Діюча сьогодні модель надання екстреної медичної допомоги виглядає архаїчно, оскільки закладена у 30-х роках минулого століття та не відповідає сучасним вимогам. Про це повідомив радник міністра охорони здоров’я України, розробник реформи екстреної медичної допомоги Володимир Юрченко. «По-перше, це підпорядкованість відділень швидкої медичної допомоги (ШМД) районним та центральним районним лікарням. По-друге, це розташування бригад ШМД на станціях і підстанціях, що в умовах великих міст не дає змоги виконати вчасний доїзд до місця виклику і економічно недоцільне. По-третє, це практика ургентного чергування профільних відділень, що іноді перешкоджає вчасній передачі хворого до профільного стаціонару лікувально-профілактичного закладу», — зазначив Володимир Юрченко.
За статистичними даними в Україні станом на 01.01.2010 р. функціонує 998 закладів ШМД (у 2001 р. їх було 1039), з них самостійних — 96 (у 2001 р. — 118) та 902, що входять до складу лікувально-профілактичних закладів районного та міського рівня.
Загальна кількість бригад ШМД — 3347. З них:
- 1452 лікарські бригади, питома вага яких становить 43% (у 2001 р. — 46,5%);
- 1894 фельдшерські бригади, питома вага яких становить майже 57% (у 2001 р. — 53,5%).
У свою чергу, серед загальної кількості лікарських 10,5% становлять спеціалізовані бригади. Тобто іде природній процес заміни лікарських бригад на фельдшерські. Чисельність бригад відповідає вимогам наказу Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України № 33 щодо норми забезпечення населення бригадами ШМД: 0,7 бригади на 10 тис. населення. Проте у деяких регіонах цей показник — 0,6.
Укомплектованість підрозділів ШМД становить:
- лікарськими кадрами на 90,4%;
- середніми медичними працівниками — на 98,8%.
Цей показник протягом 10 років лишається стабільним, а співвідношення лікарських і середніх медичних працівників — близько 1:2,5 (абсолютний показник: лікарів — 8184,5 посад, середніх медичних працівників — 20482,5 посад).
Протягом 2009 р. в Україні бригадами ШМД здійснено 13 млн 303 тис. 507 викликів. Серед них 19,1% припадає на сільську місцевість.
Структура викликів за нозологіями виглядає таким чином:
- 78,3% — раптове погіршення стану здоров’я особи;
- 7,2% — травма;
- 0,57% — пологи;
- решта — інші захворювання.
У 7,1% випадків бригади ШМД були зайняті міжлікарняними перевезеннями, що не є функцією ШМД.
У 5,6% випадків виконано необґрунтовані виклики.
Важливим моментом у наданні екстреної медичної допомоги є її своєчасність. За статистичними даними 89,0% виїздів бригад ШМД здійснюються у термін до 15 хв. Наказом МОЗ України від 01.06.2009 р. № 370 унормовано 10- та 20-хвилинний доїзд бригад ШМД у містах та у сільській місцевості відповідно.
Інтенсивність роботи бригад виглядає таким чином:
- навантаження загально-профільної лікарської бригади становить 9,8 викликів на добу, проте у Донецькій області цей показник становить 7,8 викликів, а у Вінницькій області — 12,2;
- навантаження спеціалізованої лікарської бригади 7,4 викликів на добу проте у Волинській області цей показник становить 4,6 викликів, у АР Крим — 13,0;
- навантаження фельдшерської бригади становить 10,7 викликів на добу. На Закарпатті цей показник становив 6,7 викликів на добу, а в Черкаській області — 12,7.
У місті в середньому за добу бригада ШМД обслуговує 11–12 викликів. На селі за добу обслуговується 7–8 викликів.
Тобто в 1,7 раза інтенсивність роботи бригади ШМД на селі нижча за місто.
А якщо порівняти показники навантаження наших бригад із загальносвітовими показниками, то вони нижчі у 2 рази. Це пов’язано з відсутністю єдиної системи оперативного управління, незабезпеченості засобами зв’язку, відсутністю централізованої оперативно-диспетчерської служби, зношеністю парку санітарних автомобілів.
На сьогодні на території України експлуатуються автомобілі починаючи з 1992 р. випуску та різноманітного модельного ряду — ГАЗ, УАЗ, ФОРД, ФОТОН, РЕНО, ТОЙОТА, МЕРСЕДЕС, ФОЛЬКСВАГЕН та ін. Амортизаційний знос наявних автомобілів на цей час становить близько 70%.
Викликає стурбованість відсутність виділених радіочастот для роботи єдиної системи екстреної медичної допомоги.
Для проведення заходів медичного забезпечення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 потрібно оснастити бригади ШМД радіостанціями цифрового транкінгового зв’язку із використанням смуг частот 380–400 МГц, оскільки заклади охорони здоров’я країни мають бути передусім готові за необхідності надати учасникам чемпіонату та вболівальникам екстрену медичну допомогу у разі травм, отруєнь чи виникнення інших невідкладних станів.
Такий стан служби екстреної медичної допомоги спонукав МОЗ України до рішучих дій щодо зміни принципів організації надання екстреної медичної допомоги на території України.
На сьогодні базовим документом, що регламентує ці зміни є наказ МОЗ України від 01.06.2009 р. № 370 «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги населенню України», зареєстрований Міністерством юстиції України 14.09.2009 р. Наказ розроблений на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2007 р. № 1290 «Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року».
Для формування сучасної системи екстреної медичної допомоги в Україні МОЗ видано наказ від 25.06.2009 р. № 245-Адм «Про створення робочої групи з розробки проекту Закону України «Про загальнодержавну Систему екстреної медичної допомоги».
Наслідком роботи цієї групи стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 р. № 1426-р «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги», яким схвалено запропоновану МОЗ України концепцію майбутнього Закону. Ключовим у цьому Законі є теза: «Єдина система екстреної медичної допомоги є елементом національної безпеки держави».
Під час підготовки проекту Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги» робочою групою опрацьовано законодавство деяких країн, а саме:
- Закон Польщі від 08.03.2008 р. «Про державну рятувальну медицину».
- Проект Закону Росії «О скорой медицинской помощи».
- Закон США, схвалений 16.11.1973 р.
Вивчено:
- Систему організації єдиного номера виклику 112 Великої Британії.
- Організацію системи надання екстреної медичної допомоги в умовах страхової медицини на прикладі Республіки Молдова.
Проект Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги»:
- Узгоджено з: Мін’юстом, Мінфіном, Мінекономіки, Мінпраці, МВС, МНС, Федерацією профспілок, Федерацією роботодавців, 25 обласними держадміністраціями, 2 міськими держадміністраціями, 27 управліннями охорони здоров’я.
- Обговорено на 3 нарадах у міністра, апаратній нараді МОЗ України, 4 наукових конференціях, 2 селекторних нарадах.
Принциповими засадами проекту Закону є наступне:
- Територіальною одиницею Системи є адміністративні території АР Крим, області, міст Києва та Севастополя.
- Відповідальність Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за забезпечення функціонування Системи на територіальному рівні.
Ці положення були узгоджені з керівниками територій без зауважень.
Створення Системи на відповідних територіях має відбуватися шляхом реорганізації існуючих підрозділів служби ШМД (станцій, підстанцій, відділень) та закладів Державної служби медицини катастроф шляхом утворення відокремленого структурного підрозділу обласного підпорядкування «Республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, міський міст Києва та Севастополя, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Створення таких центрів цілком відповідає сучасним тенденціям, що визначені проектом закону України «Про лікувальні заклади».
Організаційна структура Системи має виглядати таким чином:
Органом стратегічного управління Системою є МОЗ України, при якому створюється Ситуаційний кризовий центр та діє підрозділ санітарної авіації, діяльність якого, як і державні цільові програми, повинні фінансуватися з Державного бюджету. За діяльність Системи на територіальному рівні відповідають голова Кабінету Міністрів АР Крим, голови ОДА та голови МДА міст Києва та Севастополя.
Органами оперативного управління відповідних територій є територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які повинні мати такі складові:
- Службу ШМД, централізовану на рівні АР Крим, області, міст Києва та Севастополя.
- Службу медицини катастроф.
- Оперативно-диспетчерську службу.
Фінансування вищезазначених складових має здійснюватися з бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З 1 жовтня 2009 р. на території країни діє Національний стандарт України «Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування».
Стандарт запровадив в Україні міжнародні критерії автомобілів ШМД щодо технічних характеристик, оснащення медичним обладнанням та їх зовнішнього вигляду.
Разом з тим статтями проекту майбутнього Закону визначено, що:
- Система має свій прапор, емблему, робочий одяг.
- Медичні працівники Системи забезпечуються робочим одягом безоплатно.
- Співробітники виїзних бригад ШМД повинні пройти процедуру професійного добору і не мати протипоказань до роботи.
- Визначено відповідальність за посягання на життя та здоров’я працівника Системи під час виконання ним своїх службових обов’язків.
Щодо госпітального етапу надання екстреної медичної допомоги: на сьогодні затверджено «Положення про відділення невідкладної медичної допомоги» та розроблено «Медичне завдання на проектування відділення невідкладної медичної допомоги лікарні». Розпочато процес створення відділень невідкладної медичної допомоги, які повинні стати ключовим елементом госпітального етапу надання екстреної медичної допомоги».
За матеріалами www.moz.gov.ua
