Третє річне зібрання Національної лікарської ради України (НЛРУ), що відбулося 6 грудня 2017 р. у приміщенні Національної наукової медичної бібліотеки України, відзначилося рядом змін у керівному складі. Так, новообраним президентом НЛРУ став представник від Української асоціації лікарів-дерматовенерологів та косметологів, доктор медичних наук, завідувач кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Віктор Степаненко. Ще одним членом президії було обрано представника від Асоціації стоматологів України, доктора медичних наук, професора кафедри стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Ірину Мазур. Голосування відбулося за участю більшості членів НЛРУ.
Програма заходу, крім організаційної сесії, передбачала низку доповідей, але зібрання вирішило зосередитися на темі лікарського самоврядування. Ґрунтовно це питання обговорювалося на XVI З’їзді ВУЛТ (м. Кам’янець-Подільський, 29 вересня 2017 р.), а результатом його опрацювання стало Звернення делегатів і учасників Всеукраїнської лікарської асамблеї «Лікарське самоврядування в контексті змін в охороні здоров’я в Україні» до Президента України, Українського Уряду і Верховної Ради України. Текст звернення, розміщений у програмі цього зібрання, наводимо нижче.
«Ми, українські лікарі, розглянули і схвалили редакцію законопроекту «Про лікарське самоврядування», запропоновану міжнародною експертною групою на основі зведення і доопрацювання попередніх редакцій і закликаємо Верховну Раду України якомога швидше внести до порядку денного і прийняти відповідний Закон.
Прийняття Закону «Про лікарське самоврядування» необхідне для захисту головного права Лікаря — права на гідне і чесне виконання свого святого професійного обов’язку — лікування людей, збереження і зміцнення їх здоров’я.
Провадження лікарської практики згідно з високими стандартами лікарської етики — цю відповідальність лікарі мають право і хочуть взяти на себе.
Контроль за лікарською практикою, організація та забезпечення навчання лікарів, їх професійного розвитку, все, що стосується професійної відповідальності лікарів, має бути компетенцією їх самоврядної організації.
У складних стосунках між пацієнтом і лікарем, лікарем і лікарем має постати медичний арбітраж, створений із найкращих і найдостойніших у своїй справі лікарів. Це гарантуватиме найкращий захист прав пацієнта. У державах, що передали регулювання лікарських справ самим лікарям, у виграші перш за все пацієнти.
Визначальну роль професійної автономії та лікарського самоврядування неодноразово декларувало Світове лікарське товариство. Так зробили законодавці всіх країн Європи.
Запровадження лікарського самоврядування в інтересах лікаря, в інтересах пацієнта і всього суспільства.
Шановний пане Президенте! Шановний Український Уряде! Шановні народні депутати України! Лікарське самоврядування — це не сфера політичної боротьби і протистояння. Подолайте свої політичні амбіції та підтримайте відповідний законопроект!».
Питання самоврядності лікарської спільноти має широкий політичний аспект. Постійний комітет європейських лікарів (Standing Committee of European Doctors — CPME), що представляє інтереси національних медичних асоціацій в Європі, репрезентує точку зору медичних фахівців для формування цілісної політики Європейського Союзу та країн Європи шляхом активної співпраці з широкого спектра питань. Керівництво цієї організації здійснює Рада, обрана Генеральною асамблеєю CPME на 3-річний термін. CPME рішуче виступає за впровадження підходу «здоров’я в усіх сферах» для заохочення міжгалузевої обізнаності та конкретних дій щодо соціальних детермінант, здоров’я населення, які насправді визначають стан економіки. Основними віхами в діяльності CPME є пропаганда громадського здоров’я, удосконалення стосунків між пацієнтами та лікарями і вільне переміщення фахівців у межах Європейського Союзу.
CPME вимагає чіткого визнання професійної автономії, тобто незалежності лікарів у питаннях надання медичної допомоги в інтересах пацієнта. Крім того, CPME вважає, що нерівність у доступі до медичної допомоги є не лише соціальною несправедливістю, але й моральною помилкою, яка порушує фундаментальне право людини на здорове життя. У матеріалах, наданих учасникам зібрання, зазначено, що CPME пропонує свій великий досвід у питаннях, пов’язаних із медициною та медичною професією. Скористатися досвідом європейських колег — ще одна можливість для української медичної спільноти, оскільки ВУЛТ є асоційованим членом CPME та EUMS (Європейський союз медичних спеціалістів). І певна робота вже здійснена.
Існує меморандум між ВУЛТ та Головною лікарською палатою (Naczelna Izba Lekarska), Польща. Крім того, створення альтернативного законопроекту про лікарське самоврядування стало можливим завдяки консультативній допомозі іноземних колег у 2016 р. Голова правління ВУЛТ, модератор Міжнародної експертної групи по супроводу процесу запровадження лікарського самоврядування в Україні, доктор медичних наук Микола Тищук зробив стислу доповідь про головні функції та обов’язки в діяльності самоврядної організації лікарів. Насамперед їй належить:
- розробляти та приймати етичний кодекс українського лікаря;
- створювати правила належної медичної практики і здійснювати контроль за їх дотриманням;
- надавати право на здійснення професійної лікарської діяльності;
- вести реєстр лікарів;
- здійснювати перевірку кваліфікації осіб, які здобули вищу медичну освіту в навчальних закладах іноземних країн для їх допуску до професійної лікарської діяльності на території України;
- здійснювати облік проходження безперервного розвитку і контроль за встановленням критеріїв такої підготовки;
- застосовувати заходи стягнення при вирішенні питань щодо професійної діяльності лікаря;
- брати участь у визначенні необхідності підготовки медичних фахівців, умов їх стажування, спеціалізації та підвищення кваліфікації;
- брати участь у формуванні й реалізації державної та регіональної політики стосовно системи охорони здоров’я;
- брати участь у розробці програм соціального та економічного розвитку в сфері охорони здоров’я;
- проводити спеціальні експертизи;
- проводити атестацію лікарів;
- брати участь у ліцензуванні медичної практики;
- брати участь у розробленні та затвердженні навчальних планів і програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів і здійснювати контроль за їх дотриманням;
- брати участь у розробленні та погодженні спільно з уповноваженими органами державної влади України нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я, а також надавати пропозиції щодо змін і доповнень до законодавства у цій галузі;
- здійснювати контроль за дотриманням вимог стандартів у галузі охорони здоров’я;
До інших функцій можна віднести:
- участь у розробленні та погодженні Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців та підприємців і всеукраїнськими профспілками та профоб’єднаннями стосовно питань охорони здоров’я та здійснення контролю за їх дотриманням;
- участь у розробленні, погодженні та здійсненні контролю за дотриманням вимог Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України та Центральним комітетом профспілки працівників охорони здоров’я України;
- представництво у складі Колегії, Вищої медичної ради та інших дорадчих органів МОЗ України та МОЗ Автономної Республіки Крим, обласних та прирівняних до них управлінь охорони здоров’я, Національної академії медичних наук України, управлінь охорони здоров’я міністерств і відомств, у підпорядкуванні яких знаходяться заклади охорони здоров’я, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань охорони здоров’я.
Жвавому обговоренню передував виступ депутата Верховної Ради України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Олега Мусія. Звертаючись до присутніх, він зазначив: «Головною метою створення НЛРУ є відродження лікарського самоврядування, яке було зруйноване ще радянською системою. Зараз МОЗ України має повну владу над медичною галуззю, і, звичайно, таке становище не влаштовує лікарів. Таким чином, питання професійної автономії щодалі набуває все більшої гостроти. Але, зауважу, що досі не досягнуто кінцевого компромісу в баченні моделі самоврядування для медичних працівників ні між професійними об’єднаннями, ні між авторами відповідних законопроектів, депутатами Верховної Ради України.
Кожна з великих груп (стоматологи, лікарі первинної та вищих ланок) повинні делегувати членів до палат представників і відстоювати інтереси професійних об’єднань на рівних умовах. В одному з існуючих законопроектів самоврядування в основі моделі пропонується моноорганізація без квотного принципу. Відповідний приклад існує у Польщі, Німеччині, Австрії, Угорщині та має певний досвід роботи. Тобто цим шляхом можна йти, вибудовуючи за допомогою змін адекватну структуру. Але зараз для прийняття такої моделі в українській медичній галузі немає відповідного підґрунтя, зважаючи на кількісну перевагу сімейних лікарів».
Тому О. Мусій наполегливо запропонував зібранню зупинитися на розгляді саме компромісного варіанта моделі лікарського самоврядування, який передбачає трипалатну структуру з монолітним першим рівнем і квотним принципом формування другого рівня. При цьому весь масив супутніх питань із набуттям самоврядності може бути вирішений регламентними процедурами та відповідно до статуту. Цей варіант забезпечує доступність і рівність виборчих прав представників різних медичних професій, навіть у ситуації, коли певний лікар фахово належить до спеціалізованої, а фактично задіяний на первинній ланці. Наприклад, спеціалісти з надання невідкладної стоматологічної допомоги, частина лікарів-терапевтів або акушери-гінекологи, які за рішенням окремих обласних відділів охорони здоров’я належать до первинної ланки. Узгоджений, компромісний законопроект про лікарське самоврядування повинен врахувати зазначені особливості.
Виступ із такою пропозицією спровокував розлогу дискусію. Враховуючи важливість обговорюваного питання, О. Мусій запропонував членам НЛРУ розглянути можливість прийняття компромісного варіанта. Після тривалого обговорення учасники зібрання більшістю голосів (20 проти 4) схвалили зведену редакцію законопроекту «Про лікарське самоврядування». Очікується, що Народні депутати України Ольга Богомолець і О. Мусій поставлять фінальну крапку у поданні законопроекту до Верховної Ради України, що стане кардинальним кроком до наближення українських лікарів до загальноєвропейських правил і традицій здійснення лікарської практики і важливим інструментом захисту прав пацієнта завдяки високим стандартам професійної відповідальності лікарів.
Олександр Гузій,
фото Сергія Бека
