Роль первинного контакту з пацієнтом у виявленні порушень зорових функцій серед дітей перших років життя (огляд літератури)

На сьогодні >500 млн осіб (тобто майже кожна 10-та людина на Землі) відносять до осіб з обмеженими можливостями, серед яких не менше 150 млн дітей. Водночас у світі близько 285 млн осіб із порушенням функцій зору, з них 4,5 млн повністю сліпі, ще 246 млн мають знижений зір. Більшість (близько 90%) з цих людей проживають у країнах, що розвиваються. У 80% випадків порушенням зору можна було б своєчасно запобігти та/чи вилікувати їх (Bodunde O.T., Ajibode H.A., 2006; Kotb A.A. et al., 2006; Ndegwa L.K. et al., 2006; Mema S.C. et al., 2012).

Порушення зорових функцій у дитячому віці — складна медико-соціальна проблема, вирішення якої потребує міжсекторального комплексного підходу із залученням медичного, освітнього персоналу, суспільства та держави в цілому. Саме такий підхід відображений у стратегічних цілях програми VISION 2020 (Тимченко О.І. та співавт., 2008; Burden T., 2008; Ackland P., 2012).

Нами проаналізовано дані вітчизняних та іноземних сучасних літературних джерел щодо ролі медичного персоналу і його первинного контакту з пацієнтом (лікарів загальної практики — сімейної медицини, дільничних терапевтів, педіатрів та дитячих офтальмологів амбулаторно-поліклінічного рівня) у запровадженні заходів щодо посилення профілактики сліпоти і слабкобачення серед дітей перших років життя у різних країнах світу та в Україні зокрема, розроблених із метою запобігання зростанню показників дитячої інвалідності за зором та абсолютної кількості випадків розвитку сліпоти і слабкобачення у ранньому дитячому віці.

За допомогою бібліосемантичного, аналітико-синтетичного методів та контент­аналізу також вивчали описані в наукових публікаціях сучасні підходи до посилення акценту на профілактику при організації надання медичної допомоги зростаючій кількості дітей раннього віку (перших років життя), в тому числі з порушеннями зорових функцій, приділяючи особливу увагу ролі первинного контакту з пацієнтом у впровадженні профілактичних заходів, зокрема офтальмологічного скринінгу, серед дітей перших років життя.

При своєчасному виявленні зорових порушень, зокрема порушень бінокулярного зору, в умовах раннього спеціального навчання формовий, просторовий і стереоскопічний зір може розвиватися та вдосконалюватися, що в майбутньому забезпечує формування складних просторових уявлень, а отже, дає позитивний прогноз щодо життєдіяльності, навчання та подальшого працевлаштування. Внаслідок обмеженості сенсорної сфери, результатом чого є недостатність інформації про оточуючий світ, сліпі та слабкозорі діти з перших днів життя потребують спеціальних заходів, спрямованих на формування в них механізмів компенсації дефектів зору та їх соціально-психологічну адаптацію до умов сучасного життя. Вітчизняні та зарубіжні науковці підкреслюють важливість своєчасно розпочатої корекції розвитку, від чого залежить успіх інтеграції у перспективі таких громадян у суспільство, їх психічне та соціальне благополуччя, успіхи в особистому і громадському житті, професійна діяльність (Giangiacomo J., Morey S.S., 2005; Окунев М.А. и соавт., 2008; Dahlmann-Noor A.H. et al., 2009).

Основними принципами вітчизняної лікувально-профілактичної допомоги дітям перших років життя залишаються затверджені на державному рівні:

• безперервність медичного нагляду здорової дитини з перших днів життя;
• участь команди лікарів різного профілю у наданні амбулаторно-поліклінічної лікувально-профілактичної медичної допомоги дітям перших років життя;
• етапність і наступність надання лікувально-діагностичної допомоги (поліклініка, стаціонар, де надається вторинна, третинна високоспеціалізована офтальмологічна медична допомога, реабілітаційний санаторій).

На сьогодні в амбулаторно-поліклінічних умовах дитячої поліклініки обслуговуються діти і підлітки віком до 18 років, де їм надається доступна і якісна первинна медична допомога, кваліфікована спеціалізована допомога, в тому числі із залученням дитячого офтальмолога. Завданнями роботи дитячих поліклінік залишаються:

• організація та проведення профілактичних оглядів, в тому числі на дому, з активним динамічним спостереженням за здоров’ям дітей дільниці, регулярність проведення щеплень, санітарно-­просвітницька робота, пропаганда здорового способу життя;
• надання кваліфікованої спеціалізованої лікувальної допомоги в умовах поліклініки і на дому;
• експертиза тимчасової та стійкої втрати працездатності;
• своєчасна діагностика та лікування, своєчасна госпіталізація (за показаннями) із попереднім обстеженням дітей різного віку.

Виконання вищезазначених функцій стає можливим при налагодженій взаємодії дитячої поліклініки з іншими лікувально-профілактичними закладами, жіночими консультаціями, пологовими будинками, дитячими лікарнями, диспансерами (Кужда І.М. та співавт., 2006).

У своїй роботі працівники амбулаторно-­поліклінічного рівня надання медичної допомоги дітям перших років життя керуються діючою нормативно-правовою базою (наказ Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 23.02.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», наказ МОЗ України від 29.11.2002 р. № 434 «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні», наказ МОЗ України від 03.04.2008 р. № 177 «Про деякі заходи щодо вдосконалення надання амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям»), а також затвердженими МОЗ України медико-технологічними документами та розробленими локальними протоколами. Дільничний лікар первинного контакту з пацієнтом (лікар загальної практики — сімейної медицини, педіатр) надає первинну медичну допомогу переважно за територіальним принципом на основі вільного вибору лікаря батьками дитини. Саме лікар первинного контакту проводить первинний патронаж новонародженого у встановлені терміни, організовує та бере безпосередню участь у проведенні профілактичних оглядів дітей перших років життя, забезпечує роботу стаціонару на дому, своєчасне направлення дітей на консультацію до лікарів-спеціалістів, при відповідних показаннях — на госпіталізацію, забезпечує виконання індивідуальних програм реабілітації дітей-інвалідів, здійснює диспансерний нагляд за дітьми зі спадковими та вродженими захворюваннями, виявленими в результаті неонатального скринінгу, а також патронаж сімей, які виховують дітей зазначеної категорії. Для виконання таких функцій та обов’язків лікар першого контакту з дитиною має володіти сучасними знаннями, навичками та вміннями догляду і ведення дітей перших років життя, зокрема з порушенням зорових функцій (Сумерина Е.К. и соавт., 2007; Carlton J. et al., 2008; Groenewoud J.H. et al., 2010; Hered R.W., 2011).

Регулярний огляд у дитячого офтальмолога не менш важливий, ніж профілактичні щеплення і візити до педіатра. Проб­леми із зором розвиваються у кожної четвертої дитини, при цьому більшість захворювань тривалий час лишаються непомітними для батьків, а за відсутності вчасно наданої медичної допомоги можуть призвести до розвитку косоокості, гіперметропії, міопії з астигматизмом, амбліопії тощо. Перший огляд новонародженого офтальмологом проводять у пологовому будинку. Його метою є виявлення вродженої патології ока та його придаткового апарату (катаракта, ретинобластома тощо). Особливу увагу приділяють огляду недоношених, особливо тих, які народилися з масою тіла <2 кг, з терміном гестації <34 тиж; їх оглядають у зв’язку із загрозою розвитку ретинопатії недоношених, атрофії зорового нерва, а особливо — якщо дитині тривалий час (близько 1 міс) проводили кисневу терапію чи штучну вентиляцію легень. Чим раніше ця патологія буде виявлена, тим кращий прогноз для зору дитини. За наявності показань (діти із вродженими вадами, перенесеними родовими травмами, асфіксією, недоношені, а також діти зі сльозотечею та слизово-гнійними виділеннями з очей) наступне обстеження офтальмолога дитина проходить у віці 1 міс. Планова консультація дитячого офтальмолога може призначатися медичним персоналом первинного контакту з пацієнтом за наявності показань у віці 3; 6 міс і обов’язково — в 1 рік. Перевірки зору мають повторюватися у віці 2 років, перед оформленням дитини до дитячого садочку, у 6 років, перед оформленням до школи і щороку під час навчання в ній. При виявленні патології рефракції необхідно регулярне (кожні 6 міс) диспансерне спостереження, метою якого є контроль лікування і своєчасне виявлення ускладнень, оскільки саме в дитячому віці відбувається прискорений ріст очного яблука (Катаргина Л.А., Хватова А.В., 2006; Катаргина Л.А., Коголева Л.В., 2008; Нероев В.В., Катаргина Л.A., 2008).

Результати огляду заносять до документа дитячої поліклініки «Історія розвитку дитини» та до «Медичної карти дитини», які мають юридичну силу; виписки з них надають до освітніх дошкільних та шкільних закладів, санаторіїв, профілакторіїв, шкіл-інтернатів. При порушенні зорових функцій до роботи з родиною залучають психологів, дитячих офтальмологів, вихователів та педагогів спеціалізованих навчальних закладів для правильного налагодження процесів соціальної адаптації та реабілітації компенсаторних можливостей дитини зі слабким зором. На сьогодні, згідно з чинною нормативно-правовою базою, лікар первинного контакту (педіатр, сімейний лікар) має стати для родини головною особою, до якої надходить інформація про умови та спосіб життя дитини, результати огляду спеціалістів, педагогів, всі надані ними рекомендації та встановлені діагнози, особливості розвитку і формування дитячого організму — для своєчасного виявлення і нівелювання факторів ризику захворювань, або детермінанти, які провокують загострення та/чи прогресування наявного захворювання (Хватова А.В., 2006; Сумерина Е.К. и соавт., 2007; Тимченко О.І. та співавт., 2008; Нисан Б.А., 2012).

Таким чином, амбулаторно-поліклінічна допомога дітям перших років життя надається в умовах дитячої поліклініки та на дому (патронаж, виклик лікаря), організовується та контролюється дільничним педіатром, сімейним лікарем із залученням до нагляду за дитиною дитячого офтальмолога, в рамках проведення консультативного прийому спеціаліста-офтальмолога згідно з визначеними термінами залежно від віку дитини. До компетенції медичного персоналу первинного контакту з пацієнтом входить організація за потреби стаціонарів на дому, денних стаціонарів і направлення на проведення відновного та реабілітаційного лікування, а також до офтальмологічного стаціонару, санаторію, реабілітаційних центрів та спеціалізованих освітніх закладів.

Список використаної літератури

• Катаргина Л.А., Коголева Л.В. (2008) Рекомендации по организации раннего выявления и профилактического лечения активной ретинопатии недоношенных. Рос. офтальмол. журн., 3(1): 43–47.
• Катаргина Л.А., Хватова А.В. (2006) Актуальные проблемы ретинопатии недоношенных на современном этапе. В сб.: Материалы Науч.-практ. конф. «Детская офтальмология: итоги и перспективы». Москва, 113–117.
• Кужда І.М., Гаврилишин Н.І., Котурбаш Р.Й., Завгородня С.Б. (2006) Досвід роботи обласного кабінету охорони зору дітей обласної дитячої клінічної лікарні. Офтальмол. журн., 3: 245–247.
• Нероев В.В., Катаргина Л.A. (2008) Ретинопатия недоношенных. В кн.: «Офтальмология. Национальное руководство». С.Э. Аветисов, Е.А. Егоров, Л.К. Мошетова и др. (ред.). Гэотар-Медиа, Москва, 580–591.
• Нисан Б.А. (2012) Международные аспекты организации профилактики нарушений зрения как социально значимой патологии. Глаз. журн. для офтальмологов и оптометристов, 5: 20–21.
• Окунев М.А., Дискаленко О.В., Горкин А.Е. (2008) Проблемы оказания офтальмологической помощи детям на современном этапе. В кн.: Проблемы городского здравоохранения. Вып. 13. Вишняков Н.И. (ред.). Санкт-Петербург, 275–276.
• Сумерина Е.К., Глазунова О.В., Хромова В.А. и др. (2007) Системный подход к охране зрения у детей, необходимость раннего вмешательства. Поликлиника, 1: 88–90.
• Тимченко О.І., Риков С.О., Вітовська О.П., Степанюк Г.І. (2008) Стратегія зміцнення здоров’я в офтальмології. Мед. перспективи, 4(13): 87–93.
• Хватова А.В. (2006) Состояние и современные аспекты детской офтальмологии. Материалы Науч.-практ. конф. «Детская офтальмология: итоги и перспективы». Москва, с. 1123.
• Ackland P. (2012) The accomplishments of the global initiative VISION 2020: The Right to Sight and the focus for the next 8 years of the campaign. Indian J. Ophthalmol., 60(5): 380–386.
• Bodunde O.T., Ajibode H.A. (2006) Congenital eye diseases at Olabisi Onabanjo University Teaching Hospital, Sagamu, Nigeria. Niger. J. Med., 15(3): 291–294.
• Burden T. (2008) VISION 2020. Can. J. Diet. Pract. Res., 69(2): 54.
• Carlton J., Karnon J., Czoski-Murray C. et al. (2008) The clinical effectiveness and cost-effectiveness of screening programmes for amblyopia and strabismus in children up to the age of 4–5 years: a systematic review and economic evaluation. Health Technol. Assess., 12(25): III, XI–194.
• Dahlmann-Noor A.H., Vrotsou K., Kostakis V. et al. (2009) Vision screening in children by Plusoptix Vision Screener compared with gold-standard orthoptic assessment. Br. J. Ophthalmol., 93(3): 342–345.
• Giangiacomo J., Morey S.S. (2005) Improving preschool vision screening programs. Mo. Med., 102(1): 55–58.
• Groenewoud J.H., Tjiam A.M., Lantau V.K. et al. (2010) Rotterdam AMblyopia screening effectiveness study: detection and causes of amblyopia in a large birth cohort. Invest. Ophthalmol. Vis. Sci., 51(7): 3476–3484.
• Hered R.W. (2011) Effective vision screening of young children in the pediatric office. Pediatr. Ann., 40(2): 76–82.
• Kotb A.A., Hammouda E.F., Tabbara K.F. (2006) Childhood blindness at a school for the blind in Riyadh, Saudi Arabia. Ophthalmic. Epidemiol., 13(1):1–5.
• Mema S.C., McIntyre L., Musto R. (2012) Childhood vision screening in Canada: public health evidence and practice. Can. J. Public Health, 103(1): 40–45.
• Ndegwa L.K., Karimurio J., Okelo R.O., Adala H.S. (2006) Prevalence of visual impairment and blindness in a Nairobi urban population. East Afr. Med. J., 83(4): 69–72.

Адреса для листування:
Риков Сергій Олександрович
04112, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика,
кафедра офтальмології