Володимир Іванович Мальцев

25 червня 2008
1936
Резюме

ВОЛОДИМИР Іванович МАЛЬЦЕВ (09.06.1948—23.05.2008) 23 травня 2008 р. відійшов у вічність Володимир Іванович Мальцев — доктор медичних наук, професор, відомий лікар, визначний вчений, організатор охорони здоров’я, дослідник, клініцист, відкрита й доброзичлива людина. Народився Володимир Мальцев 9 червня 1948 р. у Фастові Київської області; у 1972 р. закінчив Тернопільський державний медичний інститут за спеціальністю «Лікарська справа». З 1972 по 1974 р. проходив […]

ВОЛОДИМИР
Іванович
МАЛЬЦЕВ
(09.06.1948—23.05.2008)

23 травня 2008 р. відійшов у вічність Володимир Іванович Мальцев — доктор медичних наук, професор, відомий лікар, визначний вчений, організатор охорони здоров’я, дослідник, клініцист, відкрита й доброзичлива людина.

Народився Володимир Мальцев 9 червня 1948 р. у Фастові Київської області; у 1972 р. закінчив Тернопільський державний медичний інститут за спеціальністю «Лікарська справа». З 1972 по 1974 р. проходив дійсну військову службу в лавах Збройних сил на посаді лікаря. З 1974 р. працював лікарем у Руженській центральній районній лікарні, з 1977 р. — завідуючим терапевтичним відділенням, а з 1980 р. — начмедом облліксанупру. Працюючи лікарем, Володимир Мальцев підготував і в 1982 р. на засіданні спеціалізованої ради Другого Московського медичного інституту захистив кандидатську дисертацію.

З 1986 р. Володимир Іванович призначений на посаду головного терапевта відділу охорони здоров’я Житомирського облвиконкому. Він був активним учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за що нагороджений орденом «Знак пошани».

З 1991 р. працював заступником, потім міністром Міністерства охорони здоров’я України, а з 1994 по 1997 р. — заступник Голови фармакологічного комітету МОЗ України. Великий обсяг організаторської роботи Володимир Мальцев поєднував з активною науковою діяльністю, і в 1996 р. йому було присуджено науковий ступінь доктора медичних наук.

Володимир Мальцев — один із фундаторів Державного фармакологічного центру МОЗ України, де з 1997 р. завідував відділом клінічної апробації лікарських засобів, а з 1999 р. до останнього дня життя очолював відділ координації клінічних випробувань Державного фармакологічного центру МОЗ України.

Клінічна та педагогічна діяльність Володимира Івановича тісно пов’язана з кафедрою терапії та ревматології Київської академії післядипломної освіти ім. П.Л. Щупика МОЗ України: з 1993 р. він — доцент, а з 2000 р. — професор кафедри.

Володимир Мальцев стояв у витоків становлення клінічних досліджень в Україні. За його безпосередньою участю та під особистим керівництвом розроблені та впроваджені в життя всі основоположні елементи системи клінічних досліджень та фармаконагляду в Україні.

Професор Володимир Мальцев є автором понад 250 публікацій, в тому числі наукових, навчально-методичних, а також 20 монографій та 2 настанов. Володимир Іванович — фундатор і незмінний президент міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд клінічних досліджень».

За особистий внесок у розвиток клінічних досліджень, вимог до якості, безпеки та ефективності лікарських засобів у 2006 р. Володимиру Мальцеву присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

За своє яскраве і насичене життя натхненною працею, людяністю і чудовою вдачею Володимир Іванович здобув велику повагу і любов від колег у всіх куточках нашої країни. Світла пам’ять про чудову людину, фахівця, друга і порадника завжди житиме в наших серцях.

Секретаріат Президента України
Кабінет Міністрів України
Міністерство охорони здоров’я України
Державний фармакологічний центр МОЗ України

Володимир Іванович зробив неоціненний внесок у розбудову й розвиток «Українського медичного часопису». Спілкування з цією видатною людиною десятиліття тому сприяло формуванню стратегічного напрямку роботи нашого журналу — висвітлення наріжних питань доказової медицини та клінічних випробувань, на той час зовсім нових для української медичної спільноти галузей. Подальша багаторічна плідна співпраця редакції з Володимиром Івановичем, його вітчизняними та закордонними колегами й учнями повністю підтвердила правильність і своєчасність такого вибору.

Ми горді з того, що дуже часто саме на сторінках «Українського медичного часопису» вперше з’являлися розділи майбутніх книг Володимира Івановича, актуальні публікації та нормативні документи з методології та етики клінічних досліджень, створені за безпосередньою участю та під керівництвом Володимира Івановича.

Ці праці довго слугуватимуть надійним підґрунтям як для навчання початкуючих клінічних дослідників, так і для роботи спеціалістів у цій затребуваній часом галузі медицини.

Впевнені, що розпочата Володимиром Івановичем справа буде гідно продовжена у діяльності його численних послідовників.

З глибокою повагою
редакція «Українського медичного часопису»