Вступ
Серцево-судинний континуум як складна патофізіологічна система в результаті свого розгортання призводить до розвитку та клінічної маніфестації серцевої недостатності (СН). З огляду на це Американською асоціацією серця/Американською колегією кардіологів була запропонована класифікація СН, яка включає так звані стадії А та В. Ці два етапи характеризуються наявністю потужних предикторів розвитку СН (у тому числі артеріальної гіпертензії (АГ) з ішемічною хворобою серця (ІХС)) та її безсимптомним перебігом, тобто не є СН у класичному розумінні цього поняття (Ammar K.A. et al., 2007). Проте дослідження саме цієї когорти безсимптомних щодо СН пацієнтів є важливим для теорії та практики, оскільки вона є найбільш численною, гетерогенною та потребує проведення профілактичних заходів.
Патофізіологічна гетерогенність АГ, ІХС у пацієнтів із відсутністю клінічних ознак СН характеризується багатьма факторами, зокрема широким спектром структурно-функціональних змін міокарда, ступенем атеросклеротичного процесу, ендотеліальної дисфункції, метаболічних порушень, у тому числі — дисліпідемією. Усі ці численні фактори, згідно із сучасною парадигмою розвитку та прогресування СН, можуть виступати як «модифікатори синдрому», визначаючи його індивідуальний перебіг та прогноз (Ammar K.A. et al., 2007; De Keulenaer G.W., Brutsaert D.L., 2011).
У ролі такого модифікатора, з огляду на дані досліджень останніх років, можуть виступати порушення функціональних властивостей еритроцитів. Взаємодія цих формених елементів крові з іншими модифікаторами, у тому числі змінами ліпідного спектру та структурно-функціонального стану міокарда, утворює складну сітку взаємозв’язків, тобто характеризується плейотропністю та неоднозначністю (Shepro D., 2006; Fornal M. et al., 2008; 2010).
У сучасній літературі недостатньо даних щодо позиціонування функціональних властивостей еритроцитів як можливих предикторів систолічної, діастолічної та інтегральної функції міокарда.
Враховуючи вищезазначене, можна сказати, що порушення функціонального стану еритроцитів є об’єктом потенційного фармакологічного впливу засобів із подібним плейотропним механізмом дії, зокрема статинів, у тому числі розувастатину.
Вплив розувастатину на ліпідний спектр, що є традиційним критерієм його ефективності, висвітлений у результатах багатьох клінічних досліджень (JUPITER, IRIS, MERCURY I, COMETS, STELLAR тощо) (Blumenthal R. et al., 2011), проте можливості корекції параметрів функціонального стану еритроцитів, зокрема деформабельності, вивчені недостатньо, насамперед in vivo, залежно від вихідних значень та в контексті взаємозв’язку з динамікою показників ліпідограми.
Тому метою нашого дослідження стало вивчення взаємозв’язків змін функціонального стану еритроцитів з показниками інтегральної функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) та ліпідограми у когорті пацієнтів із АГ та ІХС без ознак СН, а також визначення можливостей фармакологічної корекції показників функціонального стану еритроцитів розувастатином.
Об’єкт і методи дослідження
У дослідженні взяли участь 76 пацієнтів чоловічої статі, зокрема, 22 (28,95%) з АГ (есенційною) та 54 (71,05%) — із констеляцією АГ та ІХС (АГ/ІХС) без клінічних ознак СН. Верифікація АГ, її ступеня та стадії, клінічних форм ІХС (стабільна стенокардія напруження ІІ–ІІІ ФК, дифузний та постінфарктний кардіосклероз) здійснювалися згідно з чинними рекомендаціями та стандартами (Коваленко В.М. та співавт., 2010). Середній вік хворих становив 59 (51–65) років, стаж АГ — 9 (3–19) років. Обстежуваними підписаний формуляр інформованої згоди участі в дослідженні.
Ехокардіографічне (ехоКГ)-обстеження виконували на ультразвуковому сканері «Philips EnVisor» (США). Допплєрографічно вивчали параметри трансмітрального потоку (зокрема час викиду в аорту (ET, мс), ізоволемічного скорочення (IVCT, мс) та розслаблення (IVRT, мс) і показники кінетики септального та латерального відділів фіброзного кільця мітрального клапана (тривалість систолічної хвилі s (sтрив/септ, sтрив/лат, мс), час ізоволемічного скорочення (IVCTсепт, IVCTлат, мс) та розслаблення (IVRTсепт, IVRTлат, мс).
Показники інтегральної функції міокарда (Tei-індекси) розраховували за формулами:
- Tei-індекс за параметрами трансмітрального потоку (TeiМ):
((IVCT+ ET+IVRT)–ET)/ET;
- Tei-індекс за параметрами кінетики септального відділу фіброзного кільця мітрального клапана (модифікований — Teiсепт):
((IVCTсепт + sтрив/септ + IVRTсепт) –
– sтрив/септ)/sтрив/септ;
- Tei-індекс за параметрами кінетики латерального відділу фіброзного кільця мітрального клапана (модифікований — Teiлат):
((IVCTлат + sтрив/лат + IVRTлат) – sтрив/лат)/sтрив/лат.
- При цьому зростання величини зазначених показників свідчить про погіршання інтегральної функції міокарда (Talini E. et al., 2007; Рыбакова М.К., 2008; Armstrong W., Ryan T., 2009).
В усіх хворих була збережена систолічна функція ЛШ (фракція викиду становила 60,2 (55,8–61,9)%).
Верифікацію діастолічної дисфункції (ДД) ЛШ проводили згідно з рекомендаціями (Nagueh S.F. et al., 2009). Структура діастолічної функції ЛШ серед обстежених пацієнтів була такою: не порушена — n=23 (30,3%), ДД І ступеня (порушення релаксації) — n=51 (67,1%), ДД ІІ ступеня (псевдонормалізація) — n=2 (2,6%). Тобто загалом діастолічні порушення виявлено у 53 (69,7%) хворих.
Рівень загального холестеролу (ЗХ), тріацилгліцеролів (ТАГ), ліпопротеїдів низької (ЛПНГ) та високої (ЛПВГ) густини визначали фотоелектроколориметрично з наступним розрахунком коефіцієнта атерогенності (КА) (Blumenthal R. et al., 2011).
Функціональний стан еритроцитів оцінювали за допомогою фільтраційного методу шляхом визначення індексу деформабельності (ІДЕ), коефіцієнту відносної в’язкості еритроцитарної суспензії (КВЕС) (Федорова З.Д. и соавт., 1989) та їх співвідношення (ІДЕ/КВЕС) (ум. од.).
У дослідження не включали пацієнів з ознаками СН, анемічного синдрому, вираженими порушеннями клапанного апарату серця, а також некомплаєнтних щодо лікування розувастатином на етапі його застосування.
Дизайн дослідження передбачав такі етапи. Спочатку були проведені ехоКГ та визначення показників ліпідограми і функціонального стану еритроцитів після 3-денного періоду відміни фармакологічних агентів.
На наступному етапі з досліджуваної групи хворих шляхом рандомізації була сформована репрезентативна за віком та нозологічною структурою когорта із 38 пацієнтів: середній вік становив 59 (51–61) років, АГ 11/38 (28,95%), АГ/ІХС 27/36 (71,05%). Упродовж періоду спостереження, який становив в середньому 6 міс, пацієнти сформованої когорти отримували протокольну терапію без застосування статинів (внаслідок низького комплаєнсу). У кінці періоду спостереження в усіх хворих були повторно визначені параметри функціонального стану еритроцитів. За кінцеву точку (КТ) було прийняте покращання (відносно попереднього) значення ІДЕ/КВЕС.
14 хворим, які не досягли КТ, додатково до протокольного лікування було призначено розувастатин за схемою 10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів із повторним визначенням параметрів функціонального стану еритроцитів наприкінці цього періоду.
Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою програмних пакетів Statistica v. 8.0 (StatSoft Inc., USA) та SPSS v. 17.0 (SPSS Inc., USA). Порівняння частот номінальних ознак проводили за таблицями спряження (кростабуляції) з оцінкою критерію χ2 Пірсона та значущості точного критерію Фішера. Центральна тенденція та варіація показників позначались як Ме (Q25–Q75), де Ме — медіана, Q25 та Q75 — верхній та нижній квартилі відповідно. Кластерний аналіз проводився за методом К-середніх. При порівнянні кількісних ознак у незалежних вибірках використовували непараметричний дисперсійний аналіз за Колмогоровим — Смирновим, залежних — критерій Вілкоксона. Визначення кореляційних зв’язків (r) здійснювалося за методом кореляційного аналізу Спірмена. Нульову гіпотезу відкидали при рівні статистичної значущості (р) <0,05.
Результати та їх обговорення
Для визначення вищезазначених взаємозв’язків досліджувану когорту пацієнтів було поділено на 2 кластери за рівнем ІДЕ/КВЕС: кластер 1 (n=32 (42,1%), 0,87 (0,69–1,03) ум. од.), кластер 2 (n=44 (57,9%), 0,34 (0,25–0,44) ум. од.). Враховуючи збереженість в усіх досліджуваних хворих глобальної систолічної функції ЛШ, у кластерах, окрім інтегральної функції міокарда, аналізувалась діастолічна функція (ДФ) ЛШ (табл. 1).
функціонального стану еритроців, абсолютна і відносна частоти, Ме (Q25–Q75)
| Показник | Кластер 1 ІДЕ/КВЕС0,87 (0,69–1,03) у.о. (n=32) | Кластер 2 ІДЕ/КВЕС0,34 (0,25–0,44) у.о. (n=44) |
|---|---|---|
| Вік, років | 57 (50–61) | 61 (54–67) НЗ |
| АГ (АЧ/ВЧ) | 12 (37,5%) | 10 (22,7%) НЗ |
| Констеляція АГ та ІХС (АЧ/ВЧ) | 20 (62,5%) | 34 (77,3%) НЗ |
| ДФ не порушена (АЧ/ВЧ) | 13 (40,6%) | 10 (22,7%) НЗ |
| ДД всього (АЧ/ВЧ) | 19 (59,4%) | 34 (77,3%) НЗ |
| ДД І ступеня (АЧ/ВЧ) | 19 (59,4%) | 32 (72,7%) НЗ |
| ДД ІІ ступеня (АЧ/ВЧ) | 0 | 2 (4,6%) |
| IVCT, мс | 34,3 (27,3–48,0) | 30,3 (25,7–38,4) НЗ |
| ET, мс | 252,4 (247,9–277,5) | 262,8 (230,4–278,8) НЗ |
| IVRT, мс | 112,1 (73,9–146,3) | 118,1 (81,0–128,3) НЗ |
| TeiМ | 0,53 (0,51–0,73) | 0,56 (0,44–0,67) НЗ |
| IVCTсепт, мс | 60,8 (54,9–69,0) | 61,1 (55,4–77,2) НЗ |
| sтрив/септ, мс | 279,0 (250,6–301,2) | 272,7 (249,6–283,2) НЗ |
| IVRTсепт, мс | 84,0 (61,4–91,7) | 81,2 (69,2–91,6) НЗ |
| Teiсепт | 0,55 (0,49–0,59) | 0,54 (0,48–0,62) НЗ |
| IVCTлат, мс | 57,9 (49,0–59,3) | 63,4 (56,5–79,9) НЗ |
| sтрив/лат, мс | 291,5 (270,2–312,9) | 273,7 (263,0–295,4) НЗ |
| IVRTлат, мс | 84,2 (71,4–94,0) | 76,3 (70,1–92,0) НЗ |
| Teiлат | 0,46 (0,43–0,50) | 0,51 (0,44–0,60) НЗ |
Кластер 2 характеризувався тенденцією до вищої частоти констеляції АГ/ІХС (χ2=1,966, число ступенів свободи df=1, р=0,161), а також діастолічних порушень (χ2=2,812, df=1; р=0,094).
Незважаючи на відсутність статистично значущої різниці за показниками інтегральної функції міокарда ЛШ, було виявлено такі статистично значущі кореляційні зв’язки (табл. 2):
| Показник | Когорта в цілому (n=76) | Кластер 1 (n=32) | Кластер 2 (n=44) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ІДЕ | КВЕС | ІДЕ/КВЕС | ІДЕ | КВЕС | ІДЕ/КВЕС | ІДЕ | КВЕС | ІДЕ/КВЕС | |
| IVRTсепт | r=–0,18 | r=–0,11 | r=–0,10 | r=–0,60 | r=–0,03 | r=–0,54 |
r=–0,42 р=0,024 |
r=0,04 | r=–0,36 |
| IVRTлат | r=–0,27 | r=0,26 | r=–0,27 | r=–0,31 | r=0,03 | r=–0,43 |
r=–0,67 р=0,006 |
0,58 r=р=0,023 |
r=–0,64 р=0,010 |
| Teiлат |
r=–0,47 р=0,026 |
r=0,49 р=0,024 |
r=–0,47 р=0,031 |
r=–0,43 | r=0,65 | r=–0,60 |
r=–0,59 р=0,020 |
r=0,51 |
r=–0,57 р=0,027 |
| ТАГ | r=–0,08 | r=0,19 | r=–0,13 | r=–0,10 | r=0,01 | r=–0,16 | r=–0,09 |
r=0,37 р=0,025 |
r=–0,24 |
За умови кластеризації досліджуваної когорти пацієнтів на 3 кластери за значенням ІДЕ/КВЕС (1,02 (0,87–1,19), n=19; 0,52 (0,41–0,63), n=32 та 0,24 (0,17–0,30) ум. од., n=25 відповідно) встановлено наявність статистично значущих кореляційних зв’язків між такими параметрами, як: ІДЕ та ЛПВГ (r=0,66, р=0,004), ІДЕ та КА (r=–0,50; р=0,040), ІДЕ/КВЕС та ЛПВГ (r=0,53; р=0,028), що були виявлені саме у кластері з найбільш порушеними функціональними властивостями еритроцитів. У цьому же кластері відмічена кореляція КВЕС та IVCTсепт (r=0,52; р=0,035).
Таким чином, у досліджуваній когорті хворих показники функціонального стану еритроцитів були пов’язані з параметрами інтегральної функції міокарда та ліпідного спектра системою прямих та зворотних взаємозв’язків, зокрема погіршання ІДЕ корелювало зі зростанням Tei-індексу, виміряного на латеральному відділі фіброзного кільця мітрального клапана як у групі в цілому, так і в кластері з гіршими значеннями ІДЕ, КВЕС та ІДЕ/КВЕС.
Вищезазначені окремі аспекти багатогранної позиції еритроцита у сітці складних взаємодій у серцево-судинній системі визначають необхідність застосування препаратів із подібними множинними ефектами для корекції його функціонального стану.
Наприкінці періоду спостереження вищеописаної когорти із 38 пацієнтів розподіл за досягненням КТ виглядав таким чином (табл. 3):
| Показник | Кінцева точка досягнена(n=15) | Кінцева точка не досягнена(n=23) | ||
|---|---|---|---|---|
| Початкове значення | Наприкінці періоду спостереження | Початкове значення | Наприкінці періоду спостереження | |
| ІДЕ | 0,77 (0,57–0,90) |
1,08 (0,87–1,34) р1=0,009 |
1,10 (0,90–1,80) |
0,67 (0,64–0,90) р2 <0,001 |
| КВЕС | 1,93 (1,89–2,11) |
1,78 (1,75–2,05) р1=0,059 |
1,71 (1,59–1,91) |
1,90 (1,69–2,31) р2=0,030 |
| ІДЕ/КВЕС | 0,40 (0,24–0,47) |
0,62 (0,50–0,78) р1=0,005 |
0,64 (0,48–0,94) |
0,36 (0,32–0,55) р2 <0,001 |
У групі пацієнтів, які досягли КТ, спостерігалося збільшення ІДЕ/КВЕС у 1,55 раза, головним чином, за рахунок покращання деформабельності. Недосягнення КТ характеризувалося погіршанням усіх трьох параметрів функціонального стану еритроцитів (у 0,9–1,8 раза).
Обидві групи щодо КТ було поділено на два кластери відносно Ме ІДЕ/КВЕС: кластер 1 (КТ не досягнена, значення ІДЕ/КВЕС наприкінці спостереження ІДЕ/КВЕС ≥Ме (0,36), n=12), кластер 2 (КТ не досягнена, ІДЕ/КВЕС < Ме (0,36), n=11), кластер 3 (КТ досягнена, значення ІДЕ/КВЕС на початку спостереження ≥Ме (0,40), n=8) та кластер 4 (КТ досягнена, ІДЕ/КВЕС значення ІДЕ/КВЕС на початку спостереження <Ме (0,40), n=7).
Кластери 3 і 4 були контрольними. 14 хворим кластерів 1 (n=8) та 2 (n=6) (з урахуванням їх структури) додатково до протокольного лікування був призначений розувастатин за вищенаведеною схемою. Кластери 1 і 3, 2 і 4 були зіставними за віком, нозологічною структурою, схемами протокольної терапії та вихідними значеннями ІДЕ/КВЕС.
Динаміка показників функціонального стану еритроцитів у досліджуваних кластерах наведена в табл. 4.
| Показник | Кластер 3 (контроль)(n=8) | Кластер 1 (розувастатин)(n=8) | Кластер 4 (контроль)(n=7) | Кластер 2 (розувастатин)(n=6) | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ІДЕ, у.о. | 0,84 (0,77–0,92) |
1,34 (1,12–1,36) НЗ1 |
0,90 (0,65–1,23) |
1,80 (1,37–1,84) р2=0,018 |
0,57 (0,49–0,61) |
0,87 (0,67–0,97) р3=0,043 |
0,65 (0,50–0,70) |
1,55 (1,23–1,64) р4=0,028 |
|
| КВЕС, у.о. | 1,92 (1,86–2,11) |
1,79 (1,73–2,05) НЗ1 |
1,70 (1,64–1,79) |
1,68 (1,45–1,72) НЗ2 |
1,94 (1,92–2,08) |
1,8 (1,77–1,86) НЗ3 |
2,25 (1,93-2,32) |
1,70 (1,53–1,83) р4=0,028 |
|
| ІДЕ/КВЕС, у.о. | 0,44 (0,41–0,48) |
0,78 (0,63–0,79) р1=0,040 |
0,46 (0,37–0,75) |
1,12 (0,80–1,19) р2=0,018 |
0,24 (0,24-0,32) |
0,50 (0,33-0,54) р3=0,043 |
0,32 (0,14-0,34) |
0,92 (0,68–1,08) р4=0,028 |
|
| Абс. | 0,32 (0,19–0,37) |
0,44 (0,29–0,66) НЗ5 |
0,18 (0,08–0,26) |
0,58 (0,46–0,83) р6 <0,025 |
|||||
| Прир., % | 65,7 (43,0–89,6) |
79,9 (45,0–122,8) НЗ5 |
37,9 (34,8–111,0) |
249,6 (169,1–526,0) р6 <0,025 |
|||||
Динаміка показників ліпідограми оцінювалась окремо в групах без (контрольна) та із застосуванням розувастатину (табл. 5).
| Показник | Протокольна терапія (контрольна група) (n=15) | Протокольна терапія + розувастатин (n=14) | ||
|---|---|---|---|---|
| Початкове значення | Наприкінці періоду спостереження | Початкове значення | Наприкінці періоду спостереження | |
| ЗХ, ммоль/л | 7,17 (6,70–9,27) |
6,97 (6,21–7,52) НЗ1 |
7,51 (6,96–8,04) |
5,78 (5,39–6,45) р=0,010 |
| ТАГ, ммоль/л | 3,45 (2,77–3,83) |
3,78 (2,7–4,67) НЗ1 |
3,16 (2,74–4,05) |
2,64 (2,28–2,89) р <0,05 |
| ЛПНГ, моль/л | 4,44 (3,93–5,05) |
3,92 (3,40–4,18) НЗ1 |
4,67 (3,76–5,10) |
3,50 (2,84–3,95) р=0,043 |
| ЛПВГ, ммоль/л | 1,25 (1,18–1,80) |
1,0 (0,77–1,44) НЗ1 |
1,08 (1,03–1,45) |
1,49 (1,36–1,67) НЗ2 |
| КА, у.о. | 4,43 (3,60–4,79) |
5,74 (4,07–7,07) НЗ1 |
5,10 (4,10–6,29) |
3,12 (2,46–4,68) НЗ2 |
Таким чином, у динаміці протокольної терапії із застосуванням розувастатину виявлено статистично значуще зниження рівнів ЗХ, ТАГ та ЛПНГ з тенденцією до підвищення ЛПВГ і зниження КА.
Варто відзначити, що динаміка змін функціональних властивостей еритроцитів та показників ліпідограми у порівнюваних групах лікування не корелювали між собою.
Отже, застосування розувастатину на фоні протокольної терапії більшою мірою покращувало функціональні властивості еритроцитів (головним чином, підвищення ІДЕ) у хворих зі значними змінами цих показників. Відсутність кореляції з динамікою показників ліпідограми свідчить про потенційні неліпідні додаткові механізми впливу розувастатину на функціональну активність еритроцитів.
Згідно з даними проведених останніми роками досліджень, покращання функціональних властивостей еритроцитів реалізується шляхом впливу на ліпідний склад (Koter M. et al., 2002; Tziakas D.N. et al., 2009) реологічні властивості (Coccia R. et al., 2007; Nagassaki S. et al., 2008), пероксидацію ліпідів еритроцитарних мембран (Koter M. et al., 2003), активність антиоксидантних ферментів (каталаза, супероксиддисмутаза, глутатіонпероксидаза) (Kaminsky Y. et al., 2010), іонний транспорт (Kosmidou M.S. et al., 2008) тощо. Зазначені механізми досліджені у процесі лікування різними представниками класу статинів (аторвастатин, симвастатин, правастатин).
Для розувастатину показані активація еритроцитарної NO-синтази в експерименті (in vitro) в результаті інкубації з еритроцитами (Ludolph B. et al., 2007) та зниження вмісту мембранного ЗХ внаслідок 12-місячного лікування (Tziakas D.N. et al., 2009).
Результати проведеного дослідження висвітлюють аспект практичного застосування розувастатину щодо його плейотропних можливостей покращувати функціональний стан еритроцитів (деформабельність, коефіцієнт відносної в’язкості) у пацієнтів із АГ та ІХС з різним ступенем змін зазначених показників.
Висновки
1. У пацієнтів із АГ та ІХС без ознак СН показники функціонального стану еритроцитів (деформабельність, коефіцієнт відносної в’язкості) пов’язані з деякими параметрами інтегральної функції міокарда та ліпідного спектра системою прямих та зворотних взаємозв’язків.
2. Короткочасне (28-денне) додавання розувастатину до протокольної терапії пацієнтів із АГ та ІХС без ознак СН сприяє значному покращанню показників функціонального стану еритроцитів.
Перспективою подальших досліджень вважаємо вивчення взаємозв’язків параметрів функціонального стану еритроцитів з іншими модифікаторами синдрому СН за різних її стадій та дозозалежного ефекту їх фармакологічної корекції розувастатином у рамках більш тривалого спостереження.
Література
- Коваленко В.М., Лутай М.І., Сіренко Ю.М. (ред.) (2010) Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики та лікування кардіологічних хворих. Київ, 96 с.
- Рыбакова М.К., Алехин М.Н., Митьков В.В. (2008) Практическое руководство по ультразвуковой диагностике. Эхокардиография. Издательский дом Видар-М, Москва, 512 с.
- Федорова З.Д., Бессмельцев С.С., Котовщикова М.А. (1989) Методы исследования агрегации, вязкости и деформируемости эритроцитов. Метод. рекомендации. Ленинград, 13 с.
- Ammar K.A., Jacobsen S.J., Mahoney D.W. et al. (2007) Prevalence and prognostic significance of heart failure stages: application of the American College of Cardiology/American Heart Association heart failure staging criteria in the community. Circulation, 115(12): 1563–1570.
- Armstrong W., Ryan T. (2009) Feigenbaum’s Echocardiography. Lippincott Williams & Wilkins, 816 p.
- Blumenthal R., Foody J., Wong N. (2011) Preventive cardiology: Companion to Braunwald’s Heart Disease. Saunders, 632 p.
- Coccia R., Spadaccio C., Foppoli C. et al. (2007) The effect of simvastatin on erythrocyte membrane fluidity during oxidative stress induced by cardiopulmonary bypass: a randomized controlled study. Clin. Ther., 29(8): 1706–1717.
- De Keulenaer G.W., Brutsaert D.L. (2011) Systolic and diastolic heart failure are overlapping phenotypes within the heart failure spectrum. Circulation, 123(18): 1996–2004.
- Fornal M., Korbut R.A., Królczyk J., Grodzicki T. (2010) Evolution of rheological properties of erythrocytes and left ventricular geometry in cardiovascular disease risk patients. Clin. Hemorheol. Microcirc., 45(2–4): 155–159.
- Fornal M., Korbut R.A., Lekka M. et al. (2008) Rheological properties of erythrocytes in patients with high risk of cardiovascular disease. Clin. Hemorheol. Microcirc., 39(1–4): 213–219.
- Kaminsky Y., Suslikov A., Kosenko E. (2010) Specific and pronounced impacts of lisinopril and lisinopril plus simvastatin on erythrocyte antioxidant enzymes. J. Clin. Pharmacol., 50(2): 180–187.
- Kosmidou M.S., Hatzitolios A.I., Adamidou A. et al. (2008) Effects of atorvastatin on red-blood cell Na(+)/Li(+) countertransport in hyperlipidemic patients with and without hypertension. Am. J. Hypertens., 21(3): 303–309.
- Koter M., Broncel M., Chojnowska-Jezierska J. et al. (2002) The effect of atorvastatin on erythrocyte membranes and serum lipids in patients with type-2 hypercholesterolemia. Eur. J. Clin. Pharmacol., 58(8): 501–506.
- Koter M., Franiak I., Broncel M., Chojnowska-Jezierska J. (2003) Effects of simvastatin and pravastatin on peroxidation of erythrocyte plasma membrane lipids in patients with type 2 hypercholesterolemia. Can. J. Physiol. Pharmacol., 81(5): 485–492.
- Ludolph B., Bloch W., Kelm M. et al. (2007) Short-term effect of the HMG-CoA reductase inhibitor rosuvastatin on erythrocyte nitric oxide synthase activity. Vasc. Health Risk Manag., 3(6): 1069–1073.
- Nagassaki S., Herculano R.D., Graeff C.F., Tanus-Santos J.E. (2008) eNOS T-786C polymorphism affects atorvastatin-induced changes in erythrocyte membrane fluidity. Eur. J. Clin. Pharmacol., 65(4): 385–392.
- Nagueh S.F., Appleton C.P., Gillebert T.C. et al. (2009) Recommendations for the evaluation of left ventricular diastolic function by echocardiography. Eur. J. Echocardiogr., 10(2): 165–193.
- Shepro D. (2006) Microvascular research. Elsevier Academic Press, N.Y., 1187 p.
- Talini E., Di Bello V., Bianchi C. et al. (2007) Early impairment of left ventricular function in hypercholesterolemia and its reversibility after short term treatment with rosuvastatin A preliminary echocardiographic study. Atherosclerosis, 197(1): 346–354.
- Tziakas D.N., Chalikias G.K., Stakos D. et al. (2009) Statin use is associated with a significant reduction in cholesterol content of erythrocyte membranes. A novel pleiotropic effect? Cardiovasc. Drugs Ther., 23(6): 471–480.
Резюме. В работе приведены результаты обследования 76 пациентов с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца. Проведены эхокардиографическое исследование, определение показателей функционального состояния эритроцитов (деформабельность, коэффициент относительной вязкости), липидограммы. Установлена роль изменений функциональных свойств эритроцитов как патогенетического фактора влияния на интегральные показатели состояния миокарда левого желудочка. В репрезентативной выборке 38 пациентов исследовались возможности фармакологической коррекции параметров функционального состояния эритроцитов в процессе терапии без/с применением розувастатина. Установлена возможность более эффективной коррекции функционального состояния эритроцитов терапией с добавлением розувастатина.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца, миокард левого желудочка, эритроцит, розувастатин.
Summary. 76 patients with arterial hypertension and coronary heart disease were enrolled. Echocardiographic examination, parameters of functional properties of erythrocytes (deformability, relative viscosity index), lipid profile were carried out. Change of functional properties of erythrocytes as a pathologic predictor of left ventricular myocardial performance was determined. 38 patients as a representative sample were selected to investigate possibility of pharmacological correction of parameters of functional state of erythrocytes in the course of treatment without and with addition of rosuvastatin. Possibility of more effective correction of functional state of erythrocytes by therapy with rosuvastatin was established.
Key words: hypertension, coronary heart disease, left ventricular myocardium, erythrocyte, rosuvastatin.
Коломоєць Михайло Юрійович
01014, Київ, вул. Верхня, 5
Державна наукова установа
«Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами
