СТИМУЛЯЦІЯ ЯЄЧНИКІВ: ВІД НАУКОВИХ ОСНОВ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Резюме. Перші спроби лікування безплідності, включаючи стимуляцію яєчників, були зроблені майже 100 років назад. На той час загальновизнаним методом лікування цієї патології був променевий, і тільки згодом, через декілька десятиріч, виникла проблема радіаційно-індукованого раку яєчників. У свій час для стимуляції яєчників широко застосовували гонадотропін сироватки крові жеребої кобили (ГСЖК) і гіпофізарний людський гонадотропін (human pituitary gonadotrophins/HPG). Однак застосування ГСЖК внаслідок утворення антитіл було ефективним тільки при першому циклі лікування. Застосування HPG давало позитивні результати, але було припинене в кінці 80-х років минулого сторіччя після появи даних про можливий зв’язок цього продукту з виникненням випадків хвороби Крейцфельда — Якоба. Першим гормональним продуктом, отриманим із сечі людини, був людський менопаузальний гонадотропін (human menopausal gonadotrophin/HMG), вдосконалення якого йшло шляхом підвищення ступеня його очищення. Недоліком зазначених препаратів був високий вміст домішок у вигляді протеїнів сечі, що перешкоджало досягненню постійності їхнього складу в різних партіях. Ситуація змінилася з впровадженням рекомбінантних гонадотропінів, які виробляються на іморталізованих/стандартизованих лініях клітин ссавців. До числа найбільш пізніх розробок належать гонадотропіни тривалої дії. У подальшому поліпшенню протоколів стимуляції яєчників (оптимізація ефективності і застосування) сприяло впровадження аналогів гонадотропін-рилізинг-гормону (ГТРГ), а дещо пізніше — антагоністів ГТРГ.
Ключові слова:ФСГ, антагоніст ГТРГ, гонадотропні препарати, ЛГ, рекомбінантний гонадотропін, сечовий гонадотропін
OVARIAN STIMULATION: FROM BASIC SCIENCE TO CLINICAL APPLICATION
Summary. Treatment for infertility, including ovarian stimulation, was first introduced almost 100 years ago. At this time, radiation therapy became an established treatment, and it was only some decades later that the problem of radiation-induced cancer emerged. Non-human gonadotrophins, such as pregnant mare serum gonadotrophin (PMSG), and human pituitary gonadotrophins (HPG), were commonly used for hormonal stimulation procedures. However, use of PMSG led to antibody formation, and it was therefore only useful for the first treatment cycle. HPG produced good results, but its use came to an end in the late 1980s when it was linked to the development of Creutzfeldt — Jakob disease. The first hormonal product from human menopausal urine to be used was human menopausal gonadotrophin (HMG), followed later by purified preparations of this product. All of these preparations contained a high percentage of unknown urinary proteins, which interfered with batch-to-batch consistency. This changed with the introduction of recombinant gonadotrophins, produced from an immortalized/standardized mammalian cell line (CHO). More recent developments include the introduction of long-acting gonadotrophin formulations. The development of gonadotrophin-releasing hormone (GnRH) analogues and more recently the use of GnRH antagonists has helped to improve ovarian stimulation protocols by optimizing their efficacy, and making them easier to administer.
Key words: FSH, GnRH antagonist, gonadotrophin formulation, LH, recombinant gonadotrophin, urinary gonadotrophin
