Пробіотики при діареї у дітей: доказова база

26 квітня 2019
7350
Резюме

Як повідомлялося раніше, 28 березня 2019 р. відбулася Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інфекційні хвороби у дітей. Сучасний погляд на діагностику, лікування та профілактику», протягом якої окремо були висвітлені сучасні аспекти застосування пробіотиків при діареї у дітей з позиції доказової медицини.

Доказова база застосування пробіотиків при діареї у дітей

Сергій Крамарьов, доктор медичних наук, професор, завіду­вач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, продемонстрував присутнім дані доказової бази щодо пробіотикотерапії при діареї у дітей.

Діарея у дітей: найчастіші причини

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), діарея — це епізоди рідких чи водянистих випорожнень більше трьох разів на добу або частіше, ніж зазвичай у конкретної людини.

До найчастіших причин діареї у дітей належать:

  1. Інфекції.
  2. Застосування лікарських засобів: антибіотикасоційовані діареї, передозування послаблювальними засобами, застосування антацидів, що містять магній, метилксантинів (кофеїн, теофілін, еуфілін, теобромін).
  3. Харчова алергія або непереносимість: алергія на білок коров’ячого молока, білок сої, поліетіологічна харчова алергія.

Професор зазначив, що в перерахунку на душу населення діти споживають більше антибіотиків, ніж дорослі. Саме тому питання антибіотикасоційованої діареї є особливо актуальним для лікарів-педіатрів, дитячих інфекціоністів та гастроентерологів.

Антибіотикасоційована діарея: найчастіші причини розвитку

Антибіотикасоційована діарея — це поява трьох і більше епізодів неоформлених водянистих випорожнень протягом двох і більше послідовних днів на тлі антибіотикотерапії або протягом 8 тиж після відміни антибіотиків.

Ризик розвитку антибіотикасоційованої діареї залежить від антибактеріального препарату, який застосовується. Нижченаведена класифікація демонструє розподіл антибіотиків на три групи залежно від ризику розвитку антибіотикасоційованої діареї:

  1. Високий ризик: ампіцилін, амоксицилін, кліндаміцин, лінкоміцин, цефалоспорини ІІ та ІІІ покоління.
  2. Середній ризик: тетрацикліни, сульфонаміди, макроліди, хлорамфенікол, триметоприм, фторхінолони.
  3. Низький ризик: парентеральні форми аміноглікозидів, бацитрацин, ванкоміцин.

До факторів ризику розвитку антибіотикасоційованої діареї належать:

  1. Вік до 2 або старше 65 років.
  2. Наявність хронічних захворювань.
  3. Тривале застосування антибіотиків широкого спектра дії. Разом з тим, якщо антибіотик застосовується протягом терміну, який не перевищує 5 днів — діагноз антибіотикасоційованої діареї сумнівний.

Згідно з даними ESPGHAN (The European Society for Paediatric Gastroenterology Hepatology and Nutrition), антибіотикасоційована діарея може розвиватися як при пероральному прийомі, так і при парентеральному введенні антибактеріальних лікарських засобів.

Антибіотикасоційована діарея: пробіотики як профілактика

На сьогодні не існує уніфікованих клінічних рекомендацій щодо лікування пацієнтів з антибіотикасоційованою діареєю, проте є можливості для запобігання розвитку цього патологічного стану.

На фармакологічному ринку представлено безліч пробіотиків з різним складом: в аптеках України наявно більше 120 комерційних назв. Разом з тим, за даними ESPGHAN, лише два пробіотичні штами володіють доведеною ефективністю щодо профілактики розвитку антибіотикасоційованої діареї у дітей: Saccharomyces boulardii та Lactobacillus rhamnosus GG. У своєму виступі професор акцентував увагу на властивостях першого пробіотичного штаму — Saccharomyces boulardii.

Чи зберігають свої властивості пробіотики на фоні антибіотикотерапії

Профілактика антибіотикасоційованої діареї полягає у застосуванні пробіотиків з першого дня антибіотикотерапії. Оскільки у складі пробіотиків знаходяться живі мікроорганізми, цілком логічним є питання щодо збереження їх властивостей на фоні прийому антибіотиків.

При виборі пробіотиків лікар обов’язково повинен враховувати дані карти чутливості пробіотичних штамів до антибактеріальних препаратів. Оскільки мікроорганізми Saccharomyces boulardii — це штам дріжджів, вони є резистентними до впливу антибіо­тиків і зберігають свої властивості на фоні антибактеріальної терапії.

Інфекційна діарея та пробіотики: сучасна доказова база

ESPGHAN наводить класифікацію пробіотиків із позитивною та негативною рекомендаціями відповідно до ступеня їх доказовості щодо застосування на фоні інфекційної діареї.

Пробіотики з позитивною рекомендацією:

  1. Saccharomyces boulardii — сильна рекомендація.
  2. Lactobacillus rhamnosus GG — сильна рекомендація.
  3. Lactobacillus reuteri DSM 17938 — слабка рекомендація.
  4. Lactobacillus acidophilus LB — слабка рекомендація.

Пробіотики з негативною рекомендацією: Enterococcus faecalis — фактор поширення антибіотикорезистентності.

Висновки

Таким чином, застосування пробіотиків, які містять Saccharomyces boulardii, з метою профілактики антибіотикасоційованої діареї, а також на фоні інфекційної діареї у дітей є доцільним з позиції доказової медицини. Препарат необхідно приймати вже з першого дня антибіотикотерапії у дозі 250–500 мг/добу протягом 5–7 днів.

Водночас у дітей з інфекційною діареєю не рекомендується застосовувати пробіотики, які містять штами Enterococcus faecalis, оскільки вони є причиною погіршення ситуації з антибіотикорезистентністю.

Анастасія Козловська