Вступ
Розлади постуральної системи часто розвиваються після інсульту, зокрема при порушеннях у вертебрально-базилярній системі кровопостачання (Мурашко Н.К., Сулік Р.В., 2013; Шишкина Е.С., Бейн Б.Н., 2014; Hugues A. et al., 2016). При проведенні диференційної діагностики цереброваскулярних захворювань, що супроводжуються запамороченням, порушенням рівноваги і стійкості, виникає багато запитань і помилок (Романова М.В. и соавт., 2013). Діагностика цих станів є дуже складною, оскільки підтримка вертикальної пози людини у гравітаційному полі досягається узгодженою діяльністю великого комплексу аналізаторів і систем мозку з використанням різномодальної аферентної (зорової, соматосенсорної, вестибулярної) інформації (Кубряк О.В., 2016). Медико-соціальна експертиза розглядає вестибулярні розлади в структурі наслідків неврологічних захворювань, але існують труднощі в оцінці ступеня вираженості вестибулярної дисфункції та можливостей вестибулярної адаптації (Юрченко А.Ю. et al., 2014). Нині єдиним методом об’єктивної діагностики наявності та ступеня вираженості порушень рівноваги є метод комп’ютерної стабілометрії, який дозволяє оцінити стан вестибулярного апарату, координаційно-рухового центру, просторову орієнтацію (Скворцов Д.В., 2010; Scoppa F. et al., 2013). У пацієнтів з ішемічним інсультом у вертебрально-базилярному басейні (ВББ) показано, що додавання стабілометричних критеріїв до діагностичних схем сприяє вдосконаленню діагностики наявних порушень і дає можливість об’єктивно контролювати стан пацієнтів у процесі лікування та при подальшому спостереженні, підвищуючи ефективність реабілітаційних заходів (Ястребцева И.П., 2015). Аналіз даних літератури свідчить, що стабілометричні критерії діагностики порушення рівноваги при остеохондрозі хребта залишаються не вивченими. У пацієнтів, які перенесли транзиторну ішемічну атаку (ТІА) у ВББ, стан постурального балансу на основі показників комп’ютерної стабілометрії залишається недостатньо визначеним.
Мета — вивчити показники комп’ютерної стабілометрії у пацієнтів з остеохондрозом шийного відділу хребта, які перенесли ТІА у ВББ, залежно від віку, статі та наявності різних неврологічних симптомокомплексів.
Об’єкт і методи дослідження
Досліджено 30 хворих (18 жінок, 12 чоловіків) віком 23–67 років (у середньому — 47,0±2,6) з остеохондрозом шийного відділу хребта, верифікованим за даними магнітно-резонансної томографії, комп’ютерної томографії або рентгенографії шийного відділу хребта, які перенесли ТІА у ВББ. В аналіз не включали пацієнтів з ознаками гострого чи перенесеного хронічного порушення мозкового кровообігу у ВББ. За віком хворих розподілили на дві групи: 1-ша — 21 пацієнт віком 23–59 (у середньому — 40,1±2,4), 2-га — 9 пацієнтів віком ≥60 (у середньому — 63,1±0,9) року. 15 хворих зі скаргами на запаморочення, хиткість при ході, відчуття «провалювання», раптове падіння (без втрати свідомості), координаторні розлади, сформували групу з вестибулоатактичним синдромом (ВАС), 15 хворих зі скаргами на шум, дзвін у вухах, зниження слуху, відчуттям раптового закладення у вусі включені до групи кохлеовестибулярного синдрому (КВС) (Зозуля І.С., Несукай В.Г., 2018).
Для виявлення наявності та ступеня вираженості рухових порушень усім хворим проводили стабілометричне дослідження за допомогою комп’ютерного стабілометричного комплексу з біологічним зворотним зв’язком «Стабілан-01», що включав стабілометричну платформу і комп’ютерний комплекс для реєстрації коливань центру тиску (ЦТ) пацієнта. Дослідження здійснювали у спеціальному приміщенні для запобігання акустичній орієнтації пацієнта. Стабілометричну платформу розміщували на відстані не ближче 1 м від стін. Пацієнтів встановлювали на платформу без взуття в європейській позиції (положення: п’яти разом на відстані 2 см одна від одної, носи розведені під кутом 30°). Використання будь-яких додаткових засобів опори під час дослідження було виключене. У процедуру стабілометричного дослідження були включені стабілометричний тест Ромберга, тест з ротацією голови, оптокінетичний тест.
Для дослідження та оцінки вертикальної стійкості використовували як базовий стабілометричний тест Ромберга, що складався з двох однакових за часом (30 с) періодів реєстрації параметрів для розплющених (РО) і заплющених очей (ЗО). Проба з РО — фонова проба, у якій пропріорецептивний, зоровий і вестибулярний аналізатори працюють у природному режимі; під час проведення проби з ЗО виключається участь зорового аналізатора. Для оцінки ролі зорового аналізатора в постуральному контролі пацієнта розраховували коефіцієнт Ромберга — відношення площі стабілограми при ЗО до такої при РО (Скворцов Д.В., 2010).
Проби з поворотами голови проводили для виявлення змін функції рівноваги, що пов’язані з порушенням кровообігу у ВББ, і включали реєстрацію показників при положенні голови прямо, максимальному повороті голови вліво і вправо з ЗО.
Для дослідження функції зорово-вестибулярного аналізатора проводили стабілометричну оптокінетичну пробу: на певній відстані перед очима пацієнта встановлювали монітор комп’ютера, на якому послідовно йшли фонове блакитне засвічення, рух вниз, вгору, зліва направо і справа наліво чорних і білих каліброваних смуг із заданою швидкістю та синхронною реєстрацією стабілограм.
Для кожної проби реєстрували такі параметри:
- Х (мм), Y (мм) — девіації ЦТ — проекції центру тяжіння тіла на площину опори щодо середнього положення — у фронтальній (вправо — вліво) і сагітальній площинах (уперед — назад);
- R, мм — розкид (радіус) відхилення ЦТ;
- S (мм2) — площа статокінезіограми, яку визначали як площу еліпса, що обмежує область, що містить 95% точок статокінезіограми; показник має інтегральний характер і залежить, зокрема, від девіації у фронтальному і сагітальному напрямках;
- V (мм/с) — середня швидкість переміщення ЦТ (співвідношення шляху ЦТ за час обстеження і тривалості обстеження), на цей параметр впливають як величина девіації, так і частота коливань ЦТ;
- SV (мм2/с) — швидкість зміни площі статокінезіограми;LFS (ум. од.) — відношення довжини статокінезіограми до її площі, показник характеризує енергозатратність підтримання вертикальної стойки;
- спектр частот стабілограми — визначення за допомогою математичної обробки основних частот (в Гц) і амплітуд (в мм) коливання ЦТ. При аналізі спектрограми обмежувалися оцінкою амплітуди і частоти трьох перших частотних екстремумів, що є загальноприйнятою практикою (Scoppa F. et al., 2013; Кубряк О.В., 2016).
При аналізі спектрограми, зважаючи на її перевантаженість амплітудними характеристиками, обмежувалися оцінкою піків, розмір яких перевищував ⅓ найбільшої амплітуди.
Для контролю функціонального стану хворих використовували основний показник — якість функції рівноваги (ЯФР).
У ході дослідження хворі з лівобічною і правобічної неврологічною симптоматикою об’єднано в одну групу, що дозволило проводити обробку даних, розглядаючи абсолютну величину зсуву середнього положення ЦТ у фронтальній (Xабс.) і сагітальній площинах (Yабс.).
Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета статистичних програм «SPSS» та «Microsoft Excel». Для порівняння кількісних показників незалежних груп використовували t-критерій Стьюдента. Достовірність різниці показників між групами вважали статистично значимою при рівні значимості р<0,05 (Антомонов М.Ю., 2018).
Результати та їх обговорення
При аналізі частотних показників спектрограма коливань ЦТ в основній стойці укладалася в діапазон низьких і середніх частот у всіх пацієнтів. Відомо, що нижча частота спектра, якій у більшості випадків відповідає максимальна амплітуда коливань, визначається власною частотою коливань тіла людини у вертикальній стойці — біомеханічними властивостями коливальної системи, зокрема пропріоцептивною чутливістю, контролем з боку органів зору, центральної нервової системи, а також властивостями опорно-м’язового апарату.
Аналіз величин стабілометричних показників в основній стойці показав, що швидкість ЦТ була в межах нормальних величин і становила 7,37±0,32 мм, при депривації зору вона підвищувалася в середньому на 87% і становила 13,9±1,4 мм (р<0,05). Відношення довжини статокінезіограми до її площі — LFS — при фоновій пробі вдвічі перевищувало нормальні величини і становило 2,08±0,16 ум. од., а при депривації зменшувалося в середньому на 25,5% і становило 1,56±0,11 ум. од. Площа статокінезіограми в основній стойці була в межах норми і становила в середньому 118,7±13,5 мм2, при деприваціі зору вона зростала майже удвічі та становила в середньому 235,8±21,8 мм2, при цьому у 38% хворих ця величина при депривації зору перевищувала нормальні значення і становила в середньому 342±27 мм2 (р<0,05). Показник швидкості ЦД характеризує напруженість роботи компенсаторних ланок по підтримці вертикальної пози, а показник площі статокінезіограми відповідає клінічним проявам порушень статики (Скворцов Д.В., 2010).
Швидкість зміни площі статокінезіограми в основній стойці становила в середньому 7,66±0,55 мм2/с, при депривації зору зростала в 2,65 раза і становила в середньому 20,3± 2,6 мм2/с (р<0,05).
У тесті Ромберга зміщення ЦТ по фронталі та сагіталі при РО становило в середньому 2,37±0,31 і 3,04±0,52 мм відповідно, при депривації зору ці величини достовірно зростали в 1,46 і 1,64 раза до в середньому 3,45±0,49 і 4,99±0,64 мм відповідно (р<0,05). Розкид по фронталі та сагіталі при РО становив 2,32±0,14 і 3,34±0,20 мм відповідно, при депривації зору зростав у середньому до 4,02±0,43 і 5,43±0,55 мм відповідно (р<0,05). Ці результати свідчать про зменшення стійкості пацієнтів у фронтальній і сагітальній площинах. Збільшення коливань ЦТ як у сагітальній, так і у фронтальній площинах можна розцінювати як показник напруження системи контролю рухового балансу і підвищення порогу пропріоцептивної чутливості.
Площа статокінезіограми становила 244±22 мм2, при депривації зростала у 2,43 раза і становила в середньому 593±62 мм2 (р<0,05). Коефіцієнт Ромберга становив у середньому 237±22%, у 39% хворих він перевищував норму і становив 354±24%, що свідчило про підвищення ролі зорового аналізатора в контролі за рівновагою (пропріоцептивний дефіцит), у 61% хворих співвідношення зорового і пропріоцептивного компонентів постуральної системи було нормальним (161±13%).
При тесті з поворотами голови відзначено достовірні відмінності величин стабілометричних показників при поворотах вправо чи вліво порівняно з такими при фонових вимірюваннях. При цьому відмінностей між сторонами повороту не виявлено (табл. 1).
| Показник | Величина показника в групі | ||
|---|---|---|---|
| Фонова | Поворот вправо | Поворот вліво | |
| Хабс., мм | 1,64±0,43 | 3,75±0,79* | 3,47±0,52* |
| Yабс., мм | 3,59±0,47 | 5,65±1,00* | 6,92±1,42* |
| R по фронталі, мм | 2,36±0,17 | 3,35±0,21* | 3,51±0,28* |
| R по сагіталі, мм | 3,36±0,32 | 4,79±0,53* | 4,87±0,36* |
| V, мм/с | 7,47±0,37 | 11,2±0,6* | 11,7±0,6* |
| S, мм2 | 99,3±13,2 | 178±13* | 215±21* |
| SV, мм2/с | 9,22±1,13 | 16,8±1,3* | 20,1±1,9* |
Функціональна проба з ротацією голови дозволяє на ранній стадії диференціювати розлади, спричинені порушенням кровотоку у ВББ та ураження внутрішнього вуха, що не зумовлені безпосередньо дисциркуляцією в хребцевих артеріях (ХА). Співвідношення показників статокінетичної стійкості при поворотах голови в бік васкулярної компресії ХА показало високу чутливість показників статокінетичної стійкості до поворотів голови у бік, контрлатеральний до ХА, що піддається екстравазальній компресії з погіршенням стійкості у 17 (77,3%) спостереженнях.
Таким чином, у пацієнтів з остеохондрозом хребта, які перенесли ТІА у ВББ, відзначають порушення стабільності основної стойки, що проявляється підвищенням швидкості ЦТ, площі статокінезіограми та швидкості її зміни при депривації зору. У тесті Ромберга при депривації зору відзначено зростання амплітуди і радіуса коливань ЦТ, довжини та площі статокінезіограми, що свідчило про підвищення ролі зорового аналізатора в контролі за рівновагою (пропріоцептивний дефіцит). При поворотах голови вправо і вліво зміни показників свідчили про внесок порушення кровотоку у ВББ у постуральний дефіцит хворих.
При аналізі основних стабілометричних показників у жінок і чоловіків у стойці з РО гендерних відмінностей не виявлено, при депривації зору довжина статокінезіограми, швидкість переміщення ЦТ, площа еліпсу, розкид у фронтальній і сагітальній площинах достовірно збільшувалися, що супроводжувалося зниженням ЯФР, при цьому величини у групі жінок і чоловіків достовірно не відрізнялися.
При пробах із поворотами голови фонові величини показників у жінок і чоловіків не відрізнялися, вони набували достовірних розбіжностей при поворотах голови вправо і вліво, але гендерних відмінностей не виявлено (рис. 1). При повороті голови вліво стабільність знижувалася більшою мірою, ніж при повороті вправо, але ці відмінності були недостовірні.
Рис. 1 та 2: *різниця між фоновими показниками та при поворотах достовірна (р<0,05)
Вестибулярне запаморочення при ТІА та інсульті у ВББ у більшості випадків може поєднуватися з іншими неврологічними симптомами, пов’язаними з ураженням стовбура головного мозку і/або мозочка (дисфагією, дизартрією, двоїнням, парезами, атаксією, порушеннями чутливості), що відрізняє порушення мозкового кровообігу від захворювань лабіринту, які виявляються ізольованим вестибулярним запамороченням (Замерград М.В., 2015). Формування судинних дизгемій тісно пов’язане з різною патологією шийного відділу хребта, зокрема шийним остеохондрозом, остеофітами та боковими грижами дисків, підвивихами суглобів. Цьому сприяють анатомо-топографічні особливості ХА, а також особливості розташування більшої частини її екстракраніального відділу.
Запаморочення, пов’язане з шийним остеохондрозом, давно є суперечливим питанням і як лікувальний об’єкт має прихильників і супротивників. Стверджують, що фактична поширеність цервікального запаморочення недооцінюється через переоцінку інших діагностичних категорій у клініках. Деякими авторами показана наявність значно нижчого кровотоку і вищої поширеності дегенеративних остеоартикулярних змін у хворих із запамороченням порівняно з такими без запаморочення (71 та 33% відповідно) (Machaly S.A. et al., 2011). Значно вищу поширеність цервікального спондильозу спостерігали у пацієнтів зі скаргами на запаморочення, ніж без (71,4 та 32,9% відповідно). Крім того, серед пацієнтів із цервікальним спондильозом пацієнти з вертиго показали значно більш доведені дегенеративні зміни (р=0,003).
При аналізі стабілометричних показників у різних вікових групах при виконанні тесту Ромберга у фоновій пробі з РО достовірних відмінностей не виявлено, проба із ЗО виявила значуще зниження рівня вертикальної стійкості у пацієнтів обох вікових груп, при цьому достовірної різниці між групами не виявлено. Величина ЯФР у хворих 1-ї групи при пробі із ЗО була меншою в середньому на 84,2%, 2-ї групи — на 72,7% порівняно з РО (р>0,05).
Виявлено достовірно нижчий рівень вертикальної стійкості при поворотах голови вправо і вліво порівняно з фоновими величинами в обох вікових групах, міжгрупової різниці не виявлено (рис. 2).
Деякими авторами показано, що обмеження стабільності посилюються з віком (старше 40–50 років), і що вік впливає на показники балансу лише при складніших сенсорних умовах (Faraldo-García A. et al., 2016). Можна припустити, що відсутність різниці величин показників у різних вікових групах свідчить про те, що порушення постурального балансу при поворотах голови в бік пов’язане з порушенням кровообігу у ВББ на тлі остеохондрозу шийного відділу хребта.
При аналізі показників у групах із різними симптомокомплексами серед пацієнтів із ВАС у 100% пацієнтів відзначали запаморочення, у 47% — відчуття нестійкості, у 40% — порушення координації, серед хворих з КВС у 73,3% відзначали шум у вусі, у 53% — зниження слуху, у 20% — відчуття закладання у вусі.
ЦТ в основній стойці не був зміщений (без фронтальної асиметрії) у групах з ВАС і КВС однаково часто — у 3 (20%) хворих. При цьому в групі ВАС частіше виявляли зміщення у фронтальній площині (вправо — вліво) — у 7 (58,3%), зміщення ЦТ в основній стойці вперед відбувалося у 5 (41,7%) хворих. У групі КВС частіше відбувалося зміщення ЦТ вперед — у 8 (66,7%) хворих і у фронтальній площині — у 4 (33,3%) хворих. Зсув ЦТ вперед є механізмом, який підвищує сенсорне і механічне навантаження на основний стабілізатор ЦТ — трицепс гомілки.
При депривації зору в групі ВАС зміщення ЦТ посилювалося у 6 (50,0%), у групі КВС — у 2 (16,7%) хворих. При аналізі співвідношення сагітальних коливань до фронтальних величина цього показника в обох групах була зіставна і становила 1,60±0,17 та 1,49±0,15 ум. од. у групі ВАС і КВС відповідно. Те, що у пацієнтів із ВАС як в сагітальній, так і у фронтальній площинах частіше виявляли збільшення девіацій ЦТ, можна розцінювати як показник напруження системи контролю рухового балансу, що відображає більшу частоту підвищення порогу пропріорецептивної чутливості порівняно з такою в осіб з КВС.
Швидкість ЦТ в основній стойці знаходилася в межах норми і становила 7,43±0,54 і 7,29±0,36 мм/с у групі ВАС і КВС відповідно. При депривації зору швидкість ЦТ зростала більшою мірою у групі ВАС, ніж КВС (у 2,02 та 1,77 раза відповідно) і становила в середньому 15,0±2,8 та 12,9±1,1 мм/с відповідно, але ці відмінності не були статистично достовірними. Значення площі статокінезіограми в основній стойці знаходилися в межах норми і становили в середньому 98,1±10,4 та 98,1±10,1 мм2 у групах ВАС і КВС відповідно (р>0,05). При депривації зору площа статокінезіограми більшою мірою зростала у групі КВС (в 2,6 раза), набуваючи достовірної різниці проти групи ВАС, і становила в середньому 254±26 і 169±19 мм2 відповідно, при цьому у 9 (60%) хворих у групі КВС вона перевищувала норму і становила 319±13 мм2 (р<0,05).
При аналізі частотних показників спектрограма коливань ЦТ в основній стойці укладалася в діапазон низьких і середніх частот у всіх пацієнтів, у більшості з них (14 учасників групи ВАС та 13 — групи КВС) були відсутні додаткові піки у високочастотній зоні.
Результати тесту Ромберга у групах представлені в табл. 2. пацієнти в обох групах показали зниження стабільності балансу тіла і зсув ЦТ при депривації зору з найбільшою нестабільністю ЦТ в сагітальній площині (розмах) у пацієнтів із ВАС.
| Параметри | ВАС | КВС | ||
|---|---|---|---|---|
| РО | ЗО | РО | ЗО | |
| Х, мм | 2,28±0,66 | 3,64±0,77 | 2,44±0,28 | 3,00±0,68 |
| Y, мм | 3,04±0,77 | 3,65±0,98 | 2,76±0,61 | 5,42±0,79* |
| R по фронталі, мм | 2,37±0,30 | 3,77±0,81 | 2,28±0,16 | 3,75±0,34 |
| R по сагіталі, мм | 3,69±0,40 | 4,19±0,22 | 3,12±0,22 | 5,36±0,43*, ** |
| V, мм/с | 7,43 ±0,54 | 13,2±2,1* | 7,29±0,36 | 12,9 ±1,1* |
| SV, мм2/с | 8,20±1,41 | 15,8±3,2* | 8,26±0,61 | 23,6±2,61*, ** |
| S, мм2 | 98,1±10,4 | 169±19* | 97,7 ±10,9 | 265 ±25*, ** |
| ЯФР, ум. од. | 89,7±2,0 | 69,5±7,3* | 90,1±1,1 | 75,1±3,1* |
ЯФР при депривації зору більшою мірою знижувалася також у пацієнтів із ВАС порівняно з КВС — на 23 і 17% відповідно і становила 69,5±7,3% при ЗО та 89,7±2,0% — при РО у групі ВАС і 75,1±3,1% при ЗО проти 90,1±1,1% — при РО у групі КВС, що свідчило про більш виражене зниження ЯФР у пацієнтів із ВАС.
Коефіцієнт Ромберга становив 198±27 і 284±32% (р<0,05), при цьому підвищення ролі зорового аналізатора в контролі рівноваги (пропріоцептивний дефіцит) реєстрували у трьох пацієнтів із ВАС та у восьми — із КВС, у середньому величини коефіцієнта в цих хворих становили 337±23 і 360±34% відповідно (р>0,05). Високі значення коефіцієнта Ромберга свідчать про переважання зорового контролю над пропріоцептивною системою у підтримці балансу тіла, що є підтвердженням того, що пропріоцептивна система працює значно меншою мірою, ніж у нормі, тому більшої питомої ваги набуває зорова система.
Величина LFS у групі ВАС становила 2,07±0,27 з РО і 1,64±0,19 ум. од. із ЗО, у групі КВС — 2,08±0,19 та 1,48±0,15 ум. од. відповідно.
Тест з поворотами голови в усіх пацієнтів виявив негативний вплив повороту: в обидва боки у 6 (40%) і 8 (53,3%) пацієнтів з ВАС і КВС відповідно, повороту в один з боків у 9 (60%) і 7 (46,7%) пацієнтів відповідно. Цервікальний коефіцієнт був достовірно вищим у групі ВАС і становив 1,72±0,15 проти 1,38±0,06 ум. од. у групі КВС (р<0,05). Це свідчило про більший латералізований від’ємний вплив і більш виражену асиметрію постуральних реакцій при ротації голови вправо і вліво.
Результати тесту з поворотами голови у групах із ВАС і КВС представлені в табл. 3.
| Показник | Величина показника в групі з ВАС | ||
|---|---|---|---|
| Фонова | Голова направо | Голова наліво | |
| Хабс., мм | 1,62± 0,63 | 3,54±0,93* | 3,35±0,50* |
| Yабс., мм | 4,11±0,86 | 4,86±1,39 | 8,58±2,05 |
| R по фронталі, мм | 2,53±0,23 | 3,37±0,34* | 3,90±0,47* |
| R по сагіталі, мм | 3,60±0,40 | 5,05±0,85 | 5,18±0,51 |
| R cередній, мм | 4,01±0,43 | 5,53±0,81* | 5,79±0,59* |
| V, мм/с | 7,60±0,47 | 11,2±0,92* | 11,4±0,85* |
| SV, мм2/с | 8,98±1,43 | 15,3±1,5* | 19,9±3,0* |
| S, мм2 | 138±22 | 197±19 | 239±35* |
| Величина показника у групі з КВС | |||
| Хабс., мм | 1,68±0,69 | 3,43±1,63 | 3,63±1,22 |
| Yабс., мм | 3,65±0,73 | 5,89±1,67 | 4,02±1,50 |
| R по фронталі, мм | 2,18±0,15 | 3,34±0,32* | 3,13±0,31* |
| R по сагіталі, мм | 2,62±0,27 | 4,43±0,57* | 4,45±0,50* |
| R cередній, мм | 3,00±0,18 | 4,93±0,43* | 4,91±0,41* |
| V, мм/с | 6,71±0,37 | 10,6±0,64* | 11,3±0,64* |
| SV, мм2/с | 6,13±0,59 | 15,0±1,7* | 17,8±2,22* |
| S, мм2 | 63,5±6,2 | 158,8±17,5* | 191,8±24,5* |
Результати проби «голова вправо» порівняно з фоновою визначили зміщення: у фронтальній площині у пацієнтів із ВАС у середньому на 4,97±1,05 мм вправо або на 2,87±0,44 мм вліво, у пацієнтів із КВС — на 4,27±1,90 і 3,74±1,03 мм відповідно. Зміщення в сагітальній площині у групі з ВАС на 4,55±0,60 мм вперед і на 4,46±1,30 мм назад, у групі з КВС — на 6,03±2,96 і 9,58±2,07 мм відповідно (р<0,05). Величина девіації у фронтальній площині збільшилася в 1,53±0,10 і 1,71±0,16, у сагітальній — у 1,79±0,27 і 1,94±0,19 раза відповідно у групах ВАС і КВС. Результати проби «голова вліво» порівняно з фоновою визначили в усіх хворих зміщення: у фронтальній площині в середньому на 3,19±0,98 мм і 3,09±1,09 вправо і на 2,45±1,00 і 4,79±0,68 мм вліво (р<0,05) у групі з ВАС і КВС відповідно. Зміщення в сагітальній площині відбувалося в середньому на 5,05±0,65 і 3,94±1,24 мм вперед і на 5,14±1,87 і 7,36±2,10 мм назад. Величина девіації у фронтальній площині збільшилася в 1,83±0,19 і 1,91±0,07 раза, у сагітальній площині — в 1,51±0,10 і 1,85±0,19 раза.
При проведенні оптокінетичного тесту величина девіації ЦТ у групі пацієнтів із КВС в сагітальній площині зростала більшою мірою порівняно з групою ВАС: порівняно з фоновою при пробі «смуги наверх» у 2,65±0,67 і 1,56±0,15 раза відповідно (р<0,05), при пробі «смуги направо» — у 2,47±0,59 і 1,45±0,11 раза відповідно (р<0,05), при пробі «смуги вліво» зберігалася подібна тенденція — величини зростали у 2,29±0,33 і 1,70±0,18 раза відповідно, але не досягали статистичної достовірності. Результати проби «смуги вниз» не виявили достовірних відмінностей між групами хворих. При зіставленні оптокінетичного тесту з результатами тесту з поворотами голови збільшення площі статокінезіограми у 71% хворих групи ВАС і у 64% пацієнтів групи КВС відбувалося при русі смуг вліво і при ротації голови вправо чи навпаки, що може свідчити про ймовірність саме цервікогенної дисциркуляції у ВББ, при цьому переважний бік судинно-вертебрального конфлікту частіше збігався з латералізацією в оптокінетичному тесті.
Результати оптокінетичного тесту свідчать, що у 36% пацієнтів із КВС відсутня латералізація показників поряд зі змінами показників при пробах із поворотами голови, що дає підстави вважати, що цервікогенна атаксія з найвищою імовірністю пов’язана не лише з компресією ХА, а може бути також зумовлена цервікальними пропріоцептивними механізмами. У корекції розладів вестибулярної функції особливо важливу роль відіграють вестибулярні зв’язки з мозочком, який отримує прямі та непрямі імпульси від кінцевих вестибулярних органів. Оскільки формування атаксій відбувається під гальмуючою дією мозочка і кори головного мозку, це може служити поясненням низькочастотному характеру осциляцій при стабілометричному дослідженні.
Фізіологічна асиметрія вестибулярних комплексів у звичайних умовах повністю компенсована і клінічно не проявляється. В умовах іритації рецепторів внутрішнього вуха аферентний потік імпульсів до вестибулярних ядер однієї зі сторін зростає і частково нівелюється процесами центральної компенсації. Але під впливом оптокінетичного стимулу в нейронах обох ядерних комплексів виникають нейродинамічні процеси, що підвищують їх чутливість, і це провокує порушення нестійкого балансу на ядерному рівні. Асиметричні аферентні потоки, що надходять від лабіринтів, модулюються таким чином, що між’ядерний дисбаланс стає більш вираженим і виявляється перш за все зростанням коливань ЦТ.
Наявність нижчих показників статокінетичної стійкості у пацієнтів із КВС порівняно з такими у пацієнтів із ВАС є закономірною і пояснюється не лише порушенням кровопостачання у ВББ, а й залученням до патологічного процесу периферичних структур, що відповідають за підтримку рівноваги, і центральних утворень.
Висновки
1. У пацієнтів з остеохондрозом шийного відділу хребта, які перенесли ТІА у ВББ, при депривації зору відзначено порушення стабільності основної стойки, що проявляються збільшенням коливань ЦТ у сагітальній і фронтальній площинах, збільшенням швидкості зсуву ЦТ, площі статокінезіограми та швидкості її зміни, що свідчить про напруження системи контролю рухового балансу і підвищення значення зорового аналізатора.
2. У пробі з поворотами голови спостерігали достовірно нижчий рівень вертикальної стійкості за показниками зміщення у фронтальній та сагітальній площинах, швидкості переміщення ЦТ, площі статокінезіограми та швидкості її зміни при поворотах вправо і вліво порівняно із фоновими значеннями, що свідчить про внесок порушення кровотоку у ВББ у постуральний дефіцит хворих.
3. За результатами аналізу основних стабілометричних показників гендерних та вікових відмінностей не виявлено.
4. У пацієнтів із ВАС у сагітальній та фронтальній площинах частіше виявляли збільшення девіацій ЦТ, що можна розцінювати як показник напруження системи контролю рухового балансу, що відображає більшу частоту підвищення порогу пропріорецептивної чутливості порівняно з такою у пацієнтів із КВС. У групі з ВАС значення цервікального коефіцієнта було достовірно вищим, що свідчить про більший латералізований від’ємний вплив і більш виражену асиметрію постуральних реакцій при ротації голови вправо і вліво порівняно з пацієнтами з КВС.
5. У пацієнтів із КВС при депривації зору більшою мірою порівнянні з ВАС зростала площа статокінезіограми, за результатами оптокінетичного тесту у 36% хворих відсутня латералізація показників поряд зі змінами таких при пробах із поворотами голови. Це дає підстави вважати, що цервікогенна атаксія у пацієнтів із КВС з найвищою імовірністю пов’язана не лише з компресією ХА, а може бути також зумовлена цервікальними пропріоцептивними механізмами.
Список використаної літератури
- Антомонов М.Ю. (2018) Математическая обработка и анализ медико-биологических данных. Мединформ, Киев, 579 с.
- Замерград М.В. (2015) Головокружение при инсульте. Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика, 7(2): 47–51.
- Зозуля І.С., Несукай В.Г. (2018) Клінічні варіанти транзиторного неврологічного дефіциту у хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта. Мед. перспект., 23(2): 78–84.
- Кубряк О.В. (2016) Стабилометрия, вертикальная поза человека в современных исследованиях. Издательские решения, Екатеринбург, 78 с.
- Мурашко Н.К., Сулік Р.В. (2013) Хронічне порушення мозкового кровообігу в вертебробазилярній системі: клініко-діагностичні і лікувально-профілактичні алгоритми. Мистецтво лікування, 4: 65–70.
- Романова М.В., Исакова Е.В., Котов С.В. и др. (2013) Стабилометрический мониторинг вертикальной устойчивости пациентов после инсульта. Клин. геронтол., 19 (9–10): 3–7.
- Скворцов Д.В. (2010) Стабилометрическое исследование. Маска, Москва, 176 с.
- Шишкина Е.С., Бейн Б.Н. (2014) Динамика устойчивости пациентов, перенесших ишемический инсульт в каротидном и вертебрально-базилярном бассейнах. Мед. альманах, 3(23): 45–49.
- Юрченко А.Ю., Голик В.А., Позняк Н.В., Сытник П.П. (2014) Современные аспекты медико-социальной экспертизы при вестибулярной дисфункции. Укр. вісн. мед.-соц. експерт., 11: 30–33.
- Ястребцева И.П. (2015) Нарушения постурального баланса при церебральном инсульте. Мадин, Новгород, 384 c.
- Faraldo-García A., Santos-Pérez S., Crujeiras R., Soto-Varela A. (2016) Postural changes associated with ageing on the sensory organization test and the limits of stability in healthy subjects. Auris Nasus Larynx, 43(2): 149–154.
- Hugues A., Marco J.D., Janiaud P. et al. (2016) Efficiency of physical rehabilitation on postural imbalance after stroke: Systematic review and meta-analysis. Stroke. An. Phys. Rehab. Med., 59S: e67–e79.
- Machaly S.A., Senna M.K., Sadek A.G. (2011) Vertigo is associated with advanced degenerative changes in patients with cervical spondylosis. Clin. Rheumatol., 30(12): 1527–1534.
- Scoppa F., Capra R., Gallamini M., Schiffer R. (2013) Clinical stabilometry standardization: Basic definitions — Acquisition interval — Sampling frequency. Gait Posture, 37(2): 290–292.
Резюме. Изучены показатели компьютерной стабилометрии у пациентов с остеохондрозом шейного отдела позвоночника, перенесших транзиторную ишемическую атаку в вертебрально-базилярном бассейне, в зависимости от возраста, пола и наличия разных неврологических симптомокомплексов. Обследовано 30 пациентов (18 женщин и 12 мужчин) в возрасте 23–67 лет. В 1-ю группу вошли 21 пациент в возрасте 23–59 лет, во 2-ю — 9 пациентов в возрасте ≥60 лет. После систематизации жалоб и симптомов 15 больных составили группу с вестибулоатактическим и 15 — с кохлеовестибулярным синдромом. Всем пациентам проводили стабилометрическое исследование с помощью компьютерного стабилометрического комплекса с биологической обратной связью «Стабилан-01», в процедуру которого были включены стабилометрический тест Ромберга, тест с ротацией головы и оптокинетический тест. Установлено, что при депривации зрения у пациентов отмечается нарушение стабильности основной стойки, что проявляется увеличением колебаний центра давления во фронтальной и сагиттальной плоскостях, скорости центра давления, площади статокинезиограммы и скорости ее изменения, что свидетельствует о напряжении системы контроля двигательного баланса и повышении порога проприоцептивной чувствительности. В тесте с поворотами головы изменения показателей свидетельствовали о вкладе нарушения кровотока в вертебрально-базилярном бассейне в постуральный дефицит больных. Cреди показателей стабилограммы гендерных и возрастных различий не отмечено. Выявлены особенности поддержки постурального баланса у пациентов с вестибулоатактическим и кохлеовестибулярным синдромом.
Ключевые слова: транзиторная ишемическая атака, вертебрально-базилярный бассейн, постуральный баланс, компьютерная стабилометрия.
Адреса для листування
Несукай Валентин Геннадійович
04201, Київ, вул. Кондратюка, 8
Київська клінічна лікарня № 8,
відділення неврології
E-mail: [email protected]
Одержано 24.07.2018
