26 вересня 2017 р. в Києві на базі Медичного центру (МЦ) «Універсальна клініка «Оберіг» відбулася непересічна і дуже очікувана українською медичною спільнотою зустріч. У рамках освітнього проекту в галузі клінічних нейронаук перед аудиторією українських лікарів виступив всесвітньо відомий фахівець з реабілітаційної медицини в неврології, професор клінічної реабілітаційної медицини Медичного коледжу Уейлла Корнелльського університету та ад’юнкт-професор клінічної реабілітаційної медицини в Коледжі лікарів та хірургів Колумбійського університету, член Американської академії фізичної медицини та реабілітації професор Майкл О’Делл. Організаторами заходу виступили Українська асоціація боротьби з інсультом, Американо-австрійська фундація та МЦ «Універсальна клініка «Оберіг».
Вже другий рік поспіль в Україні за допомогою фахівців Інсультного центру клініки «Оберіг», Української асоціації боротьби з інсультом та багатьох інших колег реалізується освітній проект «Нейростудії». Під час засідань, що проходять у рамках цього, безумовно, актуального та затребуваного (як свідчить практика) українськими лікарями проекту, на обговорення виносяться найактуальніші питання галузі, зокрема ті, що стосуються лікування та реабілітації хворих після перенесеного інсульту, яких в Україні, на жаль, не меншає, та інших уражень мозку (черепно-мозкових травм тощо).
Так, у квітні нинішнього року з успіхом і багатьма схвальними відгуками лікарів відбулося засідання, головною темою якого вибрано афективні розлади в післяінсультний період. Важливо відзначити, що, окрім теоретичної частини, в якій українськими фахівцями були представлені змістовні доповіді та огляди сучасної наукової літератури з цієї тематики, під час засідання також було організовано практикум для учасників: «Використання шкали HADS для скринінгу на тривожно-депресивні розлади у клінічній практиці», яка є важливим інструментом для практикуючого лікаря, що опікується хворими на інсульт. До практичної частини засідань, безумовно, потрібно віднести і можливість професійного спілкування, як, власне, і можливість взяти участь у якісній фаховій дискусії, що є обов’язковою частиною «Нейростудій».
Зазначимо, що питання реабілітації піднімається на засіданнях проекту «Нейростудії» не вперше. Так, засідання «Нейростудії», що відбулося у березні 2017 р., повністю було присвячене проблемам післяінсультної реабілітації, де, окрім іншого, також піднімалися питання поведінкових розладів у пацієнтів, які перенесли інсульт; обговорювалися деякі аспекти електроенцефалографії в неврологічній практиці, зокрема проведення електроенцефалографічного дослідження для діагностики пароксизмальних станів з порушенням свідомості тощо. Крім того, учасники з великим інтересом сприйняли доповідь завідувача відділення Інсультного центру доцента Юрія Фломіна щодо постінсультної епілепсії.
Отже, як відзначають учасники цього проекту — лікарі, керівники медичних закладів, фахівці сфери організації охорони здоров’я, — участь у «Нейростудіях» — великий внесок у професійний розвиток лікаря, унікальна можливість розширити професійну ерудицію. До речі, до проекту долучаються не лише неврологи, нейрохірурги, нейрофізіологи та психіатри. Все частіше на цих засіданнях можна зустріти і лікарів інших спеціальностей, наприклад лікарів загальної практики — сімейної медицини, педіатрів.
Засідання, про яке йдеться сьогодні, насправді виняткове, адже нечасто з’являється нагода поспілкуватися з фахівцем такого високого рівня, а до того ж автором наукових робіт, відомого за фаховою літературою та іншими виданнями. До слова, співавтор добре відомої лікарям багатьох країн книги «Діагностика ступору і коми («Diagnosis of stupor and coma») Фред Плам працював із професором М. O’Деллом в одній клініці.
Отже, шановний гість прочитав для української аудиторії чотири лекції:
- «Стратегії відновлення рухової сфери після інсульту: досвід клініки «Weill Kornell».
- «Принципи фармакотерапії при черепно-мозковій травмі та інших набутих ураженнях головного мозку».
- «Принципи лікування спастичності у пацієнтів із набутими ураженнями головного мозку».
- «Ведення пацієнтів із тяжкими порушеннями свідомості».
Як зазначила виконавчий директор Української асоціації боротьби з інсультом, керівник науково-організаційного відділу МЦ «Універсальна клініка «Оберіг» Марина Гуляєва: «Чотири лекції — це зовсім немало, адже вони дозволять нам перейнятися духом клінічної фізичної реабілітації. Це дуже велика наука, яка складається з багатьох дисциплін, і сьогодні перед українськими спеціалістами стоїть завдання оволодівати і вдосконалювати її. Адже фізична та реабілітаційна медицина для нашої країни поки що нова сфера. Ми, безумовно, прагнемо того, щоб в Україні була гідна реабілітація, і в країні почали з’являтися нові спеціальності, такі як фізичний терапевт, лікар з фізичної реабілітаційної медицини тощо. Тому лекції відомого і визнаного в усьому світі практикуючого фахівця з фізичної реабілітаційної медицини особливо цінні для нас».
Переповідати лекції — справа вельми невдячна, тим більше, що у цьому разі їх невід’ємною ознакою якості (окрім інформаційної складової, звичайно ж) є непересічне володіння професором ораторським мистецтвом. Це також одна з причин не просто схвальних, а й винятково емоційних відгуків щодо події, за яку учасники висловлювали велику вдячність організаторам. Адже зрозуміло, що провести її було непросто.
Зокрема, щодо вражень. Більшість учасників відзначили відмінну структурованість лекцій, ерудованість спікера, а ще — його чесність і відвертість, які собі може дозволити лише насправді видатна особистість, «що знає неймовірно багато і здатна на будь-яке запитання процитувати захмарну кількість досліджень (значна частина з яких виконана за її участю або під її керівництвом), і не вважає ганебним, не знаючи чогось, чесно в цьому зізнатися», — так поділився своїми враженнями один з учасників заходу.
Іншого учасника, лікаря-невролога з міста Хмельницького, виступ професора змусив замислитися над такими аспектами: «Лектор показав роль мультидисциплінарної команди в супроводі пацієнтів із тяжкими розладами свідомості. Він звернув увагу на «stop-sedation» у цих пацієнтів. Біда нашої медичної громадськості в тому, що ми не вміємо будувати горизонтальні зв’язки, не вчимося спілкуватися між собою однією мовою, у нас кожен клінічний підрозділ живе своїм життям. Знання є, але не завжди можна знайти умови для їх застосування, оскільки немає команди в медичних колективах, яка могла б реалізовувати й оптимізувати ці знання».
Отже, висновки кожен слухач зробив свої, але байдужим не залишився жоден. Це засвідчила і дискусія, що відбулася під час заходу. Запитань до лектора було чимало. Серед іншого, наприклад, запитували, якому з методів вчений віддає перевагу. На це професор М. О’Делл відповів, що ефективною вважає стратегію з використанням усіх доступних методів. З цією думкою абсолютно солідарна М. Гуляєва, яка, доклала чимало зусиль, аби відбулася описана зустріч.
Зокрема, лікар нагадала, що, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), реабілітація, — це використання всіх можливостей з метою зниження впливу станів, що унеможливлюють виконання повсякденної діяльності або призводять до інвалідизації, та забезпечення особам із обмеженнями життєдіяльності можливості досягнення оптимальної соціальної інтеграції.
Реабілітація відіграє одну з провідних ролей у досягненні стратегії ВООЗ «Здоров’я для всіх у XXI столітті». Комітет експертів з медичної реабілітації ВООЗ наголосив, що «Реабілітація — це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювань і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання».
У 2015 р. в Україні відбувся аудит системи реабілітації Комітету експертів з медичної реабілітації ВООЗ, який зробив невтішний висновок щодо системи надання реабілітаційної допомоги в нашій країні. Зокрема, експерти ВООЗ відзначили відсутність таких професій, як лікар з фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт.
Для покращення здоров’я, функціонування та якості життя осіб з обмеженнями життєдіяльності в Україні необхідно вжити низку заходів:
1. Оскільки реабілітація зачіпає такі сфери життя, як соціальна підтримка, освіта, правосуддя тощо, необхідна тісна координація між міністерствами.
2. У питаннях політики та законодавства щодо обмежень життєдіяльності та реабілітації, а також для збору даних необхідно перекласти та адаптувати міжнародні визначення (наприклад «functioning», «disabilitiy») та інструменти оцінювання.
3. Для середньострокового планування реабілітаційних послуг необхідна актуальна база даних щодо епідеміології інвалідності та потреб у реабілітації, яка має використовувати міжнародні інструменти.
4. Реабілітаційні послуги, пов’язані зі здоров’ям, мають бути запроваджені на всіх рівнях охорони здоров’я (первинному, вторинному, третинному) та для всіх етапів надання допомоги (гостра, підгостра, довготривала). Оскільки в Україні вже існує багато реабілітаційних послуг, слід розробити перехідний план. Сектор первинної медичної допомоги має зайняти ключову роль у довготерміновій реабілітації та стати вихідною точкою для спеціалізованих реабілітаційних послуг.
5. Реабілітаційні послуги необхідно запровадити на всіх рівнях охорони здоров’я (первинному, вторинному, третинному) та для всіх етапів надання допомоги (гостра, підгостра, довготривала).
Рекомендації експертів ВООЗ зробили добру справу, і у 2016 р. в Україні до класифікатора професій були введені нові спеціальності — лікар з фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт.
Багато років реабілітація, яку представляли лікарі лікувальної фізкультури та фізіотерапевти, була більше налаштована на використання фармакологічних препаратів та методів фізіотерапії. Тож фізичну реабілітацію необхідно впроваджувати в медичний простір через нові освітні програми та підготовку фахівців у рамках університетів.
Отже, на заході за участю професора М. О’Делла були присутні фахівці з різних напрямків реабілітації: завідувачі та викладачі кафедр медичної реабілітації та лікувальної фізкультури вищих медичних навчальних закладів, викладачі кафедр фізичної реабілітації університетів фізичної культури та спорту, практикуючі фахівці фізичної реабілітації, студенти.
Наприкінці заходу М. Гуляєва для нашого видання прокоментувала деякі аспекти щодо теми фізичної реабілітації.
— Марино Віталіївно, чи існують в Україні статистичні дані щодо інвалідизації населення? Як активна фізична реабілітація може вплинути на зниження інвалідизації пацієнтів після перенесеного інсульту?
— На сьогодні в Україні налічується близько 2,7 млн осіб з інвалідністю, у тому числі близько 153 тис. дітей з інвалідністю. Щодо впливу активної фізичної реабілітації на зниження інвалідизації, висновки можна зробити з нижченаведених статистичних даних. За кордоном 75% пацієнтів впродовж 3 міс після перенесеного інсульту та реабілітації повертаються до нормального життя. В Україні щороку реєструють 100 тис. нових випадків інсульту. 38% осіб, які вперше захворіли на інсульт, — люди працездатного віку. У перший рік після інсульту половина пацієнтів помирають від ускладнень, а до роботи повертається менше 10% пацієнтів. 40% хворих на все життя залишаються інвалідами, залежними від оточуючих.
— У своїх лекціях професор О’Делл багато часу приділив питанням мотивування пацієнта. Що ви про це думаєте?
— Мотивація — один із найголовніших важелів успішної реабілітації. 40% пацієнтів після інсульту страждають на депресію, тож фізична реабілітація в комбінації з раціональною фармакотерапією допомагає пацієнтам відновитися швидше.
— Окремі методи (техніки) реабілітації, про які говорив професор О’Делл, безумовно, використовують і у нас. Але чи є в Україні центри, де б усі вони використовувалися комплексно, і лікарі, які досягли успіху в цьому процесі?
— В реабілітації неможливо досягти успіху наодинці, тому роль лише лікаря достатньо обмежена. Реабілітаційна програма розробляється індивідуально для кожного пацієнта мультидисциплінарною командою, до складу якої входять лікарі, медичні сестри, фізичні терапевти, логопеди, нейропсихологи, соціальні працівники. Пацієнтцентричний підхід забезпечує максимальний результат і мотивує пацієнтів до співпраці й досягнення прогресу в реабілітації. В Інсультному центрі клініки « Оберіг» ми з 2010 р. використовуємо європейські підходи до реабілітації пацієнтів з інсультом та черепно-мозковою травмою. В центрі працює злагоджена мультидисциплінарна команда фахівців, яка використовує найкращі європейські та американські клінічні протоколи для лікування та реабілітації.
Отже, для осіб, які перенесли інсульт, фізична реабілітація є, безумовно, важливою частиною відновлення, яке має допомогти людині повернутися до самостійного життя. Тож головна мета фізичної реабілітації — допомогти людині, яка перенесла інсульт, здобути навички, які вона втратила внаслідок ураження головного мозку, максимально можливо відновити рухову функцію тощо. Окрім фахівців із фізичної реабілітації, до команди, що працюватиме задля досягнення цієї мети, важливо залучити самого пацієнта, його оточення. Важливо також налаштуватися на те, що шлях буде нелегким і довгим. Починати післяінсультну фізичну реабілітацію потрібно якомога раніше після судинної катастрофи, у період після стабілізації загального стану пацієнта, тобто протягом перших 24–48 год після інсульту. Адже чим раніше будуть розпочаті реабілітаційні втручання, тим більше шансів відновити порушені чи втрачені здібності людини. Політика раннього втручання виправдовує себе і є основою більшості світових настанов і протоколів щодо надання допомоги пацієнтам при інсульті. Тому що збереження життя — це тільки початок складного шляху повернення до самого життя.
Тетяна Стасенко,
фото надані організаторами заходу
