, що ефективність навчання є найважливішою для групи готових платити та дорівнює або дещо поступається доступності навчання у групі не готових платити (ці респонденти істотно вищими балами оцінили всі чинники доступності циклу).

Групи по-різному оцінюють критерії завбачливості: готові платити оцінили вищим балом ч. 2 (рекомендації друзів) та ч. 4 (відгуки), але щодо решти чинників цієї групи оцінки готових та не готових платити статистично вірогідно не відрізняються. Найменш важливими для обох груп є чинники традиційності, що їх готові платити особи оцінюють значно меншим балом за не готових платити.

Серед типів навчальної активності найбільш затребуваними обома групами є майстер-класи, стажування та дистанційне навчання. Готові платити надають перевагу тематичним школам, а не готові — циклам тематичного удосконалення та конференціям. Найменшою довірою в обох груп користуються передатестаційні цикли. Також готові платити респонденти відзначають ефективність залучення міжнародних лекторів для підвищення якості освіти (див. табл. 4; p<0,05).

Окрім того, встановлена середня прийнятна вартість циклу, що становить 1825 грн, та середня прийнятна вартість 1 робочого дня — 365 грн. Зважаючи на істотну асиметричність розподілу, у табл. 5 наведені також значення квартилів.

Таблиця 5. Середня прийнятна вартість циклу БПР

Серед видів навчання лідером є майстер-класи (медіанна оцінка 10 для обох підгруп), а цикли стажування входять у трійку найефективніших видів навчання (медіанна оцінка 9 для обох підгруп). Готові платити респонденти також вважають ефективним дистанційне навчання (середнє 7,7, медіана 8), не готові — цикли тематичного удосконалення (середнє 7,8, медіана 8). Готові платити оцінюють вищим балом школи, не готові платити — цикли тематичного удосконалення, конференції та передатестаційні цикли (табл. 6).

Таблиця 6. Оцінка респондентами ефективності окремих видів навчання (за 10-бальною шкалою)

Відповідно до отриманих результатів, вважаємо, що описані відмінності в оцінці споживачами різних характеристик освітніх послуг значною мірою можуть бути пояснені двома гіпотезами:

1. Особи, готові самостійно оплачувати навчання, більшою мірою орієнтуються на результат — отримання нових компетенцій, і для ухвалення рішення про проходження навчання (купівлю послуги) орієнтуються на оцінку співвідношення ціна/якість (де мірою ціни є не лише гроші, але й витрачений час, зусилля тощо); особи, не готові платити, орієнтуються на процес БПР, і їхня увага сконцентрована на потенційних перешкодах під час проходження навчання.

2. Особи, готові платити, ухвалюють рішення про проходження навчання (вибір курсу) швидше за не готових платити. Це може пояснюватися більш чіткою картиною бажаного результату, наявністю успішного попереднього досвіду, особливостями характеру тощо.

Таким чином, комунікацію з потенційними слухачами необхідно спрямувати за двома стратегічними напрямами: зменшення перешкод та демонстрація результату — тобто акцентування та донесення тих сильних сторін, які затребувані користувачами (табл. 7).

Таблиця 7. Комунікаційна рамка

Втілення запропонованої рамки можливе шляхом реалізації таких заходів:

За напрямом зменшення перешкод:

• розширення мережі виїзних навчальних заходів (мінімізація ч. 3, ч. 8);
• збільшення кількості та спектра одноденних майстер-класів (можливість «спробувати» пропоновану освітню послугу за мінімальну ціну, мінімізація ч. 9);
• проведення заходів із дистанційним компонентом (мінімізація ч. 3, ч. 8, ч. 9; демонстрація послуги з можливістю запису промоційних матеріалів);
• поширення зразків роздаткових матеріалів для дистанційного навчання через представництва закладу чи підрозділу в інтернеті (демонстрація послуги, реклама);
• «агломерація заходів» — поєднання у просторі та часі кількох заходів БПР, наприклад майстер-класів із конференціями (мінімізація ч. 3, ч. 8).

За напрямом увиразнення результату:

• надання детальної добре візуалізованої інформації про навчальні курси через канали інформування, зокрема у мережі інтернет (ч. 5);
• налагодження системи мотивування до створення відгуків та їх оперативної публікації для потенційних слухачів (ч. 2, ч. 4);
• система електронної реєстрації на навчання (орієнтація на швидке ухвалення рішення, мінімізація зусиль щодо зарахування);
• ведення кафедрами та окремими науково-педагогічними працівниками персональних блогів, сторінок у соціальних мережах тощо (ч. 2, ч. 4 ч.; ч. 11);
• залучення до навчального процесу міжнародних лекторів, матеріалів міжнародних наукових форумів, документації (ч. 10).

Важливим стратегічним завданням запропонованого комплексу заходів є формування у суспільстві сприйняття Академії як сучасного інноваційного освітньо-науково-лікувального комплексу на противагу антиобразу «монструозної структури», що іноді наявна у критичних відгуках.

Безперечно, системне впровадження нового типу комунікації зі споживачами освітніх послуг вимагає ґрунтовного навчання всіх ланок персоналу з питань ведення комунікації, зокрема йдеться про представлення результатів своєї діяльності, створення наоч­них матеріалів, реагування на критику тощо. З цією метою у НМАПО імені П.Л. Шупика вже розроблені програми циклу тематичного удосконалення та майстер-класів.

Висновки

Під час розроблення стратегій розвитку закладу, у тому числі комунікаційної, інформацію щодо освітніх послуг необхідно представляти з точки зору переваг для споживачів: можливість мінімізації витрат (фінансових, часових тощо) та отримання якісної послуги (посилення професійних компетенцій).

Встановлено, що не готові платити респонденти більш схильні до вибору очної форми навчання у ширшому часовому діапазоні, тоді як готові платити орієнтуються на комбіновані цикли (форми організації освіти), що тривають 5–6 днів. Лікарі, які готові платити під час вибору форми БПР, надають перевагу критеріям ефективності циклів та завбачливості, а менш важливими вважають чинники доступності циклу (р<0,05). Найефективнішими видами БПР, на думку всіх респондентів, є майстер-класи і стажування.

Пропоновані зміни мають впроваджуватися на всіх рівнях закладу, а необхідність здійснення ефективної комунікації зі споживачами освітніх послуг всіма працівниками закладу вищої освіти — включена у нормативні документи та процеси управління. Для виконання поставлених завдань раціональним є здійснення навчання працівників закладів вищої освіти в межах БПР (підвищення кваліфікації) науково-педагогічних працівників.

Список використаної літератури

• Вороненко Ю.В., Гульчій О.П., Хоменко І.М. та ін. (2017) Комунікаційна компетенція як складова комплексного навчання фахівців громадського здоров’я. Україна. Здоров’я нації, 3: 309–310.
• Гульчій О.П., Захарова Н.М. (2010) Методологічні аспекти розробки навчальних програм для післядипломної освіти в охороні здоров’я. Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту імені О.О. Богомольця, 197–201 с.
• Колодчак О.М. (2013) Інтелектуальний аналіз даних. Вісн. нац. ун-ту «Львівська політехніка». Комп’ютерні системи та мережі, 773: 49–58.
• Diez-Roux A.V. (2000) Multilevel Analysis in Public Health Research. Ann. Rev. Publ. Health, 21: 171–119.
• Gan G., Ma Ch., Wu J. (2007) Data Clustering Theory, Algorithms, and Applications. Philadelphia, Pennsylvania: Society for Industrial and Applied Mathematics.
• Liao M., Li Y., Kianifard F. et al. (2016) Cluster analysis and its application to healthcare claims data: a study of end-stage renal disease patients who initiated hemodialysis. BMC Nephrol., 17: 25.
• Slater M.D. (1995) Choosing audience segmentation strategies and methods for health communication. Designing health messages: approaches from communication theory and public health practice, p. 186–198.
• Voronenko Y.V., Hulchiy O.P., Khomenko I.M. et al. (2020) Methods for Communication Processes Enhancement in the Provider-Consumer (Learner). System of Educational Services. Wiadomosci Lekarskie. Warszawa.
• Vuik S.I., Mayer E., Darz A. (2016) A quantitative evidence base for population health: applying utilization-based cluster analysis to segment a patient population. Population Health Metrics (https://pophealthmetrics.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12963-016-0115-z).
• World Health Organization (2016) Global difusion of eHealth: making universal health coverage achievable. Geneva.

Адреса для листування:
Балашов Костянтин В’ячеславович
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія післядипломної
освіти імені П.Л. Шупика, відділ комунікацій
E-mail: [email protected]

Одержано 07.07.2020