Супрастин у комплексному лікуванні дітей з атопічним дерматитом

Вступ

Атопічний дерматит (АД) – хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, яке супроводжується інтенсивним свербінням, папульозним висипом із симпатергічною реакцією шкіри, ліхеніфікацією та іншими проявами алергії.

В останній час захворюваність на АД невпинно зростає. Атопічний дерматит становить від 6% до 33% випадків загальної кількості дерматологічних хворих. Серед дітей ця патологія складає близько 22%. У половини випадків АД починається у віці від 2 до 6 міс, в 30% – до 5 років. В більшої частини дітей прояви АД зберігаються в подальші періоди життя (Зверькова Я.А., 1994, Суворова К.Н. із співав., 1989, Тодорова Н.П., Синяковская О.А., 1993).

Частіше дерматит виникає на ґрунті ексудативно-катарального діатезу та природженого імунного дефіциту. Причини, які ведуть до захворювання – багаточисельні: обтяжена спадковість по атопії, нераціональне харчування дітей, порушення діяльності ЦНС і ВНС, розлади діяльності внутрішніх органів, інтоксикації, негативний вплив факторів навколишнього середовища. Атопічний дерматит часто поєднується з іншими атопіями: атопічною бронхіальною астмою, алергічним ринітом.

В патогенезі АД має місце І тип імунопатологічних реакцій – реагіновий. При цьому відбувається з’єднання алергенів з фіксованими на клітинах гістобазофільної системи реагінами (IgE, IgC₁₄), викид вазоактивних речовин (гістамін, серотонін, АХ, брадикінін) з подальшою дією на гладком’язову мускулатуру (Пухлик Б.М., 1992, Rampini E.J., 1992).

Комплекс патохімічних та патофізіологічних реакцій веде до розвитку типової картини АД.

Спочатку захворювання уражується шкіра обличчя, потім – кінцівок та інших частин тіла. Шкіра стає дифузно сухою, вкривається лускою, обличчя червоніє, з’являється сильний свербіж, нерідко приєднується гнійничкова інфекція. Згодом із первинних морфологічних елементів розвиваються епідермо-дермальні папули, які за кольором не відрізняються від здорової шкіри. Зони ураження розміщуються на обличчі, шиї, внутрішніх поверхнях кінцівок, на сідницях. Висипи супроводжуються сильним свербежем, невротичними розладами і білим дермографізмом.

Лікування алергічного дерматиту полягає в попередженні контакту з причинними факторами (наприклад, харчові алергени), корекції фонових порушень, проведення і профілактичних заходів з метою скоротити ризик підвищення сенсибілізації і розширення її спектру.

Важливою складовою терапії є призначення антигістамінних та седативних засобів, особливо в період загострення. Використання в комплексному лікуванні цих засобів дозволяє зменшити як об’єктивні (гіперемія, набряк, висип), так і суб’єктивні прояви (неспокій, свербіж, безсоння).

Препаратом, який поєднує антигістамінний та седативний ефект – є супрастин (хлоропаміну гідрохлорид) виробництва “Егіс А.Т.” (Угорщина). Супрастин належить до групи Н₁-гістаміноблокаторів. Зменшуючи реакцію організму на гістамін, він ліквідує спазми гладко м’язової мускулатури, зменшує проникність капілярної стінки, попереджує розвиток набряку тканин, зменшує токсичність гістаміну. Супрастин володіє седативним і снодійним ефектом.

Метою роботи є порівняльна оцінка ефективності і переносимості  супрастину в лікуванні дітей з атопічним дерматитом.

Об’єкти та методи дослідження

 Ефективність препарату вивчалась у подвійному відкритому контрольованому дослідженні на базі міської дитячої поліклініки № 1 м. Вінниця та Вінницької обласної дитячої лікарні за період березень 2000 р.- травень 2001р.

Під спостереженням знаходилось 48 дітей (21 дівчинка та 27 хлопчиків) з АД , віком від 4 міс до 10 років (до 1 року – 8, від 1 до 3 років – 13, старші – 7).

Основну групу склали 26 дітей з АД , які поряд з місцевою зовнішньою терапією та фізіотерапією отримували супрастин у вікових дозуваннях, в контрольну групу увійшли решта 22 хворих, які отримали тільки місцеве лікування та фізіотерапевтичне лікування. Всім дітям була призначена гіпоалергенна дієта  з урахуванням виявлених харчових алергенів. Визначення алергенів проводилось скарифікаційним методом в період ремісії.

У всіх дітей шкірний висип був поширеним, мав місце дифузний ксероз. Висипання у вигляді дрібних ліхеноїдних папул рожево-червоного кольору, переважно локалізувались на обличчі, бокових поверхнях великих суглобів, тильній поверхні кистей і стоп. Лінійні екскоріації під серозно-геморагічними кірочками відмічались як в зоні ураження, так і поза її межами. Всі діти мали свербіння помірної чи вираженої інтенсивності, неспокій, дратівливість, поганий апетит та порушений сон.

Давність захворювання коливалась від 2 до 8 років. Більшість дітей – 33(69%) захворіли на першому році життя.

Серед чинників, що спровокували захворювання, відмічено порушення дієти, гострі інфекційні захворювання, психоемоційні стреси, прийом лікарських препаратів. У третини випадків – 15(31%) пацієнтів виявлено обтяжений акушерський  анамнез (токсикози, загроза переривання вагітності, соматичні захворювання та вживання ліків під час вагітності). У 42 (87,5%) хворих рідні мали прояви атопії – поліноз, БА, алергічний риніт, харчова алергія.

Із супутніх захворювань у 10 (38%) дітей основної і 6 (27%) контрольної групи виявлено дисбактеріоз кишечника, у 4 (15%) і 2 (9%) відповідно – алергічний ринокон’юктивіт, у 2 і 1 – поліноз, 3 і 2 дітей ДЖВШ. В дослідження не включали дітей з гострими інфекційними і психічними захворюваннями. Розподіл дітей по статі, віку і важкості хвороби основної і контрольної групи був репрезентативним.

Результати та їх обговорення

На кожну дитину було заведено протокол обстеження. Інтенсивність і динаміку основних клінічних симптомів оцінювали по 3-бальній шкалі значень SKORAD. Загальний ефект оцінювали по регресу висипу на 90%-100% – повне виздоровлення, на 50-70% – значне покращення, на 30-50% – покращення, менше 30% – відсутність ефекту. Ефективність терапії була оцінена у всіх випадках (таблиця).

Досягнення ремісії виявлено у 12 (46%) дітей основної групи і 8 (36%) контрольної. Позитивна клінічна динаміка в основній групі виявлена на 1 день лікування, значне покращення – до кінця І тижня. На відміну від контрольної, де покращення стану відбувалось до 10 дня лікування. Зменшувалась гіперемія, набряк, екскоріації. Крім того, у дітей основної групи вже на початку лікування змінювалась поведінка, відмічалось зменшення свербіння, неспокою, покращення сну та апетиту. У 15 (57,7%) основної групи запально-інфільтративні зміни зникли на 9 добу лікування. Раніше інших симптомів зникли мокнуття і везикуляції, які повністю регресували на 6 день. Свербіння повністю на 6 день терапії. Повна ремісія в основному досягнута на 14 день, в контрольній групі –    21 день.

Частка дітей з повною ремісією в основній є достовірно більшою, ніж в контрольній (р< 0.05).

Таблиця №1. Результати лікування хворих з атопічним дерматитом.

Висновки

Таким чином, супрастин є ефективним та безпечним препаратом в комплексному лікуванні атопічного дерматиту. Призначення супрастину дозволяє швидше досягнути регресії симптомів, покращити самопочуття, нормалізувати сон і апетит, скоротити тривалість лікування до 14-15 днів.

Наші дані про високу ефективність антигістамінного  препарату супрастин в комплексному лікуванні атопічного дерматиту свідчать про патогенетичну обумовленість та необхідність призначення його в терапії алергічних захворювань в педіатрії.

Література:

• Зверькова Я.А. Болезни кожи у детей раннего возраста. – СПб., 1994.- С. 57
• Суворова К.Н., Антоньев А.А., Довжанский С.И., Писаренко М.Ф. Атопический дерматит. – Саратов, 1989 г. – С.168
• Тодорова Н.П., Синяковская О.А. Экзема и нейродермит у детей. – Екатеринбург, 1993 – С.447
• Пухлик Б.М. /Руководство по практической иммунодиагностики и иммунотерапии. – Винница,1992 – С.24
• Rampini E.J.//Dermatology Treat. – 1992 – Vol.3 – P.27-29

Адреса для листування:
21032, м. Вінниця
вул.. Стеценка, 57 кв.175
Островська Людмила Іванівна
Тел. д. : 8 (043-2) 27-45-42
E-mail:[email protected]