У клінічній практиці досить частими є випадки, коли пацієнт із захворюванням опорно-рухового апарату має супутню патологію печінки. Як відомо, більшість ліків, зокрема нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), метаболізуються в печінці. Тож як купірувати запалення та біль за мінімального впливу на печінку?
В Україні хронічний гепатит та інші хвороби печінки займають 5% у загальній структурі захворювань органів травлення (рис. 1) (Степанов Ю.М., 2014). Можливо, цифра здається незначною, але у масштабах країни це — велика кількість пацієнтів. Крім того, за міжнародними даними вивчення споживчих ринків, Україна входить у топ-10 найбільш питущих країн світу, посідаючи 7-ме місце. Водночас відомо, що вживання зокрема алкоголю належить до факторів ризику токсичного ураження печінки.
Наскільки шкідливі НПЗП для печінки?
Найчастіше НПЗП-індукована гепатопатія розвивається при тривалому застосуванні НПЗП у високих дозах у пацієнтів із супутніми захворюваннями гепатобіліарної системи, а також при комбінованому прийомі цих лікарських засобів із іншими гепатотоксичними препаратами. Розвиток НПЗП-індукованої гепатопатії при прийомі препаратів у терапевтичних дозах найчастіше можливий у тому разі, якщо впливають додаткові фактори (таблиця) (Курята А.В. и соавт., 2014). Ці фактори призводять до порушення елімінації НПЗП або зниження активності ферментативних систем гепатоцитів, що відповідають за їх біотрансформацію.
| Фактор | |
|---|---|
| ендогенний | екзогенний |
| Генетична схильність | Супутня гепатотоксична терапія |
| Хронічні захворювання гепатобіліарної системи | Ентеропатія |
| Метаболічні порушення | Алкоголь |
Незважаючи на те що відносний ризик клінічно значущого ураження печінки внаслідок застосування НПЗП невисокий, у 8–27 зі 100 тис. пацієнтів на рік його наслідки стають найсерйознішими: фульмінантна печінкова недостатність, гепаторенальний синдром.
Профілактика гепатотоксичних ускладнень ґрунтується на врахуванні чинників ризику, регулярному контролі біохімічних показників крові та застосуванні безпечних НПЗП. Одним із таких препаратів є мелоксикам (Моваліс®). За даними метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень, підвищення рівня амінотрансфераз у крові в ≥3 рази виявлено при застосуванні як стандартних, так і селективних інгібіторів циклооксигенази-2. При застосуванні препарату Моваліс® гепатотоксичність найменш виражена серед інших НПЗП — як неселективних, так і високоселективних (рис. 2) (Rostom A. et al., 2005).
Безумовно, захворювання печінки обмежують можливості будь-якої фармакотерапії, не тільки НПЗП. З цим необхідно рахуватися і не створювати зайвого навантаження на гепатобіліарну систему. Моваліс® завдяки високому профілю безпеки та ефективності є хорошим вибором для лікування пацієнтів із хворобами опорно-рухового апарату за наявності супутньої патології печінки. Він має три шляхи метаболізму, низький ризик міжлікарських взаємодій і спричиняє гепатотоксичність рідше, ніж інші НПЗП.
Список використаної літератури
- Курята А.В., Лысунец Т.К., Зайченко А.В., Черкасова А.В. (2014) Боль и проблема безопасности НПВС. Герда, Днепропетровск, 87 с.
- Степанов Ю.М. (2014) Хвороби органів травлення та гастроентерологічна допомога населенню України: здобутки, проблеми та шляхи їх вирішення. Здоров’я України (http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2014_Gastro_3/10-11.pdf).
- Rostom A., Goldkind L., Laine L. (2005) Nonsteroidal anti-inflammatory drugs and hepatic toxicity: a systematic review of randomized controlled trials in arthritis patients. Clin. Gastroenterol. Hepatol., 3(5): 489–498.
