ТЕРАПІЯ РЕМІТУЮЧОГО РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ. ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ РЕКОМБІНАНТНОГО ІНТЕРФЕРОНУ b-1а ДЛЯ ПІДШКІРНОГО ВВЕДЕННЯ (РЕБІФ)
Резюме. Розсіяний склероз (РС) — хронічне неврологічне захворювання дорослих, у світі налічується більше ніж 1 млн хворих. На початку захворювання найчастіше спостерігається його ремітуючий перебіг (ремітуючий РС), що характеризується наявністю загострень (екзацербацій) і наступних повних або часткових ремісій. З часом у більшості пацієнтів перебіг захворювання стає вторинно-прогресуючим (вторинно-прогресуючий РС). Через інвалідизацію і необхідність тривалого догляду за такими хворими вартість їх лікування висока як для пацієнтів, так і для осіб, які здійснюють догляд, а також для медичних установ, страхових компаній і для суспільства в цілому. Історично склалося, що медикаментозна терапія складає відносно малу частку всіх засобів, що витрачаються на лікування хворих з РС, значну ж їх частину складають непрямі витрати, пов’язані із захворюванням. Препаратами першої лінії для лікування пацієнтів з ремітуючим типом перебігу РС є модифікуючі засоби, що застосовуються не з метою усунення загострень, а для зниження частоти їх виникнення і тяжкості, а також для сповільнення прогресування хвороби. Усі препарати для модифікуючої терапії характеризуються високими показниками «ціна–вигода». У пацієнтів з ремітуючим РС при проведенні в межах клінічних випробувань модифікуючої терапії із застосуванням інтерферону b-1а для підшкірного введення (Ребіф) встановлений істотний сприятливий вплив на перебіг захворювання (частота розвитку і тяжкість загострень, прогресування інвалідності, прояви захворювання і активність його за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ)). Внаслідок проведення великого подвійного сліпого дослідження тривалістю 2 роки було встановлено, що порівняно з плацебо застосування інтерферону b-1а підшкірно в дозі 44 мкг 3 рази на тиждень сприяє зменшенню кількості загострень на 32% і сповільнює прогресування захворювання на 9,4 міс. Крім того, у пацієнтів, які отримували інтерферон b-1а, кількість активних вогнищ за даними МРТ була на 78% меншою порівняно з тими, хто одержував плацебо. Позитивні ефекти лікування були стійкими протягом 2 років проведення дослідження. Істотну короткочасну терапевтичну перевагу підшкірного застосування інтерферону b-1а порівняно з внутрішньом’язовим його застосуванням у пацієнтів з ремітуючим РС було виявлено під час великого сліпого рандомізованого дослідження. Через 24 тиж лікування відсутність загострення спостерігали у 74,9% пацієнтів, які отримували інтерферон b-1а підшкірно в дозі 44 мкг 3 рази на тиждень і у 63,3% хворих, які отримували інтерферон b-1а внутрішньом’язово в дозі 30 мкг (Avonex/Авонекс) один раз на тиждень. Крім того, кількість активних вогнищ ураження за даними МРТ була в середньому менша у пацієнтів, які отримували інтерферон b-1а підшкірно, порівняно з тими хворими, які отримували інтерферон b-1а внутрішньом’язово (0,7 і 1,3 відповідно). При підшкірному застосуванні інтерферону b-1а найчастішим побічним ефектом було запалення на місці ін’єкції (більше ніж у 60% пацієнтів). Лікування інтерфероном b-1а підшкірно було асоційоване з відомими побічними ефектами лікування інтерфероном — грипоподібним синдромом, а також дозозалежними ефектами стосовно підвищення кількості печінкових ферментів і зменшення — лейкоцитів. Зменшення кількості загострень, госпіталізацій і курсів терапії кортикостероїдами, що спостерігали внаслідок терапії інтерфероном b-1а підшкірно порівняно з плацебо, сприяє зниженню витрат на лікування захворювання в межах системи охорони здоров’я. Уповільнення прогресування хвороби може призводити до зниження як прямих (наприклад, сплата по догляду за пацієнтом і адаптивне обладнання), так і непрямих (наприклад, сплата по інвалідності і втрата прибутків) витрат, а заощаджені кошти можуть бути розподілені за багатьма напрямками охорони здоров’я та інших систем. На закінчення слід відзначити, що підшкірне застосування інтерферону b-1а є модифікуючою терапією першої лінії для лікування хворих з ремітуючим РС. Високі витрати на придбання інтерферону b-1а потрібно зіставляти з довготривалими перевагами його застосування.
Ключові слова:розсіяний склероз, інтерферон b-1а, лікування захворювання, огляд методів лікування
MANAGEMENT OF RELAPSING-REMITTING MULTIPLE SCLEROSIS. DEFINING THE ROLE OF SUBCUTANEOUS RECOMBINANT INTERFERON-b-1а (REBIF)
Summary. Multiple sclerosis (MS) is a chronic neurological disease of adults that affects over 1 million people worldwide. Relapsing-remitting MS, characterized by acute attacks (relapses) followed by complete or partial remissions, is the most common type of MS at disease onset. Over time, most patients develop secondary-progressive disease. Costs for patients, caregivers, healthcare providers and insurers, and society in general are high because of the progressive disability and long-term care associated with MS. Historically, drug therapy has represented a relatively small component of the overall cost of the disease and indirect costs have accounted for most of the costs. Although not curative, disease-modifying agents are available for first-line use in patients with relapsing-remitting MS; the goals of therapy are to reduce the frequency and severity of relapses and postpone disease progression. All of the disease-modifying agents are associated with high cost-utility ratios. Subcutaneous (SC) interferon-b-1a (Rebif) is a disease-modifying therapy that demonstrates significant benefits on all outcome measures of clinical trials [relapse rate, relapse severity, progression of disability, magnetic resonance imaging (MRI) burden of disease and MRI activity] in patients with relapsing-remitting MS. In a large, 2-year, double-blind trial, SC interferon-b-1a 44 mg three time weekly decreased the number of relapses by 32% and delayed disease progression by 9.4 months with compared with placebo. In addition, patients treated with SC interferon-b-1a had 78% fewer active lesions than placebo recipients when evaluated by MRI scans. A 2-year extension of this trial demonstrated the persistence of positive effects with treatment. Results from a large, assessor-blinded, randomized trial in patients with relapsing-remitting MS show a significant short-term therapeutic advantage for SC interferon-b-1a over IM interferon-b-1a. At week 24 of treatment, 74.9% of patients who received SC interferon-b-1a 44 mg three times weekly were relapse-free compared with 63.3% of those who received intramuscular (IM) interferon-b-1a 30 mg (Avonex) once weekly. Moreover, there were fewer mean active lesions per MRI scan in SC interferon-b-1a recipients than in IM interferon-b-1a recipients (0.7 vs 1.3 lesions). The most frequently reported adverse event with SC interferon-b-1a is injection site inflammation (>60% of patients). SC interferon-b-1a treatment is associated with the well recognized adverse events which accompany interferon therapy including flu-like syndrome and dose-related effects on elevation of liver enzymes and reduction in white blood cell indices. The reduction in relapses, hospital admissions and courses of corticosteroid therapy seen with SC interferon-b-1a compared with placebo results in decreased costs within the healthcare system. The delay in disease progression may reduce both direct (e.g. paid caregivers and adaptive equipment) and indirect (e.g. disability payments and lost income) costs and will likely be distributed across multiple healthcare and non-healthcare systems. In conclusion, SC interferon-b-1a is a valuable first-line disease-modifying therapy in the treatment of patients with relapsing forms of MS. The high acquisition costs of interferon-b-1a must be weighed against the long-term benefits of therapy.
Key words: multiple sclerosis, interferon-b-1a, disease management, review on treatment
