Ефективний менеджмент — основа успішної реформи охорони здоров’я | Український Медичний Часопис

«Український медичний часопис» продовжує висвітлювати матеріали круглого столу «Партнерство в публічному управлінні охороною здоров’я для підвищення людського потенціалу нації», який відбувся 12 грудня 2018 р. у Верховній Раді України. Захід було проведено за сприяння Всеукраїнського лікарського товариства, медичних асоціацій і товариств — членів Національної лікарської ради України, Української медичної експертної спільноти (УМЕС). У попередніх публікаціях ми розповідали про погляд медичної спільноти на Національну стратегію охорони здоров’я та на деталі проведення медичної реформи.

У цій публікації мова піде про теорію і практику в управлінні охорони здоров’я, про шляхи покращення якості цього управління і проблеми, які існують у цій царині.

Ефективність управління — основа успіху

Ігор Найда — лідер Громадської платформи «Сходи в майбутнє», координатор ПРО S VITA, кандидат медичних наук, член УМЕС, розповів про важливість ціннісно-цільового та компетентнісного підходу як складових ділової досконалості та управління змінами. За його словами, досягнення цілей будь-якою організацією можливе лише за умови забезпечення її ефективної діяльності, що і є основою конкурентоспроможності. А найважливішим чинником підвищення ефективності організації є управління. Практикою успішних організацій доведено, що результативність сучасного управління в умовах змін залежить насамперед від:

місії, принципів і цінностей, закладених в основу діяльності організації;
керівництва, яке організовує справу, визначає стратегію (цілі) розвитку, правила, процедури організації та розвиває потенціал (таланти) співробітників;
співробітників, які живуть за визначеними місією, принципами, цінностями й дотримуються цілей та пріоритетів організації.

Особливо важливо дотримання сучасних підходів до управління у сфері публічної політики (public policy), до якої належить охорона здоров’я і яка заснована на механізмах публічного узгодження інтересів заінтересованих сторін та здійснюється органами публічного управління з метою досягнення суспільно значущих цілей і вирішення суспільно важливих завдань. При цьому критичним для успіху є здатність системи до постійного розвитку, вдосконалення, адаптації на підставі накопиченого досвіду, нових знань, з урахуванням змін у навколишньому світі.

Що необхідно для ефективного управління

Зважаючи на це, ефективність впровадження та функціонування нової системи охорони здоров’я України неможлива без:

1. Задіяння у практику управління галуззю складових постійного вдосконалення, таких як:

лідерство через бачення, натхнення та чесність;
адаптивне управління;
використання творчості та інновацій;
додавання цінності для споживачів;
досягнення успіху через таланти людей;
побудова сталого майбутнього;
розвиток організаційних можливостей;
стале досягнення видатних результатів.

2. Забезпечення єдності (інтеграції) постійного вдосконалення із важливими компонентами змін:

«технологічним» — підходи проектного менеджменту для введення і реалізації нової системи, процесу, ресурсу тощо;
«людським» — відповідальність кожної людини за реалізацію очікуваних переваг з фокусом на постійне покращення та гарантія того, що бажані зміни будуть реалізовані.

Важливість ціннісно-цільового та компетентнісного підходів

Ціннісно-цільовий і компетентнісний підходи і є тими інструментами, які дозволяють поєднати в одне синергічне ціле складові успішної модернізації системи охорони здоров’я:

розроблення та прийняття Концепції, включно із Місією та Метою, і Стратегії (цілей та кроків їх досягнення) побудови нової національної системи охорони здоров’я;
каскадування цілей на усі рівні управління організації, розпочинаючи з цілей напрямів охорони і закінчуючи формуванням цілей кожного провідника змін;
підбір, підготовку і розвиток (розкриття потенціалу) співробітників, котрі приймають зміни і стають спроможними реалізувати поставлені цілі.

Завдання медичної спільноти полягає у тому, щоб ці підходи стали реальністю. За їх допомогою ми зможемо сформувати дієві команди змін, які:

живуть однією ідеєю;
знаходяться в єдиному понятійному полі;
володіють на належному рівні необхідними компетенціями (є висококомпетентними);
здатні до виконання завдань будь-якої складності.

У зв’язку із вищезазначеним, підсиленням на шляху модернізації системи охорони здоров’я стало б прийняття законопроекту «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо управління змінами в охороні здоров’я», який спрямований на чітке визначення мети та цілей державної політики охорони здоров’я, встановлення обов’язковості узгодження індикаторів розвитку системи охорони здоров’я із загальноприйнятими міжнародною спільнотою, що є визначальними факторами системного цілеспрямованого поступу на шляху до досягнення цілей державної політики охорони здоров’я:

збільшення тривалості здорового життя;
забезпечення рівності та справедливості у доступі до послуг з охорони здоров’я;
забезпечення чутливості до потреб громадян в охороні здоров’я.

Як Україні виграти конкуренцію у глобальному світі?

Доповідь «Системний менеджмент і досконалість — фундаментальна проблема всіх сфер життєдіяльності України» представив Петро Калита — президент Української асоціації досконалості та якості, віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців, член громадських рад при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі (далі — Мінекономрозвиток) та Національного агентства України з питань державної служби (далі — Нацдержслужба), кандидат технічних наук.

Оратор наголосив, що однією із ключових системних проблем сучасної України є низька ділова культура і недосконалий менеджмент у більшості її підприємств, організацій і установ. За експертними оцінками, основна маса українських підприємств порівняно з лідерами світового бізнесу має продуктивність нижчу до 10 разів, дефектність вищу до 1000 разів і в рази більшу собівартість продукції. Це наслідок украй низького рівня їх ділової досконалості, яка за 1000-бальною шкалою, прийнятою у світі, у рази нижча, ніж у європейських компаній. Великою мірою цим визначається й критично низький рівень валового національного доходу на душу населення в Україні, який до 30 разів менший, ніж у розвинених європейських державах, і незадовільний рівень життя громадян. Але водночас це є найяскравішою характеристикою низької якості і неефективності державного управління в масштабах країни.

Показовою є оцінка з боку європейських експертів за програмою SIGMA. У звіті про базові вимірювання «Принципи державного управління», які здійснено у 2018 р., фахівці зазначили, що в Україні «жодні інструменти чи методи управління і забезпечення якості не використовуються. У зв’язку з цим значення відповідного індикатора становить 0 (нуль) балів». У звіті також відмічено: «Уряд не сприяє поширенню менеджменту якості в державному управлінні».

Чим же відрізняються розвинені країни і що в них є таке, що не враховано в Україні? Перш за все — це високий рівень ділової культури і досконалості організацій, які базуються на сучасному системному менеджменті. Найкращий світовий досвід ділової культури на рівні організацій, інакше кажучи узагальнення найкращої практики ведення справ, накопиченої в умовах насиченого ринку, відображено в сконцентрованому вигляді у фундаментальних концепціях ділової досконалості, якими керуються сотні тисяч організацій усіх континентів. В інтерпретації Європейського фонду управління якістю (EFQM) концепції досконалості у версії 2014 р. — це: лідерство, засноване на баченні, натхненні й чесності; досягнення успіху завдяки талантам людей; додавання цінності для споживачів; побудова стійкого майбутнього; розвиток організаційних здібностей; використання творчості й інновацій; адаптивне управління; постійне досягнення видатних результатів.

Для практичного використання концепцій у світі застосовують моделі досконалості (моделі ідеальних організацій). Найпоширеніші серед них: японська — Демінга, американська — Болдріджа і європейська — досконалості EFQM. Модель EFQM всебічно описує будь-яку організацію через 9 критеріїв та 32 підкритерії. Порівняння конкретної організації з моделлю дає змогу визначити її сильні сторони та сфери для удосконалення. Отримання та аналіз інформації про кращу світову практику надає можливість розробити конкретну цілеспрямовану інноваційну програму удосконалення на певний період.

Особлива увага в розвинених країнах приділяється удосконаленню технологій управління в складі систем менеджменту як інструменту, який дозволяє в стислі терміни приймати узгоджені між собою ефективні управлінські рішення і досягати успіху. Це справедливо як для бізнесу, так і для публічного сектору.

Українське суспільство продовжує жити минулим

Водночас українське суспільство неадекватно зрозуміло особливості насиченої економіки, в умовах якої Україна живе вже понад чверть століття, та її відмінності від дефіцитної економіки, в якій ми формувалися і звідки прийшли. А влада продовжує це суспільство неправильно і непрофесійно орієнтувати. Ще досі в Україні вважають, що відповідність стандарту — це вже конкурентоспроможність, попри те, що в реаліях насиченого ринку норма стандарту є лише мінімальною умовою для забезпечення конкурентоспроможності (на відміну від дефіцитного ринку, де норма стандарту була верхом вимог). На сьогодні переважна частина суспільства обмежується увагою до продукції та її якості, тоді як на насичених ринках вже багато років зважають в основному на системи менеджменту, а не продукцію. Бо відомо, що за глобальної конкуренції конкурентоспроможність забезпечується не продукцією (послугами), а саме системним менеджментом (тобто тут головне не «руки», а «мозок»). Є ще багато аналогічних прикладів неадекватного розуміння. Як наслідок, в Україні переважно неправильно розуміють і застосовують системи менеджменту, зокрема якості. Через плутанину майбутнє України будується на хиткому фундаменті.

Громадська експертиза низки центральних органів виконавчої влади (ОВВ), зокрема Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), та моніторинг врахування вітчизняними ОВВ рекомендацій, викладених у Резолюції 10-го Всеукраїнського з’їзду якості, підтриманої комітетами Верховної Ради і Кабінетом Міністрів, продемонстрували, що, незважаючи на деякі позитивні тенденції, більшість керівників і представників вітчизняних ОВВ взагалі не поінформовані і не розуміють, що відбувається в світі та Україні в сфері системного менеджменту і досконалості, навіщо їм потрібно удосконалюватися самим та сприяти удосконаленню організацій, які належать до сфер їх управління, а також як для цього використати Резолюцію з’їзду, яка скерована на забезпечення конкурентоспроможності економіки та поліпшення життя громадян.

Незадовільний стан в Україні у сфері якості і досконалості великою мірою є наслідком недостатньої уваги з боку Мінекономрозвитку до розв’язання цих проблем з метою забезпечення конкурентоспроможної економіки та самоусунення Нацдержслужби від вирішення зазначених питань для підвищення ефективності державної служби.

Громадська експертиза діяльності Нацдержслужби встановила, що її керівництво не приділяє належної уваги розв’язанню проблем досконалості в державній службі України та не відображає їх в політиках і стратегіях розвитку державної служби, а також не сприяє удосконаленню вітчизняних ОВВ та місцевих органів самоврядування.

Як результат, Україна має суттєві проблеми з досконалістю в ОВВ, які: не приділяють належної уваги питанням якості своєї роботи; неадекватно розуміють, що для них є системою управління якістю; не провадять діяльність з удосконалення системи управління якістю та загальної системи менеджменту; не відстежують фактичну якість своїх послуг і не планують поліпшення їх якості; не вивчають стан задоволеності споживачів; не обговорюють питання щодо поліпшення якості послуг та вдосконалення системи управління якістю на рівні вищого керівництва ОВВ; не приділяють увагу підвищенню кваліфікації співробітників ОВВ у сфері якості, управління якістю і ділової досконалості тощо. Переважно неправильно розуміючи суть та важливість системного менеджменту і досконалості для відродження України та перетворення її на сучасну конкурентоспроможну європейську державу, ОВВ не тільки не забезпечують ефективність і якість власної роботи, але й не відображають ці питання в політиках, стратегіях та інших основоположних документах державотворення і економіки, які вони розробляють.

Без урахування питань досконалості й системного менеджменту, які мають бути в основі державної служби, здійснюється її реформа. При цьому більшість керівників стверджують, що спочатку потрібно провести реформу, а вже потім удосконалювати систему менеджменту, зокрема менеджменту якості. А деякі з них взагалі вважають, що питання якості, а саме її менеджменту, і досконалості не належить до їх компетенції! Але тоді постає питання: як вони при цьому можуть ефективно керувати цілими регіонами і галузями?

Громадська експертиза показала, що Мінекономрозвитку не приділяє належної уваги вирішенню проблем досконалості в економіці України та не відображає їх в політиках і стратегіях розвитку економіки, а також не сприяє удосконаленню вітчизняних підприємств і організацій на засадах системного менеджменту. Це призвело до того, що більшість вітчизняних виробників, у тому числі у системі охорони здоров’я, неадекватно розуміють процеси, які відбуваються в цій сфері, та суттєво поступаються у досконалості конкурентам із розвинених країн. Результатом є низька конкурентоспроможність української економіки та проблеми з експортом; постачання небезпечної продукції (послуг) і порушення прав споживачів; висока собівартість та низька продуктивність; проблеми з наповненням держбюджету тощо. Необхідно усвідомити, що без розв’язання вищеназваних проблем Уряд навряд чи зможе забезпечити досягнення проголошених публічно 17 глобальних цілей сталого розвитку України, які прийнято на основі аналогічних цілей ООН.

Однією з глибинних проблем України, яка призвела до такого незадовільного стану, є дефіцит фахівців із сучасного системного менеджменту, досконалості і сталого розвитку, спеціалістів, які змогли б стати провідниками нової ділової культури в українському суспільстві. Однак вища школа ще не готує відповідних фахівців. Незважаючи на реформу вищої освіти, ці питання в Міністерстві освіти і науки тільки починають осмислювати.

Слід зазначити, що в Україні раніше вже були спроби поліпшити стан у сфері досконалості й системного менеджменту, але їх не було доведено до логічного завершення. Так, наприклад, ще у 2010 р. питання розвитку руху за досконалість і якість розглянув один із комітетів Верховної Ради. Результати обговорення знайшли відображення у резолюції, яка ще й досі вельми актуальна. Але через чергові зміни влади всі ці починання були припинені, а накопичений досвід зник, тому сьогодні доводиться все починати заново.

Висновок

Не формальне, а професійне впровадження та застосування сучасних систем менеджменту як ключових засобів удосконалення вкрай необхідні вітчизняним ОВВ для суттєвого підвищення ефективності їх діяльності, зокрема поліпшення якості адміністративних послуг, які вони надають.

Зважаючи, що Україна практично вже вичерпала час для змін, потрібні екстрені неординарні заходи для виправлення ситуації, що склалася в країні. Необхідно активно підтримувати позитивні тенденції, які останнім часом намітилися в суспільстві, пам’ятаючи слова великого Демінга: «Удосконалюватися не обов’язково. Виживання — справа добровільна».

Пропозиції

1. Внести зміни до Законів України про Кабінет Міністрів і органи виконавчої влади, якими передбачити їх відповідальність за удосконалення власної діяльності на засадах системного менеджменту та сприяння в цьому організаціям, які входять до сфери їх управління, а також зобов’язати їх відображати питання щодо удосконалення у політиках, стратегіях та інших основоположних документах державотворення і економіки, які вони розробляють.

2. Створити компетентну і повноважну Робочу групу, якій доручити всебічно розібратися у зазначеній проблемі та доповісти про результати Верховній Раді України, а також Президентові і Уряду України.

3. Питання про зазначену проблему та шляхи її розв’язання заслухати у Верховні Раді України.

МОЗ України пасе задніх в управлінні якістю процесів і послуг

Тарас Калита, член Української асоціації досконалості і якості, експерт Нагороди за досконалість EFQM, розповів про рівень якості управління в МОЗ України (за підсумками громадського аудиту).

Він повідомив, що громадська експертиза діяльності МОЗ України щодо управління якістю процесів і послуг була проведена Київським відділенням ГО «Українська асоціація сприяння охороні здоров’я населення» за участю спеціалістів ГО «Українська асоціація досконалості та якості» протягом липня–вересня 2018 р.

Запит на проведення громадської експертизи подано 06.06.2018 р. відповідно до статей 9, 31, 32 Закону України «Про інформацію», пункту 3.4 Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976.

За підсумками експертизи матеріалів, наданих МОЗ, зроблено висновок, що керівники і фахівці МОЗ у своїй діяльності:

не усвідомлюють повною мірою відповідальність за якість результатів роботи МОЗ (послуг) та задоволеність їх споживачів, не розуміють роль системи управління якістю як інструменту для реалізації цієї відповідальності;
не займаються системним чином удосконаленням системи управління МОЗ, зокрема системи управління якістю; не запроваджують у діяльність МОЗ ключові інструменти управління якістю, які визначені у міжнародних стандартах у цій галузі або є визнаними гарними практиками;
не збирають і не аналізують системним чином інформацію про результативність діяльності МОЗ та якість результатів його роботи, не приймають системні рішення про реалізацію та стандартизацію дій з удосконалення на підставі такого аналізу;
не приділяють належної уваги підвищенню своєї кваліфікації і кваліфікації співробітників МОЗ у сфері системного менеджменту, управління якістю і ділової досконалості;
не організували належним чином виконання доручення першого віце-прем’єр-міністра України від 28.08.2017 р. № 22744/3/1-17.

Підсумовуючи результати громадської експертизи, визнано, що, згідно з отриманою від МОЗ інформацією, керівники і фахівці цього Міністерства не приділяють належної уваги питанням якості процесів і послуг, а стан управління якістю процесів і послуг в МОЗ України в цілому є незадовільним.

Ефективний менеджмент — основа успішної реформи охорони здоров’я