Кір: вердикти НАМН України

12 лютого 2018
2766
Спеціальності :
Резюме

8 лютого 2018 р. на базі Державної установи (ДУ) «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук (НАМН) України» відбулося чергове засідання Президії НАМН України. За звичаєм засідання Президії НАМН України відкрив та головував на ньому Віталій Цимбалюк, президент НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, повний кавалер ордена «За заслуги», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (двічі), премії Кабінету Міністрів України, премії О.О. Богомольця Національної академії наук (НАН) України, премії АМН України, премії ім. А. Везалія Американської асоціації нейрохірургів, завідувач кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Він повідомив, що відповідно до заздалегідь розкресленого плану проведення засідань Президії НАМН України, на порядок денний нинішнього зібрання винесено звіт оториноларингологічної служби та доповідь Дмитра Заболотного, директора ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», академіка НАМН України, віце-президента НАМН України, професора, доктора медичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, кавалера ордена «За заслуги» ІІІ ст., лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, голови правління Українського наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів та президента Федерації громадських медичних об’єднань України, — яка (доповідь) окреслює стратегічні перспективи розвитку української оториноларингології. Однак, з усім зрозумілих причин, у порядок денний засідання було внесено зміни. І організаційні питання діяльності академії, і підготовка до зовсім вже близького чвертьсторічного ювілею НАМН України, і розвиток ЛОР-галузі — усі ці важливі питання (які ми гарантовано вже найближчим часом і з усією докладністю висвітлимо у наступних публікаціях — прим. авт.) відійшли на другий план уваги. А на перший вийшов кір (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 4 (1125) від 29 січня 2018 р.; див. також у динаміці: № 3 (1124) від 22 січня 2018 р.; № 2 (1123) від 15 січня 2018 р.; № 23 (1094) від 19 червня 2017 р.)…

9892835235

…Тому за гарячими слідами пропонуємо шановним читачам ознайомитися з доповіддю «Епідемічна ситуація з кору та інших інфекційних хвороб, що керуються засобами специфічної профілактики», з якою з трибуни засідання Президії НАМН України виступила Вікторія Задорожна, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, директор ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України».

Починаючи ab ovo, доповідач стисло охарактеризувала інфекційну захворюваність у довакцинальний період. Так, за перші 15 років ХХ сторіччя від кору та кашлюку в Україні померло близько 500 тис. дітей (летальність — 20%). Пізніше ситуація виглядала так:

  • кір: 1951–1967 рр. — 487,9–884,4 на 100 тис. населення (360 855 дітей);
  • кашлюк: 1951–1960 рр. — 159,0–332,0 на 100 тис. населення;
  • дифтерія: 1951–1960 рр. — 5,2–26,0 на 100 тис. населення.

Глобальний контекст: порівняльний аналіз зведених показників ситуації з кором у 2000 та у 2016 р. у 194 країнах — членах ВООЗ представлено у табл. 1; динаміка захворюваності на кір у поєднанні з даними щодо охоплення імунізацією протикоровою вакциною першої дози (Measles-containing-vaccine first-dose — MCV1) протягом останніх чотирьох десятиліть — на рис. 1.

Таблиця 1. Кір у світі: порівняння показників 2000 і 2016 р. (ВООЗ, 2017)
Регіон ВООЗ (кількість країн)/Показник Частка охоплення вакцинацією MCV1 (%) Частка країн — членів ВООЗ з охопленням ≥90% (%) Частка охоплення вакцинацією MCV2 (%) Частка країн — членів ВООЗ із захворюваністю <5 на 1 млн населення (%) Кількість зафіксованих випадків кору Захворюваність на кір (випадків на 1 млн населення) Кількість зафіксованих випадків смерті від кору
2000
Африка (47) 53 9 5 8 520 102 835 340 800
Америки (35) 93 63 43 89 1754 2 н/д
Східно-Середземноморський (21) 72 57 29 17 38 592 90 55 300
Європа (53) 91 60 48 45 37 421 50 400
Південно-Східна Азія (11) 63 30 3 0 78 558 51 143 000
Західно-Тихоокеанський (27) 85 48 2 30 177 052 105 10 600
Загалом (194) 72 44 15 38 853 479 145 550 100
2016
Африка (47) 72 36 24 51 36 269 36 37 500
Америки (35) 92 74 54 100 12 0,02 н/д
Східно-Середземноморський (21) 77 57 69 47 6264 10 11 400
Європа (53) 93 83 88 85 4175 5 80
Південно-Східна Азія (11) 87 64 75 27 27 530 14 39 000
Західно-Тихоокеанський (27) 96 63 93 67 57 879 31 1800
Загалом (194) 85 63 64 69 132 137 19 89 780
111123234
Рис. 1. Динаміка захворюваності на кір у поєднанні з даними щодо охоплення імунізацією MCV1 протягом 1980–2016 рр. (дані станом на 19 липня 2017 р.; джерело — WHO/IVB database)

Український контекст: показники захворюваності на кір (на 100 тис. населення) представлено у трьох часових вимірах: за період 1961–2017 рр. наведені на рис. 2; в деталізованішому масштабі за останнє десятиліття — на рис. 3; помісячну динаміку кількості хворих на кір у 2017–2018 рр. — на рис. 4. Кількість хворих на кір у зіставленні з летальністю за 2002–2018 рр., а також захворюваність на кір за віком у 2010–2017 рр. — рис. 5 і табл. 2 відповідно. Питому вагу України в епідемічній ситуації з кору в Європейському регіоні відображено у табл. 3.

222222254435346
Рис. 2. Захворюваність на кір (на 100 тис. населення) в Україні протягом 1961–2017 рр.
Рис. 3. Захворюваність на кір (на 100 тис. населення) в Україні протягом 2008–2017 рр.
Рис. 4. Захворюваність на кір (на 100 тис. населення) в Україні в помісячному розрізі у 2017–2018 рр.
Рис. 5. Кількість хворих на кір у зіставленні з летальністю в Україні за 2002–2018 рр.
Таблиця 2. Захворюваність на кір (на 100 тис. населення) в Україні за віком протягом 2010–2017 рр.
Вікова група 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Діти до 1 року 0,43 5,7 140,89 39,08 29,19 2,75 0,65 73,07
Діти 1–4 роки 0,35 11,2 136,96 39,83 27,34 1,47 1,37 63,96
Діти 5–9 років 0,16 10,76 82,55 32,93 22,46 0,84 1,3 50,67
Діти 10–14 років 0 8,78 55,2 13,63 11,03 0,71 0,91 25,55
Діти 15–17 років 0,05 18,97 118,89 22,85 15,18 0,32 0,69 29,74
Дорослі 0,07 1,04 12,81 2,78 1,93 0,08 0,05 3,69
Все населення 0,08 2,91 27,95 7,28 5,13 0,24 0,24 11,23
Таблиця 3. «Внесок» України в епідситуацію з кору в Європейському регіоні
Рік Кількість випадків кору
Європейський регіон Україна %
2006 56 006 42 724 76,2
2007 7075 986 13,9
2008 9168 48 0,5
2009 7892 30 0,4
2010 30 604 39 0,13
2011 33 310 1333 4,0
2012 26 788 12 746 47,6
2013 32 818 3309 10,1
2014 15 995 2303 14,4
2015 3969 105 2,6
2016 4240 102 2,4
2017 21 316 4782 22,4

Професор В. Задорожна повідомила про кількість випадків смерті від кору в Європі та пояснила певні їх обставини. Так, за перше півріччя 2017 р. було зареєстровано 13 випадків смерті у 6 країнах: Румунії — 6, Італії — 2, Болгарії — 1, Німеччині — 1, Іспанії — 1, Португалії —1, Швейцарії — 1. Померлими в Румунії та Болгарії були немовлята і діти молодшого віку (<3 років), в Італії — діти віком 6 і 9 років, а в Німеччині, Іспанії, Португалії та Швейцарії — особи віком 37, 76, 17 і 25 років відповідно. За винятком двох випадків, ніхто з померлих не отримував протикорової вакцини.

За розрахунками, зробленими фахівцями Інституту епідеміо­логії та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України на 2010 р., середня щорічна економічна ефективність вакцинації проти кору становила 2 454 780,6 тис. грн. На 1 грн., вкладену у вакцинацію проти кору, припадає 136,6 грн. зекономлених коштів.

Тим більший сум викликає констатація того прикрого факту, що наразі рівень охоплення вакцинопрофілактикою в Україні є критично низьким порівняно з міжнародними показниками (рівні охоплення населення щепленнями в Україні представлено в табл. 4, в різних регіонах світу — в табл. 5).

Таблиця 4. Охоплення щепленнями в Україні (%), 2016 р.
Вакцина Показник по Україні
Поліо/3 (до 1 року) 60,8
АКДП/3 (до 1 року) 21,0
Hib/3 (1 рік) 51,6
КПК/1 (1 рік) 46,5
КПК/2 (6 років) 30,2
ГепВ/3 (до 1 року) 28,8
Таблиця 5. Рівень охоплення щепленнями в різних регіонах світу (ВООЗ, 2016)
Антиген Загалом країн Охоплення населення щепленнями (%)
Загалом по всіх регіонах ВООЗ Африка Америки Східно-Середземноморський Європа Південно-Східна Азія Західно-Тихоокеанський
BCG 158 88 81 95 87 91 89 95
HepB BD 84 39 10 66 22 39 34 83
Hep B3 185 84 74 89 80 81 88 92
DPT3 194 86 74 91 80 92 88 97
Hib3 191 70 74 90 80 77 80 28
Pol3 194 85 73 92 80 94 87 95
Rota last 84 25 43 74 23 23 3 2
PCV3 129 42 65 84 48 62 9 14
MCV1 194 85 72 92 77 93 87 96
RCV1 151 47 13 92 46 93 15 96
MCV2 160 64 24 54 69 88 75 93

На думку доповідача, одним із найцінніших уроків масової імунізації 2015–2016 рр. було те, що враховувався лише принцип колективного захисту, натомість, не враховувався принцип індивідуального захисту. У 1-му турі цільовою групою повинні були бути діти віком від 2 міс до 10 років. Осінній період року однозначно знижував ефективність заходу. Планувалося закінчити 3 тури до кінця року, але 3-й тур було перенесено аж на кінець січня 2016 р. Початок 3-го туру співпав з оголошенням епідемії грипу, коли, навпаки, усі колективні заходи повинні скасовуватися. Раніше на такий період скасовувалися навіть планові щеплення, оскільки дитина могла бути в інкубаційному періоді грипу або захворіти на грип у післявакцинальний період. Це може негативно вплинути на рівень індивідуального захисту, перебіг грипу, підвищувати ризик післявакцинальних ускладнень, спричиняти формування негативного ставлення до вакцинації та зниження рівня охоплення щепленнями.

На переконання оратора, така ситуація склалася, у першу чергу, внаслідок невиконання Законів України:

Було згадано і свіжіші нормативні документи:

На основі наведених даних та власних фахових переконань науковець висловила наступні пропозиції:

  • визнати стан імунопрофілактики в країні як такий, що не забезпечує епідемічного благополуччя з вакцинокерованих інфекцій;
  • звернутися до Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України з пропозицією заслухати і обговорити стан імунопрофілактики в Україні та пов’язані з ним біологічні ризики;
  • активізувати наукові дослідження у напрямах вивчення характеристик епідемічного процесу інфекцій, які керуються засобами специфічної профілактики, та розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо їх профілактики;
  • сприяти підвищенню рівня інформованості населення щодо реальних ризиків захворюваності на вакцинокеровані інфекції та заходів їх профілактики.

* * *

Після завершення доповіді члена-кореспондента НАМН України В. Задорожної на трибуну піднявся Сергій Комісаренко — академік НАН України, академік-секретар відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, академік НАМН України, член Президії НАМН України, професор, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України; лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії НАН України ім. О.В. Палладіна; кавалер орденів «За заслуги» III і II ст., князя Ярослава Мудрого V ст.; почесний доктор Кінгстонського та Лондонського університетів, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. Він дав високу оцінку доповіді колеги, підкресливши наукову вичерпність та контекстну вдачу, чіткий міжнародно-порівняльний ракурс та глибокий екскурсивно-ретроспективний підхід, ясну аналітичну стратегію висновків та лаконічну слушність висунутих пропозицій. «Переконаний, що такий формат подачі інформації — зважений, доказовий, споряджений порівняльним міжнародним контекстом, — вкрай необхідний саме зараз. Коли вміст інформаційної водойми настільки скаламучений, коли навколо стільки зазивал-профанів та крикливців-псевдопрофесіоналів, а на кожному онлайн-перехресті гучно чутно заклики, що до шарлатанів ходити не слід — необхідно ходити виключно до сертифікованих шарлатанів… Пропоную нашій шановній Вікторії Іванівні докласти ще невеличку щіпку зусиль і підготувати свою нинішню наукову доповідь у форматі «Національної доповіді щодо поточної епідеміологічної ситуації в Україні та шляхів її покращення». Певен, зроблена робота заслуговує саме на такий високий статус. До такого документа мусять прислухатися на найвищих щаблях державної влади. І, можливо, зможуть вжити заходів, щоб перелічені нашою колегою Закони України все ж таки виконувалися. Адже за виконанням цих законів стоять десятки, сотні, тисячі життів — насамперед дитячих. Та й загалом академії варто було б взяти такий досвід і на знамено, і на озброєння, і у практичну розробку: з найбільш гострих та актуальних питань медичного характеру — готувати Національні доповіді за тим чи іншим медичним напрямом, і в такий спосіб — гідно, висококваліфіковано, безпосередньо — інформувати суспільство щодо нагальних проблем і першочергових потреб у сфері забезпечення здоров’я та благополуччя населення України. Це нам і по профілю, і по силах», — підкреслив академік С. Комісаренко.
22292898545

* * *

Наостанок нагадаємо, що продовження даної публікації, — зокрема висвітлення докладного звіту оториноларингологічної служби та програмної стратегії її розвитку, оприлюднених віце-президентом НАМН України, академіком Д. Заболотним, — буде опубліковано найближчим часом.

Тож — далі буде.

Пилип Снєгірьов,
фото Сергія Бека