Скільки насправді зароблятимуть лікарі первинної ланки після реформи?

Прокоментувати цей документ ми попросили Сергія Кубанського, заступника голови Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я.

Ознайомившись із розрахунком вартості надання послуг первинної медичної допомоги, що подається у фінансово-економічному обґрунтуванні до проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№ 6327), ми можемо повідомити про таке:

Як зазначено у цьому документі, при поточному мінімальному фінансуванні первинної медичної допомоги суб’єкт надання первинної медичної допомоги, що обслуговує 2000 пацієнтів, отримуватиме середній дохід в обсязі 35 000 грн. на місяць. Розрахунки необхідних витрат, пов’язаних із виконанням галузевих вимог на рівні первинної медичної допомоги, свідчать, що максимальна сума, яку має витратити такий суб’єкт на діагностичні тести, витратні матеріали та амортизацію оснащення, становитиме 9081 грн. на місяць. Таким чином, обсяг коштів для оплати заробітної плати та інших поточних видатків становитиме в середньому 25 919 грн. на місяць (табл. 1).

Водночас об’єктивність і справедливість таких розрахунків викликає сумніви й критичні зауваження.

Наприклад, у місячний розрахунок закладені витрати на матеріально-технічне оснащення (2712 грн.), комп’ютерну техніку (113 грн.), витратні матеріали для регулярних візитів до лікаря (від 739 до 3696 грн. залежно від кількості населення) лабораторні тести (в середньому 3200 грн.). Проте до таких показників відсутнє будь-яке пояснення та обґрунтування щодо відомостей та критеріїв, на основі яких вони визначені. Зокрема, які витрати мають покривати закладені 133 грн. у графі «комп’ютерне забезпечення». Підлягає сумніву і обґрунтованість достатності коштів у сумі 3279 грн. на лабораторні тести, зважаючи на те, що вони мають повністю покривати гематологічні дослідження (загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, швидкість осідання еритроцитів), біохімічні та імунологічні дослідження сироватки крові, аналіз сечі, дослідження калу. Суб’єкт надання первинної медичної допомоги, який не має власної лабораторії, змушений буде на комерційних засадах замовляти послуги з проведення лабораторного дослідження в інших суб’єктів (табл. 2).

Незрозумілими є і джерела покриття табеля оснащення лікаря первинної ланки (табл. 3).

Якщо ж заклад охорони здоров’я має свою акредитовану лабораторію, у запропонованому розрахунку взагалі не враховані витрати на функціонування такого підрозділу і зарплату відповідного штату медичного персоналу.

Розрахунок вартості надання послуг первинної медичної допомоги розроблений лише для приватного сімейного лікаря (фізичну особу-підприємця) і зовсім не враховує існуючі заклади охорони здоров’я, а саме поліклініки, центри первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії. Повністю випали з такої моделі фінансування фельдшерсько-акушерські пункти. Оплата надання медичних послуг первинної медичної допомоги такими закладами за капітаційною формулою (з розрахунку 210 грн. на прикріпленого мешканця), де враховується лише сімейний лікар і одна медична сестра, призведе, на нашу думку, до суттєвого зменшення обсягів фінансування порівняно із нинішніми бюджетними асигнуваннями згідно з медичною субвенцією, що спричинить погіршення надання первинної медичної допомоги та необхідність скорочення чисельності та штату працівників. У цей же час заклади первинної медичної допомоги на сьогодні максимально завантажені прийомом та обслуговуванням пацієнтів, у них відсутній ліжковий фонд, за рахунок скорочення якого можна знайти додаткові ресурси. При цьому лише заклади охорони здоров’я на нинішньому етапі зможуть надати комплексне та безперебійне медичне обслуговування населення на первинному рівні.

У запропонованих розрахунках не враховані видатки на утримання і обслуговування приміщення (чи його оренда), комунальні послуги, енергоносії, утримання лабораторії, транспортних засобів, адміністративно-господарське обслуговування (включаючи штат відповідних працівників), нарахування на заробітну плату (22% — єдиний соціальний внесок), пільги та гарантії у сфері трудових відносин (відпускні, підвищення кваліфікації тощо).

Розрахунки підлаштовані виключно для сімейного лікаря, який здійснюватиме приватну медичну практику, за умови лише однієї медичної сестри та при максимальному навантаженні — обслуговування 2000 населення. Водночас, як вказують сімейні лікарі, забезпечення обслуговування такої кількості населення лише одним лікарем і однією медичною сестрою є нереальним.

Крім того, орієнтування економічної вигоди і доцільності за рахунок обслуговування саме 2000 мешканців є невиправданим. По-перше, має місце штучне (заради економії бюджетних коштів) збільшення навантаження на лікаря (сьогодні воно становить 1500 жителів для міст та 1200 жителів для сільської місцевості), а по-друге, лише незначна частина сімейних лікарів зможе шляхом підписання пацієнтами декларацій взяти на обслуговування саме 2000 осіб. А при обслуговуванні 1000 мешканців економічна вигода, наведена у розрахунках, втрачає актуальність. При цьому потрібно врахувати, що запровадження реформи в частині надання медичної допомоги на вторинному та третинному рівнях лише за направленням лікаря первинної медичної допомоги призведе до істотного збільшення кількості звернень до останніх.

На нашу думку, в такому розрахунку міститься велика маніпулятивна складова, покликана за рахунок зменшення витрат створити видимість збільшення фінансування первинної медичної допомоги, а відповідно, підвищення заробітної плати сімейного лікаря. У суспільстві внаслідок цього створюється стереотип, що зарплата сімейного лікаря при цьому становитиме 35 тис. грн. на місяць, що призводить до неправильного по суті інформування населення і внаслідок цього — до безпідставно завищених вимог до сімейного лікаря з боку пацієнтів.

Олександр Устінов, фото автора