Вступ
За даними багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів поширеність жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) має різний рівень у різних країнах, але за останні роки він постійно зростає в динаміці. Найвища розповсюдженість захворювання спостерігається серед мешканців Північної Америки (50–70%) та Швеції (40%), низька — в Ісландії, Таїланді, Сингапурі, де її рівень не перевищує 5%. Відзначена закономірність вищої частоти захворюваності в індустріально розвинутих країнах, а також зростання поширеності ЖКХ із віком. Так, у віці від 21 року до 30 років на неї страждає 3–4% населення, від 41 року до 50 років — 5%, старше 60 років — до 20%, старше 70 років — до 30%. Серед пацієнтів, які хворіють на ЖКХ, переважають жінки. Недуга виявляється здебільшого на стадії сформованих жовчних конкрементів і на сьогодні золотим стандартом лікування залишається холецистектомія, однак частота лапаротомічних втручань поступається малоінвазивним — лапароскопічним хірургічним методикам (Bartoli E., Capron J.P., 2000; Горобець Р.М., 2004; Ильченко А.А., 2004; Павловський М.П. та співавт., 2007; Щербина М.Б., Бабець М.І., 2008).
Мета нашого дослідження — проаналізувати рівень поширеності та захворюваності на ЖКХ серед жителів України і міста Києва та встановити частоту оперативних втручань при цій патології.
Об’єкт і методи дослідження
У роботі застосовані методи системного підходу та аналізу, а також клініко-статистичний метод. Вивчення рівня захворюваності й поширеності ЖКХ і частоти хірургічного лікування проводилося на підставі даних офіційної статистики. Показники вивчалися в динаміці 2001–2010 рр. у розрахунку на 100 тис. населення.
Результати та їх обговорення
На основі проведеного дослідження встановлено, що поширеність ЖКХ на 100 тис. дорослого населення України має стійку тенденцію до підвищення. Так, у 2001 р. її рівень становив 454,3, а у 2010 р. — 602,8, що на 32,7% вище. Така тенденція стосується і міста Києва, де темп приросту за період 2001–2010 рр. становив 48,1%. Відзначається суттєва різниця поширеності в розрізі адміністративних областей та міст. Так, до групи регіонів з найвищим рівнем цього показника належать такі області: Вінницька (684,8), Чернігівська (769,5), Закарпатська (801,5), Одеська (806,6), Полтавська (1017,1), Тернопільська (1005,7) та міста Київ (928,7) і Севастополь (1535,8). Нижче середньоукраїнського показника поширеність ЖКХ спостерігається в Автономній Республіці (АР) Крим (343,6), Запорізькій (287,6), Львівській (316,6), Хмельницькій (462,1) областях.
Окремо нами проаналізовано і стан захворюваності на ЖКХ. Встановлено, що частота цього вперше виявленого захворювання також з року в рік зростає. Так, у 2001 р. захворюваність на ЖКХ становила 83,3 на 100 тис. дорослого населення, а у 2010 р. — 89,9, темп приросту — 7,9%.
Епідеміологічна картина захворюваності на ЖКХ у розрізі регіонів України досить строката. У деяких областях за даними 2010 р. відзначають високий рівень захворюваності. До них належать Полтавська (128,2), Херсонська (122,7), Харківська (121,9), Тернопільська (106,1), Одеська (105,3), Житомирська (101,2), Закарпатська (94,4) області, а також міста Київ (112,4) та Севастополь (112,4).
Нижчі ніж середні показники по Україні мають такі області, як Запорізька (51,2), Луганська (54,2), Львівська (55,0), Чернігівська (75,9) та АР Крим (73,0).
А в таких областях, як Волинська, Київська, Кіровоградська відзначається навіть зниження захворюваності за останні 10 років.
Така різниця рівнів поширеності та захворюваності на ЖКХ, на нашу думку, зумовлена різними причинами.
По-перше, ці випадки обліковуються виключно за зверненням хворого, а доступність медичної допомоги в різних регіонах України неоднакова.
По-друге, діагностика ЖКХ здійснюється із застосуванням додаткових методів дослідження, зокрема ультразвукового, а саме ця методика стала більш доступною в останні роки.
По-третє, це дійсне зростання частоти захворюваності пов’язане з факторами зовнішнього середовища (харчування, питна вода тощо) та ендогенними факторами.
Зважаючи на те, що у місті Києві показники поширеності й захворюваності ЖКХ є одними з найвищих в Україні, нами відстежувалася їх динаміка за останні 10 років (рис. 1).
Як зазначалося, золотим стандартом лікування ЖКХ є хірургічне, тому нами проаналізовано дані щодо оперативних втручань при цьому захворюванні. В Україні щорічно виконується 29–30 тис. операцій при ЖКХ. На рис. 2 показана абсолютна кількість операцій та рівень післяопераційної летальності.
Як бачимо, за 10 років кількість оперативних втручань зросла з 24 169 у 2001 р. до 29 881 — у 2010 р., а частота на 10 тис. населення — з 4,93 до 6,53 відповідно.
Післяопераційна летальність має тенденцію до зниження. Так, у 2001 р. післяопераційна летальність становила 0,41, у 2010 р. — 0,23%. Ці дані свідчать про ефективність нових технологій хірургічних втручань, більш широке застосування малоінвазивних оперативних методик, удосконалення анестезіологічної допомоги та інше.
У місті Києві кількість оперативних втручань із приводу ЖКХ також зростає (рис. 3).
У 2001 р. виконано близько 1300 операцій, у 2010 р. — 1554.
Знизилася більше ніж у 2 рази післяопераційна летальність: 2001 р. — 0,85%, 2010 р. — 0,32%. Однак вона залишається значно вищою, ніж загалом по Україні.
Висновки
Виходячи з результатів дослідження, можна зробити такі висновки:
- ЖКХ залишається актуальною проблемою для лікарів-терапевтів та лікарів-хірургів, враховуючи зростання частоти захворюваності та поширеності;
- планове хірургічне лікування, незважаючи на зростання кількості оперативних втручань, є неадекватним щодо поширеності ЖКХ, що свідчить про відсутність належної наступності в диспансеризації цього захворювання між лікарями терапевтичного профілю і хірургами;
- з метою зниження летальності має удосконалюватися медична допомога пацієнтам із ЖКХ.
Література
- Щербина М.Б., Бабець М.І. (2008) Епідеміологічний аналіз поширеності та захворюваності на жовчнокам’яну хворобу в Україні. Охорона здоров’я України, 1(29): 67–69.
- Ильченко А.А. (2004) Желчекаменная болезнь. Анахарсис, Москва, 200 с.
- Павловський М.П., Коломійцев В.І., Шахова Т.І. (2007) Сучасний діагностично-лікувальний алгоритм при ускладненому гострому калькульозному холециститі. Проблеми військової охорони здоров’я, Вип. 20, Київ, с. 56–62.
- Горобець Р.М. (2004) Прогнозування перебігу гострого холециститу та його досліджень. Автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.01.03. Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І. Пирогова, Вінниця, 18 с.
- Bartoli E., Capron J.P. (2000) Epidemiology and natural history of cholelithiasis. Rev. Prat., 50(19): 2112–2126.
Адреса для листування:
Гойда Сергій Михайлович
01601, Київ, вул. Шовковична, 39/1
Олександрівська клінічна лікарня
