Вибори, вибори… Як допомогти політикам розібратися в охороні здоров’я і обрати правильний шлях

Результати незалежного дослідження передвиборчих програм кандидатів у президенти України свідчать, що не дуже, а іноді — зовсім ні. Тож завдання експертної спільноти допомогти їм обрати правильний для народу України шлях.

З цієї нагоди 20 березня 2019 р. в Інформаційній агенції «Укрінформ» відбувся круглий стіл на тему «Результати експертної оцінки програм кандидатів у президенти України за напрямом охорона здоров’я». Організатором заходу виступила Громадська платформа «Українська медична експертна спільнота» (УМЕС).

Відкриваючи круглий стіл, Костянтин Надутий, відповідальний координатор УМЕС, заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства, член президії Національної лікарської ради України, зазначив: «Попереду вибори Президента України, а потім — вибори до Верховної Ради України.

Кожна людина чогось очікує від цих подій. Кожна людина хоче жити, жити добре, бути здоровою, щасливою, і виборці бажають побачити від політиків прагнення дати громадянам України відчуття спокою, достатку, здоров’я, щастя.

Охорона здоров’я — специфічна, дуже складна галузь. І не маючи медичної освіти, вести бесіди про те, яку слід зробити систему охорони здоров’я — це невігластво, насправді замішане на зневірі у державу. Тому що держава тривалий час демонструє нездатність забезпечити ці речі, про які я зараз згадав.

Сьогодні люди, які мають інтелект і здатні цей інтелект запропонувати, тікають з України не тільки за заробітками, а за впевненістю в тому, що їхні діти будуть забезпечені нормальними умовами життя. Вони бояться лишатися тут. Отже, коли ми говоримо про охорону здоров’я, ми говоримо не лише про нас, наших батьків. Мова йде про наше майбутнє. І ми б хотіли, щоб наші обранці, — з яких хтось стане Президентом, хтось зайде у Верховну Раду, — чітко сказали, як вони бачать це наше щасливе майбутнє. Продемонстрували реалістичні погляди, які можна втілити в життя.

Формування політики в охороні здоров’я — це справа експертів, професіоналів. Її узгодження — це справа усього суспільства. Скерування держави — це справа політиків, але не вироб­лення самої політики охорони здоров’я.

Що вже зроблено

На сьогодні маємо Концепцію побудови нової національної системи охорони здоров’я, яку почали розробляти ще у 2014 р. Потім її підтримав Національний форум охорони здоров’я «За здорову націю». Ми продовжили роботу над цим в УМЕС ще рік тому, коли платформа успадкувала напрацювання ПРО S VITA. Вже створено платформу Національної стратегії охорони здоров’я — теж цікавий, гідний уваги і поваги документ. Отже, пропозицій багато, вони в чомусь подібні, де в чому контраверсійні. Ми зрозуміли, що суспільству потрібно дати такі ідеї, ґрунт подальшого руху, які не викликають жодного конфлікту. Хіба хтось може сказати, що цінністю для держави є щось інше, ніж людина? Хтось заперечить, що духовне має у будь-якому разі переважати над матеріальним? Хіба щось для України може бути цінніше у сьогоднішньому нашому стані, ніж національна безпека? Українці кров’ю полили Схід, щоб зупинити ворога. Сьогодні вони гинуть всередині України, тому що фронт наразі практично в кожному місті, в кожному селі, між тими, хто хоче цієї землі, й тими, хто її любить і хоче тут жити й народжувати дітей.

Мета охорони здоров’я

Що сьогодні цінують країни в усьому світі? Людський потенціал або капітал! Без цього компонента жодне економічне зростання неможливе. Дивитися в майбутнє не через призму збільшення людського потенціалу фактично немає жодного сенсу. Тільки це є мірилом! Політики, які пов’язані з реальним сектором економіки, чітко говорять: «Ми нічого не зможемо робити, якщо не буде людей, які працюватимуть на цих заводах і ланах. А найбільш цінне — це інтелект, притаманний саме людині. Отже, метою охорони здоров’я має бути забезпечення максимального внеску у людський потенціал нації».

Що треба ставити за мету? Те, що перш за все вимірюється. Якщо ціль невимірювана — вона недосяжна. Такими цілями для охорони здоров’я мають бути тривалість якісного життя, забезпечення справедливого та рівного доступу людини до необхідних медичних послуг. Якщо ми поставимо людину в центр системи, то жодних «ліберальних» моментів, коли «є гроші — лікуйся, немає грошей — вмирай», не може бути. Охорона здоров’я — це не ринок, де продається морква чи картопля. Це вимушене споживання, причому споживачем некомпетентним, який не розуміє, що він отримує. І держава не може не втручатися у цей процес, і там, де держава не втручається, — там погано. Як приклад — американська система — грошей дуже багато, розуму дуже багато, свобода вибору — повна, а медицина за ефективністю займає 50-те місце у світі.

Також необхідне забезпечення чутливості до потреб громадян. Коли людина звернулася за медичною допомогою і не розуміє, що їй дали, не відчуває комфорту в цьому закладі, затишку, і вона не отримує того, що їй потрібно, тобто здоров’я в комплексі — і екзистенціального, і об’єктивного. Об’єктивне — це те, що вимірюється, наприклад лабораторними тестами, а екзистенціальне — це як душа сприймає чи не сприймає надані послуги. Тому дуже важливою є «сприйнята якість» — те, чого, до речі, зазвичай прагнуть політики для демонстрації досягнень у медицині.

Це фундаментальні речі, які заперечувати практично неможливо».

Принципи системи охорони здоров’я

• Системного комплексного розвитку та інтегрованості.
• Демонополізації та децентралізації.
• Доказовості й безпеки.
• Соціальної справедливості.
• Паритету відповідальності.
• Доступності.
• Вищої якості, результативності та ефективності.
• Інноваційності.
• Превентивності.
• Публічності.

Кожен із цих принципів має тлумачення, засноване на досвіді й численних дискусіях експертного середовища. Принципи — як лекала для виваженості, обґрунтованості рішень.

Як же досягти результату?

Треба будувати команди змін і треба планувати. Через ціннісно-­цільовий та компетентнісний підходи задля досягнення максимально ефективного використання людського потенціалу/капіталу галузі та її інфраструктури.

Вибір способів досягнення мети і цілей, вибір варіанта рішення для включення у Стратегію охорони здоров’я і план її реалізації здійснюється на підставі моделювання і порівняння альтернатив за їх наявності.

«Отже, ми показали, на яких цілях, на яких принципах можна розробляти Національну стратегію охорони здоров’я. Проте майбутнє змінюється, і наше бачення майбутнього змінюється з часом. Сьогодні настільки швидкий плин часу, що ми не можемо на 10 років вперед все чітко передбачити і спланувати. Реалістично рухатися через безперервний розвиток, постійно вдосконалюючи бачення, вивіряючи й узгоджуючи з актуальною ситуацією і новими можливостями наступні кроки, аналізуючи їх», — зазначив К. Надутий.

Політичні переговори вже ведуться

Ігор Найда, член Координаційної ради УМЕС, лідер громадської платформи «Сходи в майбутнє» повідомив, що за короткий період УМЕС вдалося донести свою аргументовану позицію кандидатам у президенти України і лідерам політичних партій. Значна частина з них відгукнулися, з деякими з них вже проведено зустрічі. За це окрема подяка їх командам. Тому що перша особа не може всього знати, завжди в команді є коло людей-професіоналів, які можуть їй допомогти в тій чи іншій царині, окреслити ту чи іншу проблематику, а найголовніше — побачити майбутнє. Підписані угоди про співпрацю із Сергієм Тарутою, Русланом Кошулинським, Ольгою Богомолець, Віталієм Скоциком.

УМЕС також проведено перемовини зі штабом Анатолія Гриценка, а також Сергія Кривоноса — досягнуто попередньої домовленості про співпрацю.

УМЕС взято участь у медичному форумі Юлії Тимошенко — пропозиції УМЕС, у тому числі щодо акцептування Концепції, повністю враховані у резолюції форуму.

УМЕС надано пропозиції платформі Національної стратегії охорони здоров’я щодо акцептування концепції для подальшої роботи над Національною стратегією охорони здоров’я.

Комунікації тривають. «Наша позиція така, що документ, який стосується Концепції безперервного вдосконалення Національної системи охорони здоров’я України, є консенсусним для будь-якої політичної сили. Охорона здоров’я — це позапартійна тематика. Це тематика політики охорони здоров’я на державному, регіональному і місцевому рівні. Наше завдання — пролонгувати свої зусилля через програми кандидатів, через Президента України, через парламентські вибори. І ми прагнемо і будемо все робити для того, щоб показати людям, що ми здатні виробляти продуктивні рішення. Ми ні з ким не конфліктуємо, і наші рішення — це інтелектуальне волонтерство задля кожного українця, української нації та держави. Ми готові стати майданчиком для інших спільнот, щоб проводити більш тісну співпрацю. Адже ми прекрасно розуміємо, що такі напрацювання, які є сьогодні в Україні, зокрема у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, поки що недостатньо відомі широкому загалу. І потрібні неймовірні зусилля з напрацювання стратегії охорони здоров’я України», — наголосив лідер громадської платформи «Сходи в майбутнє».

Користуючись нагодою, І. Найда запросив усіх до співпраці, наголосивши, що до вересня 2019 р. бажано мати вже напрацьований документ — Національну стратегію охорони здоров’я.

Охорона здоров’я у програмах кандидатів у президенти

Анатолій Анчішкін, член УМЕС, координатор експертизи програм кандидатів у президенти України (м. Дніпро), представив експертну оцінку програм кандидатів у президенти України. Як він зазначив: «Ми були впевнені, що у таких програмах мають бути сформульовані оцінка ситуації, проблеми та шляхи вирішення питань у важливій для людей сфері охорони здоров’я з урахуванням їх конституційного права на охорону здоров’я. Кандидати у президенти мали би взяти це до уваги. Поведена експертна оцінка 12 програм кандидатів — найбільш рейтингові, а також ті, хто погодився з нами співпрацювати. Оцінювали 6 експертів, які не мали впливу один на одного, за 16 критеріями (таблиця), які були нами визначені на основі Концепції.

Ці критерії всі разом відображають наявність у програмі прихильності до правильних політичних рішень в інтересах потреб людей у сфері охорони здоров’я.

Методологічно при організації та проведенні експертної оцінки ми спиралися:

1. На присвоєння визначеним критеріям оцінки ваги — максимально 10 балів. Після проведення оцінки програм було виведене середнє значення та зроблене ранжування за кожним критерієм та за підсумком. Використати оціночну шкалу процентилей не було можливості — адже отримано занадто нерівномірні оцінки програм кандидатів, але для майбутніх експертиз, наприклад програм партій на вибори у Верховну Раду, застосування цього методу зможе підвищити якість оцінок.

2. На принцип доказовості на основі фактів. У світі визнана доказова медицина, доказовий менеджмент, тепер черга за доказовою політичною практикою на основі фактів і наукових теорій, тобто прихильність до інтересів людей у сфері охорони здоров’я має ґрунтуватися на певних напрацюваннях подібно до Концепції у сфері охорони здоров’я. Для розробки політики на основі фактичних даних є певні підходи у ряді досліджень, також є вже практика використання урядами поведінкових наук для своєї політики і практики, наприклад британська група поведінкових досліджень з понад 70 офісів у країнах світу.

3. На дослідження, що підтверджують, що колективна експертиза точніша, ніж індивідуальна, на приклади у клінічній діагностиці. На висновки вчених із поведінкових наук.

4. На ствердження «…об’єднання думок буде працювати, коли помилки незалежні».

У нашому випадку кожен з експертів мав свою інтерпретацію ідей тексту програми кандидатів, свою інтерпретацію критерію та його ваги для програми, неминуче на оцінку впливав його досвід і багато інших когнітивних факторів, але всі помилки, якщо припустити їх наявність, були зроблені незалежно — і тому загальні висновки експертизи придатні до використання і варті уваги.

Підкріпила нашу впевненість у правильності наших підходів також концепція фундаментальної статті «Структурований підхід до стратегічних рішень».

Опрацювання ідей цієї концепції, серед авторів якої є нобелівський лауреат Даніель Канеман, дозволить нам у подальшому скоригувати нашу методологію експертної оцінки, тим більше, що програмні документи, якими є програми кандидатів, можуть потім стати стратегічними рішеннями представників влади.

Висновки

За результатами експертної оцінки програм кандидатів у президенти України нами зроблено такі висновки:

Тексти більшості програм свідчать про відсутність чіткого уявлення про інтереси та потреби людей у сфері охорони здоров’я, про детермінанти здоров’я. У результаті це повинне відображатися у формулюванні проблем, що потребують вирішення, та відповідних пропозицій.

Рішення у програмах кандидатів переважно зведені до декларації ідеального — доступ і доступність до якісної медичної допомоги, а інструментом для цього рішення більшістю кандидатів вибране медичне страхування («страхова медицина»), часто без визначення його моделі, що має суттєве значення.

Практично відсутнє згадування про детермінанти здоров’я, крім (у деяких програмах) соціальних детермінант типу «підвищення якості життя».

Слід відзначити, що методологія експертизи дозволила ранжувати програми та внаслідок цього виявити більш ґрунтовні політичні пропозиції відповідно до заданих критеріїв:

1. Богомолець О.В. — 55,6.
2. Тимошенко Ю.В. — 49,3.
3. Вілкул О.Ю. — 35,2.
4. Гриценко А.С. 24,4.
5. Тарута С.О. — 24.
6. Зеленський В.О. — 18,8».

Тож, за словами доповідача, розроблена УМЕС методологія експертної оцінки програмних документів у сфері охорони здоров’я є універсальним інструментом за умови адаптації до конкретних умов застосування.

Це розкриває можливості підвищення об’єктивності інформації, що надається громадянам стосовно політики охорони здоров’я, для формування суспільної підтримки відповідних пропозицій.

Анатолій Якименко, член УМЕС, головний редактор інтернет-ресурсу «TRIGGER» (м. Вінниця), закцентував увагу на тому, чому необхідно проводити експертизу кандидатів на посади президента, але, відповідно до Конституції, наш Президент обмежений двома напрямками — зовнішня політика й оборона країни. «Є декілька пояснень, чому ми взялися за цю роботу. Перш за все, заінтересованість з боку претендентів на посаду Президента України охороною здоров’я — це зростаючий тренд. Якщо Віктор Ющенко цікавився цією темою помірно, то Віктор Янукович — активніше (перинатальні центри — прим. ред.), а Петро Порошенко проявляв до охорони здоров’я надмірний інтерес. Він фактично за руку завів в Уряд Уляну Супрун, через народного депутата України Сергія Березенка особисто лобіював прийняття Закону України «Про державні фінансові гарантії» і ще багато чого робив особисто. На думку оратора, цей тренд збережеться попри те, що у програмах уже колишніх президентів ви нічого не знайдете з приводу охорони здоров’я. Ще одна причина, чому ми вирішили проаналізувати їхні програми, це той факт, що, крім Леоніда Кравчука, кожен президент мав і має свою власну фракцію в Парламенті і впливає на діяльність Верховної Ради. А у сферу її діяльності входить зокрема й охорона здоров’я. Я розповім, як я працював над індикатором. У нас за 15 номером є загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування. Це дуже неоднозначний показник, у мене всі 12 кандидатів у президенти отримали або нулі, або одиниці. У суспільстві недооцінюється ставлення до охорони здоров’я з боку кандидатів. Дуже мало хто звертає увагу на такий простий факт, що будь-який спеціальний податок на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування — це частка податку на прибуток. Проте дохідна частина бюджетів формується непрямими податками, головним з них є універсальний акциз — ПДВ та інші акцизи, і відшматувати частку від непрямих податків ми не можемо. Тому ми приречені на бюджетну охорону здоров’я і бюджетне фінансування.

Тож, коли кандидати в президенти починають говорити про медичне страхування, то виникає запитання не тільки щодо компетентності в охороні здоров’я, а взагалі стосовно обізнаності в питаннях економіки, фіскальної політики. Я вже не говорю про те, що фіскальні можливості держави давно вичерпані», — завершив А. Якименко.

Олексій Орлов, член координаційної ради УМЕС, зазначив: «Проводячи експертизу, я звернув увагу на те, що більшість кандидатів не мають уявлення про охорону здоров’я. У програмах зазначені формальні фрази про якісну медицину чи якісну медичну допомогу або ж тема медицини повністю відсутня. Ті кандидати, які мали найвищі рейтинги і команди професійних експертів, звертають увагу на медичну галузь. Моя мета як члена й експерта УМЕС полягала в тому, щоб оцінити програми кандидатів, згідно із заданими критеріями, які в майбутньому стануть критеріями якості. А також оцінити, як кожен кандидат зможе у своїй програмі затвердити як основну дорожню карту розвитку системи охорони здоров’я. Кожна політична партія, яка балотуватиметься у Парламент, має враховувати критерії, згідно з якими її зможуть оцінити. І суспільству не можна буде закрити очі на те, що політики у своїх передвиборчих обіцянках обмежуються загальними фразами щодо медицини». О. Орлов звернув увагу на те, що УМЕС — це спілка професіоналів, які мають відповіді на запитання, як зробити реальністю якісну медичну допомогу, якісний медичний сервіс. І, звичайно, прогнозовано те, що найвищу оцінку отримали ті кандидати, які співпрацюють із професійними спільнотами, мають свої власні професійні спільноти і прислухаються до експертів.

Наталія Бондаренко (Безмен), член УМЕС, лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категорії, Медичний центр «Верум» (м. Київ), медичний журналіст, розповіла, що проведено оцінювання 44 програм кандидатів. Зазначила, що більшість кандидатів не мають розуміння того, як функціонує система охорони здоров’я, вони не бачать ні картини майбутнього, ні суті та змісту тієї реформи, яка зараз відбувається. Проте реформа вже почалася і відбувається. І ми маємо визнати, що наступний Президент України, хто б не виграв ці вибори і зайняв цю посаду, зіткнеться з тим, що отримає у спадок вже частково розпочату і частково проведену реформу. Йому доведеться приймати рішення: чи він цю реформу продовжує, чи він її зупиняє і робить щось інше. Якщо він продов­жує — то наскільки це реально, які кінцеві критерії будуть досягнуті, і чи є у бюджеті країни необхідні кошти навіть на ту частку реформи, якої досягнуто вже зараз. Із таким викликом зіткнеться кожний кандидат. Це не добре і не погано, що політики нічого не знають про охорону здоров’я, це факт, який ми маємо визнати. Це стало можливим зокрема тому, що не було дискусійних майданчиків, не було широкого обговорення у засобах масової інформації, не було широкого залучення експертів, не було діалогу між експертами і Міністерством охорони здоров’я України, але надалі його проводити доведеться. Якщо немає бажання дискутувати з експертами якоїсь старої чи нової градації, економістами, все одно необхідно підраховувати, чи вистачить податків, чи вистачить коштів на те, що вже закладено у програму державних фінансових гарантій. На жаль, будь-який наступний Президент зіткнеться із цими викликами. І ці питання необхідно вирішувати.

Валентина Очеретенко, член УМЕС, голова Спілки захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації», віце-президент Міжнародної діабетичної федерації (IDF, 2003–2009) (м. Київ), як представник пацієнтської спільноти закликала, щоб під час оцінки було зазначено, що права пацієнта в Україні ніяк не захищені, проект Закону України «Про захист прав пацієнтів» за декілька спроб прийнято не було. Проте пацієнтський рух в Україні був дуже потужним, на сьогодні його ідея вихолощена внаслідок явища, яке вона називає «шерембеївщиною». І з цим треба боротися, адже сьогодні у всьому світі говорять про те, що допомога має бути орієнтованою на людину. Адже часто ми забуваємо, що лікар — це також людина. Від імені пацієнтської спільноти було озвучено три доручення для майбутнього Глави Держави:

1. Охорона здоров’я має бути пріоритетом держави.

2. У багатьох країнах світу президенти щорічно звітують перед конгресом про стан охорони здоров’я, і це також має стати обов’язком для Президента України.

3. Необхідно відмінити нормативний акт, підписаний Яценюком, про заборону розвитку медичних програм.

Наостанок зазначено, що у багатьох країнах громадський рух має підтримку державних структур, президента. Це не завжди зручно, оскільки складна звітність, проте за такої співпраці спроможні пацієнтські організації беруть на себе багато з тих завдань, які має вирішувати держава.

К. Надутий зазначив, що в експертній оцінці брали участь також Віктор Сердюк та Володимир Найштетик. Отже, оцінку проводили різні люди, і таким є суспільство. Інший — не означає гірший, і цю тезу треба усвідомити, щоб створити стале суспільство. Адже кожна інша думка — це унікальний внесок кожної людини у наш загальний суспільний розвиток. Ця експертна група — свого роду невеличка модель українського суспільства: різного, барвистого, неузгодженого у багатьох місцях, але це наше суспільство. Для того щоб навчитися говорити однією мовою, ми повинні почати один з одним говорити й один одного чути.

Далі захід перейшов у формат дискусії, і першим слово взяв Іван Сорока, президент Українського медичного клубу. Він наголосив, що мета цього заходу — це створення підвалин політичного і суспільного консенсусу з охорони здоров’я: «Сьогодні треба визначити, що ми маємо зробити, що у нас реально є, які в нас є кадри, чи вони достойні, чи вони зможуть, чи вони компетентні. Вдячний усім за проведений незаангажований аналіз. Ця експертна група відкрита для майбутньої роботи, для аналізу політичних програм на майбутні парламентські та місцеві вибори. Надзвичайно важливим також є те, що цей аналіз зроблений чесно і незаангажовано. І у політичних програмах виявлено поверхневий підхід до охорони здоров’я, відсутність уваги до детермінант здоров’я, майже ніхто не оцінює ресурси, про економічні моделі мова взагалі не йдеться. Як дійсно зробити так, щоб ця система функціонувала? Бо декларації — це одне, а поле орати — це зовсім інше. Важливо зазначити, що УМЕС (як професійна інституція — прим. ред.) відбулася. І тепер без оцінки чи поради УМЕС жодне політичне управлінське рішення в охороні здоров’я не має пройти. Це наша основна ідео­логія. І наостанок хочу сказати — у країні на сьогодні ми створили дієву платформу, де є науковці, практикуючі лікарі, пацієнти, управлінці, команди змін, політики, де є преса, яка не дозволить нехтувати правом українця на здоров’я». На закінчення І. Сорока сказав: «Ми чекаємо від Уряду, від Президента і від Парламенту щорічної доповіді про стан справ у системі охорони здоров’я. Також у заході взяли участь особи, які можуть ці зміни реалізувати, і ми свідомо про це заявляємо. Ми маємо напрацювання, концепції, стратегії і політики і маємо команди змін. Разом до перемоги, разом до здоров’я українського народу! Дякую!», — завершив свій виступ І. Сорока.

Ігор Шкробанець, член Координаційної ради УМЕС, член Правління «Українська асоціація сприяння охороні здоров’я населення», зазначив, що робота стосовно експертизи програмних документів кандидатів у президенти в частині їх бачення щодо перспектив медичної галузі зроблена дуже якісно. На його думку, вперше в історії України компетентні експерти зробили аналіз цих документів для того, щоб виборцям було легше зорієнтуватися: «Водночас я би не драматизував те, що у кандидатів у президенти немає чіткої стратегії їхнього бачення майбутнього системи охорони здоров’я. Тому що чітка стратегія і тактика повинна розроблятися професіоналами. Не можуть хірурги доручити робити операцію терапевтам, так само і організатори охорони здоров’я, фахівці соціальної медицини повинні бути залучені до розробки стратегії і тактики будівництва, а потім і вдосконалення системи охорони здоров’я в нашій країні. Чого ми очікували від кандидатів у президенти — щоб вони чітко заявили, яку систему охорони здоров’я треба будувати в майбутньому. Чи це ліберальна модель, чи це модель європейська, в якій є орієнтація на те, що питання лікування хворої людини — це питання відповідальності суспільства, яке реалізується через різні інструменти (бюджетне фінансування, соціальне страхування тощо). Оце, напевне, ті пріоритети, які мали визначити кандидати у президенти у своїх програмах, говорячи про ту чи іншу модель. А от деталі стратегії і тактики мають розробляти професіонали».

Костянтин Косяченко, член Координаційної ради УМЕС, Громадська спілка «Українське агентство з оцінки технологій охорони здоров’я», зазначив: «Коли політики Міністерства охорони здоров’я України заявляють про те, що у нас будується, наприклад, британська модель охорони здоров’я, проте відсутнє адекватне фінансування з боку держави, — це неправда. У Великій Британіє є така відома агенція NISE, яка проводить системний аналіз і надає пропозиції, на основі яких приймаються політичні рішення щодо фінансування галузі охорони здоров’я. У нас такий системний аналіз відбувається не завдяки державі, а наперекір. Ми зібралися, запропонували, зробили і сподіваємося на те, що це буде враховано. Політики, кандидати у президенти, парламентські партії та фракції врахують нашу думку і принципи роботи будь-якого європейського агентства з охорони здоров’я щодо залучення професіоналів (медиків, економістів, юристів) як експертів з охорони здоров’я, щодо залучення пацієнтських, а не псевдопацієнтських організацій. І на основі цього має бути прийняте політичне рішення про побудову інноваційної моделі охорони здоров’я. Нам не потрібно брати чиюсь модель, нам треба будувати свою, яка в майбутньому дасть позитивні результати».

Підсумки

Далі в ході дискусії, у якій взяли участь представники громадських медичних, пацієнтських організацій, бізнесу та засобів масової інформації вироблено спільне бачення подальшого розвитку подій в охороні здоров’я.

Вже існує потужна експертна платформа, яка має інтелектуальний, практичний, аналітичний потенціал, є майданчиком для дискусій, відкрита до співпраці та комунікації з суспільством, експертними спільнотами різних напрямків, політичними силами. Платформа об’єднує представників різних політичних поглядів, проте єдиною ціллю її діяльності має бути здоров’я і довге, якісне життя кожного українця.

Отже, проблеми і підводні камені системи охорони здоров’я більше не будуть замовчуватися, і найпрогресивніші ідеї будуть виноситися на широкий загал, щоб кожен громадянин України знав і усвідомлював, що він може і має право вимагати гідного ставлення до свого здоров’я від будь-якої політичної сили, яка буде при владі.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека