Як повідомляло наше видання, в Україні розпочато процес створення госпітальних округів (ГО). Цей процес є частиною реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, що дасть можливість створити сучасну модель фінансування системи охорони здоров’я європейського зразка. Вона має забезпечити ефективне використання обмежених державних ресурсів у системі охорони здоров’я шляхом спрямування їх на покриття вартості фактично надаваних громадянам медичних послуг (принцип «гроші ходять за пацієнтом»).
На вторинному рівні медичної допомоги фінансування буде здійснюватися за пролікований випадок за методом розподілу на діагностично-споріднені групи. Для цього впродовж 2017 р. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України планує запровадити методику використання діагностично-споріднених груп в пілотних закладах охорони здоров’я, доопрацювати та затвердити цю методику, а також методи аналізу витрат (собівартості медичних послуг) закладів охорони здоров’я, розробити та затвердити необхідні нормативно-правові акти.
Також протягом 2017 р. планується затвердити Примірне положення про госпітальний округ, рамкові вимоги до лікарень інтенсивного лікування І та ІІ рівнів, започаткувати діяльність госпітальних рад, розробити та затвердити програми інвестиційної підтримки розвитку ГО.
17 лютого 2017 р. в Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл на тему: «Децентралізація. Чи забезпечить реформа системи охорони здоров’я якісні медичні послуги?».
У заході взяли участь Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України, Юрій Ганущак, директор Громадської організації «Інститут розвитку територій», Олександр Ябчанка, експерт з медичної реформи Коаліції громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ», Петро Гармаш, начальник Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації, та Станіслав Чорний, начальник відділу охорони здоров’я Балтської міської ради Одеської області.
Під час круглого столу йшлося про важливість медичної реформи як складової децентралізації влади. Стара модель функціонування медичних закладів, особливо в селах та районах, є вкрай неефективною, тому потребує реорганізації шляхом ухвалення відповідних рішень громадами на місцях.
П. Ковтонюк окремо зупинився на важливості створення ГО у контексті децентралізації, яка зараз відбувається в Україні. Він зазначив, що у суспільстві існує розуміння медичної реформи як складової реформи децентралізації в тому плані, що створення ГО допоможе утворити нові адміністративно-територіальні одиниці. Це хибне тлумачення. Децентралізація передбачає посилення відповідальності місцевих громад за усі сфери життя людей, в тому числі й за здоров’я населення, і в цьому аспекті вона перетинається з медичною реформою. Децентралізація — це коли громади у широкому сенсі цього слова (об’єднана територіальна громада, місто, область тощо) формують у собі відчуття власника інфраструктури, майна, яке вони мають на місцях, і відчуття відповідальності за його розвиток. Створення ГО — це процес, який допомагає місцевій владі і усім громадам навчитися ефективно господарювати і планувати розвиток лікарень на своїй території. Адже ніхто краще за них не знає, як мають розвиватися місцеві заклади охорони здоров’я.
На сьогодні, за словами заступника міністра охорони здоров’я України, стара модель фінансування лікарень у країні себе безнадійно віджила. П. Ковтонюк нагадав присутнім, що при дуже низькій якості медичних послуг Україна є четвертою в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення (в Україні — 879,0 на 100 тис. населення; у країнах Європейського Союзу в середньому — 527,4 на 100 тис. населення;) та другою в європейському регіоні (після Росії) за середнім рівнем тривалості госпіталізації (в Україні — 11,8 дня, в ЄС — 8,08 дня). Україна також має більшу, порівняно з середньою для ЄС, кількість лікарів та медичних сестер. Водночас більшість медичних закладів в Україні — це малопотужні та малозавантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне оснащення. Тобто величезна кількість лікарень в країні не дає людям головного — якісної медичної послуги.
Реформа охорони здоров’я, яка проводиться зараз Урядом, покликана вирішити цю проблему так, щоб у людей був гарантований доступ до якісної медичної послуги за певний час і на певній відстані. На сьогодні малопотужні й малоефективні лікарні розкидані в основному по районних центрах і сільській місцевості. Послуги в них є дуже дорогими з економічного погляду та, як правило, низької якості, зумовленої низьким рівнем завантаження медичного персоналу цих закладів. Адже коли лікар не має постійної практики — він може стати небезпечним для пацієнта.
Перед тим як перейти на фінансування вторинного рівня медичної допомоги шляхом оплати за пролікований випадок, необхідно привести мережу лікарень до такого стану, коли медична послуга стає якісною і безпечною, а лікарня — достатньо завантажена для того, щоб отримані кошти дозволили утримувати свої потужності.
Ключову роль у переформуванні мережі лікарень має відіграти місцеве самоврядування.
ГО не є окремим рівнем виконавчої влади, окремою юридичною особою чи суб’єктом господарювання. ГО — це інструмент співробітництва громад. Тобто ті громади, які входять до складу ГО, повинні співпрацювати щодо розвитку своєї мережі лікарень і приймати спільні рішення.
Усі рішення в ГО щодо розвитку мережі лікарень приймаються винятково кожним учасником ГО — радами міст, районів, об’єднаних територіальних громад.
У ГО є три етапи впровадження. Перший — формування ГО, другий — утворення госпітальної ради, яка є дорадчим органом і розробляє пропозиції для місцевих рад щодо мережі лікувальних закладів. Далі ці рекомендації або затверджуються, або не затверджуються місцевими радами. До госпітальних рад пропорційно до кількості населення входять представники громад — депутати та фахівці, представники лікарень, медики.
Результатом роботи госпітальної ради має стати план розвитку ГО. Він має включати аналіз наявної мережі, мету, яку необхідно досягти, аналіз реальних маршрутів пацієнтів, розподіл функцій між медичними закладами, визначення перспективних закладів та таких, які потребують перепрофілювання. Для нормального функціонування ГО необхідно в його межах налаштувати логістику таким чином, щоб пацієнти спрямовувалися до більш потужних закладів,а менш потужні були перепрофільовані під надання інших послуг, яких потребує громада.
Також у плані розвитку ГО мають бути відображені заходи щодо його розвитку та реорганізації: які саме медичні заклади будуть перепрофільовані, які саме — посилені, як відбувається розподіл ролей між ними, де необхідно покращити дороги, де — налагодити транспортне сполучення, як будуть розподілені фахівці та обладнання тощо.
Завершуватися план розвитку ГО має оцінкою наявних ресурсів та інвестиційних потреб. Уряд очікує на інформацію про інвестиційні потреби кожного ГО, щоб знати, куди вкладати кошти.
«Ми втомилися від того, що вкладаємо кошти абикуди, просто в медицину, і це потім ні в що не результує, система не міняється», — зазначив П. Ковтонюк.
Отже, ГО — це інструмент пріоритезації, який має показати, куди необхідно вливати інвестиції, щоб громада якомога швидше відчула на собі наслідки інвестування у вигляді підвищення якості медичної допомоги.
Плани розвитку ГО мають бути розроблені до середини 2017 р., тоді вони зможуть бути використані при формуванні бюджету на наступний рік, і в лікарні надійдуть перші кошти.
Нагадаємо, що критерії формування ГО є суто технічними — ГО повинен мати такі межі і такий набір закладів, щоб у перспективі на його основі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу, а саме:
- наявність принаймні однієї лікарні інтенсивного лікування (I чи II рівня);
- у разі наявності лікарні II рівня — охоплення території з населенням мінімум 200 тис. осіб, а у разі наявності лише лікарні I (базового) рівня — 120 тис. осіб;
- можливість доїзду до лікарні інтенсивного лікування з будь-якої точки округу за 60 хв.
Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування І рівня — це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та екстреної медичної допомоги населенню у разі виникнення патологічних станів, що загрожують життю, та потерпілим під час надзвичайних ситуацій.
Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня — це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару чи амбулаторних умовах населенню у гострому стані захворювання або з хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивного лікування та догляду, з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;
Ю. Ганущак зазначив, що межі ГО не збігатимуться з адміністративним поділом, оскільки принципи формування ГО та адміністративно-територіальних одиниць зовсім різні. Захоплення політикою на сьогодні заважає приймати виважені рішення, спрямовані на розвиток інфраструктури в регіонах. Отже, ті громади, які першими приймуть нові умови і правила гри, визначені Урядом, першими отримають гроші на розвиток.
О. Ябчанка зазначив, що спроби змінити систему охорони здоров’я наражаються на шалений спротив у вигляді спланованої інформаційної кампанії. За словами експерта, це відбувається через те, що «рубаються» корупційні потоки. Він підкреслив, що у разі успішної реформи фінансування в системі має з’явитися конкуренція лікарів за пацієнтів, а лікарень — за кваліфікованих лікарів, на відміну від теперішньої ситуації, коли лікарі конкурують за великий медичний заклад, а лікарні — за лояльність чиновників.
Про свій досвід формування ГО розповіли представники регіонів. Вони зазначили, що долю лікарень інтенсивного лікування та ГО остаточно визначать пацієнти. «Якщо вони не прийдуть у якусь лікарню — від неї нічого не залишиться. І навіть якщо у нас вийде створити інфраструктуру, отримати обладнання, але з пацієнтами будуть себе неправильно поводити, то вони підуть в інший заклад», — вважає С. Чорний.
П. Гармаш більш детально розповів про роботу зі складання планів розвитку ГО, яка триває на Чернігівщині, зазначивши, що регіон спробує виконати всі необхідні завдання з цього приводу у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України.
Відповідаючи на питання журналістів про те, чи знімає МОЗ України із себе відповідальність за закриття малопотужних лікарень, П. Ковтонюк зазначив, що Міністерство такої відповідальності наразі не несе. Комунальні заклади знаходяться у власності місцевих громад, і громади мають усвідомити, що їхня власність — це їхня відповідальність. МОЗ відповідає за те, щоб медична допомога надавалася за певним стандартом для кожного громадянина країни, але що робити з кожною конкретною лікарнею — це завжди була, є і буде відповідальність місцевої влади. Наразі громади отримують максимум свободи у прийнятті своїх рішень (у рамках правил, які встановлюються МОЗ України, — Прим. ред.).
Учасники круглого столу підсумували, що якісну медичну послугу надає той медичний заклад, у якому є великий потік пацієнтів, сучасне дороге обладнання та професійні лікарі. Тож громада повинна вимагати від влади не збереження наявної структури медичних закладів, а покращення доріг, інфраструктури, логістики та якісних маршрутів пацієнтів.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
