Сучасні проблеми охорони психічного здоров’я | Український Медичний Часопис

15 та 16 вересня 2011 р. у конференц-залі готелю «Турист» відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні проблеми охорони психічного здоров’я населення України», присвячена 20-річчю Незалежності України. У конференції взяли участь провідні науковці та практичні лікарі з багатьох регіонів України та з-за кордону.

У вступному слові Олена Зінченко, головний спеціаліст Департаменту організації медичної допомоги МОЗ України, кандидат медичних наук, привітала учасників із відкриттям конференції та розповіла про стратегії розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я. Так, першим етапом поставлено розробку нормативно-правової бази щодо рівнів надання медичної допомоги — первинної, вторинної, третинної, паліативної та екстреної і створення ефективної системи організації надання медичної допомоги населенню. Для практичного втілення цієї мети у 4 регіонах України, таких як Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області та місті Києві, запущені пілотні проекти реформування системи охорони здоров’я. Також, станом на сьогодні, працює національна програма «Здоров’я нації», підсумки роботи якої підводитимуть в кінці цього року.

Станіслав Табачніков, директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології (УНДІ ССПН) МОЗ України, віце-президент та головний вчений секретар АН ВО України, доктор медичних наук, професор, зупинився на проблемах психіатрії та наркології та шляхах їх вирішення.

Згідно зі статистичними даними у світі близько 400 млн людей зловживають алкоголем, у 140 млн — сформована залежність від цієї психоактивної речовини. В Україні близько 1 млн осіб перебувають на обліку в наркологічних закладах. Ситуація ускладнюється ще й тим, що алкогольна залежність асоційована з підвищеним рівнем виникнення психічних розладів. Так, щорічно частота виникнення алкогольних психозів зростає на 10%. Ще однією наркологічною проблемою є постійно зростаюче число осіб, що палять. Офіційні дані ВООЗ щодо куріння демонструють, що 56,9% чоловіків та 14,2% жінок в Україні палять. Крім того, спостерігається тенденція до збільшення кількості жінок із цією шкідливою звичкою.

Одним із серйозних питань, за словами доповідача, є проблема насилля у сім’ї, що зумовлює зростання кількості дітей та підлітків із психічними та наркологічними проблемами. Так, в Україні близько 3% дітей є споживачами послуг психіатричної служби. Поширеність розладів поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин серед осіб віком до 14 років становить 1%, а серед підлітків віком 15–17 років цей показник зростає в рази.

В УНДІ ССПН МОЗ України постійно проводиться робота з вивчення проблеми аутоагресивної, в тому числі віктимної, поведінки, аналізується вплив макрофакторів і мікросоціальних чинників, які здатні відігравати як патогенну, так і саногенну роль у психічному здоров’ї населення та ведеться розробка нових комплексних підходів до терапії психічних та наркологічних порушень.

У своєму виступі Борис Михайлов, завідувач кафедри психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст за фахом «Психотерапія та медична психологія», доктор медичних наук, професор, розглядав проблеми та задачі психотерапії та медичної психології в системі охорони психічного здоров’я населення України.

За його словами, характерною для нашої країни є зміни структури захворюваності на розлади психіки. Так, спостерігається стабільність у поширеності розладів психіки психотичного характеру. В той же час в Україні відзначається ріст психогенних за походженням та психосоматичних захворювань і межових станів. За період з 1990 по 2010 р. структура поширеності психосоматичних захворювань зросла майже вдвічі. Причинами такої тенденції є соціально-політична нестабільність суспільства, втрата старих орієнтирів та відсутність нових, орієнтація населення на релігійно-містичні, окультні та паранаукові системи, зростання кількості техногенних та природних катастроф.

Також, серед провідних проблем було названо ригідність організаційних форм надання медичної допомоги населенню. В Україні існує велика мережа стаціонарної допомоги і мала — амбулаторно-поліклінічної, в той час як сучасний стан розвитку системи охорони здоров’я у світі диктує інші тенденції.

Серед основних задач психотерапії та медичної психології в нашій державі можна виділити зміцнення психічного благополуччя всього населення України, створення системи активного психотерапевтичного супроводу хворих на психічні розлади психотичного та невротичного рівнів та психосоматичних захворювань, створення системи психосоціальної реабілітації та системи медико-психологічного і психотерапевтичного супроводу для вказаних груп хворих. Крім того, особливу увагу слід приділити і певним найбільш вразливим щодо психічних розладів верствам населення, таким як студентська молодь, особи похилого віку та постраждалі внаслідок природних і техногенних катастроф.

Олександр Дзюба, перший заступник директора УНДІ ССПН МОЗ України, доктор медичних наук, професор, свою доповідь присвятив проблемам лікування когнітивних розладів. Основними клінічними проявами когнітивних розладів є послаблення уваги, зменшення швидкості обробки інформації, зменшення об’єму оперативної пам’яті. При лікуванні цієї групи захворювань треба пам’ятати про їх прогресуючий характер — у 55% хворих протягом 4 років когнітивний розлад трансформується в деменцію. Виходячи з цього, основною ціллю терапії когнітивних порушень є сповільнення прогресування хвороби, поліпшення соціального функціонування, вплив на конкретні симптоми.

Групою препаратів з доведеною ефективністю щодо процесів нейродегенерації є нейропротектори. Їхня дія направлена на попередження ішемії мозку шляхом ослаблення процесу пероксидації ліпідів, участі у синтезі важливих сполук, збереження цілісності клітинних мембран. Підтримуюча терапія когнітивних розладів з використанням нейропротекторів допомагає відстрочити момент появи безпомічності та підтримати побутову незалежність хворого протягом тривалого часу.

Олена Хаустова, провідний науковий співробітник УНДІ ССПН МОЗ України, доктор медичних наук, у своїй доповіді зупинилась на питаннях взаємодії аутоагресії та депресії. Згідно із сучасними поглядами при депресії підвищена проактивна агресивність, насамперед у зв’язку із труднощами розпізнання власного емоційного стану та емоційного стану оточуючих.

Основними проявами аутоагресивної (самодеструктивної) поведінки є віктимність, екстремальні види спорту, вибір небезпечних професій, ризикова сексуальна поведінка, суїциди. Так, при проведенні обстеження жінок із ризиковою сексуальною поведінкою визначались чіткі тенденції до реалізації віктимної поведінки з відхиленням від норми за ініціативним та агресивним типом. При обстежені пацієнтів із самодеструктивною поведінкою, в тому числі після спроб суїциду, було виявлено у 84% випадків внутрішньоособистісні конфлікти і в 16% — клінічно виражену депресію. Крім того, схожими є нейрофізіологічні механізми формування депресії та аутоагресії. У патогенезі обох цих станів задіяні допамінергічні та серотонінергічні системи головного мозку.

Всього на конференції було заслухано більше 30 доповідей, в яких окреслювався сучасний стан системи охорони психічного здоров’я та піднімалися питання її розвитку, розглядались сучасні методи терапії та профілактики психічних розладів та психосоматичних порушень як самостійних нозологічних одиниць, так і в структурі інших захворювань, та висвітлювались дані проведених у цій сфері досліджень.