Реорганізація акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні | Український Медичний Часопис

Реорганізація акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні Сьогодні в Україні відбувається активна реорганізація системи охорони здоров’ я, зокрема акушерсько-гінекологічної допомоги. Розвивається сімейна медицина, впроваджується чітке розмежування рівнів надання медичної допомоги, розробляються нові методи діагностики та лікування в акушерстві та гінекології, засновані на засадах доказової медицини. Все це спрямоване на приближення надання акушерсько-гінекологічної допомоги до населення. Наступним кроком стала розробка проекту наказу: «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні», який Міністерство охорони здоров’я України вже винесло на громадське обговорення.

Амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога населенню України здійснюється в амбулаторіях загальної практики/сімейної медицини, у жіночих консультаціях, гінекологічних кабінетах центральних районних лікарень, сільських лікарських амбулаторіях, фельдшерсько-акушерських пунктах, центрах планування сім’ї, оглядових кабінетах поліклінік. З метою вдосконалення організації надання допомоги відповідно до сучасних вимог охорони здоров’я в Україні були розроблені і запропоновані до затвердження:

Методичні рекомендації щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги.
Графік візитів вагітної.
Примірне положення про акушерку фельдшерсько-акушерського пункту.
Примірне положення про сімейного лікаря з надання акушерсько-гінекологічної допомоги.
Примірне положення про жіночу консультацію.
Примірне положення про завідуючу жіночої консультації.
Примірне положення про лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації.
Примірне положення про старшу акушерку жіночої консультації.
Примірне положення про акушерку жіночої консультації.
Примірне положення про акушерку оглядового кабінету.
Стандарти надання акушерсько-гінекологічної допомоги.

У разі прийняття запропонованого проекту можна очікувати зниження материнської смертності і поліпшення перинатальних наслідків вагітності. А також підвищення рівня доступності вагітним, роділлям, породіллям та пацієнткам із гінекологічними захворюваннями, сучасних високотехнологічних методів лікування та діагностики.

Запропоновані положення дадуть змогу сімейним лікарям вести жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Це зобов’язує сімейного лікаря володіти такими навичками і уміннями: оцінка стану вагітної, показників життєво важливих функцій, визначення ступеня невідкладності випадку; огляд у дзеркалах, здійснення бімануального гінекологічного обстеження, забір матеріалу для цитологічного та бактеріологічного дослідження, пальцеве дослідження матки через пряму кишку, огляд і пальпаторне обстеження молочної залози, проведення і оцінка експрес-методу на вагітність, вимірювання висоти стояння дна матки, обсягу живота, строку вагітності і терміну пологів за датами останньої менструації та першого руху плода, визначення положення плода, оцінка стану плода (аускультація серцебиття, ведення гравідограми), визначення ступеня зрілості шийки матки, визначення ступеня ризику у вагітних, оцінка параклінічних методів досліджень вагітної. Сімейний лікар також повинен тісно взаємодіяти з 2-м і 3-м рівнем надання медичної допомоги, що передбачає контроль за виконанням вагітною рекомендацій спеціалістів вищого рівня, дистанційне консультування зі спеціалістами 2-го і 3-го рівня та отримання від них вичерпної інформації щодо клінічної ситуації.

Розроблено методичні рекомендації сімейному лікарю, в яких зазначено стани, які потребують невідкладної консультації акушера-гінеколога у І, ІІ, ІІІ триместр вагітності. А також визначені такі показання до негайної госпіталізації:

кров’янисті виділення зі статевих шляхів;
відходження навколоплодових вод;
підвищення температури тіла вище 38 ˚С;
діастолічний артеріальний тиск >110 мм рт. ст.;
тяжкий головний біль;
порушення зору;
біль у епігастральній ділянці чи правому підребер’ї;
ознаки печінкової недостатності;
олігурія (<25 мл/год);
тромбоцитопенія (<100·10⁹/л);
будь-які стани, що супроводжуються загрозою життєво важливим функціям.

Також визначено показання до направлення вагітної на медико-генетичне консультування. Його бажано проводити поза вагітністю чи в її ранні терміни з детальною випискою про перебіг попередніх вагітностей, пологів, стану новонародженого, результатів обстеження, даних патолого-анатомічного дослідження.

Окремо визначено роль підготовки сімейної пари до відповідального батьківства для народження здорової дитини та збереження здоров’я матері шляхом консультативної адаптації до вагітності, підготовки до пологів. З цією метою запропоновано відкриття шкіл підготовки сім’ї до пологів. Заняття для навчання батьків необхідно організовувати у допологовий період, щоб майбутні батьки могли зустрітися у подібній ситуації, поділитися досвідом та знаннями, а також обговорити надії, страх і сподівання. Заняття у школах відповідального батьківства має проводити підготовлений персонал: лікарі-акушери-гінекологи, акушерки, неонатологи, психолог. Навчання може проводитись у жіночих консультаціях, центрах репродуктивного здоров’я, акушерських стаціонарах (відділеннях патології вагітності), навчальних закладах.

Важливим питанням залишається проблема гестаційного діабету (діабет вагітних) — порушення толерантності до глюкози будь-якого ступеня, що виникло чи вперше виявлене у період вагітності. Запропонованим наказом затверджується, що обстеженню на гестаційний діабет підлягають усі вагітні. Вагітним, у яких немає чинників ризику гестаційного діабету, проводять 2-годинний пероральний тест толерантності до глюкози (ПТТГ) у терміні 24–28 тиж вагітності.

Вагітним, які мають один чи більше чинників ризику гестаційного діабету, ПТТГ проводять відразу після першого звернення з приводу вагітності. У разі негативного результату ПТТГ повторюють у терміні 24–28 тиж вагітності.

Також переглянуто, допрацьовано і затверджено в поданому проекті наказу стандарти надання акушерсько-гінекологічної допомоги при фізіологічному перебігу вагітності і пологів та їх патології.

Таким чином, затвердження запропонованого наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» сприятиме підвищенню рівня надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги, приближення її до населення, зниження материнської смертності та поліпшення перинатальних наслідків вагітності.