Про проект
Громадська спілка «Центр інновацій «Сходи в майбутнє» (ЦІСМа) — це проект голови Корпорації «Юрія-Фарм» Миколи Гуменюка, створений з метою пошуку і підтримки інновацій, значущих для життя людини, її здоров’я та розвитку суспільства.
ЦІСМа став логічним продовженням Інноваційно-освітньої платформи «Сходи в майбутнє», яка дає можливість молодій людині самореалізуватися як особистість завдяки професійному викладацькому складу фахівців, що створили себе і творять нову Україну. Заснував платформу (на початку під назвою «Школа лідерства, менеджменту, самоврядування: Європейський вимір») у 2010 р. Ігор Найда, який в одному з інтерв’ю зазначив: «Платформа сприятиме розумінню відповідальності перед собою, родиною, суспільством і державою. Наше завдання — навчити молодих людей не піддаватися інформаційному зомбуванню, а усвідомлено мислити. Україні потрібна професійна еліта, в якій воєдино поєдналися би принциповість і адаптивність, здатність бути провідниками змін та вміння доводити розпочату справу до логічного завершення». Головний лозунг організації: «Збудуй себе — збудуй державу!».
Проекти платформи «Сходи в майбутнє» поділяються на чотири основних напрямки:
- Розвиток особистості та управлінських навичок і знань.
- Здобуття професійних медичних навичок і знань.
- Розширення навичок і знань, необхідних для активної участі у студентському самоуправлінні та ширшої громадської діяльності.
- Набуття знань, навичок і досвіду взаємодії з громадськими організаціями та державними установами для впровадження позитивних соціальних змін.
«Ми намагаємося сформувати у кожній людині місію і призначення. І всі наші зусилля останні роки спрямовані саме на це. На жаль, в навчальних закладах людину не вчать, як себе зберегти, як із собою жити. Ми намагаємося піднімати ці питання. Щоб жити по совісті, людина повинна усвідомити необхідність моральних принципів і цінностей як основи всієї життєдіяльності», — зазначив І. Найда.
Новий проект ставить за мету допомогти молодим вченим та молодим талантам реалізувати себе, і чергова зустріч на тему «Індивідуальна та колективна мотивація — джерело успіху інноватора» стала одним із кроків у цьому напрямку.
Успішні особистості про свій шлях до успіху
На подію було зареєстровано понад 200 учасників, серед яких більшість — молоді вчені та студенти, які цікавляться наукою, а також люди, які вже мають або хочуть створити свій наукоємний стартап. Більшість людей долучилися особисто чи дистанційно через пряму онлайн-трансляцію.
У рамках заходу було запрошено таких видатних діячів науки, як Віталій Цимбалюк — президент Національної академії медичних наук України, член-кореспондент Національної академії наук України, основоположник такого напряму нейрохірургії, як відновна нейрохірургія; Ростислав Валіхновський — кандидат медичних наук, український пластичний і реконструктивний хірург, який вже понад 10 років вважається одним із кращих пластичних і реконструктивних хірургів Східної Європи, засновник та керівник Інституту хірургії Valikhnovski Surgery Institute, заслужений лікар України, віце-президент Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів; Сергій Ярмолюк — доктор хімічних наук, професор, завідувач відділу біомедичної хімії Інституту молекулярної біології та генетики Національної академії наук України. Модератором зустрічі виступив Денис Бродський — професіонал з управління персоналом.
На початку заходу слово було надане М. Гуменюку, який подякував усім присутнім і висловив сподівання, що ціль заходу, а саме допомога молодим талановитим особистостям досягти своєї мети — буде досягнута. І цей захід — один і з кроків в цьому напрямку.
Далі Кирило Стеценко, викладач кафедри шоу-бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв, культуролог, відомий український скрипаль, заслужений артист України, розповів, що назва «Сходи в майбутнє» виникла у 2012 р. під час мовного майдану на сходах, і це був винахід: як перетворити протест в інституцію для творення української еліти.
«Це є однією з проблем кожної держави, яка певний час не мала традицій. Згодом виникає проблема виховання національної еліти, яка здатна мислити стратегічно, здатна сама визначати собі цінності, здатна сама себе мотивувати і дарувати ці сенси людям, об’єднуючи в такий спосіб націю. Нехай медична галузь буде головним інноватором відродження України, щоб вона зайняла гідне місце у світі, яке вона від Бога заслуговує, але повинна виправдати своєю поведінкою. Теорія Річарда Флоріди стосовно того, що на планеті Земля твориться креативна цивілізація, є спорідненою з українським духом та українською природою, оскільки у напрацюваннях таких філософів, як Григорій Сковорода, Памфил Юркевич та Дмитро Чижевський, стверджується, що ми — нація кордоцентрична, а це означає, що ми живемо вищими цінностями — духовними цінностями, і це нас мотивує. Така духовна і творча мотивація здатна змінювати світ!» — зазначив К. Стеценко. Далі у виконанні віртуозного скрипаля прозвучав твір Йогана Баха «Адажіо».
Далі захід проходив у форматі групового інтерв’ю, де учасники відповідали на запитання, і на основі їх відповідей робилися певні висновки.
Д. Бродський: «Згадайте часи, коли ви були у юному віці та визначали свій життєвий шлях. Як ви прийшли до відчуття того, якою справою ви хочете займатися, ким ви хочете стати та чого досягти?»
С. Ярмолюк: «Я одразу визначився з певним стратегічним напрямком, це була наука біологічна хімія, але всі знання, які я маю зараз, я отримав самостійно, без вищих навчальних закладів. Мені завжди подобалося займатися якоюсь творчою роботою — щось цікаве створювати, щось цікаве читати. У школі я захоплювався математикою, хімією і біологією. Чи будуть мої вподобання пов’язані з якоюсь конкретною професією, я не знав, але бажання бути медиком я не мав. Моя мати була медсестра, і я з дитинства боявся уколів, лікарів, тощо…»
Р. Валіхновський: «Я подивився фільм, на той час я навчався в середній школі, у 8-му класі. Фільм називався «Повернення в Едем», там є епізод, коли одна з головних героїнь потрапила у пащу до крокодила, який її понівечив. Потім її врятував австралійській пластичний хірург. Невимовне чудо! Безумовно, це запало в юнацьку душу до самого дна. Зміна, яку я побачив, дуже вразила мене, я не міг повірити, що це може зробити рука хірурга. Мене вразило, як одна людина може вплинути і змінити життя іншої людини».
В. Цимбалюк: «Я ніколи не думав, що буду президентом Національної академії медичних наук України, але те, що я буду лікарем, я знав з дитинства. Там, де я жив, поверталися фронтовики, інваліди, люди зі зламаною долею. У селі на той час не було нічого, панував голод, і коли з’явилася перша медсестра (то була моя рідна тітка, яка закінчила фельдшерське училище) і почала допомагати людям, це мені так запало в душу, що я вирішив займатися тим самим. Оскільки в моїй родині всі воєнні, то я вирішив об’єднати медицину та військову справу».
Підсумовуючи відповіді, Д. Бродський зазначив: «Аналізуючи вищесказане, можна виділили два мотиви, що спонукають до дії, а саме: бажання вижати максимум із себе та досліджувати себе або бажання допомагати іншим.
Отже, слід визначити два критерії успішних людей:
- Бажання зробити для інших.
- Бажання щось дізнатися і вдосконалювати себе.
Наступне завдання — назвати три найважливіші речі в житті для кожного з ораторів.
Р. Валіхновський: «По-перше, це любов. Мене виховували у стані абсолютної любові. Мій дідусь священик та бабуся оточили мене такою райською любов’ю, і це ще яскравіше я зрозумів, коли став старшим, тому що та любов, яка була в дитинстві, незрівнянна ні з чим. Саме в таких умовах народжуються щасливі люди. Я вважаю себе щасливою людиною. По-друге, це віра. Віра в те, що все буде добре. Віра в те, що є хтось за тебе сильніший, той, хто тобою опікується і береже, незважаючи на твої помилки. Ну а третє — це, напевне, відсутність страху. У міру розвитку я зрозумів, що єдине, чого слід боятися — це гріха, я маю на увазі порушення законів духовних і державних».
С. Ярмолюк: «По-перше, це заповіді Божі, що визначає певне моральне обличчя людини. Дуже багато атеїстів серед молоді, але вони атеїсти до перших проблем. Наприклад, у 1990-ті роки, коли в тебе двоє дітей і тобі не платять зарплату три місяці, розумієш, що потрібно якось виживати, і багато людей ламається. А власне віра дає тобі силу переборювати в собі ці незгоди. Друга цінність для мене — це Україна. Мій батько — український письменник, член Спілки письменників України, який написав досить багато книжок. Моє виховання проходило в умовах ставлення до України як до цінності. Це для мене не абстрактне поняття, а певна конкретна цінність, пов’язана з моєю діяльністю. Третя цінність — це моя сім’я, бо це — як запасний аеродром, на який завжди можна приземлитися. Стосовно цього я повідаю випадок із мого життя: коли я був вашого віку, я приїжджав у гості до свого батька, і батько говорив мені: «Сину, в мене немає друзів», а в мене на той час було дуже багато друзів, і я не розумів, чому така ситуація в батька. Але коли мені виповнилося 60 років, я повторюю фразу батька: «У мене немає друзів». Відповідно, сім’я — це велика цінність. Дружина, діти, які тебе підтримують, — це найдорожче».
В. Цимбалюк: «Не хотілося б повторюватися, але здається, що в біохіміків однакові імпульси потрапляють у мозок. Для мене чітко три найголовніші речі в житті — це Бог, Батьківщина і родина».
І знову отримали дві точки зору, де перша — це:
- Любов.
- Віра.
- Відсутність страху. Єдине чого потрібно боятися — це гріха (порушення законів духовних і державних).
А друга — це:
- Бог.
- Батьківщина.
- Родина.
У важкі часи наших героїв рятували саме ці цінності, які не давали зламати дух і надавали сил та енергії йти далі.
Наступним запитанням було, чи дає можливість справа, якою ви займаєтеся, отримувати насолоду і задоволення від найголовнішого у вашому житті?
С. Ярмолюк: «Звісно, це ж основа роботи кожної творчої людини. Творча людина завжди працює врешті-решт заради задоволення. В мене є така теорія, що людина повинна мати певний мінімум: десь жити, отримувати якусь більш-менш достойну зарплату, нормально їсти, а все інше — від лукавого для творчої людини. Вона повинна отримувати задоволення власне від процесу творчості».
В. Цимбалюк: «Я вважаю, що лікар повинен дійсно любити свого пацієнта і, віддаючи свої знання пацієнту, отримувати велику насолоду від того, що ти врятував йому життя, якщо ти хірург».
Р. Валіхновський: «Нейрохірургія — це та спеціальність, яка потребує надзвичайної точності і так само, як і будь-яка хірургія, вона потребує певного ставлення до пацієнта. Мені здається, що якби ми не любили так своїх пацієнтів та свою роботу, отримуючи ту невимовну насолоду від самого процесу того, що ти робиш, і спостерігаючи плоди цих діянь, ми не змогли б витримувати такий рівень навантажень, оскільки рівень навантаження хірурга надзвичайний. Коли ти оперуєш 45 років підряд, як мій батько, районний хірург. Це режим 365 на 24/7, немає можливості заснути і забути про все, адже кожну ніч тебе можуть підняти, причому підняти як на травму, так і трепанацію черепа, а комусь необхідно зробити кесарів розтин, і дитяча хірургія потребує неабиякої уваги. Тому це повернення до інвестиції в роботу завдяки любові — невичерпне джерело енергії та сил».
Д. Бродський: «Наведіть приклади, коли вам доводилося приймати складні рішення в житті».
Р. Валіхновський: «Перше, це коли була можливість емігрувати — я вибрав Батьківщину. Для мене Батьківщина — це любов до мами, до тата, до дідуся, до друзів, до священика, який дав мені колись благословення на духовну семінарію. А другий випадок, коли потрібно було прийняти рішення: це було при лікуванні першої особи держави, на той час президента Ющенка. Так склалося життя, що я був особистим лікарем президента. Наша міжнародна група лікарів лікувала і лікує президента від діоксинового отруєння, і нам доводилося робити речі, які потім виходили за межі лікарської спеціальності. Так, потрібно було підтверджувати отруєння на допитах у Генеральній прокуратурі, була маса питань і викликів, які торкаються твоєї людської гідності, бо ти не можеш схибити і сказати неправду».
С. Ярмолюк: «У 1990-ті роки я вчився в Новосибірську, там закінчив аспірантуру, і багато моїх знайомих масово виїжджали на Захід, в Європу. Я не виїхав, тому що вважаю, що коли займаєшся творчістю, ти маєш, як божевільний, бути впевнений, що досягнеш у цьому великого успіху. Ніколи не треба сумніватися у своїх здібностях, якщо ви почали сумніватися, то можна ставити хрест на своїй кар’єрі, на своїй справі. Я взяв за основу моїх думок грецьке висловлювання: «Якщо ти налаштований на поразку — ти поразку й отримаєш, якщо ти налаштований на перемогу — то перемогу й отримаєш».
В. Цимбалюк: «Найголовніше для молоді — подумайте, чого ви прагнете досягти у житті. Поставте перед собою високу планку. Ця планка може бути «професор», «академік», «президент», хто чого бажає. І піднімайтеся до цієї планки, тільки пам’ятайте одне — життя буде бити дуже сильно, життя буде ставити підніжки, й інколи вам може здатися, що крокувати сходами прямо не виходить. Дрібненькими кроками, потроху, але йдіть до своєї мети. Ви її досягнете обов’язково!».
Тож, як виявилося, мало хто керувався принципами ієрархічної системи потреб людини Піраміди Маслоу, на той час це не було актуальним. Судячи з досвіду, ми сформулювали принцип: «Чим більше ти захоплений своєю роботою, тим менше ти залежиш від матеріального світу».
Д. Бродський: «Піраміда не тому, що необхідно задовольнити одну потребу, а потім іншу, а щоб головна чи домінуюча мотивація людини залежала тільки від ступеня розвитку особистості. Якщо людина незріла, то скільки її не годуй — їй мало. Все, що ми тут бачимо — це приклад того, як люди з малого віку мали настільки розвинену особистість, що розуміли — їх потреби перебувають в іншій площині, тому вони рухалися саме завдяки вищим потребам, а не потребам менш розвиненої особистості, яку хвилює тільки потреба безпеки, а задоволення отримує від більших соціальних контактів».
Отже, тільки розвиток власної особистості диктує, що спонукає людину до дії в цьому житті. Якщо ви зосереджені на матеріальному світі, то це не тому, що світ такий, а тому, що ви такі.
Одне із найскладніших запитань: як поєднати роботу з сім’єю?
В. Цимбалюк: «Можна поєднувати, головне — знайти людину, яка вас буде терпіти, правильно розуміти і любити, а, можливо, ще краще — кохати. Але вам тоді потрібно також себе вести належним чином. Коли ви затримуєтесь з якимись експериментами на роботі, то ваша половина не повинна хвилюватися, що десь там ходите, де не потрібно, і тоді все буде нормально».
С. Ярмолюк: «Твоя дружина — це частина твого я. Якщо ви орієнтуєтесь на це почуття кохання, то це в житті вам дуже допоможе. Ви знайдете людину, яка допомагатиме вам у вашій кар’єрі та житті».
Р. Валіхновський: «У мене є маленька донечка Марічка. У свої 8 років вона вже знає, як малювати сучасні картини. І коли в суботу я хочу зайнятися професійними справами, вона на мене дивиться своїми оченятами і каже: «Татку, ти ж зі мною сьогодні? Ти ж нікуди не підеш?». Коли я бачу ці оченята, я розумію, що всі сучасні теорії тайм-менеджменту абсолютно неправильні. Вони мають враховувати власне духовні речі, які для нас найважливіші. Скільки роботи не буде — ти її не переробиш, скільки амбіцій і цілей кар’єрних не покладай, їх усі не пройдеш, а от те, що допоки дитинка маленька — ти можеш з нею прожити життя кожної миті — це найважливіші речі».
Кадри вирішують усе: за якими критеріями відбирати людей до команди?
В. Цимбалюк: «При прийомі на роботу дуже важливо уважно поспілкуватися з людиною та виявити, наскільки вона порядна. Коли ти працюєш у творчому колективі, дуже важливо, яка атмосфера у ньому. У разі якогось розладу між членами цього колективу чи внаслідок поганої поведінки — продуктивність праці різко падає. Тому на першому місці важливі людські якості, а вже потім — професійні».
Поради молодим науковцям та людям, які займаються творчістю
В. Цимбалюк: «Успіху не завжди досягають здібні й талановиті. Досягають успіху ті, як то кажуть американці, «в кого попа приклеєна до стільця», хто вміє багато працювати».
- Умійте постійно вчитися.
- Умійте багато працювати.
Р. Валіхновський: «Як казав Ейнштейн: успіх — це 99% праці та 1% — це удача. Я би взяв собі в команду людину, в якої тільки два таких показники, має бути фарт. А фарт приходить до тих, хто за ним женеться».
Наприкінці зустрічі усі бажаючі мали змогу поспілкуватися з ораторами у неформальній обстановці та взяти для себе багато корисного з досвіду людей, яким вдалося, незважаючи на життєві перепони, зробити вагомий внесок у розвиток української та світової медичної науки і практики.
Ірина Золотова, Олександр Устінов,
фото надані організаторами заходу
