Про виставку
«Психіатрія: індустрія смерті» — міжнародний проект, організований Громадською організацією «Громадянська комісія з прав людини» (далі — ГО «ГКПЛ»). Це пересувна виставка, яка була показана у всіх європейських країнах, а також у США і в Ізраїлі.
Виставка складається з 15 самостійних секцій, кожна з яких демонструє окремий аспект проблем психіатрії:
- призначення психотропних препаратів школярам і дітям;
- сексуальне насильство і шахрайство у психіатрії;
- політичні репресії;
- зловживання психіатрією в судах;
- радянська каральна психіатрія тощо;
- цьогоріч окремий стенд було присвячено українським реаліям у цій сфері.
Окрім експозиції, на виставці демонструються документальні фільми — чотири повнометражні документальні стрічки, в основу яких покладено понад 160 інтерв’ю експертів і людей, які розповіли свої історії.
Декілька подібних історій було оприлюднено і під час прес-конференції.
Що таке ГО «ГКПЛ» в Україні?
ГО «ГКПЛ» — некомерційна організація, створена у 1969 р., що захищає права людини у сфері душевного здоров’я у світі, а тепер і в Україні.
Правозахисники і волонтери ГО «ГКПЛ» працюють над тим, щоби повною мірою впровадити у сфері душевного здоров’я практику інформованої згоди та дотримання права на отримання всієї інформації щодо психіатричних діагнозів і методів лікування: «Наша організація існує в Україні вже 5 років, — повідомила Анастасія Вілінська, президент ГО «ГКПЛ» в Україні. — За цей період ми дійшли висновку, що українська психіатрична служба відрізняється від подібних в інших країнах світу. Наприклад, в американській психіатрії, де основою є страхова медицина, а витрати на рецепт покриває страховка, головною проблемою сьогодення є величезна кількість людей, яким призначають ті чи інші психотропні засоби, бо призначити їх дуже просто: не потрібні додаткові медичні обстеження, щоб обґрунтувати призначення ліків — досить одного лише висновку лікаря-психіатра. Тому зловживань у цій сфері досить багато. За деякими підрахунками, близько 30% населення США регулярно вживають антидепресанти та інші препарати за рекомендацією психіатрів. І це при тому, що дія цих лікарських засобів досить добре вивчена і відомо, що вони, зокрема, можуть призводити до самогубств.
В Україні ж виявилася дещо інша проблема. У нашій країні психіатрію часто-густо використовують для того, аби прибрати з дороги людину, яка не догодила бізнес-партнерам, для того, щоб заволодіти майном «незговірливого» родича тощо. Отже, я б назвала це терміном «каральна психіатрія». До нас щодня звертаються люди, які повідомляють про зловживання стосовно них. Протягом тижня це може бути 100 і більше дзвінків на нашу гарячу лінію. Звичайно, не всі випадки пов’язані з порушенням прав людей, які перебувають у лікувальних психіатричних закладах, комусь просто потрібна консультація. Водночас лякає велика кількість звернень щодо кричущого нехтування прав, приниження людської гідності, жорстокості та свавілля з боку медичного персоналу психіатричних закладів, позбавлення права голосу внаслідок неправомірних дій суддів тощо.
Один із трагічних випадків, якому ми, на жаль, не змогли запобігти, це історія Марини Довгої. Ця 38-річна жінка зверталася до нас, ми зібрали величезну кількість документів, аби допомогти їй. Марина певний час перебувала у стаціонарі Київської психіатричної лікарні № 1, хоча ані її добровільної згоди на це, ані рішення суду на примусову госпіталізацію не було. Натомість нам достеменно відомо, що жінка неодноразово повідомляла медичному персоналу про негативний вплив препаратів, які застосовували для її лікування. Замість адекватної медичної допомоги — їй просто підвищували дозу. 6 серпня 2018 р. Марина померла. Тепер ми вважаємо своїм обов’язком добитися об’єктивного розслідування і довести цю справу до суду, аби винні не залишилися безкарними», — заявила А. Вілінська.
Юрист ГО «ГКПЛ» в Україні Володимир Винник, у свою чергу, запевнив присутніх у тому, що всі заяви, які звучали під час прес-конференції, неголослівні: «Ми ретельно збираємо документи і в будь-який момент можемо пред’явити документальне підтвердження фактів зловживань і злочинів, які чиняться в умовах безкарності та злочинної бездіяльності органів державної влади, у тому числі правоохоронних органів», — заявив юрист.
На прес-конференції виступив також Анатолій Руденко, якого 7 років незаконно утримували у психіатричних закладах. Розповідаючи всі жахіття, через які довелося пройти, він порівняв умови утримання у психіатричних закладах і СІЗО: «В’язниця — набагато гуманніше покарання, аніж психлікарня, де в одній кімнаті може знаходитися по 20 людей на відстані витягнутої руки один від одного, де майже ніколи немає прогулянок на свіжому повітрі, а душ можна прийняти один раз на 2 тиж. Але найжахливіше — це безвихідь, адже, відсидівши свій строк, засуджений вийде на свободу. Коли ж за людиною зачиняються двері психіатричного стаціонару — це майже смертний вирок», — вважає Анатолій. Але він не втрачав надії і, зрештою, йому вдалося передати до Європейського суду з прав людини позов, який було розглянуто, і згодом суд визнав злочини проти нього і той факт, що в Україні відсутній механізм захисту прав людини, якщо сама вона перебуває у стаціонарі психіатричного закладу.
Відсутність громадського контролю породжує безкарність і вкрай низьку якість послуг
Підсумовуючи, А. Вілінська, зокрема, підкреслила, що, безперечно, не лише у психіатрії, а й у будь-якій іншій галузі медицини існує небезпека виникнення негативних побічних ефектів лікування, перш за все медикаментозного. Але ж будь-яке лікування має супроводжуватися інформованою згодою пацієнта чи його законного представника. Призначаючи ті чи інші лікарські засоби, лікар має попередити пацієнта про всі ризики і можливі побічні дії призначених препаратів. Цього не відбувається у психіатрії: «Тож поки ця галузь буде такою ж закритою від громадського контролю, поки якість послуг, які надаються у психіатрії, не буде оцінюватися самими споживачами послуг, їх рідними та незалежними контролюючими комісіями, а фінансування буде можливим лише за умови високої оцінки, поки надання будь-яких психіатричних послуг не стане базуватися на добровільній інформованій згоді пацієнта, говорити про зміни у цій галузі буде неможливо», — констатує президент ГО «ГКПЛ» в Україні.
Вона також нагадала, що у 2017 р. прийнято певні поправки до Закону України «Про психіатричну допомогу», які трохи сприяють покращенню ситуації, адже дають змогу недієздатним особам звертатися до суду для перегляду статусу недієздатності, для отримання альтернативного експертного психіатричного висновку будь-якого вибраного незалежного спеціаліста, і саме заклад, до якого госпіталізовано особу, має організувати таку експертизу. Але фактично, як вважає правозахисник, заклади лише маскують реальний стан справ у цій галузі. Насправді ж, кардинально змінити ситуацію можна, базуючись на європейському досвіді, відкривши для громадського контролю психіатричні заклади: «Тоді зміни стануть дійсно відчутними, і в нашій країні не буде місця «каральній психіатрії», — заявила А. Віленська.
Отже, саме так організатори заходу визначили основний посил, який прагнули довести до широкої громадськості під час прес-конференції, про яку йшлося.
Замість післямови
Довідка
27 грудня 2017 р. Кабінетом Міністрів України була ухвалена Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року. Про це, зокрема, повідомляло наше видання (з Концепцією можна ознайомитися, її текст є у відкритому доступі). Ми також повідомляли і про старт національних консультацій щодо оцінки запропонованих в Концепції заходів, їх реалістичності, доцільності, а також можливості в ході консультації подати свої пропозиції.
Тетяна Стасенко,
фото Сергія Бека
